Значення похідної в деякій точці дорівнює тангенсу кута, утвореного дотичною до кривої в цій точці з додатним напрямом осі Ох.
Похідна степеневої функції
.
¨ Диференціальне відношення (1) має такий вигляд:
.
Згідно з наслідком 5 із підрозд. 4.2.6 маємо:
.
Отже, = ¨
Похідна показникової функції
¨ Диференціальне відношення (1) дорівнює
.
Згідно з наслідком 4 із підрозд. 4.2.6 маємо:
.
Отже,
.
У частинному випадку при а = е дістаємо:
. ¨
Похідна логарифмічної функції
¨ Записуємо диференціальне відношення (1):
Користуючись другою визначною границею, дістаємо
.
Отже, при шукана похідна подається так:
Зокрема, коли а = е, маємо:
. ¨
Похідні тригонометричних функцій
¨ 1. Для функції у = sinx диференціальне відношення (1) подається так:
.
Згідно з першою визначною границею маємо:
.
Отже,
.
2. Аналогічно для функції у = cosx дістаємо:
3. Для функції у = tgх диференціальне відношення (1) набуває вигляду:
Згідно з наслідком 1 і п. 4.2.5 .
Отже,
.
4. Аналогічно для функції у = ctgx записуємо:
¨
24. Правила диференціювання
Правило 1. Похідна сталої дорівнює нулеві (сonst)¢ = 0. |
(7)¢ = 0; (– 100)¢ = 0.
Правило 2. Якщо u — будь-яка диференційовна функція від х і с — довільна стала, то (cu) ¢ = cu¢. |
· ·
Правило 3. Якщо u та v — диференційовні функції від х, то їх сума u + v є диференційовною функцією: . Аналогічно, похідна суми будь-якого скінченного числа диференційовних функцій дорівнює похідним цієї функції: . |
Знайти похідну функції .
· .·
Правило 4.Добуток двох диференційовних функцій u та v є диференційовною функцією . |
Знайти у¢, якщо у = (х2 +1) lnx.
· .
Правило 5. У точках, в яких , відношення двох диференційовних функцій є функція диференційовна, причому . |
Знайти у¢, якщо .
·
. ·
25. Похідна оберненої функції
Теорема 1. Якщо функція у = f(x) монотонна й має в точці х відмінну від нуля похідну, то функція, обернена до даної, подається у вигляді х = g(y) і має похідну х = g(y), обернену до похідної даної функції:
. (4)
Похідні обернених тригонометричних функцій:
;
;
;
. ¨
26. Похідна складної функції
Правило 6. | Теорема 2. Похідна складної функції : — правило ланцюга. |
Задана функція у = f(x). Знайти у¢.
1) ; 2) ; 3) .
· 1) За формулою (5) маємо:
2) Візьмемо: . Тоді за правилом 4
.
Функції і — складні. Згідно з (5) маємо:
.
3) Нехай і . Тоді за правилом 5 дістаємо:
.
Похідні функцій arctgx3 і обчислюємо за формулою (5):
;
¨
27. Логарифмічна похідна
Нехай у = f(x) диференційовна функція. Тоді можемо записати
(6)
Означення. Похідна функції , обчислена за формулою (6), називається логарифмічною похідною f у точці х.
Якщо і , дістаємо такі формули для обчислення логарифмічних похідних функцій F(x) i G(x):
(7)
Знайти логарифмічну похідну функції
.
· Маємо:
.
Далі обчислюємо за формулами:
28. Похідна неявної функції
Розглянемо диференціювання неявної функції, заданої рівнянням .
Для знаходження похідної функції у, заданої неявно, достатньо продиференціювати обидві частини рівняння, розглядаючи у як функцію від х, а потім зі здобутого рівняння знайти похідну у¢.
Знайти похідну функції у, задану рівнянням
.
· Диференціюючи обидві частини рівності і враховуючи, що у є функцією від х, дістаємо:
. ·
28. Похідна функції, заданої параметрично
Диференціювання параметрично заданої функції грунтується на такій теоремі.
Теорема 3. Нехай виконуються такі умови:
1) функції визначені та неперервні на деякому проміжку І;
2) диференційовні в точці t0 Î І;
3) функція х = j(t) є строго монотонною на проміжку І, j¢(t0) ¹ 0;
4) t = a(х) — функція, обернена до функції х = j(t). Тоді функція , диференційовна в точці х0 = j¢(t0) і
або . (8)
Знайти похідну функції, заданої параметрично:
1) 2)
· За формулою (8) дістаємо:
1) ; ;
2) ,
. ·
29. Похідна показниково-степеневої функції
Означення. Функція називається показниково-степеневоюфункцією.
Прологарифмуємо рівняння
.
Продиференціюємо обидві частини останнього рівняння:
(9)
Правило диференціювання
показниково-степеневої функції:
Щоб знайти похідну показниково-степеневої функції, потрібно спочатку продиференціювати її як показникову, а потім як степеневу функцію. Результати додати
Окремі випадки:
1. Нехай функція y = f(x) є показниковою:
, тобто .
Тоді
.
2. Нехай функція у = f(x) є степеневою,
, тобто v(x) = a.
Тоді
Знайти у¢, якщо у = (х2 + 1)sinx.
¨ 1) .
2) .
3)
. ¨
30. ПОНЯТТЯ ПохіднИХ вищих порядків
Нехай у = f(x) — деяка диференційовна функція на інтервалі І, причому похідна цієї функції у¢ = f¢(x) також є диференційовною функцією на зазначеному інтервалі. Похідна функції f ¢(x) називається похідною другого порядку функції f і позначається f ¢¢ або f (2). Якщо f (2) диференційовна на інтервалі І, то похідна функції f (2) називається похідною третього порядку функції f (х) і позначається f (2).
Аналогічно, похідною n-го порядку f (n) функції f (х) за індукцією називається похідна функції f (n-1), якщо вона існує і диференційовна.
Іноді замість позначення f (n)(х) застосовують символ або Dny, Dnf(x).
Для функції f(x) = х4 + 2х3 + х + 5 знайти похідну n-го порядку.
· f ¢(x) = 4х3 + 6х2 + 1, f ²(x) = 12х2 + 12х, f (3)(x) = 24х + 12, f (4)(x) = 24, f (n)(x) = 0 для n ³ 5. ·
31. Механічний та геометричний
зміст похідної
Джерелом диференціального числення стали, як відомо, два питання:
1) про відшукання швидкості в разі довільного закону руху;
2) про відшукання дотичної до довільної лінії.
Обидва вони привели до однієї й тієї самої обчислювальної задачі, яку було покладено в основу диференціального числення. Ця задача полягає в тому, щоб за даною функцією f(x) відшукати іншу функцію f ¢(x), яка дістала назву похідної і являє собою швидкість зміни функції f(x) щодо зміни аргументу.
У механіці відповідна задача формулюється так: знайти швидкість тіла, що рухається за законом , у деякий момент часу t. Вважаємо, що відстань S і час t — фізичні величини, які можна вимірювати.
Нехай за час від t до t + Dt тіло пройшло шлях s + Ds = f(t + Dt).
Тоді Ds = f(t + Dt) – f(t).
Означення. | Середня швидкість Середня швидкість тіла, що рухається вздовж деякої лінії, визначається за формулою . |
Щоб знайти миттєву швидкість v такого тіла, потрібно перейти до границі відношення при :
.
Означення. | Миттєва швидкість Миттєвою швидкістю тіла, що рухається вздовж лінії s = f(t), називається похідна функції s = f(t) за часом t: . |
Нехай — рівняння вільного руху тіла, g — прискорення його вільного падіння. Знайти миттєву швидкість тіла в будь-який момент часу; у момент часу t = 2 c.
· За означенням маємо
.
Зокрема, якщо t = 2, дістаємо:
. ·
Сформулюємо тепер розглянуту задачу мовою геометрії.
Нехай дано функцію у = f(x), графік якої наведено на
рис. 5.1. Диференціальне відношення дорівнює тангенсу кута b, утвореного січною, що проходить через точки А та В, які мають відповідно абсциси х та х + Dх, із додатним напрямом вісі Ох.
Якщо приріст Dх ® 0, то точка В прямує до точки А, а кут b —до кута a, утвореного дотичною до розглядуваної кривої в даній точці з додатним напрямом осі Ох. Отже, маємо:
. (10)
Значення похідної в деякій точці дорівнює тангенсу кута, утвореного дотичною до кривої в цій точці з додатним напрямом осі Ох.
Знайти тангенси кутів нахилу дотичної до кривої у = х2 у точках М1(½; ¼), М2(–1; 1) (рис. 5.6).
Рис. 5.6
· Згідно з (10) дістаємо:
За формулою похідної степеневої функції маємо: .
Отже,
·
32. Рівняння дотичної та нормалі до кривої
Розглянемо рівняння кривої у = f(x) (рис. 5.7). Візьмемо на кривій точку М(х1, у1) і запишемо рівняння дотичної до цієї кривої в точці М, припускаючи, що дотична не паралельна жодній координатній осі.
Рівняння кривої, що має кутовий коефіцієнт k і проходить через точку М, набирає вигляду
.
Для дотичної , тому рівняння дотичної буде таке:
Поряд із дотичною до кривої розглядають і її нормаль.
Означення. Нормаллю до кривої в даній точці називається пряма, яка проходить через цю точку і перпендикулярна до дотичної в ній.
Рис. 5.7
Із означення нормалі випливає, що її кутовий коефіцієнт kнорм пов’язаний із кутовим коефіцієнтом k дотичної рівністю
, тобто
Отже, дістаємо рівняння нормалі до кривої у = f(x) у точці
М (х1, у1):
Написати рівняння дотичної та нормалі до кривої
у = х3 у точці М(1; 1).
· Оскільки у¢ = 3х2, то кутовий коефіцієнт дотичної
.
Отже, згідно з (1) рівняння дотичної буде таке:
, або .
Рівняння нормалі:
, або (рис. 5.8).
Рис. 5.8
33. Поняття диференціала ФУНКЦІЇ
Нехай функція у = f(x) диференційовна в інтервалі .
З означення диференційовності маємо:
Звідси можна записати:
(1)
де функція при задовольняє умову
Із (1) для приросту функції дістаємо:
Покладемо, що .