Становлення і розвиток соціальної роботи у великобританії

Розвиток соціальної роботи і соціальної освіти

У Великобританії: традиції та сучасність

План

1. СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ У ВЕЛИКОБРИТАНІЇ

2. ДІЯЛЬНІСТЬ СОЦІАЛЬНИХ СЛУЖБ

3. ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З ДІТЬМИ І СІМ’ЄЮ У ВЕЛИКОБРИТАНІЇ. СОЦІАЛЬНА РОБОТА В ШКОЛІ

4. ТЕХНОЛОГІЇ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВОЇ АДАПТАЦІЇ МОЛОДІ У ВЕЛИКОБРИТАНІЇ

5. СОЦІАЛЬНА РОБОТА З ІНВАЛІДАМИ

6. система підготовки фахівців соціальної роботи у Великій Британії

Література

1. Холостова Е.И. СОЦИАЛЬНАЯ РАБОТА С ДЕЗАДАПТИРОВАННЫМИ ДЕТЬМИ: Учебное пособие. – М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и К», 2007. – 280 с. – С.158-184

2. Тетерский С.В. Введение в социальную работу: Учебное пособие. – 4-е изд. – М.: Академический Проект, 2004. – 496 с.

3. Основы социальной работы: Учебник /Отв. Ред. П.Д.Павленок. – М., 2004

4. //Соціальна робота в Україні: теорія і практика. – С.26-31

5. Козубовський В. До питання про можливості застосування британського досвіду соцілаьної робот из дітьми та молоддю в Україні – С.49-53

6. Мустаєва – С.366-375

Тема 6. Розвиток соціальної роботи і соціальної освіти у Великобританії: традиції та сучасність

Історія і особливості становлення соціальної роботи в країні. Закон 1970 р. про соціальні служби місцевої влади. Створення департаментів соціальних служб як частини англійської урядової системи. Здійснення соціальної роботи на трьох рівнях: державному, регіональному і місцевому. Надання послуг за місцем проживання, у спеціальних установах, денних та стаціонарних закладах опіки. Сектори системи соціальної опіки: неформальний (сім’я, друзі, сусіди); волонтерський або незалежний; державний; комерційний. Зниження ролі держав у вирішенні соціальних проблем у 80-90-х роках ХХ ст.. Розширення волонтерського і неформального секторів опіки. Центральна рада з питань навчання і підготовки у соціальній роботі (1983). Повноваження ради: визначення вимог до компетентності фахівців соціальної сфери; видача дипломів; ліцензування навчальних програм; розподіл державних замовлень і грантів на науково-дослідну діяльність у галузі соціальної роботі.

Етапи розвитку і становлення соціальної роботи як науки і професійної діяльності. Різнорівнева багатоступенева система підготовки фахівців соціальної роботи у Великій Британії: 1-1У ступені – недипломовані соціальні працівники; У-У1 ступені – спеціалісти соціальної роботи, які пройшли відповідну підготовки в університетах чи коледжах.

Зміст підготовки фахівців соціальної роботи: сучасні навчальні програми і плани. Технології підготовки сучасних фахівців соціальної роботи. Дистанційне навчання в системі соціальної освіти.

СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ У ВЕЛИКОБРИТАНІЇ

Розвиток після Другої світової війни. Соціальна робота у Великобританії отримала розвиток під час Другої світової війни та перетворилася у важливий сектор всіх соціальних послуг. Вона швидко (хоча нерівномірно) розвивалася з 1948 по 1975 рік. Вершиною її підйому став Закон 1970 про соціальні служби місцевих влад, у якому говорилося про створення агентств по соціальній роботі у місцевих органах влади. За цей період державні витрати на особисті соціальні послуги зросли більше ніж на 400%. Що стосується загальних основ політики, всі уряди, починаючи з 1945 розглядали соціальну роботу як соціальну службу, орієнтовану на бідні та маргінальні прошарки суспільства. Велика частина (більше 90%) соціальних працівників Великобританії зайнята у державних або громадських соціальних службах департаментів місцевих урядів. Переважаюча частина інших соціальних працівників зайнята у добровільному секторі і лише дуже незначна частина – у приватному секторі. Оскільки вся система соціальної роботи заснована на єдиному законодавстві та фінансується з урядових джерел, її практика відрізняється значною часткою одноманітності. Після створення на початку 1970-х департаментів соціальних служб більшість соціальних працівників стало працювати у невеликих групах, клієнтами яких були одночасно діти, похилі, сім’ї. В останній час соціальні працівники стали орієнтуватись на роботу з різними групами населення (переважно діти, похилі, розумово відсталі люди)

90-і роки ХХ століття. З одного боку, зростання числа знедолених англійців. Хоча країна вважається одною з найбільш процвітаючих держав світу, соціальні та економічні умови її 55-мільйонного населення характеризуються різкою нерівністю. У найстарішій капіталістичній країні більшість населення проживає у містах і лише 2% зайнято у сільському господарстві, риболовстві та лісному господарстві. Багато з головних характеристик нерівності (за класовою ознакою, за ознаками статі і раси) залишалися помітними протягом всього ХХ ст.., незважаючи на розвиток широкої мережі державних соціальних служб. Нерівність особливо помітна у головних промислових центрах, у яких великі групи населення живуть в умовах злиденності. Країна розділена за регіональним принципом на Північ та Південь. Бідність та соціальна незахищеність характерні для старих промислових центрів (північ Англії, Ірландія, Уельс, Шотландія), а процвітання властиве лише Лондону та південній Англії з їх економікою, що швидко розвивається та спирається на нову високотехнологічну промисловість та фінансові послуги. Ці різниці накладають певний відбиток на умови, в яких доводиться працювати соціальним працівникам. Наприклад, соціальні працівники, що зайняті у внутрішніх районах або центрах міст, у яких високе безробіття, житлові умови та оточуюче середовище не відповідають нормі, а рівень злочинності та насилля залишається високим, змушені працювати у зовсім інших умовах, ніж ті, хто працює у процвітаючих та безпечних приміських зонах.

З іншого боку, різке скорочення фінансової бази, зумовило негативне ставлення до соціальної роботи з боку держави, при тому що 90% всіх соціальний працівників у Великобританії (а їх на початку 90-х нараховувалось 25 тис.) зайнято у державних закладах.

У 1980-і консервативний уряд М.Тетчер здійснив безпрецедентну кампанію по дискредитації всієї системи державної благодійності, особливо соціальної роботи. Дискредитація основних принципів соціальної демократії, зниження ролі держави у вирішенні проблем боротьби з бідністю, спроби стверджувати, що всі соціальні проблеми вирішить ринок, продовжувалися і у 90-і рр.. Під лозунгом «скинути з себе обузу держави» Тетчер та її прихильники неоконсерватизму намагалися «загнати» вирішення соціальних проблем в рамки сім’ї без допомоги держави. Підсумком цієї політики стало різке зменшення ролі держави у вирішенні соціальних проблем, скорочення соціального бюджету країни. Неоконсерватори не допускали того, щоб люди умирали від голоду та холоду, але робили все, щоб знизити загальний рівень соціальних витрат у країні. В результаті різко зросло число бідних людей ( з 1979 по 1987 на 53% та перевищило 10 млн людей)

Неоконсерватори не тільки дискредитували концепції соціального добробуту, але і намагалися принизити значення соціальної роботи в суспільстві. У англійських ЗМІ соціальні працівники характеризувалися як покоління 1960-х, яке було «осліплене» фальшивими теоріями та прогресивними тріскучими фразами. Наслідком цього було «очернення старих цінностей дисципліни та самообмеження». Англійська преса різко постала проти соціальної ролі держави та самих соціальних працівників, звинувативши їх у тому, що вони не змогли скоротити масштаби соціальних проблем, пов’язаних зі структурою сім’ї, що змінилася. Збільшення числа бездоглядних дітей.

Не припиняючи напади на соціальні функції місцевих органів влади, неоконсерватори зайнялися перебудовою їх структури та скороченням ролі та чисельності соціальних працівників у цих органах. В результаті загострилися суперечності між соціальними працівниками і клієнтами, яких вони обслуговували. Соціальні працівники стали об’єктом критики з боку клієнтів, тому що скоротилися можливості у наданні допомоги останнім. На цьому грунті почастішали навіть випадку убивств соціальних працівників. Все це свідчить про кризу, у якій знаходиться система соціальної роботи у Великобританії. Однак, незважаючи на всі ускладнення, соціальна робота у Великобританії як професія вижила та продовжує грати важливу роль в житті суспільства.

Якщо до середини 1970-х років у департаментах соціальних служб застосовувався широкий набір методів, включаючи груповий та общинний, то внаслідок фінансових обмежень більшість соціальних працівників переключилось на роботу з індивідуальними клієнтами. Втручання соціального працівника тепер має короткостроковий характер, та соціальна робота в цілому заснована на примітивно-профілактичному принципі, а скоріше слідує за подією. Однак ті соціальні працівники, які зайняті вихованням неповнолітніх злочинців, що випускаються на поруки, і ті, які працюють у багатьох добровільних організаціях, не відчувають фінансових утруднень, мають більше можливостей для використання різних методів у соціальній роботі