Методика використання історичного краєзнавчого матеріалу у позаурочний час

Важливе місце у шкільному краєзнавстві відіграє така форма навчання, як факультатив. На факультативах навчаються учні, які виявили глибокий інтерес до історії краю й бажання на підставі детального вивчення документальних матеріалів та краєзнавчої літератури проводити певну науково-дослідницьку роботу.

В основі організації і проведення факультативів є краєзнавчі уроки. Краєзнавчі факультативи створюють сприятливі умови для організації самостійної роботи учнів, ознайомлюють їх з методами історичної науки, виробляють у них уміння та навики історичного дослідження. З цією метою краєзнавчий матеріал внесено до усіх програм історичних факультативів.

Факультатив з краєзнавства поєднує у собі форми, методи та прийоми як позакласної, так і урочної системи роботи з учнями. Головне завдання факультативу полягає у розвитку в учнів інтересу до рідного краю, його історії, історичної науки. Цього можна досягти шляхом поглиблення знань завдяки розширенню джерельної бази, збільшенню частки самостійної роботи учнів, залученню їх до творчого наукового пошуку.

Серед недоліків, що спостерігаються в процесі факультативної роботи, найбільше взнаки дається низький теоретичний та методичний рівень їх проведення, одноманітність форм і методів заняття. Інколи краєзнавчі факультативи перетворюються в додаткові заняття або ж історичні гуртки.

Щоб факультатив зацікавив учнів змістовно, необхідний постійний науковий пошук самого вчителя. Бажано, щоб факультатив мав спеціалізований напрям, наприклад, археологічний, етнографічний, пам’яткознавчий тощо.

Для факультативного курсу обирають проблеми з історії краю, які сприяють поглибленому вивченню історії, несуть важливе освітньо-виховне навантаження.

Наприклад, у багатьох школах Львова запроваджено факультативний курс “Львовознавство”. Учитель Н. Й. Кушнірчук (СШ №38) розробила авторську програму факультативного курсу “Стежками рідного краю”, розраховану на 34 навчальні години. Вона містить чотири розділи: розділ 1 – “Науково-збирацька робота” (Ознайомлення із напрямами роботи, поділ на групи, розподіл обов’язків. Екскурсія в Центральний історичний архів України у м. Львові. Екскурсія в бібліотеку діаспорної літератури.

Збір матеріалу про визначних діячів, іменами яких названо вулиці мікрорайону). Розділ 2 – “З історії наших вулиць” (Процеси демократизації і зміна назв вулиць. Процес присвоєння назви вулиці. Знайомство із картою мікрорайону). Розділ 3 – “Культурно-освітня робота в мікрорайоні у минулому” (Склад населення, заняття, духовна культура. Діяльність “Просвіти” в мікрорайоні, її діячі). Розділ 4 – “Матеріальна і духовна культура населення мікрорайону” (Особливості мікрорайону і матеріальна культура. Сім’я і родинна обрядовість. Усна народна творчість. Систематизація й опис зібраного матеріалу).

Історичне краєзнавство в школі не обмежується навчальною програмою. Поруч із уроком як основною формою педагогічного процесу важливе місце посідає і позакласна робота.

Використання краєзнавчого матеріалу на уроках зорієнтоване, з одного боку, на різнобічну позакласну роботу, з іншого – продовжується і розвивається в ній. Позакласна робота з історичного краєзнавства спрямована на досягнення тих же цілей, що й урок, лише на іншому матеріалі та іншими засобами, дає можливість широко використовувати різні форми і методи роботи.

В організації позакласної історико-краєзнавчої роботи доцільно дотримуватися певних принципів. Це, зокрема: науковість; систематичність і доступність; плановість у роботі; індивідуальний підхід до учнів.

Особливу увагу варто приділити складанню плану позакласної діяльності, враховуючи, що форми позакласної роботи можуть бути груповими та індивідуальними.

Методисти виділяють наступні групові форми: екскурсії, експедиції, походи, гуртки, вікторини, вечори, олімпіади, краєзнавчі ігри, зустрічі, створення шкільних краєзнавчих кутків та музеїв, випуск стінгазет і бюлетенів, ведення літопису школи, населеного пункту тощо.

Серед індивідуальних форм можна назвати: вивчення краєзнавчої літератури, виготовлення наочних посібників, експонатів для шкільного музею, опрацювання архівних документів, підготовка рефератів, повідомлень, доповідей, складання маршрутів екскурсій та походів, запис спогадів учасників та очевидців історичних подій, опис пам’яток, складання діаграм і т. д.

Гурток – це основна форма історико-краєзнавчої роботи в школі. Він дає змогу організувати систематичні заняття за певною програмою і з постійним, при чому зацікавленим, складом. Добре налагоджена робота в гуртку може стати запорукою успішного проведення краєзнавчих експедицій і походів, організації краєзнавчого гуртка чи музею, а самі гуртківці стають активними помічниками вчителя у проведенні позакласних заходів.

Історико-краєзнавчий гурток може мати у своєму складі секції: історичну, археологічну, нумізматичну, топоніміки, історії культури, економіки.

Програма гуртка передбачає або поглиблене вивчення історії краю загалом, або ж вивчення конкретних тем (“Історія моєї школи”, “Визначні краяни”, “Культові споруди краю”).

У тематику гуртка можна внести проблеми, що не входять до шкільної програми і розраховані на розширення ерудиції гуртківців, найскладніші питання шкільної програми, питання програми, що не розглядалися на уроках або ж не були достатньо розкриті.

Історико-краєзнавче товариство (клуб) може стати наслідком розвитку і розгортання діяльності гуртка. Товариство або клуб переважно організовують у тих школах, у яких краєзнавством займаються вчителі різних предметів, тобто його діяльність є комплексною. До складу товариства можуть належати різні секції – історична, географічна, геологічна, літературна, музейних працівників та ін.

Найвищою формою краєзнавчої роботи, її показником є створення і організація діяльності шкільного історико-краєзнавчого музею. До прикладу, на Львівщині на початок 2005 року при загальноосвітніх навчальних закладах зафіксовано 52 музеї.

За профілем вони поділяються на історичні – 13; краєзнавчі – 9; історико-краєзнавчі – 11; літературні – 10; етнографічні – 7; математичні – 1; природничі – 1.

Більшість музеїв при навчальних закладах становлять шкільні музеї. Їх засновують у загальноосвітніх школах і позашкільних установах з метою “залучення учнівської молоді до вивчення і збереження історико-культурної спадщини українського народу, формування освіченої, розвиненої особистості та сприяння вихованню у неї патріотизму, любові до України, поваги до народних звичаїв, традицій, національних цінностей Українського народу”.

На думку дослідників Г. Єлькіна та Ю. Огризка, шкільний краєзнавчий музей має певні відмінності від державних та інших громадських музеїв: по-перше, в його експозиціях наявні здебільшого матеріали, пов’язані з історією околиць школи; по-друге – експонати шкільного музею, виготовлені руками школярів, є навчально-наочним посібником для уроків на краєзнавчі теми; по-третє, у шкільному краєзнавчому музеї показані шляхи і методи, якими ведеться краєзнавча робота в школі, а саме: зібрані описи експедицій, походів, екскурсій, зустрічей, зборів, щоденники походів, відомості з історії краєзнавства в школі, різні призи і нагороди, які отримали шкільні краєзнавці.

Значення шкільних музеїв полягає у тому, що вони сприяють зближенню методів навчання з методами наукового пізнання. Збирання, опрацювання, усестороннє вивчення й експонування краєзнавчих матеріалів розвиває у школярів уміння і навики самостійної роботи, допомагає розвитку їхніх пізнавальних умінь та виробляє дослідницькі.

Питання для самоперевірки:

1. Що, на вашу думку, розуміють під історичним краєзнавством?

2. Розтлумачте зміст і обсяг краєзнавчого матеріалу в курсі історії України

3. Опишіть схему підготовки матеріалів до написання реферату з історії вулиці.

4. Назвіть основні вимоги до організації краєзнавчої роботи.

5. Розкрийте методику використання історичного краєзнавчого матеріалу у позаурочний час.

6. Перерахуйте прийоми викладу відомостей з історії рідного краю на уроці історії.

7. Розкрийте покроково методику збору матеріалів про історію села (міста) або, якщо вони зібрані, їх підготовку(або вивчення)

8. Опишіть потенціал виховних можливості краєзнавчої складової на уроках історії.

9. Яке місце займає краєзнавчий матеріал у вивченні історії?

10. Назвіть і поясніть способи акумуляції та використання історичного краєзнавчого матеріалу у позаурочний час.