Мотивовані і немотивовані значення слів. Природа виникнення назви

Поняття лексеми як слова – типу і слова - члена

У лексикології «лексема» - це найменша словесна одиниця, здатна в звучанні виражати самостійний зміст, у якій не береться до уваги можливість її граматичних змін. У такому трактуванні «лексема» сприймається як слово-тип.
У граматиці ж термін «лексема» використовується для позначення слова з усією сукупністю його форм словозміни. Ця властивість слова змінювати форму, входити в сполучення з іншими словами і виступати в ролі синтаксично незалежних або залежних елементів речення дає можливість оцінювати «лексему» як слово-член. За словом-членом криється вся сукупність його граматичних форм і передаваних ним граматичних значень (роду, числа, відмінка, часу, виду, особи, стану та ін..)
У лексикології «лексема» - це слово-тип, що служить для називання предметів, дій, якостей. У граматиці «лексема» - це слово-член як сукупність усіх граматичних значень, реалізованих у вигляді словоформ, що можуть бути елементами речення.

Проблеми лексикології. Лексикологічні науки.

Проблематика лексикології пов’язана з розкриттям сутності слова, з його виникненням і змінами, зі встановленням структури (будови) лексики, з її функціонуванням і розвитком, з виявленням зв’язку слів і позамовної дійсності
Лексикологічні науки:
Семасіологія(наука про значення)
Ономастика(наука про власні назви)
Фразеологія(наука про стійкі сполуки слів)
Етимологія (наука про походження слів)
Окремо стоїть лексикографія( наука про укладання словників)
Розрізняють: загальну і часткову, історичну і зіставну, прикладну

Поняття семантики. Лексичне значення.

Семасіологія – наука про значення слів і словосполучень та зміни їх значень.
Лексичне значення – історично закріплена в свідомості людей співвіднесеність слова з певним значенням дійсності, зв’язок певного звучання з певним поняттям, волевиявленням. Є продуктом мисленнєвої діяльності людини.
Типи відношень:
1.предметний
2.поняттєвий
3.Лінгвальний
Денотативне значення – віднесеність слова до предмета.
Сигніфікативне значення – віднесеність слова до поняття
Поняття – результат узагальнення та виділення предметів, явища якогось класу за чимось спільним.

Номінативна функція слова. Слово як вираження поняття.

Усе пізнане людиною одержує від неї свою назву і тільки так існує у свідомості. Цей процес називається лінгвілізацією — «омовленням» світу. Мовні одиниці, передусім слова, служать назвами предметів, процесів, якостей, понять ознак тощо. У назвах не лише зафіксовані певні реалії дійсності, адекватно пізнані людиною, але також її помилкові уявлення, ірреальні сутності, фантазії тощо.

Номінативне або називне значення слова називає окремо взятий предмет. Оскільки номінативне значення мають власні імена, географічні назви, реалії, тобто слова-назви, а не слова-поняття. то природно, що саме слова цієї категорії звичайно перекладаються постійними рівнозначними відповідниками, тобто еквівалентами.

Мотивовані і немотивовані значення слів. Природа виникнення назви

У сучасній мові можна визначити слова двох типів: первинні, або непохідні, значення яких не мотивується іншим словом; та вторинні слова, або похідні, значення яких мотивується значенням іншого спільнокореневого слова.

Непохідним називається слово, яке не утворене від іншого слова, а відтворюється у нашій свідомості цілісно, наприклад: ліс, сон, читати, синій.

Похідним називається слово, що утворене від іншого слова або на базі інших слів за існуючими у мові зразками (схемами), наприклад: лісовий ← ліс, сонний ← сон, читач ← читати, синіти ← синій, життєдайний ← дає життя.

Значення похідного слова завжди мотивується семантикою слова, від якого похідне утворене: читач (’людина, яка читає’) ← читати, читачева (’яка належить читачу’) ← читач.

Слово, значення якого пояснюється (мотивується) іншим спільнокореневим словом, називається мотивованим, а слово, що пояснює (мотивує) значення першого, називається мотивуючим.

Відповідно називаються і основи цих слів. Мотивуюче і мотивоване слово становлять словотвірну пару. При творенні складних та складноскорочених слів мотивуючий компонент словотвірної пари може складатися з декількох слів: жовто-коричневий ← жовтий і коричневий, жовтоцвіт ← жовтий цвіт, МЗС ← Міністерство закордонних справ.

Початкове слово словотвірного гнізда – немотивоване, а всі інші – мотивовані. Кожне мотивоване слово знаходиться у відношенні словотвірної похідності з попереднім мотивуючим.

мотивуюче слово завжди спільнокореневе із мотивованим;
мотивуюче слово якнайменше відрізняється від мотивованого за морфемним складом;
мотивуюче слово семантично простіше від мотивованого, яке, в свою чергу, мотивується значенням першого;
мотивуючий компонент словотвірної пари може складатися з декількох слів.