| Має в своєму складі один предикативний центр, виражений сполученням підмета і присудка або лише одним головним членом: О земле-мати! В зоряній судьбі вітаю материнство я в тобі. (Т.Коломієць) |
| Характеризується наявністю двох або більше предикативних одиниць, що становлять смислову, граматичну та інтонаційну єдність. Кожна частина складного речення має свої граматичні центри: Людство не усвідомить себе як єдине ціле – не буде йому добра. (О.Гончар) |
| Предикативний центр складається з підмета і присудка:Душа горить в смертельному вогні. (В.Стус) |
| Предикативний центр складається лише з одного головного члена, співвідносного з підметом або присудком: Осяяти землю безщасную треба. (Л.Українка) |
| Складається тільки з головних членів речення: Була спека |
| Крім головних, наявні другорядні члени речення: Пахне істиною хліб. (І.Драч) |
| Є всі структурно необхідні члени речення: Ой три шляхи широкії до купи зійшлися. (Т.Шевченко) |
| Не названо один або кілька членів, що встановлюються з контексту: Вливається в Дніпро Сула, життя людей - в історію. (О.Ющенко) |
| Ускладнені –у своєму складі мають однорідні члени речення, звертання, вставні, вставлені конструкції, відокремлені члени: Ти мене, кохана, проведеш до поля, я піду – і, може, більше не прийду. (М.Рильський) |
| РОЗПОВІДНІ – інформують про факт дійсності, подію, явище, не несучи при цьому емоційного навантаження. Вже прокинувся і дуб-зимовик, викинувши тендітні жовто-зелені листочки (І.Цюпа). |
| СПОНУКАЛЬНІ речення виражають волевиявлення мовця, яке потребує виконання, хоча не обов’язково передбачає конкретного виконавця. |
| Власне питальні – вимагають обов’язкової відповіді. В кого я дізнаюсь: звідки ця дорога? (М. Гриценко) |
| Питально-риторичні– виражають ствердження чи заперечення, не потребують відповіді, бо вона міститься в питанні. Хіба ти забув свої власні слова? (Г.Гордасевич) |
| Питально-спонукальні –містять у собі спонукання до дії, яке виражається через питання. Чи не приніс би ти води? |
| ПИТАЛЬНІ –містять у собі запитання, яке спонукає співбесідника до відповіді: Про що, пташко, нам співаєш пісню голосну? (О.Олесь) |
| Вони можуть виражати: 1) наказ, прохання: Вийди, коханая, працею зморена, хоч на хвилиночку в гай (М.Старицький); 2) пораду, застереження, протест: Ви б лягли, мамо, спочити... 3) бажання, згоду, дозвіл: Коли б скоріше збігла ця ніч! 4) заклик до дії: Прийди, візьми мене за руку і в край щасливий поведи (О.Олесь) |
| Засоби оформлення спонукання: · спонукальна інтонація; · присудок у формі наказового способу: Моя любове! Я перед тобою. Бери мене в свої блаженні сни. Лиш не зроби слухняною рабою, не ошукай і крил не обітни! (Л.Костенко) · спонукальні частки давай, хай, нехай. Нехай же хоч ніч забуття принесе (М.Вороний) |
| Засоби вираження питальності : · питальна інтонація – підвищення тону на слові чи групі слів, з якими пов’язаний зміст питання: За що ж ти караєш її молоду?(Т.Шевченко) · порядок слів у реченні. Як правило, на початку речення стоять слова, з якими пов’язані питання: Березу ти сестрою називаєш? Хто ж ти така? (Л.Українка) · питальні слова – питальні частки, прислівники, займенники: Чого являєшся мені у сні? (І.Франко) |
| За комунікативним призначенням |
| СТВЕРДЖУВАЛЬНІ –це речення, в яких підтверджується зв’язок між предметами і їх ознаками в реальній дійсності. Сумна помилка – прийняти за людину її словесний автопортрет (В.Брюгген) |
| ЗАПЕРЕЧНІ – речення, в яких зв’язок між предметами та їх ознаками в реальній дійсності заперечується. У сусіда ума не позичиш (Н.тв.) |
| Показником стверджувальних чи заперечних речень є наявність чи відсутність у них заперечної частки НЕ |
| Заперечні речення можуть бути |
| Загальнозаперечні якщо заперечується ознака, виражена присудком. Я не прощаюсь ні з чим, разом із вечором плину, плину зі світом своїм (Л.Талалай). |
| Частковозаперечні якщо частка НЕ стоїть перед підметом або другорядним членом речення і при цьому заперечується суб’єкт, обставина чи означення. Тривога душу розпинає: а що, як любиш не мене? (Л.Костенко). |
РЕЧЕННЯ НЕ Є ЗАПЕРЕЧНИМИ
Наши рекомендации
