Поняття "інформація". Теорія інформаційної комунікації

Поняття "інформація" використовується в багатьох побутових висловах і

теоретичних концепціях із різними значеннями. Найпростіші тлумачення

"інформації" такі: "повідомлення про щось" [1]; "певні відомості, сукупність

якихось даних, знань" [2]. У деяких визначеннях інформації йдеться про її зміст:

"відомості про навколишній світ, процеси, які в ньому відбуваються, про події,

ситуації, чию-небудь діяльність, що їх сприймають людина і живі організми,

керуючі машини та інші системи" [3]. Є ще й інші значення поняття "інформація",

що пов'язані з тим чи іншим конкретним випадком слововживання, з традицією

певної галузі знань і людської діяльності [4].

Сучасне філософське розуміння поняття "інформація" свідчить про те, що воно є

певною категорією, тобто таким поняттям, яке відображає найбільш загальні й

істотні властивості, сторони, відношення явищ дійсності та об'єктів пізнання.

Застосовування категорії "інформація" означає, що в пізнанні певного явища

використана так звана "теорія інформації'" або "теорія інформаційної комунікації'",

або, що теж саме, комунікаційно-інформаційний підхід. Це означає, що ті чи інші

явища дійсності розглядаються людиною (суб'єктом пізнання) як складові певного

комунікаційно-інформаційного процесу чи "комунікаційної системи".

Теорія комунікації, більш відома як "теорія інформації", виникла наприкінці

40-х років XX ст. при вивченні процесів передачі інформації в технічних системах,

таких як телеграф, радіо, телебачення чи ЕОМ [5]. Біля її витоків стояли Клод

Шеннон і Норберт Вінер, засновники кібернетики. У цій теорії було запропоновано

розглядати комунікацію як систему, що складається з елементів, які знаходяться

один з одним у певних відношеннях (див: схему 2.1).

Головні елементи комунікаційної системи такі:

1. Джерело інформації, яке виробляє "сиру" інформацію або повідомлення,

що має бути переданим.

2. Передавач, який кодує чи модулює (змінює певні параметри), цю

інформацію у форму, що підходить до каналу передачі.

3. Канал, по якому закодована інформація або "сигнал" передається в точку

Сайт "Професійні ресурси документознавства"

www.documentoved.at.ua

одержання. Під час передачі сигнал може бути змінений "шумом", який

надходить від джерела "шуму".

4. Одержувач, який декодує або перемодулює одержуваний сигнал для того,

щоб відкрити початкове повідомлення.

5. Призначення, або кінцева мета інформації.

Ця схема комунікації є основою для всіх досліджень інформаційного процесу,

де б він не відбувався: у соціальній сфері, тобто в суспільстві, в процесі комунікації

між людьми; чи в біологічній, між живими істотами, які не володіють свідомістю; чи

в неживій природі або у фізичних та хімічних процесах.

Інформація при цьому розглядається як "те, що передається в процесі

комунікації": сигнали, зміни у механічному, фізичному чи хімічному стані

одержувача інформації; зміни в обсязі та характері знань людини, яка одержує

інформацію в результаті комунікаційного процесу.

Отже, поняття "інформація" свідчить тільки про те, що певний процес

розглядається дослідником як комунікаційно-інформаційний.

"Інформація" тут не має ніякого конкретного наповнення, бо вона є різною в

різних комунікаційних системах. Це — поняття, що застосовується для

позначення змісту повідомлень, які передаються в процесі комунікації. Вислів

"передача інформації"" — це метафора, переносне ______вживання виразу на основі

аналогії, схожості.

Комунікація, яка відбувається між людьми, тобто в суспільстві, зветься

"соціальною". У процесі соціальної комунікації передається "соціальна інформація".

Інакше кажучи, соціальна інформація — це та інформація, що функціонує в

суспільстві, коли комунікаторами, тобто особами, що знаходяться в комунікаційній

взаємодії, є люди.

"Нооінформація" — це інформація, яка створюється, передається і

приймається людським розумом. Тобто знову йдеться про комунікацію між

людьми. Отже, "нооінформація" — це синонім поняття "соціальна інформація".