Визначення швидкості буріння свердловини
До показників буріння відносяться методи вивчення швидкості (тривалості) буріння, числа обертів долота, навантаження на долото. Важливішим з них є метод тривалості буріння (механічний каротаж МК).
Каротаж механічний – оснований на вимірюванні і реєстрації часу буріння певного інтервалу стовбура свердловини (1,0; 0,5; 0,2 м). К.м. характеризує процес руйнування гірських порід (при незмінній технології буріння).
Механічний каротаж або каротаж за тривалістю проходки полягає в реєстрації часу, що витрачається на розбурювання кожного погонного метра свердловини, – τпр, хв/м.
За однакових технічних умов буріння тривалість проходки залежить від опірності гірських порід їх механічному руйнуванню, тобто їх міцності, яка характеризується критичним опором механічному руйнуванню, – σкр.
Найбільш міцними є вивержені і метаморфічні породи, особливо деякі кварцити і базальти, потім йдуть карбонатні осадкові породи, конгломерати, пісковики, глинисті сланці. Найменшою міцністю відрізняються глини і піски-пливуни. Відмінність порід по їх механічній міцності і дозволяє використовувати вимірювання каротажа за тривалістю проходки τпр для літологічного розчленовування розрізу свердловин безпосередньо в процесі буріння.
(14.3)
де S – площа породоруйнуючого наконечника; число обертів за одиницю часу бурового снаряда; його тиск на забій;
n – коефіцієнт, що враховує тип породоруйнуючого наконечника і ступінь його зносу;
Параметри р і п реєструються на самій буровій установці за показами приладів, що входять в комплект вимірювальної апаратури на буровій, k – коефіцієнт що визначається дослідним шляхом.
Діаграма швидкості проходки графічно показує зміну швидкості буріння (м/год) або тривалість проходки (хв/м) з глибиною свердловини. Для зручності порівняння діаграми швидкості буріння і електричного каротажу креслять у одному масштабі за глибиною. Прилади, які фіксують швидкість буріння звичайно входять до складу каротажних станцій.
На швидкість буріння впливає не тільки твердість породи, а і режим буріння (зусилля на долото, його тип, ступінь спрацьованості, швидкість обертання, характеристики глинистого розчину тощо). При інтерпретації діаграм тривалості проходки 
виходять з теорії руйнування гірських порід. Відповідно до неї:
, хвл/м (14.4)
де С – коефіцієнт, який визначається ступенем тиску за площею опорної поверхні долота Ад, числом його лопатів, ступенем обертів долота в одиницю часу, а також швидкості очищення вибою, яка залежить від швидкості витікання розчину із насадок долота, тобто залежить від в’язкості розчину. При спрацьовуванні долота спочатку повільно, а потім швидко зростає. Тривалість проходки найбільша у магматичних і метаморфічних порід. Далі ідуть зцементовані осадові – конгломерати, брекчії, пісковики, кристалічні вапняки і доломіти. При збільшенні пористості порід тривалість проходки зменшується. Порожнини у закарстованих породах характерні провалами інструменту.
Діаграми тривалості проходки мають дуже характерний вигляд – вони є ламаними лініями, довжина кожного відрізка яких по вертикалі рівна в масштабі 1 м (рис.14.6). Діаграми механічного каротажу дуже добре корелюютьсяся з діаграмами ПО, хоча обидві вони відбивають зміну абсолютно різних фізичних властивостей гірських порід.
Велика перевага механічного каротажу перед ПО полягає в тому, що його діаграми отримують прямо в процесі буріння свердловин, без додаткових витрат часу і засобів.
Цікаво відзначити, що хоча перший автоматичний прилад для реєстрації τ був запропонований відомим радянським геофізиком-промисловиком В.Н. Дахновим ще в 1937 р., за кордоном до цього методу пришли порівняно недавно, близько 20 років тому.