Агрохімічна та агрофізична характеристика ґрунтів та рекомендації по їх раціональному використанню

Ґрунтоутворюючий процес в зоні господарства проходить в тісній взаємодії з умовами зовнішнього середовища, залежить від кліматичних умов (волога, температура, світло), характеру материнської породи, рельєфу місцевості, глибини залягання ґрунтових вод, тощо.

Для зони нестійкого зволоження в якій знаходиться господарства характерне значне коливання в середньорічній сумі опадів. Так, за останні 5 років сума опадів збільшилася до 562 м, тоді як за 1946-1975 рр. вона становила 498 мм із коливаннями від 360 мм в 1951 р. до 754 мм в 1970, підвищилась середня температура вегетаційного періоду з 14,3 до 15,1°С. Ці явища впливають на мінералізацію органічної речовини ґрунту, на агрегатний склад.

Рівень ґрунтових вод коливається в межах 5-10 м, а на понижених улоговинах - 1,5-3 м, відсутність тут стоку води сприяє розвитку лучних ґрунтів. Так, на відділку їм.. Гагаріна такі лучно-чорноземні ґрунти займають площу 64,5 га. Під час танення снігу, інтенсивних значних опадів тут накопичується багато води, погіршується повітряний режим ґрунту, змінюється напрямок мікробіологічних процесів.

Грунтотвірні породи на переважаючій території - леси і лесовидні суглинки, які містять вуглекислий кальцій. Останній є важливим джерелом закріплення органічної речовини грунту, створення сприятливої структури - чинників, які зумовлюють родючість ґрунту. Підвищення вмісту піску в грунтотвірній породі зверху вниз обумовлює високу водопроникність лесу і вимивання нітратів в нижні шари ґрунту, чим забезпечується задовільний дренаж цих ґрунтів в перезволожені роки і в умовах посухи тут обмежене капілярне підняття води.

Якщо на лівому березі р. Рось грунтотвірна порода має переважно тонко-пилуватий механічний склад, то на правому березі крупнопилуватий.

Виходячи з опису ґрунтового покриття території станції (переважають чорноземи типові глибокі), слід вважати, що в розвитку ґрунтів переважала лучно-степова рослинність і лише на незначній площі лісова рослинність, яка сприяла утворенню опідзолених ґрунтів (відділок ім. Гагаріна, поля 9, 10).

В ґрунтовому розрізі чорнозему можна відзначити три чітких горизонти (відділок Селекційний, Н-4-2).

Горизонт А - 0-50 см, забарвлення чорне, рівномірне, ледь світле донизу, структура комкувато-зерниста, дуже міцна, в поверхневому шарі розсипається на невеликі грудочки і зерна, пронизана коренями тощо.

Горизонт В - 50-100 см, забарвлення чорно-буре, світліше верхнього, немає чіткого розмежування, буре забарвлення вниз по профілю посилюється, а внизу переходить у пісочно-сірий колір, пронизаний корінням, багато включень карбонату кальцію.

Слід відзначити, що у верхньому горизонті спостерігалось відкладення вапна у вигляді грибниці, скипання (від соляної кислоти) досить сильне було з глибини 35 см.

Перехід горизонту В у горизонт С - поступовий. Горизонт С - нижче 100 см, лес пісочного забарвлення, суглинковий шар, досить пористий, м'який, пронизаний вертикальними тріщинами, видно відкладення частини солей, вимитих із верхніх шарів, у вигляді розмитих темніших вертикальних промоїн та відкладення вапна.

Чорноземи типові глибокі малогумусні крупно-пилувато-середньосуглинкові, 2234 га.

Ґрунти аморфного типу. За потужністю гумусового горизонту класифікуються як глибокі. Загумусованість профілю чорноземів господарства простежується до глибини 70-120 см. Цьому сприяло глибоке промочування пористих лесових порід та глибоке проникнення кореневої системи багаторічних трав, які в минулому вкривали територію, значна переритість кротовинами тощо.

За вмістом гумусу у верхньому горизонті ґрунти віднесені до малогумусних - вміст гумусу від 3,0 до 4,5 %.

Найбільш характерними особливостями чорноземів типових є значна гумусованість їх профілю, значне насичення ввібраними кальцієм і магнієм, близькою до нейтральної та нейтральною реакцією ґрунтового розчину, відсутність шкідливих для рослин солей, високою карбонатністю породи, сприятливі водно-фізичні властивості.

Лінія скипання від 10 % розчину соляної кислоти простежується з глибини 30-60 см.

Внаслідок слабкого промивання в них не спостерігається помітного перерозподілу мулуватих часток, тому механічний склад по їх профілю майже однаковий.

В механічному складі верхнього горизонту цих ґрунтів переважає фракція крупного пилу - 56,4-63,7 %, мулу - 18,8-24,5 %, фізичної глини - 31,3-32,8 %, тобто ґрунти віднесені до крупно-пилувато-середньосуглинкових відмін. Такий механічний склад зумовлює високу водостійкість структурних агрегатів, задовільні водно-фізичні властивості, сприятливий тепловий режим ґрунту, тощо.

Позитивними ознаками чорнозему типового є збагаченність їх на гумус, біогенна акумуляція в гумусовому горизонті елементів живлення, відносна однорідність мінеральної частини тощо.

В розподілі гумусу по профілю спостерігається поступове зменшення його з глибиною: від 3,97-3,80% в орному шарі (0-30 см) до 1,5 % у другому перехідному горизонті (на глибині 100-1 10 см).

Реакція ґрунтового розчину в орному шарі слабокисла та близька до нейтральної,

Позитивною ознакою цих ґрунтів є середній та високий ступінь насичення їх основами, що за співвідношенням гідролітичної кислотності (1,7-3,3 мекв/100 г ґрунту) до суми ввібраних основ (24,8-25,7 мекв/100 г ґрунту) становить 82-97 %. З глибиною гідролітична кислотність зменшується (до 38,3-49,5 мекв/100 г грунту.

Чорноземи типові мають валовий вміст загального азоту 0,256-0,268 %, фосфору -0,142 %, калію - 1,19 %. Вміст рухомих форм (доступних с.-г. культурам): легкогідролізованого азоту 12-16 мг/100 г ґрунту, фосфору (за Чиріковим) 12-16, калію - 5,4-9,6 мг/100 г (у орному 0-30 см шарі ґрунту).

З глибиною вміст рухомого фосфору швидко зменшується через наявність значного вмісту кальцію, який з фосфором утворює малорухомі і важкодоступні рослинам сполуки фосфору.

Переважаючими в господарстві ґрунти: чорноземи типові, також присутні темно-сірі опідзолені ґрунти та чорноземи опідзолені.

Для того, щоб ефективно використовувати земельні ресурси, необхідно чітко дотримуватися:

- схеми чергування культур

- технологій вирощування культур

- використовувати прогресивні технології

- надавати перевагу біологічним методам боротьби з бур’янами, шкідниками і хворобами

- використовувати нову с/г техніку, яка менше ущільнює ґрунт тощо

Таблиця 1. Характеристика ґрунтів господарства

№ п/п	Ґрунтові відміни	Площа, га	Перег­нійний гори­зонт, см	Вміст гумусу, %	рН сольо­вої витяж- ки	Об'єм­на маса грунту, г/см3	Зага­льна порис­тість, %	Оцінка в балах за родю- чістю
	Темно-сірі опідзолені піщано-легкосуглинкові ґрунти		30-35	2,	5,2	1,09	50-60
	Чорноземи опідзолені піщано-легкосуглинкові		54-58	3,20	5,4	1,14
	Чорноземи опідзолені слабо-змиті пісщано- легкосуглинисті	184,5	30-40	3,68	6,3	1,11
	Чорноземи типові глибокі мало гумусні крупнопилувато- середньо суглинкові	92,4		3,64-3,96	6,4	1,19-1,22	53-63
	Чорноземи типові вилугувані глибокі слабогумусовані піщанисто-легкосуглинові		50-70	2,8	5,8	1,15
	Чорноземи типові малогумусні в поєднанні з лучними-чорноземами	2298,5	65-70	3,50	5,2	1,25

Взагалі ґрунтовий покрив господарства дає можливість отримувати високі врожаї, так як ці ґрунти є достатньо родючими, мають глибокий перегнійний горизонт і значний вміст гумусу.