Який з перерахованих масштабів є найбільшим?
Який з перерахованих масштабів є найдрібнішим?
1) 1:100000
2) 1:500
3) 1:2000
4) 1:500000 +
Який з перерахованих масштабів є найбільшим?
1) 1:500 +
2) 1:2000
3) 1:2500
4) 1:1000
49. Якщо довжина лінії на карті масштабу 1:25000 дорівнює 2 см, то горизонтальне прокладання на місцевості буде становити:
1) 125 м
2) 500 м +
3) 250 м
4) 12500 м
50. Якщо довжина лінії на карті масштабу 1:5000 дорівнює 3 см, то горизонтальне прокладання на місцевості буде становити:
1) 150 м +
2) 1500 м
3) 15 м
4) 300 м
51. Систему поділу топографічних карт на окремі листи називають:
1) номенклатурою карт
2) розграфленням карт +
3) картографічною проекцією
4) поверхнею відносності
52. Систему нумерації і позначення окремих листів топографічних карт називають:
1) номенклатурою карт +
2) розграфленням карт
3) картографічною проекцією
4) поверхнею відносності
53. За основу розграфлення топографічних карт прийнято лист міжнародної карти масштабу:
1) 1:10 000
2) 1:100 000
3) 1:500 000
4) 1:1 000 000 +
54. Графічні символи, якими відображаються на топографічних планах і картах об’єкти місцевості та їх кількісні і якісні характеристики, – це:
1) горизонталі
2) умовні знаки +
3) закладання
4) номенклатура
55. Масштабні умовні знаки служать для зображення:
1) об’єктів, площа яких не виражається в масштабі карти
2) об’єктів, площа яких виражається в масштабі карти +
3) об’єктів, довжина яких виражається в масштабі карти, а ширина незначна
4) додаткової характеристики об’єктів місцевості
56. З наведених об’єктів на топографічних планах позамасштабними умовними знаками відображаються:
1) сади
2) пасовища
3) пункти геодезичної мережі +
4) виноградники
57. Коричневим кольором на топографічних картах показують:
1) гідрографію
2) рослинність
3) горизонталі +
4) населені пункти
58. Зеленим кольором на топографічних картах показують:
1) ліси +
2) горизонталі
3) дорожню мережу
4) населені пункти
59. Рельєф на топографічних картах і планах зображується:
1) ізоколами
2) ізогіпсами
3) відмивкою схилів
4) горизонталями +
60. Куполоподібна або конічна форма рельєфу, що здіймається над місцевістю більш ніж на 200 метрів, – це:
1) гора +
2) котловина (улоговина)
3) хребет
4) лощина
61. Заглиблення конічної або чашоподібної форми рельєфу, яка не має стоку води, – це:
1) гора
2) котловина (улоговина) +
3) хребет
4) лощина
62. Витягнуте в одному напрямку підвищення земної поверхні з двома схилами в різні сторони – це:
1) гора
2) хребет +
3) лощина
4) сідловина
63. Лінія, що проходить найнижчими точками місцевості (лощини), – це:
1) горизонталь
2) вододіл
3) тальвег +
4) прямовисна лінія
64. Лінія, що проходить найвищими точками місцевості, – це:
1) горизонталь
2) вододіл +
3) тальвег
4) прямовисна лінія
65. Віддаль між суміжними горизонталями в горизонтальній площині – це:
1) закладання +
2) ухил місцевості
3) стрімкість схилу
4) перевищення
66. Відношення перевищення між кінцями даної лінії до її горизонтального прокладання – це:
1) ухил місцевості +
2) румб лінії
3) висота перерізу рельєфу
4) перевищення
67. Замкнута крива лінія, яка з’єднує точки з однаковими висотами, – це:
1) горизонталь +
2) вододіл
3) тальвег
4) прямовисна лінія
68. Кут між магнітним та істинним меридіанами даної точки – це:
1) зближення меридіанів
2) магнітний азимут
3). географічний азимут
4) схилення магнітної стрілки +
69. Горизонтальний кут між північним напрямом істинного (географічного) меридіана і напрямом даної лінії за годинниковою стрілкою – це:
1) зближення меридіанів
2) істинний (географічний) азимут +
3) дирекційний кут
4) схилення магнітної стрілки
70. Горизонтальний кут між північним напрямом осьового меридіана зони і напрямом даної лінії за годинниковою стрілкою – це:
1) зближення меридіанів
2) азимут
3) дирекційний кут +
4) схилення магнітної стрілки
71. Горизонтальний кут між найближчим напрямом меридіана і напрямком даної лінії – це:
1) азимут
2) дирекційний кут
3) схилення магнітної стрілки
4) румб +
72. Прямі та обернені дирекційні кути відрізняються між собою:
1) на 90º
2) на 360º
3) на 180º +
4) рівні між собою
73. Якщо лінія знаходиться у першій чверті, то румб має назву:
1) пн.-зх.
2) пн.-сх. +
3) пд.-зх.
4) пд.-сх.
74. Якщо румб лінії має напрям пн.-сх, то дирекційний кут дорівнює:
1) румбу +
2) 180º мінус румб
3) 180º плюс румб
4) 360º мінус румб
75. Аналітичний спосіб визначення площ ґрунтується на використанні:
1) виміряних на плані дирекційних кутів
2) виміряних на плані довжин ліній
3) координат точок земельної ділянки +
4) палетки з паралельними лініями
76. Величина ціни поділки планіметра залежить від:
1) кількості кареток із лічильними механізмами на планіметрі
2) марки планіметра
3) довжини обвідного важеля та масштабу плану +
4) довжини полюсного важеля та масштабу плану
За формулою
де хі , уі – координати і вершини земельної ділянки, визначається:
1) площа земельної ділянки +
2) периметр земельної ділянки
3) площа знімальної трапеції
4) периметр знімальної трапеції
78. Геодезична мережа, що забезпечує поширення координат на всю територію держави і є вихідною для побудови інших геодезичних мереж – це:
1) державна геодезична мережа +
2) геодезична мережа згущення
3) знімальна мережа
4) геодезична мережа спеціального призначення
79. Головною геодезичною основою топографічних знімань є:
1) державна геодезична мережа +
2) розрядна геодезична мережа згущення
3) знімальна геодезична мережа
4) висотна геодезична мережа
80. Геодезичний пункт астрономо-геодезичної мережі 1 класу відноситься до:
1) державної геодезичної мережі +
2) розрядної геодезичної мережі згущення
3) знімальної геодезичної мережі
4) висотної геодезичної мережі.
81. Геодезичний пункт мережі згущення 3 класу відноситься до:
1) знімальної геодезичної мережі
2) розрядної геодезичної мережі згущення
3) державної геодезичної мережі +
4) мережі технічного і тригонометричного нівелювання.
82. Геодезичний пункт мережі 2 розряду відноситься до:
1) державної геодезичної мережі
2) розрядної геодезичної мережі згущення +
3) знімальної геодезичної мережі
4) висотної геодезичної мережі
83. Засічками визначають планові координати пунктів:
1) державної геодезичної мережі
2) розрядної геодезичної мережі згущення
3) знімальної геодезичної мережі +
4) геодезичної мережі згущення 3 класу
84. Прокладанням теодолітних ходів визначають планові координати пунктів:
1) державної геодезичної мережі
2) розрядної геодезичної мережі згущення
3) знімальної геодезичної мережі +
4) геодезичної мережі спеціального призначення
85. У трикутниках мережі тріангуляції вимірюються:
1) всі горизонтальні кути і одна сторона +
2) всі довжини сторін
3) одна сторона і два кута
4) всі кути і всі сторони
86. У трикутниках мережі трилатерації вимірюються:
1) всі горизонтальні кути
2) всі довжини сторін і один кут +
3) одна сторона і два кута
4) всі кути і всі сторони
87. Тип зовнішнього геодезичного знаку (тур, піраміда, простий сигнал, складний сигнал) залежить від:
1) класу точності геодезичного пункту
2) глибини промерзання ґрунту
3) висоти, на яку потрібно підняти прилад для забезпечення видимості під час виконання вимірювань +
4) типу ґрунту і глибини його сезонного промерзання
88. Наземна споруда, що установлюється для забезпечення видимості між суміжними пунктами геодезичної мережі, – це:
1) репер
2) стінний репер
3) геодезичний знак +
4) розпізнавальний стовп
89. Мережа трикутників, що межують один з одним, у яких вимірюють усі кути й хоча би одну сторону, – це:
1) трилатерація
2) полігонометрія
3) тріангуляція +
4) супутниковий метод
90. Побудована на місцевості система ламаних ліній з виміряними довжинами ліній та горизонтальними кутами між ними – це:
1) трилатерація
2) полігонометрія +
3) тріангуляція
4) супутниковий метод
91. Мережа трикутників, що межують один з одним, у яких вимірюють всі три довжини сторін і один кут, – це:
1) трилатерація +
2) полігонометрія
3) тріангуляція
4) супутниковий метод
92. Координати пунктів державної геодезичної мережі визначають в:
1) умовній системі координат
2) референцній системі координат +
3) астрономічній системі координат
4) полярній системі координат
93. Основним кутомірним приладом є:
1) мензула
2) теодоліт +
3) нівелір
4) мірна стрічка
94. Горизонтальні кути вимірюють за допомогою:
1) мірної стрічки
2) нівеліра
3) теодоліта +
4) бусолі
95. Вертикальні кути вимірюють за допомогою:
1) мірної стрічки
2) нівеліра
3) теодоліта +
4) бусолі
96. У теодолітних ходах довжини сторін вимірюють за допомогою:
1) мірної стрічки +
2) кіпрегеля
3) нівеліра
4) мензули
97. Становий гвинт призначений для:
1) перенесення теодоліта і встановлення візирної вішки
2) зміни відліків по горизонтальному кругу
3) виведення бульбашки циліндричного рівня на середину
4) закріплення теодоліта на штативі +
98. Частина будови теодоліта у вигляді кругової шкали з рівномірним градуюванням через 1 , 10 або 20 називають:
1) кремальєрою
2) мікроскопом
3) лімбом +
4) циліндричним рівнем
99. Для взяття відліків за горизонтальним та вертикальним кругами теодоліта служить:
1) кремальєра
2) відліковий мікроскоп +
3) зорова труба
4) діоптрійне кільце
100. Фіксування алідади теодоліта здійснюється за допомогою:
1) навідних гвинтів
2) закріпного гвинта +
3) виправних гвинтів
4) підйомних гвинтів
101. Бусоль – це прилад, який призначений для вимірювання:
1) довжин ліній
2) вертикальних кутів
3) магнітних азимутів +
4) перевищень
102. Бульбашку циліндричного рівня горизонтального кругу виводять у нуль-пункт за допомогою:
1) навідних гвинтів
2) закріпних гвинтів
3) підіймальних гвинтів +
4) станового гвинта
103. Фокусування зображення за предметом здійснюється в теодоліті за допомогою:
1) мікроскопа
2) циліндричного рівня
3) кремальєри +
4) алідади
104. Точне наведення сітки ниток зорової труби теодоліта на ціль здійснюється за допомогою:
1) лімба
2) навідних гвинтів +
3) алідади
4) кремальєри
105. Навідний гвинт алідади горизонтального круга призначений для:
1) виведення теодоліта в горизонтальне положення
2) виведення циліндричного рівня горизонтального круга на середину
3) точного наведення сітки ниток на ціль у вертикальній площині
4) точного наведення сітки ниток на ціль у горизонтальній площині +
106. Навідний гвинт зорової труби призначений для:
1) виведення теодоліта в горизонтальне положення
2) виведення циліндричного рівня на середину
3) точного наведення сітки ниток на ціль у вертикальній площині +
4) точного наведення сітки ниток на ціль у горизонтальній площині
107. Грубе наведення зорової труби теодоліта на ціль здійснюється за допомогою:
1) лімба
2) навідного візиру +
3) алідади
4) кремальєри
108. Приведення теодоліта в горизонтальне положення здійснюється за допомогою:
1) нитяного виска
2) кремальєри
3) підіймальних гвинтів +
4) навідних гвинтів
109. Центрування технічного теодоліта серії Т30 здійснюється за допомогою:
1) нитяного виска або оптичного центрира (за наявності) +
2) кремальєри
3) циліндричного рівня горизонтального круга
4) навідних гвинтів
110. Частина теодоліта, яка показує чи приведений він у горизонтальне положення, - це:
1) циліндричний рівень алідади +
2) мікроскоп
3) алідада горизонтального круга
4) лімб горизонтального круга
111. За точністю теодоліти поділяють на:
1) астрономічні, геодезичні, маркшейдерські, спеціальні
2) механічні, оптичні, електронні
3) технічні, точні, високоточні +
4) на прості, повторювальні
112. За конструкцією теодоліти поділяють на:
1) астрономічні, геодезичні, маркшейдерські
2) прості, повторювальні, механічні, оптичні, електронні +
3) точні та високоточні
4) технічні та спеціальні
113. Складовими частинами зорової труби є:
1) об’єктив, окуляр, фокусуюча лінза +
2) лімб
3) алідада
4) мікроскоп
114. За допомогою двох підіймальних гвинтів установлюють бульбашку циліндричного рівня на середину. Повертають теодоліт на 180º і спостерігають чи не зміщується бульбашка рівня із середини. Ці операції виконують під час:
1) визначення місця нуля вертикального круга
2) встановлення сітки ниток
3) виконання перевірки осі циліндричного рівня теодоліта +
4) юстування теодоліта
115. Перед виміром горизонтального кута необхідно виконати:
1) приведення в робоче положення теодоліта +
2) визначення місця нуля
3) визначення висоти приладу
4) компарування
116. Вісь циліндричного рівня алідади горизонтального круга має бути перпендикулярна до вертикальної осі приладу. Ця геометрична умова контролюється під час проведення:
1) перевірки циліндричного рівня +
2) перевірки положення колімаційної площини
3) перевірки положення горизонтальної осі
4) визначення місця нуля вертикального круга
117. Вертикальний штрих сітки ниток має бути вертикальним, а горизонтальний штрих – горизонтальним. Ця геометрична умова контролюється у разі проведення:
1) перевірки місця нуля вертикального круга
2) перевірки положення колімаційної площини
3) перевірки положення горизонтальної осі
4) перевірки правильності установки сітки ниток зорової труби +
118. Точність вимірювання відстаней за допомогою штрихової мірної стрічки складає:
1) 1:2000 +
2) 1:100
3) 1:10000
4) 1:25000
119. Для забезпечення точності вимірів довжин ліній мірною стрічкою, необхідно періодично виконувати:
1) центрування приладу
2) визначення місця нуля
3) визначення колімаційної похибки
4) компарування стрічки +
120. Метод вимірювання перевищення за допомогою горизонтального візирного променя зорової труби – це нівелювання:
1) геометричне +
2) барометричне
3) гідростатичне
4) автоматичне
121. Метод вимірювання перевищення за допомогою похилого візирного променя зорової труби – це нівелювання:
1) тригонометричне +
2) барометричне
3) гідростатичне
4) автоматичне
122. Метод визначення висот точок, в основу якого покладено залежність зміни атмосферного тиску зі зміною висоти точки, – це нівелювання:
1) геометричне
2) тригонометричне
3) барометричне +
4) автоматичне
123. Метод визначення висот точок, в основу якого покладено властивість вільної поверхні рідини у сполучених посудинах знаходитися на однаковому рівні, – це нівелювання:
1) геометричне
2) тригонометричне
3) барометричне
4) гідростатичне +
124. Для створення державної висотної мережі використовується нівелювання:
1) геометричне +
2) барометричне
3) гідростатичне
4) автоматичне
125. Геометричне нівелювання може виконуватись способом:
1) нівелювання із середини або вперед +
2) способом прийомів
3) бокового нівелювання
4) нівелювання похилим візирним променем зорової труби
126. Висота візирного променя нівеліра відносно основної рівневої поверхні – це:
1) висота приладу
2) горизонт приладу +
3) перевищення
4) умовна рівнева поверхня
127. Геодезичні роботи, в результаті яких визначаються перевищення, називаються:
1) контурним зніманням
2) кадастровим зніманням
3) нівелюванням +
4) орієнтуванням
128. У результаті нівелювання визначається:
1) перевищення між точками місцевості +
2) магнітний азимут між точками місцевості
3) дирекційні кути між точками місцевості
4) прямокутні координати точок місцевості
129. Барометричне нівелювання виконується:
1) похилим променем
2) горизонтальним променем
3) за принципом використання залежності атмосферного тиску від висоти точки +
4) за принципом використання властивості вільної поверхні рідини у сполучених сосудах
130. Горизонтальний промінь у просторі можна побудувати:
1) нівеліром +
2) оптичним центриром
3) світлодалекоміром
4) екером
131. Якщо під час нівелювання з середини відлік по задній рейці, встановленій в точці А дорівнює (а=1250), а в точці В (передня рейка ) дорівнює (b=1350), то перевищення точки В над точкою А дорівнює:
1) – 100 мм +
2) 100 мм
3) 10 мм
4) – 10 мм
132. Якщо під час нівелювання з середини відлік по задній рейці, встановлено в точці А дорівнює (а=2205), а в точці В (передня рейка ) дорівнює (b=1205), то перевищення точки В над точкою А дорівнює:
1) 1000 мм +
2) – 1000 мм
3) 100 мм
4) – 100 мм
133. Якщо під час нівелювання вперед визначено висоту приладу в точці А (і=1410) та відлік по рейці в точці В (b=1200), то перевищення точки В над точкою А дорівнює:
1) – 210 мм
2) 210 мм +
3) – 21 мм
4) 21 мм
134. Якщо під час нівелювання вперед визначено висоту приладу в точці А (і=1250) та відлік по рейці в точці В (b=1850), то перевищення точки В над точкою А дорівнює:
1) 600 мм
2) – 600 мм +
3) – 60 мм
4) 60 мм
135. Якщо висота точки А дорівнює Ha=150 м і відомо перевищення точки В над точкою А (h =–25м), то висота точки В дорівнюватиме:
1) 125 м +
2) 175 м
3) 200 м
4) 100 м
136. Якщо висота точки А дорівнює Ha=200 м і відомо перевищення точки В над точкою А (h =25м), то висота точки В дорівнюватиме:
1) 175 м
2) 225 м +
3) 250 м
4) 275 м
137. Горизонт приладу (ГП) – це:
1) перевищення однієї точки над іншою
2) висота точки, над якою стоїть теодоліт
3) висота візирного променя нівеліра відносно основної рівневої поверхні +
4) висота візирного променя відносно поверхні Землі
138. Якщо висота точки А HА=100,000 м, а відлік по рейці в точці А дорівнює а=1250, то горизонт приладу (ГП) складає:
1) ГП = 98,750 м
2) ГП = 112,500 м
3) ГП = 100,125 м
4) ГП = 101,250 м +
139. За точністю нівеліри поділяють на групи:
1) високоточні, точні, технічні +
2) з компенсатором
3) з лімбом
4) з циліндричним рівнем
140. З наведених нівелірів до високоточних відноситься:
1) Н-3
2) Н-3К
3) Н-10
4) Н-05 +
141. З наведених нівелірів до точних відноситься:
1) Н-3 +
2) Н-10К
3) Н-10КЛ
4) Н-05
142. З наведених нівелірів до технічних відноситься:
1) Н-10 +
2) Н-05
3) Н-3
4) Н-3К
143. Автоматично приводиться промінь візування в горизонтальне положення у нівелірів:
1) високоточних
2) точних
3) з компенсатором +
4) технічної точності
144. Середня квадратична похибка вимірювання перевищення на 1 км подвійного ходу у нівеліра Н-3 складає:
1) 0,5 мм
2) 3 мм +
3) 5 мм
4) 5 см
145. Середня квадратична похибка вимірювання перевищення на 1 км подвійного ходу у нівеліра Н-10 складає:
1) 0,5 мм
2) 3 мм
3) 3 см
4) 10 мм +
146. Чітке зображення сітки ниток зорової трубі нівеліра отримують обертанням:
1) елеваційного гвинта
2) окулярного кільця +
3) навідного гвинта
4) підіймальних гвинтів
147. Попереднє горизонтування нівеліра у разі приведення його в робоче положення виконуються за допомогою:
1) циліндричного рівня та елеваційного гвинта
2) круглого рівня та підіймальних гвинтів +
3) циліндричного рівня та навідного гвинта
4) циліндричного рівня та закріпного гвинта
148. Два коротких штриха (верхній та нижній) сітки ниток нівеліра Н-3 служать для:
1) вимірювання горизонтальних кутів
2) вимірювання вертикальних кутів
3) вимірювання відстаней по рейці +
4) визначення перевищення
149. Під час технічного нівелювання відлік на рейці беруть за:
1) верхнім штрихом
2) середнім штрихом +
3) нижнім штрихом
4) всіма трьома штрихами
150. Відлік на рейці під час технічного нівелювання беруть з точністю до:
1) 1 см
2) 5 мм
3) 3 мм
4) 1 мм +
151. Нівелірну рейку РН-10 можна використовувати для:
1) нівелювання І класу
2) нівелювання ІІ класу
3) нівелювання ІІІ і ІV класів
4) технічного нівелювання +
152. Різниця відліків за червоною та чорною шкалами (п’ятка) рейки є величина:
1) постійна і дорівнює нулю
2) постійна і дорівнює числу 100
3) постійна і дорівнює числу, з якого починається відлік поділок на червоній шкалі рейки +
4) постійна і дорівнює числу, яким закінчується відлік поділок на чорній шкалі рейки
153. Під час перевірки круглого рівня нівеліра бульбашка рівня після повороту на 180° не має зміщуватися більш ніж на:
1) 0,2 величини поділки шкали рівня
2) 0,3 величини поділки шкали рівня
3) 0,4 величини поділки шкали рівня
4) 0,5 величини поділки шкали рівня +
154. Головна умова нівеліра з циліндричним рівнем – це:
1) візирна вісь зорової труби нівеліра має бути паралельна до осі циліндричного рівня +
2) вісь круглого рівня має бути паралельна до осі обертання нівеліра
3) горизонтальний штрих сітки має бути перпендикулярним до осі обертання
4) вертикальний штрих сітки має бути перпендикулярним до осі обертання
155. Під час перевірки сітки ниток нівеліра умовою є:
1) горизонтальний штрих сітки має бути перпендикулярним до осі обертання нівеліра +
2) візирний промінь має бути горизонтальним
3) вісь круглого рівня має бути паралельна до осі обертання нівеліра
4) візирна вісь зорової труби нівеліра має бути паралельна до осі циліндричного рівня
156. Допустима нев’язка у ході тригонометричного нівелювання з n сторін, довжина якого L, визначається за формулою:
1) 
2) 
3) 
+
4) 
157. Визначення на площині дирекційного кута і довжини лінії за координатами її кінцевих точок – це:
1) пряма геодезична задача
2) зворотна (обернена) геодезична задача +
3) теодолітний хід
4) геодезична засічка
158. Визначення координат кінцевої точки лінії за координатами початкової точки, дирекційного кута та довжини лінії між точками – це:
1) пряма геодезична задача +
2) зворотна геодезична задача
3) теодолітний хід
4) геодезична засічка
159. За якою формулою обчислюються румб лінії А–В під час розв’язання оберненої геодезичної задачі, де 
– координати початкової (А) та кінцевої (В) точок лінії:
1) 
+
2) 
3) 
4) 
160. За якою формулою обчислюється довжина лінії А-В під час розв’язання оберненої геодезичної задачі може обчислюватись за формулою, де 
- координати початкової (А) та кінцевої (В) точок лінії:
1)
2)
3)
4)
+
161. Теодолітні ходи можуть бути:
1) замкненими, розімкненими, висячими +
2) мензульними
3) нівелірними
4) тахеометричними.
162. Теодолітні ходи відносять до:
1) планової розрядної геодезичної мережі згущення
2) знімальної геодезичної мережі +
3) планової державної геодезичної мережі
4) висотної державної геодезичної мережі
163. Під час прокладання теодолітних ходів на місцевості вимірюють:
1) довжини ліній, горизонтальні кути та вертикальні кути +
2) горизонтальні та вертикальні кути
3) горизонтальні кути та перевищення
4) довжини ліній та вертикальні кути
164. Теоретична сума виміряних кутів у замкнутому теодолітному ході дорівнює:
1) різниці між дирекційними кутами кінцевої і початкової ліній ходу
2) нулю
3) сумі виміряних кутів
4) 180°(n – 2) , де n – кількість кутів у ході +
165. Теоретична сума приростів координат у замкнутому теодолітному ході дорівнює:
1) 180°(n – 2) , де n – кількість кутів в ході
2) нулю +
3) сумі виміряних перевищень
4) сумі виміряних довжин ліній
166. Практична сума виміряних кутів у теодолітному ході дорівнює:
1) різниці між дирекційними кутами кінцевої і початкової ліній ходу
2) нулю
3) арифметичній сумі виміряних кутів +
4) 180°(n – 2), де n – кількість кутів в ході
167. Практична сума приростів координат у теодолітному ході дорівнює:
1) різниці між вирахуваними приростами координат та різницею координат кінцевого та початкового вихідних пунктів
2) нулю
3) сумі вирахуваних приростів координат +
4) різниці координат кінцевого та початкового вихідних пунктів
168. Прирости координат у теодолітному ході визначають за:
1) дирекційними кутами та горизонтальними прокладаннями +
2) виміряними кутами
3) румбами напрямків та виміряними кутами
4) координатами вихідних пунктів та дирекційними кутами
169. Нев’язка виміряних кутів у теодолітному ході дорівнює:
1) різниці між виміряними кутами (практичною сумою) та її теоретичним значенням +
2) нулю
3) сумі виміряних кутів
4) різниці координат кінцевого та початкового вихідних пунктів.
170. Нев’язка за приростами координат у замкнутому теодолітному ході дорівнює:
1) різниці координат кінцевого та початкового вихідних пунктів
2) нулю
3) сумі вирахуваних приростів координат за осями координат +
4) різниці між вирахуваними приростами координат та різницею координат кінцевого та початкового вихідних пунктів
171. Координати пунктів теодолітних ходів визначають як:
1) координата попереднього пункту плюс дирекційний кут лінії
2) координата попереднього пункту плюс виправлений приріст координат +
3) координата попереднього пункту плюс поправка по приростах координат
4) різниця координат кінцевого та початкового вихідних пунктів
172. Дирекційні кути в замкнутому теодолітному ході визначають за:
1) вихідним дирекційним кутом та виміряними кутами ходу
2) вихідним дирекційним кутом та виправленими кутами ходу +
3) румбами напрямків та виміряними кутами ходу
4) координатами вихідних пунктів та виміряними кутами ходу
173. Теоретична сума приростів координат у розімкнутому теодолітному ході дорівнює:
1) різниці кінцевого та початкового дирекційних кутів
2) нулю
3) сумі виміряних перевищень
4) різниці координат кінцевого та початкового вихідних пунктів. +
174. Практична сума виміряних кутів у розімкнутому теодолітному ході дорівнює:
1) різниці кінцевого та початкового дирекційних кутів
2) нулю
3) сумі виміряних кутів +
4) різниці координат кінцевого та початкового вихідних пунктів
175. Практична сума приростів координат у розімкнутому теодолітному ході дорівнює:
1) різниці кінцевої та початкової координат вихідних пунктів
2) нулю
3) сумі вирахуваних приростів координат по осям координат +
4) різниці координат кінцевого та початкового вихідних пунктів
176. Нев’язка виміряних кутів у розімкнутому теодолітному ході дорівнює:
1) різниці між сумою виміряних кутів (практичною сумою) і їх теоретичною сумою +
2) нулю
3) сумі виміряних кутів
4) різниці координат кінцевого та початкового вихідних пунктів
177. Нев’язка по приростах координат у розімкнутому теодолітному ході дорівнює:
1) різниці координат кінцевого та початкового вихідних пунктів
2) нулю
3) сумі вирахуваних приростів координат
4) різниці між вирахуваними приростами координат та різницею координат кінцевого та початкового вихідних пунктів +
178. Дирекційні кути в розімкнутому теодолітному ході визначають за:
1) вихідним дирекційним кутом та виміряними кутами ходу
2) вихідним дирекційним кутом та виправленими кутами ходу +
3) румбами напрямків та виміряними кутами ходу
4) координатами вихідних пунктів та виміряними кутами ходу
179. Під час камерального опрацювання результатів теодолітного знімання отримують:
1) координати точок ходу +
2) довжини ліній
3) горизонтальні кути
4) перевищення
180. Теодолітний хід – це прокладений на місцевості замкнений або розімкнений багатокутник, в якому виміряні всі:
1) перевищення між суміжними точками
2) кути нахилу між суміжними точками ходу
3) вертикальні кути між суміжними точками ходу
4) довжини ліній і кути між ними +
181. Довжини сторін у теодолітних ходах які прокладаються з використанням теодолітів і мірних стрічок на забудованих територіях, мають бути не більше:
1) 150 м
2) 200 м
3) 250 м
4) 350 м +
182. Довжини сторін у теодолітних ходах, які прокладаються з використанням теодолітів і мірних стрічок на незабудованих територіях, повинні бути не більше:
1) 100 м
2) 200 м
3) 250 м
4) 350 м +
183. Довжини сторін у теодолітних ходах, які прокладаються з використанням теодолітів і мірних стрічок на незабудованих територіях, мають бути не менше:
1) 20 м
2) 30 м
3) 40 м +
4) 50 м
184. Довжини сторін у теодолітних ходах, які прокладаються з використанням теодолітів і мірних стрічок на забудованих територіях, мають бути не менше:
1) 10 м
2) 20 м +
3) 30 м
4) 40 м
185. Довжини сторін у теодолітних ходах, які прокладаються з використанням електронних тахеометрів на забудованих територіях, мають бути не більше:
1) 500 м
2) 750 м
3) 1000 м +
4) 1500 м
186. Довжини сторін у теодолітних ходах, які прокладаються з використанням електронних тахеометрів на забудованих територіях, мають бути не менше:
1) 10 м
2) 20 м +
3) 30 м
4) 40 м
187. Довжини сторін у теодолітних ходах, які прокладаються з використанням електронних тахеометрів на незабудованих територіях, мають бути не більше:
1) 1000 м
2) 1250 м
3) 1500 м +
4) 2000 м
188. Довжини сторін у теодолітних ходах, які прокладаються з використанням електронних тахеометрів на незабудованих територіях, мають бути не менше:
1) 10 м
2) 20 м +
3) 30 м
4) 40 м
189. Визначення координат точки стояння теодоліта за виміряними горизонтальними кутами β1 та β2 між напрямами на три вихідні пункти – це:
1) лінійна засічка
2) обернена кутова засічка +
3) пряма кутова засічка
4) бічна засічка
190. Орієнтування – це встановлення:
1) обсягів та необхідного забезпечення топографо-геодезичних робіт
2) розбіжностей між планово-картографічним матеріалом та місцевістю
3) на карті чи плані свого місцезнаходження +
4) розбіжностей між місцевістю та плановим матеріалом
191. Лімб горизонтального кругатеодоліта Т-30 розбито на
1) 180º
2) 360º +
3) 270º
4) 90º
192. Всі висоти в Україні під час топографо-геодезичних робіт відраховуються від:
1) Севастопольського військового маяка в Чорному морі
2) Крондштадського футштока в Балтійському морі біля міста Санкт-Петербург +
3) фундаменту Київського національного річкового порту на р. Дніпро
4) водної поверхні озера, ставка, річок даної місцевості в спокійному стані
193. Вимірювання вважаються рівноточними, якщо вони:
1) виконані обов’язково одним і тим же приладом
2) приладами, але з однаковими середньоквадратичними помилками +
3) можуть бути виконані різними приладами, обов’язково одним геодезистом
4) виконані обов’язково різними приладами
194. Спосіб визначення площі земельної ділянки за координатами її точок називається:
1) аналітичний +
2) графічний
3) механічний
4) геометричний
195. Спосіб визначення площі земельної ділянки за розбиттям на правильні фігури називається:
1) аналітичний
2) графічний +
3) механічний
4) геометричний
196. Спосіб визначення площі земельної ділянки за допомогою планіметра називається:
1) аналітичний
2) графічний
3) механічний +
4) палеткою