Тема 4. Характеристика категорій клієнтів соціальної роботи. Методи та форми соціальної роботи

Клієнт соціальної роботи, об’єкт соціальної роботи, підходи до вивчення особистості клієнта, типологія клієнтів; поняття методу соціальної роботи; класифікаційні ознаки групування соціальних технологій; спеціальні методи соціальної роботи.

1. Співвіднесіть підходи і концепції, що лежать у основі вивчення особистості клієнта соціальної роботи до їх розуміння.

Підходи і концепції: Їх розуміння:
1. Психоаналітична концепція; А. Його основоположником став відомий психолог К. Роджерс. Ставлення до клієнта базувалося на цінностях любові – служіння, любові-діяльності на благо іншого. Клієнт тут розглядається як суб’єкт, який перебуває в стані постійної тривоги через невідповідність між бажанням бути собою й стра­хом бути самим собою. Людина, яка перебуває в такому стані, не може самоактуалізуватися, розвиватися на основі свого життєвого досвіду;
2. Гуманістичний підхід; Б. За цього підходу клієнтом є будь-яка людина, котра потребує поради та має нереалізовані потреби матеріального чи емоційного характеру (X. Перлман);
3. Біопсихологічний підхід; В. Представники цього підходу А. Пінкус і А. Мінахан вважають, що практика соціальної роботи, з одного боку, спрямована на вирішення проблем людини, а з іншого, - на розвиток „системи клієнтури”;
4. Системний підхід. Г. Грунтується на психоана­лізі З. Фрейда, при якій відносини між соціальним працівником і клієнтом розглядаються як стосунки між психотерапевтом і пацієнтом, тобто, клієнт визначається як пацієнт, якому необхідно допомогти усвідомити, що джерело проблем знаходиться в ньому самому, і всі труднощі є результатом конфлікту між власними бажаннями клієнта або їх несумісністю.

2. З якого періоду в теорії і практиці зарубіжної соціальної роботи клієнт – це суб’єкт, який має проблеми:

1. 1991 р.;
2. 1945 р.;
3. 1987 р.;
4. 1915 р.

3. За ознаками емоційного реагування працівники соціального захисту поділяють клієнтів на:

1. жінок і чоловіків;
2. агресорів, ввічливих, німих;
2. дітей, молодь, осіб зрілого віку, людей похилого віку;
4. об’єктів і клієнтів.

4. Співвіднесіть класифікаційні ознаки групування соціальних технологій.

Залежно від рівня суспільних відносин;   А Глобальні, регіональні, локальні;
За місцем експериментальної перевірки та апробації; Б Інноваційні, кон­структивні, традиційні;
За ступенем практичного втілення в організаційний процес ; В Технології макросистем, мезотехнології, мікротехнології;
За масштабністю соціальних операцій; Г Кабінетні, лабораторні, польові;
За діяльнісним аспектом розуміння. Д Соціальний контроль, соціальна профіла­ктика, соціальна терапія, реабілітація, соціальна допомога, соціально-право­вий захист, соціальне страхування, соціальне обслуговування, соціальне опі­кунство, соціальне посередництво, соціальний супровід.

5. Співвіднесіть групи спеціальних методів соціальної роботи до їх змісту.

Групи спеціальних методів: Зміст:
1. Організаційні (адмініст­ративні); А. Застосовуються з метою діагностування особливостей індивіда та організації на основі здобутих результатів різних видів психотерапевтичної та психокорекційної роботи: тестування, психодрама, соціодрама тощо;
2. Соціально-економічні; Б. Розглядаються в контексті управлінського аспекту організації діяльності структури соціальних служб. Реалізація цієї групи методів можлива лише за умови наявності відповідних нормативно-правових документів. Вони закріплюють права та пов­новаження, обов’язки, відповідальність кожної ланки в органах управління соціа­льними службами; дозволяють здійснити оперативне втручання, уточнення, вирі­шити епізодичні завдання. До основних методів цієї групи відносять: регламенту­вання, нормування та інструктування;
3. Педагогічні; В. Належать всі існуючі за­соби, за допомогою яких спеціалісти соціальної роботи здійснюють вплив на мате­ріальні, моральні, сімейні, національні та інші соціальні інтереси й потреби клієнта: натуральна та грошова допо­мога, моральне заохочення клієнта, встановлення пільг, здійснення патронажу, соціального супроводу, допомоги в побутовому обслуговуванні;
4. Психологічні. Г. Вони найчастіше використовуються в соціально-педагогіч­ній практиці, є різновидом методів виховання. Методи формування свідомості: переконання, навіювання, приклад та ін.

6.Співвіднесіть основні форми організації соціальної роботи до їх змісту.

Форми: Зміст:
1. Індивідуальна; А.Полягає в організації суспільно корисної діяльності;
2. Групова; Б. Здійснюється в різних типах навчально-виховних державних і приватних освітніх закладів і пов’язане з досягненням певного рівня соціальної освіти;
3. Організація суспільно- корисної діяльності; В. Її призначенням є професійна допомога та посередницька діяльність професіоналів у вирішенні різноманітних проблем особистості й осередків;
4. Соціальне навчання; Г. У його процесі виявляються і накреслюють­ся основні напрями виходу із проблеми, що хвилює осо­бистість;
5. Соціально-психолого-педагогічна та юридична підтримка; Д. Полягає у здійсненні соціальної допомоги, соціальних послуг і соціальної реабілітації відповідно до по­треб особистості та характеру проблем, які постали перед нею;
6. Консультування. Е. Її призначення – організація соціально значу­щих ініціатив участі особистості у соціально спрямованій діяльності громадських об’єднань та організацій;

7. В основі якого підходу лежить твердження про необхідність укладення контракту між клієнтом та соціальним працівником:

гуманістичний;
біопсихологічний;
системний;
психоаналітична концепція.

8. В якому підході до вивчення клієнта було введене поняття „індивідуальність клієнта”:

гуманістичний;
соціально-педагогічний;
біопсихологічний;
системний.

9. Як в соціальній роботі співвідносяться поняття об’єкт і клієнт:

об’єкт і клієнт поняття тотожні;
соціальна робота з клієнтом не може проводитись без його згоди;
соціальна робота з об’єктом не може проводитись без його згоди;
поняття об’єкт у соціальній роботі зустрічається частіше.

10. Сутність поняття „клієнт”:

це будь-який суб’єкт, який має проблеми;
представник середнього класу;
емігрант;
це особа, яка особисто звернулася до соціальної служби чи спеціаліста і користується їх послугами для розв’язання певних проблем.

11. На думку В.І. Курбатова, всіх клієнтів можна класифікувати як представників трьох великих груп: ............................

12. ..................... в психолого-педагогічній літературі розглядаються як сукупність методів, прийомів і впливів, що використовується для досягнення мети соціального розвитку.

13. Які існують групи спеціальних методів соціальної роботи:

організаційні, соціально-економічні, педагогічні, психологічні, нові методи соціальної взаємодії;
теоретичні та практичні;
індивідуальні та групові;
общинні, княжі.

14. Методами формування свідомості є:

доручення, соціального навчання;
переконання, навіювання, приклад;
позитивного підкріплення, негативного підкріплення, змагання;
закріплення позитивного досвіду.

15. До соціологічних методів соціальної роботи належать:

позитивного підкріплення, негативного підкріплення, змагання;
переконання, навіювання, приклад;
спостереження, опитування, анкетування, аналіз документів;
доручення, соціального навчання.

16. Який метод соціальної роботи застосовується у груповій взаємодії:

казкотерапія;
тренінг;
сімейна терапія;
ігрові техніки.

17. Методи ........................ спрямовані на стимулювання особистості до покращення чи зміни своєї поведінки, розвитку мотивації на соціально схвалені способи та види діяльності. Серед них визначають: методи по­зитивного підкріплення, методи негативного підкріплення, методи змагання.

18. Співвіднесіть психологічні методи соціально-педагогічної роботи до їх визначень.

1. Тестування; А. Є одним із методів активного навчання та психологічного впливу, що застосову­ється в процесі групової взаємодії;
2. Психодрама; Б. Спеціальний вид психодрами, спрямований на аналіз відносин між різними групами людей. Він не обмежується проблемами однієї люди­ни чи конкретної групи, спрямований на проблеми, які виникають у певному соціумі чи культурі, й притаманні значній кількості людей. Під час його аналізуються певні колективні уявлення та досвід, що зумовлені різними соціокультурними особливостями (соціальними, етнічними, професійними тощо);
3. Соціодрама; В. спрямована на корекцію міжособистісних стосунків між членами подружжя, батьками та дітьми. У процесі сімейної психотерапії робота спеціаліста та клієнтів насамперед спрямовується на пошук та усунення причини емоційних розладів у сім’ї;
4. Ігрова терапія; Г. Є однією з найцікавіших психокорекційних технік і дозволяє вирішити без­ліч психолого-педагогічних завдань;
5. Сімейна психотерапія; Д. Як метод дозволяє досягнути „реставрації” міжособистіс­них стосунків у випадку, коли мовний контакт з клієнтом порушено чи він взагалі не існує;
6. Арттерапія; Е.Метод психологічної діагностики, провідним організаційним моментом якого є застосування стандартизованих запитань і завдань, що мають певну шкалу значень. Він дає змогу з певною мірою точності встановити актуальний рівень розвитку в індивіда необхідних навичок, знань, особистісних характеристик тощо;
7. Епістолярна терапія; Є. Метод впливу на психоемоційний і фізичний стан людини за до­помогою різних видів художнього та ужиткового мистецтва (малювання, живопис, ліплення, різьба, випалювання, дрібні вироби з хутра та тканин тощо);
8. Казкотерапія; Ж. Метод корекції емоційних і поведінкових розладів у дітей шляхом залучення їх до різноманітних ігрових ситуацій. У процесі цього методу спеціаліст спостерігає за поведінкою дитини, що дає йому певний діагностичний матеріал для того, аби запропонувати дитині таку гру та роль у ній, яка допоможе усвідомити негативні аспекти своєї поведінки чи сформувати ті навички соціальної взаємодії, які в неї є відсутніми або мало розвинутими;
9. Соціально-психологічний тренінг. З. Метод групової психотерапії, де використовується рольова гра, під час якої створюються необхідні умови для спонтанного вираження індиві­дом почуттів, що пов’язані з важливими для нього проблемами. Під час цього методу створюються умови для переосмислення особистістю власних проблем і конф­ліктів, подолання неконструктивних поведінкових стереотипів і способів емоційної реакції, формування адекватних прийомів поведінки.

19. Перше наукове обґрунтування індивідуальний метод отримав у праці “Соціальні діагнози”.

1. А.Соломон; 3. С. Вронські;
2. М.Річмонд; 4. Г.Конопка.

20. „Індивідуальна терапія”, „сімейна терапія”, „групова терапія” – це ......... методи соціальної роботи.

21. Методи соціальної роботи умовно поділяються на:

індивідуальні та групові;
мобільні та поступові;
тимчасові та постійні;
класичні та інноваційні.

22. До класичних методів соціальної роботи відносять:

Наши рекомендации