Установка вертикальних елементів та накладних поясів

Ефективним способом підсилення простінків є їх армування шляхом установлення зовнішніх вертикальних металевих елементів із прокатних профілів, з'єднаних між собою шпильками (рис. 4.4, 4.5). Такі вертикальні елементи можуть бути як зовнішніми, так і втопленими за грань кам'яної кладки. В останньому випадку не порушується зовнішній вигляд будівлі, але трудомісткість такого підсилення дещо більша порівняно з невтопленими елементами. Підсилення також може проводитись влаштуванням залізобетонних сердечників (рис.4.5).

Рис. 4.4. Улаштування накладних поясів: І-простінок, що підсилюється; 2-накладний пояс із швелерів; 3-стяжні болти	Рис. 4.5 Влаштування залізобетонних сердечників: 1 – підсилюваний простінок; 2 – віконні пройми; 3 – стійка (сердечник із залізобетону; 4 – ніша, вирубана у простінку; 5 – арматурний каркас; 6 – бетон;

Ін’єктування

Одночасно з посиленням стін обоймами, рекомендується також виконувати ін'єкцію в наявні тріщини в цегляній кладці цементного розчину.

Ін'єкція здійснюється шляхом нагнітання в пошкоджену кладку рідкого цементного або полімерцементного розчину під тиском. При цьому відбувається загальне замонолічування кладки, відновлюється і навіть збільшується її несуча здатність. Перевагою такого методу посилення є можливість його здійснення без зупинки виробництва, при невеликих витратах матеріалів і без збільшення поперечних розмірів конструкцій.

Для забезпечення ефективності ін'єкції застосовують портландцемент марки не менше 400 з тонкістю помолу не менше 2400 см²/г з густиною цементного тіста 22...25%, а також шлакопортландцемент марки 400 з невеликою в'язкістю в розріджених розчинах. Пісок для розчину застосовують дрібний з модулем крупності 1,0...1,5 або тонкомолотий з тонкістю помолу рівної 2000...2200см2/г.

Для підвищення пластичності складу в розчин добавляють пластифікуючі добавки у вигляді нітриту натрію (5% від маси цементу), полівінілацетатну емульсію ПВА з полімерцементним відношенням П/Ц= 0,6 або нафталіноформальдегідну добавку в кількості 0,1 % від маси цементу.

До ін'єкційних розчинів пред'являються достатньо жорсткі вимоги: мале водовідділення, необхідна в'язкість, необхідна міцність на стиск і зчеплення, незначна усадка, висока морозостійкість.

При невеликих тріщинах в кладці (до 1,5 мм) застосовують полімерні розчини на основі епоксидної смоли (епоксидна смола ЕД-20 (ЕД-16) — 100 масі. ч.; модифікатор МГФ-9—30 мас. ч.; стверджувач ПЕПА — 15 мас. ч.; тонкомолотий пісок —50 мас. ч.), а також цементно-піщані розчини з добавкою тонкомолотого піску (цемент — 1 масі. ч.; суперпластіфікатор нафталіноформальдегід — 0,1 мас. ч.; пісок — 0,25 мас. ч.; водоцементне відношення — 0,6).

При значнішому розкритті тріщин застосовують цементно-полімерні розчини складу 1:0,15: 0,3 (цемент : полімер ПВА : пісок) або цементно-піщані розчини складу 1 : 0,05 : 0,3 (цемент : пластіфікатор нітрит натрію : пісок), В/Ц=0,6, модуль крупної піску М_к—1,0.

Розчин нагнітається під тиском до 0,6 МПа. Густина заповнення тріщин визначається через 28сут після ін'єкції неруйнуючими методами.

Межа міцності кладки, посиленої ін'єкцією, визначається по СНіП П-22—81 «Кам'яні і армокам’яні конструкції. Норми проектування» з введенням поправочних коефіцієнтів m_к, величина яких залежить від причин розвитку тріщин.в цегляній кладці і від виду ін'єкційного розчину (m_к = 1,1—при наявності тріщин від силових дій і при застосуванні цементного і цементно-полімерного розчину; m_к —1,3 — те ж, при полімерних розчинах m_к = 1,0— при наявність одиночних тріщин від нерівномірних осідань опор або при порушенні зв'язку між спільно працюючими стінами і посиленій ін'єкції цементно-піщаним або полімерними розчинами). Міцність ін'єкційних розчинів на стиск повинна складати 15...25 МПа.

Сумісне посилення цегляної кладки . сталевою обоймою і ін'єкцією дозволяє істотно підвищити її несучу здатність і використовується в тому випадку, якщо роздільне застосування цих способів посилення недостатнє.

При застосуванні комбінованого посилення спочатку встановлюють металеву обойму, потім проводять ін'єкцію розчину в кладку. Розрахунок несучої здатності при цьому здійснюють як для кладки посиленою обоймою, але несучу здатність кладки при цьому визначають з урахуванням коефіцієнта m_к.