Типи складних речень. Складносурядні речення

У мовознавчій науці вже склалася традиція класифікувати складні речення залежно від того, якими засобами зв'язку поєднані між собою предикативні частини. Усі різновиди складних речень поділяються на дві групи: 1) сполучникові складні речення; 2) безсполучникові речення.

Речення, предикативні частини яких поєднуються між собою сполучниками чи сполучними словами, називаються сполучниковими.

Речення, предикативні частини яких поєднуються між собою за допомоги лише інтонації називаються безсполучниковими.

Залежно від характеру сполучників сполучникові речення, в свою чергу, поділяються на дві структурно-семантичні підгрупи: 1) складносурядні речення; 2) складнопідрядні речення.

Складні речення, предикативні, частини яких поєднані в одне смислове й синтаксичне ціле сполучниками сурядності називаються складносурядними Предикативні частини складносурядного речення синтаксично рівноправні, граматично незалежні.

Складні речення, предикативні частини яких поєднані в одне смислове й синтаксичне ціле сполучниками підрядності чи сполучними словами, називаються складнопідрядними:. Предикативні частини складнопідрядного речення не є рівноправними; одна з них є головною, інші - підрядними. Від головної частини до підрядної можна поставити питання.

Усі типи складних речень можуть бути або мінімальними конструкціями, що складаються лише з двох предикативних частин, або багатокомпонентними, які складаються з трьох і більше предикативних частин. У зв'язку з цим розрізняють ще складні синтаксичні конструкції, або складні речення з ускладненою синтаксичною будовою. З-поміж цих конструкцій виділяють такі різновиди: складносурядні речення з кількома сурядними, складнопідрядні з кількома підрядними, багатокомпонентні безсполучникові речення, багатокомпонентні складні речення змішаного типу (складні речення з сурядністю й підрядністю, складні багаточленні речення зі сполучниковим та безсполучниковим зв'язком), період.

СКЛАДНОСУРЯДНІ РЕЧЕННЯ

У сучасній українській літературній мові широко вживаються складносурядні речення. Найбільше вони поширені в публіцистичній і художній літературі (вживаються для опису подій, явищ природи, характеристики дійових осіб тощо). Складносурядні речення характеризуються тим, що предикативні частини в них об'єднані в одне смислове ціле сурядним зв'язком і вони рівноправні в синтаксичному відношенні. Обидві частини цього речення можуть уживатися як прості речення. Однак самостійність предикативних частин відносна, тому що вони в складному реченні пов'язані змістом, а також взаємозумовлені граматично; їхня інтонація є частиною ритмомелодики складного речення.

Отже, складносурядним називається речення, синтаксично рівноправні предикативні частини якого поєднуються в одне граматичне й смислове ціле сурядними сполучниками.

Основними ознаками складносурядного речення є: а) рівнозначність предикативних частин, що входять до його складу: вони виступають як відносно самостійні й мають певну синтаксичну незалежність; б) сполучники сурядності, що поєднують предикативні одиниці в одне ціле й завжди знаходяться між цими предикативними частинами, не належачи жодній із них; в) позиція предикативних одиниць: одна з них не може знаходитися в середині іншої; г) інтонація сурядності.

Для зв'язку частин складносурядного речення використовуються різні сполучники сурядності. Роль цих сполучників настільки значна, що їх класифікацію покладено в основу поділу складносурядних речень, бо сполучники сурядності є засобом не лише поєднання предикативних одиниць в одне ціле, а й виявлення змістових відношень між ними.

Залежно від типів сурядних сполучників виділяють таке різновиди складносурядних речень: складносурядні речення з єднальними, протиставними й розділовими і градаційними сполучниками.

1. Складносурядні речення з єднальними сполучниками (/, й, та, ні.,, ні, ані... ані) виражають такі семантико-синтаксичні відношення:

а) одночасності дій чи явищ. У цих реченнях вживаються сполучники і (й), та, а (в значенні /'), які самостійно не виражають це значення. Одночасність передається присудками, вираженими дієсловами теперішнього часу, майбутнього та минулого часу недоконаного виду; б) послідовності дій чи явищ за допомоги сполучників /, а, а там, а потім, а також порядком предикативних частин складносурядного речення та співвідношенням дієслів присудків, які найчастіше виражаються формами минулого часу доконаного виду, або різночасовими формами.

в) причинно-наслідкові, що виражаються за допомоги єднальних сполучників /, і тому, стали порядком предикативних одиниць та інтонацією.

г) умовно-наслідкові. Якщо в реченні наявні семантико-синтаксичні відношення одночасності чи послідовності дій, станів, то єднальні сполучники виконують свою основну функцію - власне єднальну.

Порядок предикативних частин у реченнях, у яких виражається одночасність дії, станів, вільний.

У реченнях, в яких виражається послідовність дій, станів, порядок частин стабільний, фіксований.

Складносурядні речення з причиново-наслідковими та умовно-на-слідковими відношеннями між частинами є закритими структурами, зі сталим, фіксованим порядком складових частин.

2. Складносурядні речення з протиставними сполучниками (а, але, та (у значенні але), проте, зате, однак) виражають протиставні відношення, тобто предикативні частини таких речень і протиставляються за змістом. Ці речення характеризуються своєрідною будовою.

Іноді сполучники проте й зате можуть вживатися зі сполучником а, підсилюючи його значення. У зі ставних складносурядних реченнях зміст предикативних частин зіставляється і взаємно доповнюється за допомоги сполучників а, не тільки... а й, не тільки... але й, не лише... а й, не лише... але й.

3. Складносурядні речення з розділовими сполучниками (або, чи, чи... чи, то... то, чи то... чи то, не то. .. не то) виражають розділові відношення несумісності, взаємовиключення та чергування дій або явищ.

Відношення взаємовиключення виражають одиничні або повторювані сполучники або, чи.

Широко використовуються складносурядні речення з повторюваним сполучником то, який вказує на чергування дій, явищ або на послідовну зміну їх.

Повторювані сполучники не то... не то, чи то... чи то, виражаючи відношення чергування, вказують також на припущення, невпевненість, сумнів чи вагання з приводу того, що з переліченого є дійсним, а що нереальним. Отже, виокремлюють дві моделі складносурядних речень з розділовими сполучниками:

а) речення з двома рівнозначними частинами, основний зміст яких полягає в повідомленні про несумісні дії, з яких за відповідних умов можлива одна;

б) речення з довільною кількістю граматично рівнозначних складових частин, між якими встановлюються відношення чергування подій, з яких може реалізуватися як одна, так і всі.

4. Складносурядні речення з градаційними сполучниками (не тільки.., але й; не тільки..., а й; не лише ..., але й; не лише..., а й) виражають відношення між більш значним в одній частині і менш значним в іншій. В основі градаційних відношень "лежить підкреслений контраст між двома ситуаціями". Це конструкції закритої структури з парними сполучниками, перший компонент яких перебуває у першій частині, другий -у другій.

Серед складносурядних речень виділяють ще речення із приєднувальними сполучниками (та й, та, і, а, причому, при тому), які виражають приєднувальні відношення. У таких реченнях друга предикативна частина вживається як додаткове повідомлення, пов'язане зі змістом першої частини.

Складносурядні речення тісно пов'язані з простими реченнями, ускладненими однорідними членами, оскільки однорідні члени речення можуть поєднуватися сурядним зв'язком, як і предикативні одиниці складносурядного речення. Розмежовуючи ці конструкції, слід враховувати те, що частини складносурядного речення вступають у сурядний зв'язок безпосередньо, без допомоги інших компонентів, а сурядний зв'язок між однорідними членами не виражається безпосередньо, а обов'язково за наявності іншого компонента, щодо якого вони виступають як однорідні присудки, додатки, означення, обставини.