Тема 5-6. системи організації відпочинку молоді

ТА ФОРМИ ПРОВЕДЕННЯ ДОЗВІЛЛЯ

План.

1. Туристично-краєзнавча діяльність як ефективний засіб організації дозвілля молоді.

2. Форми організації туристично-краєзнавчої діяльності (багатоденні походи, екскурсії, походи вихідного дня, краєзнавчий гурток, туристичний клуб).

3. Літні табори відпочинку та їх значення для оздоровлення, виховання етичних норм спілкування.

4. Позакласна робота як одна із форм організації дозвілля учнів та студентів.

5. Завдання та основні види організації позакласної роботи.

6. Гурток як форма організації дозвілля. Завдання та принципи організації гурткової роботи (добровільність, дотримання правил, підбір членів гуртка за віком).

Туристично-краєзнавча діяльність як ефективний засіб організації дозвілля молоді.

Свідчення про перші організовані подорожі з метою знайомства з культурою і природою інших народів дійшли до нас з древнього світу. Фактично першими мандрівниками були купці. Поїздки древніх греків і римлян в Єгипет з 5 ст. до нашої ери були частим явищем. Їх приваблювала незвична природа Єгипту, древня історія, культура, краса єгипетських будівель.

Відвідуючи Єгипет, грецькі і римські мандрівники залишали короткі записки із вказуванням свого імені – графіті. Одним із таких мандрівників був відомий філософ, „батько історії” – Геродот. Свої багаточисельні довготривалі мандрівки по різних землях Геродот описав в дев’яти книгах. Друга книга присвячена древньому Єгипту, котрий Геродот відвідав після 459 р. н. е. Він описав свій маршрут по долині Нілу. Геродот був першим грецьким туристом, про якого є достовірні дані.

Мандрівкою по своїй країні для древніх греків були поїздки в Олімпію на Олімпійські ігри. Нерідко римляни і греки здійснювали далекі мандрівки до цілющих джерел. Коли сформувалися основні релігійні течії, з’явилась ще одна багаточисельна категорія мандрівників до „святих місць” – це пілігрими або паломники.

Видатні філософи давнини Аристотель, Демокріт, Квінтіліан в своїх трактатах про виховання вказували на необхідність „відвідування природи” і її пізнання.

В кінці 17-початку 18 століття в європейських країнах при вивченні окремих дисциплін деякі вчителі стали використовувати в роботі з учнями пішохідні прогулянки і поїздки до навколишніх видатних місць. Такі найпростіші форми подорожей отримали назву екскурсій.

Людина, суспільство не можуть не впливати на природу. Навіть у період свого відпочинку людина так чи інакше взаємодіє з природою. Особливо ця взаємодія відбувається через такий активний вид відпочинку, як туризм.

Туризм походить від французького “tourisme” – прогулянка, подорож – подорожі у вільний час пов’язані з від’їздом за межі постійного проживання , один з видів активного відпочинку, який поєднує відновлення продуктивних сил людини з оздоровчими , пізнавальними , спортивними та культурними розважальними цілями.

Існує більше двохсот визначень туризму, проте окремі його значення, наприклад, такі як відпочинок або оздоровлення дають далеко неповне його визначення. До них відносяться: туризм - один із видів спорту, туризм - один із засобів фізичного виховання, туризм - один із засобів пізнання й естетичного виховання. Усі ці визначення в тій або іншій мірі відображають важливі риси туризму, але не можуть окремо скласти повну картину такого унікального явища як туризм.

З усіх визначень найбільш повне необхідно вважати: ТУРИЗМ - це подорож у вільний час; один із видів активного відпочинку; найбільш ефективний засіб задоволення рекреаційних потреб, тому що він поєднує різні види рекреаційної діяльності - оздоровлення, пізнання, відновлення виробничих сил осіб; складова частина охорони здоров’я, фізичної культури; засіб духовного, культурного й соціального розвитку особистості.

До туристів відносять всіх осіб, які тимчасово й добровільно змінили місце проживання на термін більш 24 години з будь-якою метою, крім діяльності, що оплачується в місці тимчасового проживання.

Тобто туризм – це діяльність, що поєднує подорож та пізнання довкілля. В цьому плані доцільно говорити про туристично-краєзнавчу діяльність, визначення якої дав О.О.Остапець: туристично-краєзнавча діяльність є комплексний засіб гармонійного розвитку дітей та юнацтва, що полягає в активному пізнанні і доступному покращенні навколишнього середовища і самих себе в процесі туристичних подорожей.