IV. Психологія дошкільного дитинства. становленням самолюбства, гордощів

становленням самолюбства, гордощів. Переживання гордощів вперше виникають у дитини внаслідок прямої оцінки дорослого, а потім і без неї. Поступово формується потреба гордитися певними якостями, зберігати позитивну оцінку дорослих і тим задовольняти своє самолюбство.

Урізноманітнюються прояви власної гідності протягом дошкільного дитинства. З усвідомленням суспільних цінностей діти починають гор­дитися трудовими успіхами, професійною майстерністю батьків.

Самолюбство має й іншу сторону, що виявляється в переживанні со­рому, ніяковості. Вони виникають, якщо дитина втрачає позитивну оцін­ку, хороше ставлення до неї дорослих за умови, що ця оцінка дається ав­торитетною для дитини особою, важлива для неї і викликає самооцінку.

Розвиток почуття сорому у дошкільників пов'язаний із зростанням їх морального досвіду й самосвідомості. (О.І. Кульчицька).

Почуття самолюбства, гордощів, власної гідності, сорому, які форму­ються у дитини, стають мотиваційними компонентами моральних якостей її особистості.

Дорослі навчають дітей способам виявляти співчуття, доброзичливість, товариськість, допомагаючи їм переборювати мовчазність, замкнутість, со­ром'язливість. Здатність дитини до співпереживання особливо виявляється під час сприймання казок, малюнків, мультиків чи лялькових вистав.

У дошкільному віці з'являється певне відношення до себе та своїх можливостей. П'ятирічні діти, як правило, їх переоцінюють. У віці семи років діти в більшості випадків оцінюють себе вірно: «умію одягатися», «умію прибирати постіль». У цьому віці дошкільники вказують на умін­ня слідувати певним моральним нормам: «умію допомагати дорослим» та ін. Свої можливості вони оцінюють за практичним їх здійсненням. Са­мооцінка старших дошкільників стає достатньо стійкою.

Засвоєння дитиною норм та правил, уміння співвіднести свої вчин­ки з цими нормами поступово призводить до формування перших про­явів довільної поведінки, тобто такої поведінки, для якої характерні не-ситуативність, стійкість, відповідність зовнішніх вчинків внутрішній по­зиції. Підвищенню цілеспрямованості дій сприяє усвідомлення дітьми обов'язковості завдань і вимог, що ставлять дорослі. Прийняття вимоги як обов'язкової обумовлює значущість мети та її стійкість. З віком у до­шкільників з'являється здатність переборювати у процесі виконання за­вдань вплив привабливих об'єктів, які є сторонніми, щодо мети діяль­ності й відволікають від неї. Так виявляється важлива рольова власти­вість - утриматися перед спокусою. Наприклад, хоч і натрапив на цікаву іграшку, якою хочеться відразу ж погратися, все ж таки треба довести до кінця попередню дію (В.К. Котирло).

Процес формування довільної поведінки, що почався ще в середньо­му дошкільному віці продовжується в старшому. У цьому віці дитина

достатньою мірою знає свої можливості, сама ставить мету дії і знахо­дить засоби для її досягнення. У неї з'являється можливість планувати свої дії і проводити їх аналіз та самоконтроль.

Д.Б. Ельконін підкреслює, що протягом дошкільного віку дитина про­ходить величезний шлях розвитку - від відділення себе від дорослого («Я-сам») до відкриття свого внутрішнього життя, самосвідомості. При цьому вирішальне значення має характер мотивів, що спонукають особистість до задоволення потреб у спілкуванні, діяльності, у певній формі поведінки.

Питання для самоконтролю

1. Поясніть тезу П.П. Блонського: „Ніколи людина не стоїть так близько
до смерті, як у години народження".

2. Коли з'являється зорове і слухове зосередження у новонародженої ди­
тини? Поясніть його значення для життя дитини.

3. Охарактеризуйте „комплекс пожвавлення". Що він знаменує в роз­
витку дитини?

4. Назвіть і дайте характеристику провідної діяльності у немовляти.

5. Назвіть основні досягнення раннього дитинства, дайте їхню коротку
характеристику.

6. В чому суть кризи 3-х років? Назвіть основні характеристики кризи.

7. Дайте характеристику соціальної ситуації розвитку дошкільника.

8. Який вид діяльності є провідним у дошкільному віці? Свою відповідь
обґрунтуйте.

9. Охарактеризуйте розвиток пізнавальних процесів дітей-дошкільників.

Література

Люблинская А. А. Детская психология. - М., 1971.

Развитиеобщенияудошкольников/Подред.А.В. Запорожца,М. И. Ли-синой.-М., 1974.

Котирло В. К. Развитие волевого поведения у дошкольников. — К., 1971.

Зльконин Д. Б. Психология игрьі. - М., 1978.

Авдеева Н, Н., Мещерякова С. Ю. Вьі и младенец у истоков общения. -М., 1991.

Баузр Г. Психическое развитие младенца. - М., 1979.

Валлон А. Психическое развитие ребенка. - М, 1967.

Виготский Л. С. Собрание сочинений: В 6 т. -М., 1984.

Вікова психологія / За ред. Г. С. Костюка. Р. III - автор М. Вовчик-Бла-китна. -К., 1976.

Лисина М. И. Проблеми онтогенеза общения. - М., 1986.

Новоселова С. Л. Развитие мьішления в раннем возрасте. - М., 1978.

Зльконин Д. Б. Детская психология. - М., 1960.

Божович Л. И. Зтапьі формирования личности. - М., 1995.

У. Молодший шкільний вік

V. МОЛОДШИЙ ШКІЛЬНИЙ ВІК

Молодший шкільний вік визначається як вік інтенсивного формуван­ня навчальної діяльності. В цьому віці провідною діяльністю стає учіння. З цих причин ми більш детально зупинимось на характеристиці учнів молодшого шкільного віку.