Розвиток української літератури у другій половині XIX ст. Навіть в умовах прямого переслідування укр
Навіть в умовах прямого переслідування укр.. мови після видання Валуєвського циркуляра 1863 року та Емського указу 1876 року укр.. мовознавство в другій половині 19 ст. досягло значних успіхів . Помітних успіхів досягла й укр.. культура , насамперед завдяки творчості І. Франка – великого художника слова. Видатними укр.. письменниками цієї доби стали В. Стефанник і О. Кобилянська, які реалістично зображали народне життя. Демократичний напрям в укр.. літературі утверджувала письменниця Марко Вовчок (М. Вілінська) В алегоричній формі зображував важке життя селян байкар Л. Глібов. Популярними були твори Пасана Мирного , П. Грабовського, М.Коцюбинського, Лесі Українки . Плідно в галузі драматургії працювали М. Старицький, М.Кропивницький та В. Карпенко-Карий. Їхні соціально – побутові драми й сатиричні комедії маюсь особливий успіх і сьогодні.
6. Український живопис другої половини XIX ст.
Чимало російських художників, зокрема В.Тропінін, працювали в Україні, використовуючи у своїх картинах українську тематику. Водночас й вихідці з України збагатили як українське, так і російське образотворче мистецтво. Особливо видатне місце в українському мистецтві належить Т. Шевченку, який у 1844 р. закінчив Петербурзьку Академію мистецтв, Т.Шевченко створив низку живописних творів з життя селянства («Циганка-ворожка», «Катерина», «Селянська родина» тощо), чимало портретів та офортів (гравюр на міді). За серію офортів Петербурзька Академії мистецтв надала Т.Шевченкові звання академіка гравірування.Поетична і художня спадщина Т.Шевченка мала величезний вплив на розвиток української культури і, зокрема, образотворчого мистецтва. Вона визначили його демократичну спрямованість, яка яскраво відбилася в творчості випускників Петербурзької Академії мистецтв Л.Жемчужникова і К.Трутовського. Обидва росіяни, що багато років жили на Україні й більшу частину своєї творчості зв’язали з Україною, відстоювали впродовж свого життя право українців на національну культуру. Обидва брали участь у створенні альбому «Живописна Україна», написали чимало картин з життя і побуту простих українців. Костянтин Трутовський також відомий своїми ілюстраціями до творів М.Гоголя, Т.Шевченка, Марко Вовчка, а також до біографії Т.Шевченка.У подальшому більшість прогресивних українських художників поділяли ідеї створеного 1870 р. Товариства пересувних художніх виставок та його лідерів: І.Крамського, В.Сурікова, І.Репіна, В.Перова. Беручи приклад з російських «передвижників», українські митці прагнули у своїй творчості використовувати реалістичну художню мову, яку розуміє народ, і показувати свої картини жителям різних міст. Зокрема, в Одесі було створено Товариство південноросійських художників, яке активно займалося виставочною справою.Художня довершеність і високий реалізм притаманні картинам Миколи Пимоненка. Найбільш відомі його роботи - «Проводи рекрутів», «Сінокіс», «Суперниці», «Свати». У історичному жанрі виявив свій талант О. Мурашко. Він є автором відомої картини «Похорони кошового», для центральної постаті якої позував М.Старицький. В пейзажному живописі найбільше обдарування проявив Сергій Васильківський, творчість якого тісно пов’язана з Харківщиною. Він відкрив український живопис Європі, де був удостоєний честі виставляти свої картини у паризькому салоні «поза чергою». Васильківський був справжнім співцем українського степу з його задумою, епічною величчю, грайливістю барв. Все це розкривають його картини: «Козаки в степу», «Отара в степу» «В Запорізькому степу». Неповторним явищем у світовому мистецтві стали морські пейзажі художника-мариністаІ.Айвазовського. Неперевершеним ефектом місячного сяйва відзначалася картина «Ніч над Дніпром» Архипа Куїнджи. Чудовими майстрами пейзажного живопису були також С.Світославський, К.Костанді, В.Орловський, І.Похитонов.
Постійно підтримував свій зв’язок з Україною Ілля Репін, який народився у Чугуєві на Слобожанщині. Серед багатьох творів видатного майстра особливе місце посідає його картина «Запорожці пишуть листа турецькому султанові». Для цієї картини в ролі кошового писаря, зображеного в центрі полотна, позував художнику його товариш - історик Дмитро Іванович Яворницький, який все своє життя присвятив вивченню історії запорозьких козаків і якого за це називали Нестором Запорозької Січі. Кошовим отаманом Іваном Сірком в картині зображений генерал Михайло Драгомиров.На Галичині душею національного мистецького життя був талановитий художник (пейзажист-лірик і портретист) Іван Трупі, зять М.Драгоманова. Він є автором портретів відомих діячів української культури І.Франка, Л.Українки,
В.Стефаника, М.Лисенка та інших.Таким чином, увесь культурний розвиток України відбувався в нерозривному зв’язку з прогресивною культурою російського народу. Багато хто з провідних російських науковців, письменників, митців мали великий вплив на наукову й художню творчість українців. Так само, як і чимало українців робили внесок в загальноросійський культурний розвиток. Особливо показовими в цьому плані є життя й творчість Т.Шевченка. Його викупили на волю з кріпацтва видатні росіяни, освіту він отримав у Петербурзі, присвятив свій талант рідній Україні, боротьбі за волю українського й російського народів. Водночас творчість найкращих українських культурних діячів стала здобутком світової культури.
7.Архітектура України XIX ст.
Розвиток української архітектури першої половини 19 ст. визначили загальні класичні канони й прийоми
Західноєвропейські архітектури. Окрасою Києва цього періоду стали будинки міського театру, університету та інституту шляхетних дівчат, Одеси – будинок театру.У Харкові була споруджена дзвіниця Успенського собору , у Львові Старий театр. З посиленням кріпосництва в сільській місцевості виник своєрідний тип палацової архітектури, яскравими зразками якого стали палаци К. Розумовського в Батурині , маєток Галаганів у Сокиринцях. У садовоархітектурному мистецтві відбувся перехід від регулярного планування до ландшафтних пейзажних парків.
Наприклад в Умані начесть дружини графа Фелікса Потоцького Софії закладено «Софіївський парк» , на околицях Білої церкви розкинувся парк «Олександрія» , а у Львові – Стрийський парк.
(друга половина 19 ст.) Розвиток капіталізму в Україні спричинив потребу в будівництві нових архітектурних споруд – заводських корпусів, банків, бірж, готелів, навчальних закладів, театрів і музеїв. У цей період у містобудування змінюються стилі ,що призвело до еклектизму (поєднання органічно несумісних лементів). Наприклад в м. Києві на Думській площі споруджено будинок міської думи ( О. Шілле) . За проектом О. Беретті збудовано корпуси Полетехнічного інституту , пансіон Левашової (тепер Президія НАН України). За спільним архітектурним задумом І. Штрома та О. Беретті здійснено будівництво Володимирського собору. У Львові зявилися споруди Політехнічного інституту ,оперного театру та ін..