Електричне керування приводом.
ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ РОБОТИ
Перед початком роботи потрібно детально ознайомитися з теоретичними відомостями. Необхідно вивчити будову вимикача ВКЭ-10, його технічні характеристики, роботу привода при вмиканні та вимиканні апарата, принцип дії електричної схеми.
3. ЗМІСТ ЗВІТУ
Після виконання плану лабораторного заняття складається звіт, котрий повинен містити наступну інформацію:
- конструктивне виконання полюса вимикача ВКЭ;
- опис елементів привода та принципу його дії при вмиканні й вимиканні комутаційного апарата;
- опис роботи принципової електричної схеми при вмиканні та вимиканні вимикача;
- висновок про виконану роботу та результати перевірки працездатності вимикача ВКЭ-10.
Викладення вказаного матеріалу в звіті доцільно супроводжувати відповідними рисунками та схемами ( можна використовувати копії рисунків, які подані в цій методичній розробці). Оформлення звіту потрібно проводити у відповідності з існуючими вимогами.
4. КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ
1. Назвіть основні технічні характеристики вимикача ВКЭ?
2. Будова полюса вимикача?
3. Вкажіть особливості будови дугогасної камери вимикача?
4. Дайте характеристику будови та принципу дії електромагнітного приводу вимикача?
5. Особливості виконання контактів вимикача?
5. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Рожкова Л.Д., Козулин В.С. Электрооборудование станций и подстанций.– М.: Энергоатомиздат, 1987.
2. Выключатели и измерительные трансформаторы в КРУ 6–220кВ.– М.: Энергоатомиздат, 1990.
ªªªªª ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №2ªªªªª
Тема роботи:Вивчення будови та принципу дії високовольтного вимикача ВМ-10.
Мета роботи:ознайомитися з технічними характеристиками, будовою та принципом дії високовольтного малооб’ємного оливного вимикача ВМ-10.
1. ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ
Технічні характеристики
| Назва параметру | Значення параметрів для різних типових виконань | ||
| 1. Номінальна напруга, кВ | |||
| 2. Номінальний струм, А: | |||
| 3. Номінальний струм вимкнення, кА | 12,5 | ||
| Нормовані параметри струму ввімкнення, кА: а) початкове діюче значення періодичної складової; б) найбільший пік | 25,5 | 12,5 | |
| 5. Нормовані параметри наскрізного струму короткого замикання: а) найбільший пік (струм електродинамічної стійкості), кА; б) початкове значення діючої періодичної складової, кА; в) середньоквадратичне значення струму за час його протікання (струм термічної стійкості), кА; г) час протіканні струму (час короткого замикання), с | 25,5 | 12,5 12,5 | |
| 6. Нормована безструмовая пауза при АПВ, с | 0,5 | ||
| 7. Нормований власний час ввимкення вимикача, не більше, с. | 0,085 | ||
| 8. Нормований повний час вимкнення вимикача, не більше, с | 0,105 | ||
| 9. Нормований власний час ввімкнення вимикача, не більше, с | 0,2 | ||
| 10. Номінальна напруга електромагнітів ввімкнення і вимкнення, В а) постійного струму б) змінного струму | 24,48,110,220 100,127,220,380 | ||
| 11. Межа оперативної роботи електромагніту ввімкнення у відсотках від номінальної напруги | 80..110 | ||
| 12. Межа оперативної роботи електромагніту вимкнення у відсотках від номінальної напруги а) змінного струму б) постійного струму | 65..120 70..220 | ||
| 13. Номінальна напруга електродвигуна для заведення робочих пружин, В а) змінного струму б) постійного струму | 127..220 110..220 | ||
| 14. Межі напруги на затискачах електродвигуна заведення робочих пружин у відсотках від номінальної напруги: а) змінного струму б) постійного струму | 80...110 85...110 | ||
| 15 Найбільша кількість операцій (вимкнення і ввімкнення), яку здатний зробити привід при повністю заведених робочих пружинах без їх підзаведення | |||
| 16. Час заведення пружин приводу на п'ять операцій при номінальній напрузі, с, не більше | |||
| 17. Габаритні розміри, мм висота ширина глибина | |||
Будова і принцип дії
Вимикачі типу ВМ-10 відносяться до рідинних трьохсмугових вимикачів з малим об'ємом дугогасної рідини (трансформаторної оливи).
Вимикачі призначені для комутації високовольтних кіл трифазного змінного струму в номінальному режимі роботи установки, а також для автоматичного вимкнення цих кіл при коротких замиканнях і перевантаженнях, що виникають в аварійних режимах.
Принцип дії вимикача заснований па гасінні електричної дуги, що виникає при розмиканні контактів, потоком газооливної суміші, що утворюється в результаті інтенсивного розкладання трансформаторної оливи під дією високої температури дуги. Цей потік отримує певну напругу в спеціальному дугогасному пристрої, розміщеному в зоні горіння дуги.
Керування вимикачем здійснюється вбудованим пружинним приводом.
Оперативне ввімкнення або вимкнення, а також автоматичне вимкнення при струмах короткого замикання або перевантаженнях проводиться одним енергоносієм (спіральними пружинами), які спрацьовують при дії електромагнітів ввімкнення і вимкнення або захисних реле на запірний пристрій.
Рис. 15 – Габаритні, монтажні і приєднувальні розміри
вимикача ВМ-10: 1 – рама з вбудованим пружинним приводом і пристроєм захисту, що вимикається; 2 – полюс; 3 – ізоляційна тяга; 4 –фланець; 5 –кришка; 6 – болт заземлення
Будова вимикача.
Вимикач складається з наступних основних частин (рис. 15):
– рами 1 з вбудованим пружинним приводом, що є основою вимикача і має в нижній частині чотири отвори М12 для кріплення вимикача на візку видатної частини КРП, і вимикаючих пристроїв захисту типу КАТ, КА, УАУ, КУТ, УАА;
– трьох полюсів 2, кожен з яких кріпиться до рами за допомогою фланця 4;
– ізоляційних тяг 3, що передають рух від пружинного приводу через вал вимикача до механізмів переміщення рухомих стержнів полюсів;
– двох болтів 6 для під'єднання шин заземлення.
З боку приводу рама закрита металевою кришкою 5, в якій є вікна:
– для пульта ручного керування і покажчика положення вимикача;
– для лічильника кількості операцій вимкнення;
– для виходу важеля ручного заведення робочих пружин;
– для покажчика положення робочих пружин приводу:
– для виходу важеля блокувального штиря.
Рис.16 – Полюс:
1 – основа; 2 – контакт; 3 – циліндр розпірний; 4 – камера дугогасна; 5 – стержень рухомий; 6 – ковпак; 7 – лам ель; 8 – пружина; 9 – контакт струмозйомний; 10 – сережка; 11 – важіль внутрішній; 12 – стійка; 13 – циліндр ізоляційний; 14 – гайка; 15 – пристрій оливовловлюючий; 16 – вал; 17 – прокладка; 18 – підшипник ковзання; 19 – важіль зовнішній; 20 – підшипник; 21 – оливопокажчик; 22 – прокладка; 23 – кільце; 24 – прокладка; 25 – кришка
Конструкція полюса.
Полюс вимикача (рис. 16) складається з ізоляційного циліндра 13, на якому закріплений підшипник 20 з механізмом переміщення рухомого стержня.
Механізм переміщення складається з двох важелів, зовнішнього 19 і внутрішнього 11, жорстко закріплених на загальному валу 16. Зовнішній важіль за допомогою ізоляційної тяги зв'язаний з валом вимикача, а внутрішній двома сережками 10 шарнірно зв'язаний з рухомим стержнем 5. Вал 16 механізму встановлений на підшипниках ковзання 18. Для запобігання продування і викиду оливи при вимкненнях підшипник 20 ставиться на клей, а вал 16 має прокладку.
В отвір підшипника 20 вкручений оливовловюючий пристрій 15. При вимкненні вимикача газооливна суміш, що утворилася, з циліндра через отвори в корпусі клапана під тиском потрапляє в оливовловлювач, де відбувається відокремлення оливи від газів. Гази через отвори в кришці виходять в атмосферу, а олива, що відокремилася, через отвори клапана стікає назад в циліндр полюса. Пристрій оливовловлювача наведено на рис. 3. Отвір в підшипнику при знятому оливовловлювачі служить для заливання трансформаторної оливи в полюси.
У верхній частині циліндра 13 (рис. 16) – на загвинчену в нього гайку 14, кріпиться гвинтами стійка 12. На нижньому кінці стійки встановлений струмозйомний контакт 9, ламелі 7 якого підтиснуті до рухомого стержня 5 пружиною 8 і закриті ковпаком 6.
На верхній частині стійки є два різьбові отвори для під'єднання струмоведучих шин.
Нижній кінець рухомого стержня має контакт 2. Для підвищення стійкості до дії електричної дуги і збільшення терміну служби контакт має облицювання з дугостійкої металокераміки.
У нижню частину циліндра 13 загорнута основа 1, на якій розташований нерухомий контакт розеткового типу. До граней основи 6 (рис. 18) па гнучких зв'язках 4 кріпляться ламелі 1, верхні торці яких мають облицювання з дугостійкої металокераміки. Із зовнішнього боку кожна ламель має гніздо, куди встановлюється ковпачок 9 і пружина 2, що впирається в кільце 3. Внизу ламелей встановлене опорне кільце 5.
Рис. 17. Пристрій оливовловлюючий:
1 – кришка; 2 – оливовловлювач; 3 – корпус; 4 – основа;
5 – кулька; 6 – прокладка.
Рис.18. Контакт нерухомий розеткового типу:
1 – ламель; 2 – пружина; 3 – кільце; 4 – зв’язок гнучкий; 5 – кільце опорне; 6 – основа; 7 – шайба; 8 – пробка оливопропускна; 9 – ковпачок
Усередині циліндра 13 (рис. 16) над розеточним контактом встановлюється дугогасна камера 4, яка через розпірний циліндр 3 підтискається основою 1 в бурт циліндра 13.
Рис. 19. Камера дугогасна
1 – щілини дуття ; 2 – вертикальні канали;3 – оливні пазухи
Дугогасна камера поперечного оливного дуття (рис. 19) складається з пакету ізоляційних перегородок, стягнутих трьома шпильками. Камера має центральний отвір для проходу рухомого стержня. У нижній частині камери ізоляційні перегородки утворюють дві поперечні, розташовані одна над іншою щілини дуття 1, зв'язаних двома вертикальними каналами 2 с надкамерним простором. У верхній частині камери є дві оливні пазухи 3.
Для спостереження за рівнем оливи в полюсі на зовнішній стороні циліндра встановлений оливопокажчик 21 (рис. 16), що являє собою прозору трубку з двома граничними рисками, закручену в основу оливопокажчика. Верхній кінець трубки прикритий ковпачком. Для запобігання викиду оливи при комутаціях з полюса через оливопокажчик в ньому встановлений зворотний клапан. Будова оливопокажчика наведена на рис. 20.
Рис. 20. Оливопокажчик:
1 – ковпак; 2 – покажчик; 3 – штуцер; 4 – кілька; 5 – пружина; 6 – основа;
7 – прокладка
Конструкція вбудованого пружинного приводу.
Привод (рис. 21) складається з таких основних вузлів, рами 1, валу приводу 2, валу вимикача 4, пристрою заведення робочих пружин 3, що вмикає 14 і вимикає 13 запірні пристрої, блок-контактів положення приводу (БКП) 16, блок-контактів аварійної сигналізації (БКА) 12, блок-контактів положення вимикача (БКВ) 15, електромагніту дистанційного вимкнення УАТ 6 і дистанційного ввімкнення УАС 9, релейного валу 5, пульта ручного керування вимикачем 10, блокувального штиря 11, покажчика положення вимикача 7 і клемного ряду 8.
Вал приводу (рис. 22) складається з таких основних частин: валу 10, барабану 18, важеля 13 з ексцентриком 11, диска 9 та обгінної муфти.
Барабан з обгінною муфтою встановлюється на валу на двох шарикопідшипниках 4 і 17. Всередині барабану встановлені дві спіральні робочі пружини 5, які є енергоносіями приводу. Один кінець пружин закріплений в пазі валу 10, а інший закріплений на барабані планками 6.
З одного боку до барабану кріпиться внутрішня обойма 1 обгінної муфти. На внутрішню обойму надіто дві зовнішні обойми: обойма 2 – для автоматичного та обойма 3 для ручного заведення.
З другого боку барабана на різьбову частину валу нагвинчено диск 9 з двома діаметрально розташованими гвинтами 16, сполучений з барабаном через кришку 7 за допомогою трьох направляючих шпильок 8. Диск 9 служить для встановлення попереднього натягу робочих пружин і є датчиком покажчика їх положення, перемикачем блок-контактів БКП і механічним блокуванням від перезаведенні робочих пружин при заведенні вручну.
На валу 10 встановлений зварний важіль 13, що складається з маточини, чотирьох важелів і ексцентрика 11. На ексцентрик на роликах встановлюється повідець 12, що сполучає вал приводу з валом вимикача. Між важелями встановлюються на осях утримуючі ролики 14. Зварний важіль 13 кріпиться до валу приводу конічним штифтом 15.
Рис.21. – Привод вбудований пружинний:
1 – рама; 2- вал привода; 3 – запускаючий пристрій; 4 – вал вимикача; 5 – вал релейний; 6 – електромагніт дистанційного ввімкнення; 7 – вказівник положення ввімкнення; 8 – клемний ряд; 9 – електромагніт дистанційного вимкнення; 10 – пульт керування; 11 – штир блокувальний; 12 – блок-контакти аварійної сигналізації; 13 – запірний пристрій вимикаючий; 14 – запірний пристрій вмикаючий; 15 – блок-контакти положення вимикача (БКВ); 16 – блок-контакти положення приводу (БКП)
та блокуючий пристрій
Вал вимикача 4 (рис. 21) є зварним вузлом, що складається з власного валу і важелів, які за допомогою тяги приводять в рух: механізми полюсів, блок-контакти БКА, БКВ, покажчик положення вимикача і здійснюють заведення механізму реле КУТ в початкове положення при вимкненні вимикача.
Вал приводу і вал вимикача встановлюються на шарикопідшипниках.
Заводний пристрій робочих пружин (рис. 23) складається з електродвигуна 2 і редуктора 1. На вихідному валу 3 редуктора встановлений ексцентрик з важелем 4. який сполучений із зовнішньою обоймою Б обгінної муфти валу приводу .
Вмикаючий запірний пристрій (рис. 24) призначений для утримання валу приводу у вимкненому положенні і звільнення його при здійсненні, операцій ввімкнення вимикача.
Вимикаючий запірний пристрій (рис. 24) призначений для утримання вала приводу у ввімкненому положенні і звільнення його при здійсненні операції вимкнення вимикача.
Рис.22. Вал приводу:
1 – обойма внутрішня; 2,3 – обойма зовнішня; 4 – підшипник; 5 – пружина спіральна; 6 – планка; 7 – кришка; 8 – шпилька направляюча; 9 – диск; 10 – вал;11 – ексцентрик; 12 – поводок; 13 – важіль зварний; 14- ролик; 15- штифт конічний; 16 –винт; 17 підшипник; 18 барабан
Кожен запірний пристрій (рис. 24) складається з собачки 2, скоби 4, штока 10, пружини 8, тяги 9 з защіпкою 12 і собачки 13. Собачки 2 і скоби 4 встановлені на загальній осі 3, яка сполучає їх з кронштейном 5 і рамою.
Для пом'якшення ударів при посадці ролика 1 на собачку 2 в кінці ввімкнення або вимкнення, служить гумовий буфер 7. встановлений в кронштейні рами.
Для запобігання довільного спрацьовуванні запірних пристроїв при різких поштовхах або вібрації і швидкого повернення собачок 13 в процесі операцій ввімкнення або вимкнення, що проводяться, вони утримуються пружинами 11.
На задній стінці рами встановлені регулювальні гвинти 6, призначені для установки собачок 2 так, щоб були відсутні зазори між їх робочими кромками і роликами 1 і переміщення нижньої кромки собачок при посадці роликів було не більше 1 мм
Рис.23. Заводний пристрій:
1 – редуктор; 2 – електродвигун; 3 – вал редуктора вихідний;
4 – важіль ексцентрика
Собачка 13 вмикаючого запірного пристрою (рис. 24) через тягу 14 пов'язана з осердям електромагніту ввімкнення 18 і через коромисло 16 і собачку 15 – з кнопкою ручного ввімкнення 17.
Блок контакти БКП призначені для знеструмлення (електричного блокування) кола живлення, котушки УАС при заведених пружинах валу приводу менш ніж на 2 операції і розриву кола живлення електродвигуна механізму заведення при повністю заведених пружинах валу приводу на 5 операцій.
Блок-контакти БКА призначені для забезпечення подачі аварійної сигналізації при відключенні вимикача від захисних елементів, встановлених в приводі, і забезпечення електричного блокування проти «стрибання» (при її наявності в схемі).
Блок-контакти БКВ призначені для забезпечення подачі сигналізації про положення вимикача.
Рис.24. Вмикаючий запірний пристрій
Електричні дані електромагнітів наведені в табл. 3, обмоточні дані – в табл. 4.
Таблиця 3
| Струм | Номінальна напруга, В | Струм, А | Споживана потужність, ВА, при U=Uном | Межа дії у відсотках від номінальної напруги | |||
| початок втягування | осердя втягнуте | початок втягування | осердя втягнуте | УАТ | УАС | ||
| Постійний | 6,0 4,30 2,75 1,75 | 70...110 | 80... 110 | ||||
| Змінний | 4.2 3,5 2,1 1,1 | 3,30 2,50 1.70 0,75 , | 65... 120 | 80... 110 |
| Таблица 4 | ||||||
| Струм | Номінальна напруга, В | Число витків в котушці | Дані провода | Омічний опір; Ом | Маса провода, кг | |
| марка | діаметр, мм | |||||
| Постійний | ПЕВ-2 | 0,8 0,45 0.355 0,224 | 3,5 9,5 | 0,435 0,125 0,175 0,114 | ||
| Змінний | 100 127 220 380 | 850 -1200 1450 3990 | ПЕВ-2 | 0.355 0,355 0,224 0.224 | 62,4 | 0,075 0.110 0.06 0.171 |
У вимикачах з електричним блокуванням проти «стрибання» коло живлення електромагніту ввімкнення додатково заведене через блок-контакти БКА.
Після кожного вимкнення від захисних елементів, за наявності блокування проти «стрибання», коло живлення електромагніту ввімкнення залишається розімкненим блок-контактами БКА, тому для підготовки вимикача до повторного ввімкнення необхідно переключити блок-контакти БКА шляхом натискання на кнопку вимкнення на вимикачі.
Вимикачі з електричним блокуванням проти «стрибання» не призначені для роботи в режимі АПВ.
При роботі вимикачі без АПВ наявність вказаного блокування обов'язково.
Робота приводу.
Для заведення робочих пружин необхідно подати живлення на електродвигун 2 (рис. 21) завідні пристрої.
Обертальний рух електродвигуна за допомогою ексцентрика вихідного валу 3 редуктора 1 перетвориться в коливальний рух зовнішньої обойми 5 обгінної муфти.
За допомогою роликів зовнішня обойма передає обертальний рух внутрішній обоймі обгінної муфти, жорстко пов'язаної з барабаном. Оскільки вал приводу утримується від провертання запірним пристроєм, проводиться заведення робочих пружин, причому диск 6, зміщуючись від барабана, переміщає повзун 9 і скобу 5, яка впливає на контактний вузол 10 і в кінці заведення розриває коло живлення електродвигуна завідного пристрою. Одночасно переміщаючись, повзун 9 через штовхач 11 і важіль 2 переміщає вниз блокувальний шток 12. У положенні приводу, заведеного на дві операції, блокувальний шток розблоковує кнопку ввімкнення 14 і у віконці кришки з'явиться напис «Готовий на 2 операції». В кінці закладу у віконці кришки вимикача з'явиться напис покажчика 13 «Готовий на 5 операцій».
Заведення робочих пружин може здійснюватися вручну коливальними рухами важеля 6 (рис. 23) зовнішньої обойми обгінної муфти. При ручному заведенні робочих пружин приводу зверху 900° (2,5 обертів) диск 9 (рис. 22) підводить один з двох вкручених в нього гвинтів 16 до жорсткого упору рами. Гвинт, впираючись впритул не дає можливості подальшого закладу пружин.
Ввімкнення вимикача відбувається при подачі імпульсу на котушку електромагніту ввімкнення 18 (рис. 23) або при натисканні кнопки ручного ввімкнення 17. При цьому собачка 13 підіймається, звільняє клямку 12 і під впливом пружини 8 скоба 4 затискаючого пристрою, повертаючись, вибиває собачку 2 з ролика 1 і вал приводу отримує можливість обертатися під дією робочих пружин. Обертаючись, вал повертається на кут 1800 до зустрічі ролика 1 (рис. 24) з собачкою 2 вимикаючого запірного пристрою. При обертанні ексцентрик 11 (рис. 22) за допомогою повідця 12 повертає вал вимикача на 60°. Оскільки вал вимикача сполучений тягою з механізмами полюсів, відбувається ввімкнення вимикача.
Одночасно зварний важіль 13 (рис. 22) своїм профілем піднімає скобу 4 (рис. 24) вмикаючи запірний пристрій, який за допомогою тяги 9 вводить клямку 12 в зачеплення з собачкою 13 (рис. 24, а).
При повороті валу приводу на 180° (при ввімкненні) диск 6 зміститься у бік барабана і дасть можливість скобі 5 під дією пружин 4 зміститися і перемкнути правий контактний вузол 10, який замкне коло живлення електродвигуна заводного пристрою. Якщо по будь-яких причинах підзаведення відсутнє, а привод здійснює більше трьох операцій, то скоба 5 під дією пружини 4 перемкне лівий контактний вузол 10, який розімкне коло YAC. Цим досягається електричне блокування, що не дозволяє провести ввімкнення, якщо вимикач заведений менш ніж на 2 операції. Одночасно з переміщенням диска 6 блокувальний шток 12 під дією пружини піднімається вгору і у момент розриву кола YAC контактним вузлом 10, блокує кнопку ручного ввімкнення 14.
Вимкнення вимикача відбувається при подачі імпульсу на котушку електромагніту вимкнення 10 або натисненні кнопки ручного вимкнення 9. а також при спрацьовуванні одного з елементів захисту, які впливають на релейний вал 15 (рис. 23). При цьому тяга 14 піднімає собачку 13 і звільняє защіпку 12. Подальша робота аналогічна роботі при ввімкненні за винятком того, що вал вимикача повертається у зворотному напрямі на 60° і відбувається вимкнення.
При відключенні вимикача електромагнітом вимкнення 10 (або кнопкою ручного вимкнення 9 собачка 5 підіймається і звільняється профільний кулачок 4, який під дією пружини повертається і дає можливість перемкнутися контактному вузлу 1.
При відключенні вимикача від захисних елементів контактні вузли не перемикаються і забезпечується подача аварійної сигналізації і електричне блокування проти «стрибань» (за наявності її в схемі).
ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ РОБОТИ
Перед початком роботи потрібно детально ознайомитися з теоретичними відомостями. Необхідно вивчити будову вимикача ВМ-10, його технічні характеристики, роботу привода при вмиканні та вимиканні апарата, принцип дії електричної схеми.
3. ЗМІСТ ЗВІТУ
Після виконання плану лабораторного заняття складається звіт, котрий повинен містити наступну інформацію:
- конструктивне виконання полюса вимикача ВМ;
- опис елементів привода та принципу його дії при вмиканні й вимиканні комутаційного апарата;
- опис роботи принципової електричної схеми при вмиканні та вимиканні вимикача;
- висновок про виконану роботу та результати перевірки працездатності вимикача ВМ-10.
Викладення вказаного матеріалу в звіті доцільно супроводжувати відповідними рисунками та схемами ( можна використовувати копії рисунків, які подані в цій методичній розробці). Оформлення звіту потрібно проводити у відповідності з існуючими вимогами.
4. КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ
1. Назвіть основні технічні характеристики вимикача ВМ?
2. Будова полюса вимикача?
3. Вкажіть особливості будови дугогасної камери вимикача?
4. Дайте характеристику будови та принципу дії пружинного приводу вимикача?
5. Особливості виконання контактів вимикача?
5. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Рожкова Л.Д., Козулин В.С. Электрооборудование станций и подстанций.– М.: Энергоатомиздат, 1987.
2. Выключатели и измерительные трансформаторы в КРУ 6–220кВ.– М.: Энергоатомиздат, 1990.
ªªªªª ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №3ªªªªª
Тема роботи:Вивчення будови та принципу дії електромагнітних приводів ШПЭ.
Мета роботи:ознайомитися з технічними характеристиками, будовою та принципом дії електромагнітних приводів ШПЭ.
1. ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ
Приводи електромагнітні ШПЭ-44УI, ШПЭ-44II, ШПЭ-46, ШПЭ-44ХЛ (надалі — приводи) призначені для дистанційного і автоматичного керування такими апаратами:
— ШПЭ-44УI — триполюсним вимикачем У-110-2000-40У1;
— ШПЭ-44II — полюсом вимикача У-220-1000/2000-25У1;
— ШПЭ-46 — триполюсним вимикачем У-110-2000-50У1 і полюсом вимикача У-220-2000-40У1;
— ШПЭ-44ХЛ — полюсом вимикача У-220-1000/2000- 25ХЛ1, в умовах, на які вимикачі розраховані.
Приводи забезпечують ввімкнення, утримання у ввімкненому положенні і вимкнення вимикача.
Конструктивне виконання.
Приводи з позначенням ШПЭ (рис. 25) являють собою привод 4 з позначенням ПЭ і шафу 3 з позначенням ШП. Привод ШПЭ-46 комплектується шафою ШП-46, а інші — шафами ШП-44, всередині яких розміщені також один або два контактори 2, контактні затискачі 5 для під'єднання проводів від трансформаторів струму керованого вимикача і підігрівальний пристрій 7 з трубчастими нагрівачами.
Привод прикріплений до плити вимикача і складається з вмикаючого електромагніту постійного струму броньового типу, силового механізму приводу 21 (рис. 26), вимикаючого електромагніту 11, механізму вимкнення 18, комутуючих контактів зовнішніх допоміжних кіл КСА 11 (рис. 25), блокувальних контактів кіл ввімкнення (КБВ) 9 і коли вимкнення (КБО) 10. Вказані елементи кріпляться до корпусу силового механізму приводу.
Електромагніт, призначений для забезпечення динамічного ввімкнення вимикача, кріпиться до нижньої плити корпусу механізму приводу і складається з осердя 3 (рис. 26) з штоком 5, котушки 4 і магнітопровода 6 з основою 1. На основі встановлені гумові прокладки 2, пом'якшуючі удар осердя об основу (при падінні осердя після зняття команди на ввімкнення); основа електромагніту має також паз для встановлення домкрату. Механізм силовий 21 являє собою плоску важельну систему, рухомі ланки якої розміщені в зварному корпусі 20, і служить для передачі зусилля від штока електромагніту до вертикальної тяги.
З лівого боку до корпусу механізму (рис. 25) кріпляться комутуючі контакти 11 для десяти зовнішніх допоміжних кіл, сполучені регульованою тягою з вихідним валом механізму приводу, і контактні затискачі (на двадцять кіл) для приєднання проводів до цих контактів.
З правого боку корпуса встановлені КБО 10 і КБВ 9, також сполучені з вихідним валом механізму за допомогою регульованої тяги, і контактні затискачі (на 14 ланцюгів) для приєднання проводів схеми керування приводом
Блокувальні контакти служать для замикання-розмикання кіл вмикаючого і вимикаючого електромагнітів.
Рис. 25. Загальний вигляд приводів:
A – ШПЭ-44У1 (1-ШПЭ-4411 та ШПЭ-44ХЛ); b – ШПЭ-46; 1 – механізм ручного вимкнення; 2 – контактори; 3 – шафа; 4 – привод електромагнітний; 5 – затискачі; 6 – табличка технічних даних; 7 – пристрій підігрівальний; 8 – коробка виводу; 9 – контакт блокувальний ввімкнення; 10 – контакт блокувальний вимкнення; 11 – контакту комутуючий зовнішніх допоміжних кіл
Технічні дані:
| Параметри | ШПЭ-44УI | ШПЭ-44II | ШПЭ-44ХЛ | ШПЭ-46 для вимикача | |||||
| У-220-2000-40УІ | У-110-2000-50УІ | ||||||||
| Номінальна напруга постійного струму на затискачах електромагнітів керування, В: | |||||||||
| вмикаючого | 110/220 | ||||||||
| вимикаючого | 110/220 | 110/220 | 110 або 220* | ||||||
| Діапазон робочих напруг на затискачах електромагнітів, % від номінальних значень: | |||||||||
| вмикаючого | 85…110 | ||||||||
| вимикаючого | 65…120 | ||||||||
| Струм електромагнітів, А: | |||||||||
| вмикаючого | 480/240** | ||||||||
| вимикаючого | |||||||||
| при Uн=110 В | |||||||||
| при Uн=220 В | 2,5 | ||||||||
| Опір обмоток електромагнітів при температурі 200С: | |||||||||
| вмикаючого | |||||||||
| при Uн=110 В | 0,23±0,01 | ||||||||
| при Uн=220 В | 0,46±0,0184 | 0,92±0,04 | 0,405±0,016 | 0,348±0,014 | |||||
| вимикаючого | |||||||||
| при Uн=110 В | 22±0,176 | 11±0,88 | 5,5±0,44 | ||||||
| при Uн=220 В | 88±7,05 | 44±3,5 | 22±1,76 | ||||||
| Кількість комутуючих контактів (типу КСА) для зовнішніх допоміжних кіл | |||||||||
| Номінальний струм комутуючих контактів для зовнішніх допоміжних кіл, А: | |||||||||
| при напрузі 110/220 В постійного струму | 2/1 | ||||||||
| при напрузі 127/220 В змінного струму | 10/10 | ||||||||
| Номінальний струм (встановлене значення) обмоток контактора при напрузі 110/220 В постійного струму | 2/1 | ||||||||
| Номінальна напруга змінного струму підігрівальних пристроїв шафи привода, В | |||||||||
| Маса привода, кг | |||||||||
Примітки: 1. Обмотки електромагнітного керування приводом розраховані на короткочасне протікання струму по них, тому допустима кількість операцій електричного ввімкнення-вимкнення приводу без охолодження не більше 10.
- Напруга вимірюється безпосередньо на затискачах електромагнітів керування приводом при їх спрацюванні.
- Величина напруги, відмічена * – згідно замовлення-наряду, ** – встановлене значення.
Вимикаючий електромагніт 11 (рис.рис. 26) для вимкнення вимикача від перемикача, кнопки або реле захисту встановлений у верхній частині корпусу механізму приводу і складається з котушки, магнітопроводу, осердя з штоком і блокувальними контактами КБП проти стрибання (КБП – лише для приводів ШПЭ-44У1, ШПЭ-44П, ШПЭ-44ХЛ).
Рис. 26. Привод електромагнітний
Механізм вимкнення 18 являє собою важільне відгалуження від силового механізму приводу, що забезпечує фіксацію тимчасово нерухомої осі 9 силового механізму при ввімкненні приводу і звільнення цієї осі при вимкненні. Корпус механізму вимкнення кріпиться в передній верхній частині корпусу силового механізму і може бути переміщений відносно останнього при регулюванні. В передній частині корпусу механізму вимкнення встановлений важіль 14 ручного вимкнення приводу. Механізм може бути з упором 7 або без нього.
Шафа для захисту елементів приводу від механічних пошкоджень і атмосферних впливів має троє дверей з шпінгалетними замками і гумовими ущільненнями, а також верхній і нижній люки із зйомними кришками, що відкривають доступ до складальних одиниць приводу.
Пристрій підігрівання шаф приводів включає два підігрівачі, розміщених на днищі шафи у правих і лівих дверей.
Підігрівач приводів виконання У складається з одного ТЕНа потужністю 400 Вт, а підігрівач виконання ХЛ з двох таких самих ТЕНів.
Живлення підводиться таким чином, що можливе ввімкнення або двох ТЕНів (по одному з кожного нагрівача), або одночасно всіх підігрівачів.
Ввімкнення вимикача приводом здійснюється подачею напруги на затискачі котушки вмикаючого електромагніту: при цьому осердя електромагніту, втягуючись всередину котушки, через свій шток і механізм приводу передає рух вертикальній тязі вимикача і його рухомим контактам. Механізм вимкнення вимкаючою собачкою утримує тимчасово нерухому вісь 9 механізму приводу в початковому положенні. В кінці операції ввімкнення КБВ розмикає коло живлення контактора і через нього – коло живлення вмикаючого електромагніту. Після закінчення операції ввімкнення утримуюча собачка 23 западає за вісь 22 ролику механізму приводу, утримуючи тим самим вимикач у ввімкненому положенні.
Вимкнення вимикача приводом здійснюється подачею напруги на котушку вимикаючого електромагніту, вручну – механізмом ручного вимкнення; при цьому шток вимикаючого електромагніту або важіль ручного вимкнення вибивають вимикаючу собачку 16 з-під ролика 17. Механізм приводу виводиться з рівноваги. Під дією зусилля вимикаючих пружин вимикача вісь 22 ролика сходить з утримуючої собачки 23 (або сам ролик скочується з штока електромагніту), оскільки тимчасово нерухома вісь 9 набуває вільного переміщення.
На самому початку повороту вихідного валу механізму приводу в напрямку вимкнення КБО розмикає коло живлення котушки вимикаючого електромагніту. Осердя вимикаючого електромагніту повертається в початкове положення, що готує можливість повернення в початкове положення і вимикаючої собачки 16. Якщо осердя вмикаючого електромагніту повернулося в крайнє нижнє положення, вимикаючий механізм приводу також повернеться в початкове положення під дією пружин 10, собачка 16 западе за ролик 17, що виключає можливість переміщення тимчасово нерухомої осі 9, і привод знову виявляється готовим до ввімкнення.
Повільне неоперативне керування всіма приводами, окрім 1Ш1Э-46, здійснюється гвинтовим домкратом ДВ-42, що встановлюється в паз основи вмикаючого електромагніту і передаває рух механізмам приводу через осердя і шток електромагніту. Керування приводом ШПЭ-46 здійснюється аналогічно домкратом ДГ-2.
Електричне керування приводом.
Рекомендовані варіанти електричних схем керування приводами наведені на рисунках рис. 27 – 29.
Замикання і розмикання силового кола приводу при його ввімкненні здійснюється низьковольтними контакторами постійного струму.
Коло керування ввімкненням проходить через КБВ; коло вимкнення – через блокувальний контакт КБО. Цим досягається автоматичне припинення живлення вмикаючого і вимикаючого електромагнітів після здійснення ними відповідних операций, а також підготовка схеми до наступної операції.
КБО розмикає коло вимкнення на початку ходу вимкнення вимикача (до гасіння у вимикачі дуги струму короткого замикання), що звільняє контакти реле від гасіння дуги струму вимикаючого електромагніту.
Рис. 27. Схеми керування приводом ШПЭ-44У1
Рис. 28. Схеми керування приводом ШПЭ-44ІІ та ШПЭ-44ХЛ
Рис. 29. Схеми керування приводом ШПЭ-46
ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ РОБОТИ
Перед початком роботи потрібно детально ознайомитися з теоретичними відомостями. Необхідно вивчити будову електромагнітних приводів ШПЭ, їх технічні характеристики, принцип дії, особливості електричних схем керування даними приводами.
3. ЗМІСТ ЗВІТУ
Після виконання плану лабораторного заняття складається звіт, котрий повинен містити наступну інформацію:
- конструктивне виконання приводів ШПЭ;
- опис елементів привода та принципу його дії при вмиканні й вимиканні комутаційного апарата;
- опис роботи принципової електричної схеми.
Викладення вказаного матеріалу в звіті доцільно супроводжувати відповідними рисунками та схемами (можна використовувати копії рисунків, які подані в цій методичній розробці). Оформлення звіту потрібно проводити у відповідності з існуючими вимогами.
4. КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ
1. Вказати призначення та область застосування приводів ШПЭ?
2. Назвати основні елементи привода?
3. Принцип дії привода ШПЭ?
4. Назвати основні технічні характеристики приводів?
5. Дати характеристику електричним схемам керування приводами?
5. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Рожкова Л.Д., Козулин В.С. Электрооборудование станций и подстанций.– М.: Энергоатомиздат, 1987.
2. Выключатели и измерительные трансформаторы в КРУ 6–220кВ.– М.: Энергоатомиздат, 1990.
ªªªªª ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №4ªªªªª
Тема роботи:Вивчення будови та принципу дії роз’єднувача РДЗ-35.
Мета роботи:ознайомитися з технічними характеристиками, будовою та принципом дії роз’єднувача РДЗ-35.
1. ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ
Роз’єднувачі РД(З) на напругу 35 кВ призначені для ввімкнення і вимкнення знеструмлених ділянок електричного кола високої напруги, а також заземлення вимкнених ділянок за допомогою заземлювачів.
Роз’єднувачі виготовляються в виконанні У категорії розміщення і для роботи в кліматичних умовах згідно з ГОСТ 15150-69 і ГОСТ 15543.1-89
При цьому:
– висота над рівнем моря – до 1000 м;
– верхнє робоче значення температури повітря плюс 40°С;
– нижнє значення температури повітря мінус 45°С;
– швидкість вітру до 40 м/с за відсутності ожеледі і до 15 м/с в умовах ожеледі при товщині льоду до 20 мм;
– оточуюче середовище вибухобезпечне, наявність корозійно-активних агентів відповідає типу атмосфери ІІ згідно з ГОСТ 15 150-69.
В умовному позначенні роз’єднувачів прийнято:
Р – роз’єднувач;
Д – двоколонковий;
3 – наявність заземлювачів;
1, 2 – кількість заземлювачів;
25 – номінальна напруга в кіловольтах;
Б – посиленого виконання ізоляції;
1000 – номінальний струм в амперах;
У – кліматичне виконання;
I – категорія розміщення.
Технічні характеристики:
| Найменування параметра | Нормована величина | |
| Категорія А | Категорія Б | |
| Напруги, кВ | ||
| Найбільша робоча напруга, кВ | 40,5 | 40,5 |
| Номінальний струм, A | ||
| Струм електродинамічної стійкості, кА | ||
| Струм термічної стійкості, кА | ||
| Час протікання струму термічної стійкості, с: - для головних ножів - для ножів заземлювачів | ||
| Довжина шляху стікання струму, см, не менше | ||
| Тяжіння приводів з врахуванням впливу вітру та ожеледиці, Н, не більше | ||
| Номінальна частота, Гц |
Примітка: Роз’єднувачі на 1000 А допускають тривале протікання струму 1200 A при температурі повітря не вище 28°С.
Конструктивне виконання і принцип дії.
Роз’єднувач виконаний у вигляді двоколонкового апарату з поворотом головних ножів в горизонтальній площині і має триполюсний варіант встановлення (рис. 31).
Роз’єднувач, до якого під'єднується привод, називається ведучим. Роз’єднувач, що приєднується до ведучого, називається веденим.
З'єднання ведучого роз’єднувача з приводом (рис. 30) і з веденим роз’єднувачем (рис. 31) виконується за допомогою комплектуючих деталей на місці монтажу.
Кожен роз’єднувач складається з цоколя, ізоляційних ведучої і веденої колонок, струмоведучої системи і робочого заземляючого контура.
Цоколь роз’єднувача:
Цоколь роз’єднувача (рис. 32) складається з швелера 15, до якого кріпляться дві основи 16. У цих основах встановлюються втулки, в яких повертаються вали з привареними до них зверху важелями 5, 8 із встановленими на них колонками 3 і 9 (рис. 30).
Важелі 5, 8 (рис. 32) ведучої і веденої колонок 14 роз’єднувача сполучені між собою тягою 9, яка регулюється. Зміною довжини тяги 9 регулюється відносне розташування контактів 5 і 6 (рис. 30).
Цоколь ведучого роз’єднувача із заземлювачами 6, 7 (рис. 31), залежно від варіанту виконання, має один або два механізми для керування ними. Механізм складається з важелів з валом 3, кронштейнів 4 і регульованої тяги 2. При повороті валу важеля 3 через тягу 2 здійснюється поворот валів заземлювачів, встановлених в кронштейнах 17, жорстко сполучених з швелером 15.
На швелері 15 ведучого полюса встановлений болт заземлення, поряд з яким нанесений знак заземлення.
Для кріплення роз’єднувача до опорної металоконструкції використовуються чотири болти М 12x90 (позиція 12, рис. 30). Розміри для кріплення роз’єднувача наведені на рис. 35.
Ізоляція роз’єднувача:
Ізоляція роз’єднувача (рис. 30) складається з двох ізоляційних колонок 3 і 9 (ізоляторів С4-195 I УХЛІ для роз’єднувача категорії "А" і С4-195 П Ухл1 для роз’єднувача категорії "Б"). Колонки ізоляторів повинні бути вертикальними і однакової висоти, що досягається підбором ізоляторів і встановленням прокладок 10 між фланцями ізоляторів і пластинами важелів 5 і 6 (рис. 32) при збірці роз’єднувача або при його монтажі.
Струмопровідна частина:
На верхніх фланцях колонок ізоляторів 3 і 9 (рис. 30) встановлюється струмоведуча система: приймальний 6 і вхідний 5 контакти.
Приймальний контакт (рис. 33) складається з мідної шини 10, пластинчастої пружини 1, гнучкого зв'язку 17 і контактного виводу 7, які кріпляться на основі 4.
Мідна шина 10 виконана у вигляді ламелей з відгинами, які підпружинені пластинчастою пружиною, характеристика якої наведена на рис. 38.
Вхідний контакт (рис. 34) складається з мідної шини 4, гнучкого зв'язку 3 і контактного виводу 2, які кріпляться на основі 1. Мідна шина має циліндричну контактну поверхню 7.
Заземляючий контур:
Заземляючий контур роз’єднувача складається із заземлювачів 6, 7 (рис. 32) і контакту заземляючого контура 4 (рис. 30).
Заземлювач виконаний з двох ламелей 1 (рис. 35), які кріпляться до важеля 6, привареного до валу заземлювача. При операції ламельний контакт 1 заземлювача входить в нерухомий контакт 4 заземляючого контура (рис. 30), закріплений на вхідному 5 і приймальному 6 контактах. Ламелі 1 (рис. 35) розйомного контакту сполучені між собою попарно болтовим з'єднанням 4, 5 з циліндричною пружиною 3, що створює необхідний контактний натиск. Характеристика пружини 3 наведена на рис. 35.
Вал заземлювача 6, 7 (рис. 32) ведучого роз’єднувача через гнучкий зв'язок 18 і кронштейн 17 з'єднується з швелером 15 роз’єднувача. На швелері встановлений болт заземлення 10 для під'єднання заземляючої шини.
Привод:
Привод роз’єднувача (рис. 36) складається з трьох окремих механізмів приводів закріплених на несучому кутнику 5.
Привод складається з механізму керування роз’єднувачем і механізмів заземлення ведучої і веденої колонок.
Залежно від замовлення привод може мати такі виконання:
– з механізмом керування роз’єднувачем;
– з механізмами керування роз’єднувачем і заземленням ведучої колонки;
– з механізмами керування роз’єднувачем і заземленням ведучої і веденої колонок.
Кожен привод обладнаний механічним і електричним блокуваннями, які передбачають:
– неможливість ввімкнення заземлювача при ввімкненому роз’єднувачі;
– неможливість ввімкнення роз’єднувача при ввімкнених заземлювачах.
У верхній частині приводу на кронштейні 7 на посадочній втулці встановлений важіль 9 з валом 8. На цьому ж кронштейні встановлюється стержень 11, підпружинений пружиною 12, який верхнім кінцем входить в отвір важеля 9 і фіксує ввімкнене і вимкнене положення привода.
На кронштейні 7 нанесена стрілка, що вказує, в якому положенні знаходяться механізми приводів. Кронштейн 7 кріпиться до кутника 5 за допомогою болтів 14.
Осьовий зсув валу 8 обмежується важелем 24.
На важелі 9 встановлена кришка 10, на якій нанесено написи "вкл" (ввімкнено) і "откл." (вимкнено) положення механізму приводу.
Вали 1, 2, 4 механізмів приводів приварено до планок 17, 19 і 21, які у свою чергу за допомогою болтів 15 кріпляться до важелів 9.
Планка 21 використовується одночасно як важіль ввімкнення механізму приводу, на двох інших до валів 2, 4 приварені важелі відповідно 16 і 19.
Привод має сигналізацію про положення роз’єднувача і ножів заземлювачів. Сигналізація виконана на перемикачах 33. Для сигналізації використовуються перемикачі типу ПКУЗ-ІІ.
Перемикання перемикачів здійснюється за допомогою важеля 24 і осі 30.
До кронштейна 7 знизу прикріплена кришка 31 з основою 38. До кришки 31 кріпиться пластина 26 і блок-замок 3 (ЗБ-ІУЗ). Блок-замок закривається кришкою 20. До основи 38 прикріплені перемикачі 33, які закриваються кожухом 32. Для проходження проводів в кожусі 32 на планці 34 встановлені сальники 26.
Для попередження попадання вологи в привод встановлені прокладки 23 і 25, гума ущільнення 29 і кришка з гумою 35.
Механічне блокування здійснюється зігнутими кінцями планок 18, 21 і важелями 9. У положенні головного валу приводу "вкл." важелі 9 і планка 18 своїми поверхнями не дають можливості провернутися заземляючим валам 1 і 4.
При положенні заземляючих валів приводу "вкл." планка 21 зігнутим кінцем і важіль 9 валу 4 блокують важіль 9 валу 2 і не дають можливості провернути вал роз’єднувача.
Для ввімкнення або вимкнення роз’єднувача необхідно провести наступні операції:
1) зняти кришку 20;
2) вставити в блок-замок 3 ключ КЕЗ-ІУ3 (при цьому шток 22 блок-замка 3 повинен звільнити стержень 11);
3) одягнути трубу на важіль 19, протягнути кільце 36, при цьому стержень 11 звільнить важіль 9;
4) почати проводити операцію ввімкнення або вимкнення роз’єднувача, утримуючи стержень 11 на початковому ході важеля 9. Ввімкнення проводиться за годинниковою стрілкою. У кінцевому положенні стержень 11 зафіксує важіль 9;
5) витягнути ключ КЕЗ-ІУ3, при цьому шток 22 блок-замка 3, під дією в блок-замці пружини, зафіксує стержень 11;
6) зняти трубку з важеля 19 і встановити на блок-замок кришку 20.
Операція ввімкнення або вимкнення заземлювачів проводиться аналогічно.
Рис. 1 – Габаритні, монтажні і приєднувальні розміри роз’єднувача РД(З)-35 з приводом ПРН(З)-35: 1 – привід; 2 – труба 32х3,2; 3 – ведуча колонка; 4 – контакт заземляючого контуру; 5 – вхідний контакт; 6 – прийомний контакт; 7 – гнучкий зв’язок; 8 – контактний вивід; 9 – ведуча колонка; 10 - прокладка; 11 – цоколь; 12 – болт М12х90; 13 – гайка М12; 14 – шайба 12-65Г; 15 – шайба М12
Рис. 2. Роз’єднувач однополюсний і триполюсний:
1,11 – заземлювачі; 2 – ведений полюс; 3 – ведучий полюс; 4,8 – труба 26х3,2 ГОСТ 3262-75; 5 – шайба; 6 – шплінт; 7 – тяга; 9 – скоба; 10 – втулка.
Рис. 3 – Ведучий цоколь:
1 – ведуча колонка; 2 – тяга; 3 – важіль; 4 – кронштейн; 5,8 – важіль; 6,7 – заземлювач; 9 – тяга; 10 – болт заземлювача; 11 – пластина; 12 – болт М12х90; 13 – гайка М12; 14 – ведена колонка; 15 – швелер; 16 – основа; 17 – кронштейн; 18 – гнучкий зв’язок; СМ – місця змазки
Рис. 4 – Прийомний контакт:
1 – пружина пластинчата; 2 – шпилька; 3 – гайка; 4 – основа; 5 – контакт заземляючого контуру; 6 – ступиця; 7 – контактний вивід; 8 – болт; 9 – скоба; 10 – мідна шина; 11 – гнучкий зв’язок; СМ – місця змазки
Рис. 4 – Вхідний контакт:
1 – основа; 2 – контактний вивід; 3 – гнучкий зв’язок; 4 – мідна шина;
5 – контакт заземляючого контуру; 6 –шарнір; 7 – контакт; 8 – болт;
9 – скоба; СМ – місця змазки
Рис. 5 – Розйомні контакти (в ввімкненому положенні):
1 – ламель; 2 – контакт; 3 – пружина; 4 – гайка; 5 – шпилька; 6 –важіль
Рис. 7 – Привід:
1, 2, 4, 8 – вали; 3 –блок-замок; 5 – кутник; 6 –болт; 7 – кронштейн; 9, 16, 20, 24 – важелі; 10 - кришка; 11 – стержень; 12 – пружина; 13 – болт заземлення; 14, 15 – болти; 17, 8, 21 – планка; 20 – кришка; 22, 30 – осі; 23, 25 – прокладки; 26 – пластина; 27 – колодка; 28 – сальник; 29- резина для ущільнення; 31 – кришка; 32 – кожух; 33 – перемикач; 34 – планка; 35 – кришка з резиною; 36 – кільце; 37 – тяга; 38 - основа
ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ РОБОТИ
Перед початком роботи потрібно детально ознайомитися з теоретичними відомостями. Необхідно вивчити будову роз’єднувачів РДЗ-35, їх технічні характеристики, принцип дії, особливості роботи приводу.
3. ЗМІСТ ЗВІТУ
Після виконання плану лабораторного заняття складається звіт, котрий повинен містити наступну інформацію:
- конструктивне виконання роз’єднувача РДЗ-35;
- виконання контактної системи;
- опис елементів привода та принципу його дії;
Викладення вказаного матеріалу в звіті доцільно супроводжувати відповідними рисунками та схемами (можна використовувати копії рисунків, які подані в цій методичній розробці). Оформлення звіту потрібно проводити у відповідності з існуючими вимогами.
4. КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ
1. Вказати призначення та область застосування роз'єднувачів РДЗ-35?
2. Будова контактної системи?
3. Принцип дії роз’єднувача?
4. Назвати основні технічні характеристики роз’єднувачів?
5. Дати характеристику приводу розєднувача?
5. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Рожкова Л.Д., Козулин В.С. Электрооборудование станций и подстанций.– М.: Энергоатомиздат, 1987.
2. Выключатели и измерительные трансформаторы в КРУ 6–220кВ.– М.: Энергоатомиздат, 1990.
ªªªªª ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №5ªªªªª
Тема роботи:Вивчення будови та принципу дії високовольтного вакуумного вимикача VM1S-10.
Мета роботи:ознайомитися з технічними характеристиками, будовою та принципом дії високовольтного вакуумного вимикача VM1S-10; провести підготовку апарата до роботи в реальних експлуатаційних умовах.
1 ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ
1.1 Технічні характеристики
Вакуумні вимикачі VM1S-10 (далі за текстом „вимикачі”) призначені для комутації електричних кіл при нормальних і аварійних режимах в мережах трифазного змінного струму частотою 50 (60) Гц та номінальною напругою 10 кВ для систем з ізольованою нейтраллю.
Дані апарати відповідають вимогам ГОСТ 687-78 і технічним умовам ТУУ 22588376.008-98.
Вимикачі входять в склад комірок комплектних розподільчих пристроїв (КРП) напругою 10 кВ, можуть здійснювати операції „О” та „В” і в циклах 0-0,3 с-ВО-180 с-ВО, О-0,3 с-ВО-20 с-ВО, О-180 с-ВО-180 с-ВО.
В залежності від варіанту електричної принципової схеми, наявності кіл захисту, номінального струму вимикача, кліматичного виконання і категорії розміщення вимикачі мають 40 типових виконань.
Приклад запису позначення вимикача типу VM1S-10 на номінальну напругу 10 кВ, номінальний струм вимикання 20 кА, номінальний струм 630 А, кліматичне виконання і категорія розміщення У2: VM1S-10-20/630У2.
В таблиці 1.1 подані технічні параметри вимикачів даного типу.
Таблиця 1.1 – Технічні характеристики вимикачів VM1S
| Назва параметру | Значення параметрів для різних типових виконань | |||
| VM1S-10-20/630Y2 | VM1S-10-20/630T3 | VM1S-10-20/1000У2 | VM1S-10-20/1000ТЗ | |
| 1. Номінальна напруга, кВ | ||||
| 2. Найбільша робоча напруга, кВ | ||||
| 3. Номінальний струм, А: - при частоті 50 Гц; - при частоті 60 Гц . | ||||
| 4. Номінальний струм вимикання, кА | ||||
| 5. Нормовані параметри струму увімкнення, кА: а) початкове діюче значення періодичної складової; б) найбільший пік. | ||||
| 6. Нормовані параметри наскрізного струму короткого замикання, кА: а) найбільший пік (струм електродинамічної стійкості); б) середньоквадратичне значення струму за час його протікання (струм термічної стійкості для проміжку часу 3 с); в) початкове діюче значення періодичної складової. | ||||
| 7. Нормований відносний вміст аперіодичної складової, %, не більше | ||||
| 8. Зношування контактів вакуумної дугогасної камери, мм, не більше | ||||
| 9. Повний час вимикання, не більше, сек. | 0,057 | |||
| 10. Власний час увімкнення, не більше, сек. | 0,09 | |||
| 11. Власний час вимикання, сек. | 0,028...0,042 | |||
| 12. Безструмова пауза при АПВ, не менше, сек. | 0,3 | |||
| 13. Ресурс по комутаційній стійкості: - при номінальному струмові, операцій ВО; - при номінальному струмові вимикання, операцій ВО; - механічний ресурс, циклів ВО. | ||||
| 14. Термін експлуатації до списання, років | ||||
| 15. Маса вимикача, кг, не більше |