Схеми синтаксичного аналізу

Схема 1. Аналіз словосполучення.

1. Виписати словосполучення.

2. Поставте словосполучення у початковій формі.

3. За кількісно-структурним принципом: просте чи складне (якщо складне, то вичленувати прості словосполучення).

4. За морфологічним вираженням головного компонента: дієслівне; субстантивне; ад’єктивне; адвербіальне.

5. За граматичним значенням (синтаксичними відношеннями):атрибутивні; апозитивні; об’єктні; суб’єктні; доповнювальні (комплетивні); обставинні.

6. Структурна схема (символічний запис).

Схема 2. Синтаксичний аналіз простого неускладненого речення.

1. За метою висловлювання: розповідне, питальне, спонукальне, бажальне, умовне, ймовірне, переповідне.

2. За емоційно-експресивним забарвленням: окличне чи неокличне.

3. За характером вираження відношення до дійсності: стверджувальне, заперечне чи стверджувально-заперечне.

4. За членованістю: членоване чи нечленоване.

5. За способом вираження предикативності: односкладне чи двоскладне (якщо односкладне, то: означено-, неозначено- чи узагальнено-особове; безособове; інфінітивне; ґенітивне; номінативне; вокативне).

6. За поширеністю: поширене чи непоширене.

7. За наявністю / відсутністю необхідних членів для розкриття його змісту: повне, неповне (контекстуальне чи ситуативне), еліптичне, парцельоване, обірване.

8. За ускладнювальними компонентами: ускладнене чи неускладнене.

9. Назвати предикативну основу (якщо наявна, то: групу підмета, групу присудка двоскладного речення; групу єдиного головного члена односкладного речення).

10. Характеристика головних і другорядних членів:

а) підмет – 1) за структурою (простий (неускладнений чи ускладнений), складений); 2) за морфологічним вираженням; 3) за місцем розташування щодо присудка (препозитивний / постпозитивний);

б) присудок – 1) за структурою (простий (неускладнений чи ускладнений), складений (дієслівний чи іменний), складний (двох, трьох чи чотирьохчленний); 2) за морфологічним вираженням; 3) за місцем розташування щодо підмета (препозитивний / постпозитивний);

в) додаток – 1) за структурою (простий чи складений), 2) за морфологічним вираженням; 3) за місцем розташування щодо головного компонента (препозитивний / постпозитивний); 4) прямий чи непрямий;

г) означення – 1) за поширеністю (поширене чи непоширене); 2) за морфологічним вираженням; 3) за місцем розташування щодо означуваного (головного) компонента (препозитивне / постпозитивне); 4) за узгодженістю / неузгодженістю з головним компонентом (узгоджене чи неузгоджене);

ґ) прикладка – 1) за поширеністю (поширена чи непоширена); 2) за морфологічним вираженням; 3) за місцем розташування щодо означуваного (головного) компонента (препозитивна / постпозитивна);

д) обставина – 1) за поширеністю (поширена чи непоширена); 2) за морфологічним вираженням; 3) за місцем розташування щодо означуваного (головного) компонента (препозитивна / постпозитивна); 4) за значенням.

СХЕМА 3. АНАЛІЗ ПРОСТОГО УСКЛАДНЕНОГО РЕЧЕННЯ.

1. За метою висловлювання: розповідне, питальне, спонукальне, бажальне, умовне, ймовірне, переповідне.

2. За емоційно-експресивним забарвленням: окличне чи неокличне.

3. За характером вираження відношення до дійсності: стверджувальне, заперечне чи стверджувально-заперечне.

4. За членованістю: членоване чи нечленоване.

5. За способом вираження предикативності: односкладне чи двоскладне (якщо односкладне, то: означено-, неозначено- чи узагальнено-особове; безособове; інфінітивне; ґенітивне; номінативне; вокативне).

6. За поширеністю: поширене чи непоширене.

7. За наявністю / відсутністю необхідних членів для розкриття його змісту: повне, неповне (контекстуальне чи ситуативне), еліптичне, парцельоване, обірване.

8. За ускладнювальними компонентами: ускладнене чи неускладнене (якщо ускладнене, то чим: однорідними членами речення; відокремленими другорядними членами речення; вставними чи вставленими компонентами, звертаннями; уточнювальними елементами).

9. Назвати предикативну основу (якщо наявна, то: групу підмета, групу присудка двоскладного речення; групу єдиного головного члена односкладного речення).

10. Характеристика головних і другорядних членів:

а) підмет – 1) за структурою (простий (неускладнений чи ускладнений), складений); 2) за морфологічним вираженням; 3) за місцем розташування щодо присудка (препозитивний / постпозитивний);

б) присудок – 1) за структурою (простий (неускладнений чи ускладнений), складений (дієслівний чи іменний), складний (двох, трьох чи чотирьохчленний); 2) за морфологічним вираженням; 3) за місцем розташування щодо підмета (препозитивний / постпозитивний);

в) додаток – 1) за структурою (простий чи складений), 2) за морфологічним вираженням; 3) за місцем розташування щодо головного компонента (препозитивний / постпозитивний); 4) за типом підрядного зв'язку; 5) прямий чи непрямий;

г) означення – 1) за поширеністю (поширене чи непоширене); 2) за морфологічним вираженням; 3) за місцем розташування щодо означуваного (головного) компонента (препозитивне / постпозитивне); 4) за узгодженістю / неузгодженістю з головним компонентом (узгоджене чи неузгоджене);

ґ) прикладка – 1) за поширеністю (поширена чи непоширена); 2) за морфологічним вираженням; 3) за місцем розташування щодо означуваного (головного) компонента (препозитивна / постпозитивна);

д) обставина – 1) за поширеністю (поширена чи непоширена); 2) за морфологічним вираженням; 3) за місцем розташування щодо означуваного (головного) компонента (препозитивна / постпозитивна); 4) за значенням.

11. Якщо просте речення ускладненого типу, то ускладнювальні компоненти аналізуються за такою схемою:

а) однорідні члени – 1) вказати кількість рядів; 2) які члени речення виступають однорідними; 3) за структурою; 4) за морфологічним вираженням; 5) за поширеністю; 6) за місцем розташування щодо означуваного компонента;

б) відокремлені члени – 1) за поширеністю; 2) за місцем розташування щодо головного компонента (препозитивний / постпозитивний); 3) за морфологічним вираження; 4) назвати умови і засоби відокремлення;

в) уточнювальні члени – 1) за поширеністю; 2) за місцем розташування щодо уточнюваного (назвати і вказати, яке поняття він виражає); 3) за морфологічним вираженням; 4) назвати умови і засоби відокремлення;

г) вставні й вставлені компоненти – 1) за структурою (за обсягом); 2) за значенням; 3) за способом включення в основне речення (сполучниковий чи безсполучниковий); 4) за місцем у реченні;

ґ) звертання – 1) за структурою; 2) за емоційним забарвленням; 3) за способом вираження; 4) за поширеністю; 5) за місцем у реченні.

Схема 4. АНАЛІЗ СКЛАДНОГО РЕЧЕННЯ.

I. Визначити тип речення за метою висловлювання (розповідне / питальне / спонукальне / бажальне / умовне / ймовірне / переповідне).

II. За емоційно-експресивним забарвленням (окличне / неокличне).

III. За характером відношення до дійсності (стверджувальне / заперечне / стверджувально-заперечне).

IV. Встановити тип речення за наявністю / відсутністю сполучникових засобів (сполучникове / безсполучникове).

V. Якщо сполучникове, то сурядне чи підрядне.

VI. Послідовність аналізу речень із сурядним типом зв'язку:

1. Кількість частин (виокремити кожну з них і назвати).

2. Семантико-синтаксичні відношення між частинами.

3. Порядок частин.

4. Аналіз кожної предикативної частини за схемою простого речення.

5. Пунктуація.

VII. Послідовність аналізу речень із підрядним типом зв'язку.

1. За кількістю частин (двокомпонентне / багатокомпонентне) (виокремити кожну з них і назвати, кваліфікуючи йогоза значущістю: головна / підрядна).

2. Позиція підрядної частини щодо головної (до чого стосується підрядна частина: до одного члена речення чи словосполучення чи до всього змісту головної, і визначення на основі цього типу структурної взаємодії – розчленованої / нерозчленованої структури).

3. На яке питання відповідає підрядна частина.

4. Вид підрядної частини.

5. Засоби поєднання підрядної та головної частини.

6. Місце підрядної частини в складнопідрядному реченні.

7. Аналіз кожної частини (головної та підрядної) за схемою простого речення.

8. Пунктуація.

VIII. Послідовність аналізу речень із сурядністю та підрядністю:

1. Кількість частин (виокремити кожну з них і назвати).

2. Частини речення із сурядним типом взаємовідношень, засоби їх поєднання.

3. Змістові відношення між сурядними частинами.

4. Кваліфікація підрядних частин і встановлення їх зв'язку з головною.

5. Місце підрядної частини в складнопідрядному реченні.

6. Аналіз кожної частини за схемою простого речення.

7. Пунктуація.

XI. Послідовність аналізу речень із безсполучниковим типом зв'язку:

1. Кількість частин (виокремити кожну з них і назвати).

2. Кваліфікація зв'язку між частинами та їх змістових відношень (однотипні / різнотипні).

3. Засоби вираження змістових і синтаксичних зв'язків між частинами безсполучникового речення.

4. Аналіз кожної частини за схемою простого речення.

5. Пунктуація.

XI. Послідовність аналізу речень із сполучниковим / безсполучниковим зв'язком:

1. Кількість частин (виокремити кожну з них і назвати).

2. Частини речення, поєднані сурядним зв'язком, аналізуються за схемою розбору складносурядного речення: а) змістові відношення між частинами; б) засоби вираження змістових і синтаксичних зв'язків між частинами (сполучники, видо-часові, способові форми дієслів-присудків, лексичні засоби тощо); в) порядок частин (вільний / фіксований); г)аналіз кожної частини за схемою простого речення.

3. Частини, поєднані підрядним зв'язком, аналізують за схемою розбору складнопідрядного речення: а) тип зв'язку частин; б) позиція підрядної частини щодо головної; в) на яке питання відповідає; г) вид підрядної частини; ґ) засоби поєднання підрядної і головної частин; д) місце підрядної частини щодо головної в складнопідрядному реченні; е) аналіз кожної частини (головної та підрядної) за схемою простого речення.

4. Частини, поєднані безсполучниковим типом зв'язку, розглядаються за схемою розбору безсполучникового речення: а) змістові відношення між частинами, б) засоби вираження змістових і синтаксичних зв'язків між частинами (сполучники, видо-часові, способові форми дієслів-присудків, лексичні засоби тощо), в) аналіз кожної частини за схемою простого речення.

5. Пунктуація.

Критерії оцінювання знань

№ п/п Вид роботи Максимальна кількість балів
1. Робота на практичних заняттях 15 занять*2бали = 30 балів
2. Модульна контрольна робота № 1 15 балів
3. Модульна контрольна робота № 2 15балів
4. Конспектування першоджерел (7 статей) 10балів
5. Іспит 30балів
  Усього 100 балів

Наши рекомендации