Калькулювання як прийом вартісного вимірювання у бухгалтерському обліку

Вартісне оцінювання не завжди може бути визначена та здійс­нена в момент господарського факту. Особливо це стосується різних видів собівартості і передусім фактичної собівартості господарських фактів, явищ (основних засобів, матеріальних цінностей тощо) або процесів (заготівельної діяльності з придбання матеріалів, реалізації продукції).

Калькуляція як галузь економічних знань, в якій вивчаються способи (прийоми, методи) обчислення собівартості господарських фактів, є складовою частиною економічної теорії, елементом методу бухгалтерського обліку, без якого неможливе визначення собівартості. Різні методи калькулювання вивчаються спеціальною дисципліною. За допомогою калькулювання визначається собівартість різних значень (планова, кошторисна, нормативна, фактична, виробнича, цехова, бригадна).

Калькуляція — основа визначення цін: роздрібних, гуртових, договірних, розрахункових та ін.

Найбільш поширеним є два прийоми калькулювання: просте сумування різних затрат та комплекс математичних дій за допомогою різних розподільчо-розрахункових процедур.

Розглянемо ці прийоми.

Методи сумування різних затрат.

Приклад 1. У фермера куплено 100 кг капусти по 1,00 грн. за 1 кг. Перевезення, навантаження та розвантаження було здійснено транспортно-експедиційною організацією, за що сплачено 50 грн. Таким чином собівартість 1 кг капусти на консервному заводі уже становить 1 грн. 50 коп.

Розрахунок: купівельна ціна 100 кг по 1 грн. — 100,00 грн.

Вартість перевезення — 50,00 грн.

150 : 100 = 1,50 разом — 150,00 грн.

У наведеному випадку мають місце два господарські факти:

— купівля у фермера (оплата йому грошей) за капусту, 100 грн.

— наймання у транспортній організації машини та оплати цій організації суми 50 грн.

Приклад 2. У фермера куплено 100 кг капусти по 1,00 грн. за 1 кг і 200 кг моркви по 0,50 грн. за кг. Фермеру за продукти оплачено 200,00 грн. (100,00 + 100,00 = 200,00).

За перевезення, навантаження та розвантаження куплених продуктів на склад харчокомбінату оплачено автотранспортному підприємству 45,00 грн. Разом затрати 245,00 грн.

Оскільки на одній машині були перевезені обидва продукти, то затрати по перевезенню, навантаженню та розвантаженню потрібно розподілити між видами закуплених продуктів. Для цього потрібно визначити, що буде взято за базу (параметр) розподілу цих затрат. Припустимо, що за базу розподілу візьмемо масу (кг). Тоді методом пропорційного ділення визначимо частку транспорт­но-заготівельних затрат, які потрібно додати до купівельної вар-
тості кожного продукту:

Розрахунок: капуска 100 кг

морква 200 кг

разом 300 кг 45,00 грн. : 300 кг = 0,15 грн.

На 1 кг маси припадає 0,15 коп.

Таким чином вартість купленої сировини буде:

а) капусти — 100,00 грн. + 15,00 грн. (100 ´ 0,15) = 115,00 грн.

б) моркви — 100,00 грн. + 30,00 грн. (200 ´ 0,15) =130,00 грн.

Звідки: собівартість 1 кг капусти = 1,15 грн. (115,00 : 100)

собівартість 1 кг моркви = 0,65 (130,00 : 200).

Усі господарські факти реєструються аналогічно описаному вище (див. приклад 1), тобто спочатку у журналі реєстрації, а потім процес визначення вартісної оцінки об’єкта господарського факту реєструють обов’язково в калькуляційному розрахунку за прийнятою методикою.

Положенням про бухгалтерські звіти підприємств і організацій визначено такі грошові оцінки засобів. Основні засоби оцінюються за первинною вартістю (яка відповідає фактичній собівартості), але так, що в будь-який час можна визначити їх залишко-
ву вартість, тобто за вирахуванням зношеної частини основних засобів.

Незавершене виробництво оцінюється за фактичною собівартістю, а відходи виробництва — за цінами можливого їх використання в господарстві або реалізації; сировина — за цінами, передбаченими договором.

Сировина і матеріали (основні і допоміжні), паливо, запасні частини, малоцінні і швидкозношувані предмети, товари в підприємствах оптової торгівлі, готова продукція оцінюються за фактичною собівартістю їх придбання або виробництва.

Товари в підприємствах роздрібної торгівлі оцінюються за роздрібними цінами реалізації, але так, що у будь-який час можна було б визначити їх фактичну собівартість.

Проте в поточному обліку для спрощення техніки облікової реєстрації і одержання деяких додаткових відомостей ці цінності дозволяється облічувати не тільки за фактичною, а й за плановою собівартістю (з відокремленим обліком відхилень фактичної собівартості від планової, з відокремленим обліком транспортно-заготівельних витрат), тобто в такому порядку, який дає змогу на кінець звітного періоду (місяця, року) визначити їх фактичну вартість. Грошова оцінка є передумовою, при наявності якої бухгалтерський облік може здійснюватись, і виконує функцію не методу, а загального вимірника засобів, прийнятого в суспільстві.

Оцінка й калькуляція є вихідною й складовою системами бухгалтерського обліку, без яких не може бути здійснене вартісне вимірювання господарських фактів, затрат і результатів господарювання.