При сприйнятті ними семантики ономатопоетичної лексики

[К] – «відчуття сухості»	かさかさ     かさこそ     かしゃっ   かたかた     ぽこぽこ	(K-S-K-S – «з шелестом»; про сухе листя, що падає та кружляє в повітрі). 秋には森のなか、木の葉はかさかさ落ちてくる。(Aki ni wa mori no naka, ki no ha wa kasa kasa ochitekuru). З шелестом опадає листя з дерев в осінньому лісі. (K-S-K-S – «з шелестом»; про більш звучний шелест, що виникає при фізичному контакті з чимось сухим). 落ち葉をかさこそふんでゆく。 (Ochiba wo kasa koso fundeyuku). Шелестить під ногами опале листя. (K-SH – зображує глухий звук, глухе клацання). かしゃっ！わたしはみんなを集めてきねんさつえい。(Ka-sya! Watashiwa minna wo atsumete kinen satuei). Клац! Сфотографував усіх гуртом на пам’ять. (K-T-K-T – стукіт, глухий гуркіт, тріскотіння). かたかた、おや？地震？(Kata kata! Oya? Jishin?) Тук-тук-тук! Що це? Землетрус? (P-K-P-K – «чпок-чпок»; про глухий дуже короткий звук). 小さい玉は壁にぽこぽこあたる。子供の遊び。(Tama wa poko poko kabe ni ataru. Kodomo no asobi). Кульки «чпок-чпок» – відлітають від стіни. Дитяча забава.
[S] – «відчуття приємності, вологості»	さらさら     すやすや   さわさわ   さらさら   さやさや	(S-R-S-R – «приємний», «свіжий»; про воду). 春の小川はさらさらと流れ。(Haru no ogawa wa sara-sara to nagare). Свіжість та приємність течії весняного струмка. (S-S – «солодко», «міцно»; про сон). 疲れましてすやすや寝ている。(Tsukaremasite suya suya neteiru). Втомлений, солодко спить. (S-W-S-W – «злегка», «приємно», «з відчуттям свіжості»). 笹竹を運んだら、さわさわとゆれた。 (Sasadake-wo hakondara sawa-sawa to yureta). Погойдувалися злегка гілочки молодого бамбука, коли його несли. (S-R-S-R – «чистий», «свіжий»; «шовковистий»). 娘の髪の毛は絹糸みたい、さらさら。 (Musume-no kamino-ke wa kinuito mitai, sara sa-ra). Волосся дочки, немов шовк, чисте і розсипчасте. (S-S – «свіжий», «легкий», «приємний»). 丘の道をさやさやと風がわたる。(Oka-no michi wo saya saya to kaze ga wataru). Гірську стежку обдуває свіжий вітерець…
[T] – «відчуття сили, чоловічого начала»	どんどん   とくとく     どやどや     てくてく     だっだっ	(D-N-D-N – «гучно», «сильно»; про короткі гучні звуки). しゅるしゅるしゅる花火が上がる。そして、夜空にこだまする。どん、どん、どん！ (Shyuru shyuru shyuru hanabi-ga agaru. Soshite, yozora ni kodamasuru. Don, don, don!) «Піу-піу» злітає феєрверк. А через мить у нічному небі лунає гучне, пронизливе «бум-бум!». (T-K-T-K – «тук-тук»; про сильне биття серця при радісних почуттях). 嬉しさで、胸がとくとく鳴っている。 （Ureshisa de, mune ga toku to-ku natteiru). Від радощів у грудях гучно застукало «тук-тук!». (D-D – «шумно», «жваво», «гуртом»). 昼休みになると社員達はどやどやと昼飯に出て行く。(Hiru yasu-mi ni naru to shyaintachi wa doya doyato hirumeshi ni deteiku). В обідню перерву всі співробітники гуртом шумно виходять поїсти. (T-K-T-K – «інтенсивно», «енергійно», «без зупинок»; про ходу). 運動のつもりで、毎日テクテク会社まで一時間ぐらい歩く。(Undou no tsumori de, mainichi teku teku kaishya made ichi jikan gurai aruku). Щодня для зарядки близько години інтенсивною ходою йду пішки на роботу. (D-ｔ-D-ｔ – «гуртом нахлинути», «немов хвиля», «подаватися вперед великою масою» тощо). デモ隊は隊列をくんでだっだっ前進した。 (Demotai wa tairetsu wo kunde datt datt zensin-sita). Демонстранти, вишикувавшись у шеренги, гуртом хлинули вперед.
[N] – «відчуття липкості, в’язкості»	にょろにょろ   にちゃにちゃ     ねちねち     ねばねば   ぬめぬめ	(N-R-N-R – «звиваючись» /плазувати, повзти тощо/). 突然大蛇はにょろにょろ寄ってきた。 (Totsuzen, daijya wa nyoro nyoro yottekita). Раптом, звиваючись, вислизнула велика гадюка. (N-T-N-T – «липкий», «в’язкий», «тягнучий»). このペイントはもう大分前の使え残りだから、にちゃにちゃしていて、使えそうもない。 (Kono peinto wa mo daibun mae no tsukaenokori da kara, nichya nichyashiteite, tsukaeso mo nai). Ці фарби – давнішні залишки, вони стали в’язкими й тягнучими, тому їх уже ніяк не застосуєш. (N-T-N-T – «липкий», «клейкий»; «такий, що прилипає»). このチョコレートは、歯にねちねちくっついて食べにくい。 (Kono chokoreto wa, ha ni nechi nechi kutsuite tabenikui). Цей шоколад незручно їсти, бо він липне до зубів. (N-B-N-B – «липкий», «клейкий», «розплавлений»). 真夏の昼ごろになると道路のアスフャルトがねばねばする。(Manatsu no hiru goro ni naru to doro no asufyaruto ga neba neba suru). У середині літа вдень асфальт на дорозі плавиться і стає липким. (N-M-N-M – «слизький», «в’язкий», «вкритий слизом»). かたつむりが通った葉の上にぬめぬめとした筋が残った。 (Katatsumuri ga totta ha no ue ni nume nume to shita suji ga nokotteiru). На поверхні листя равлик залишив після себе слизький слід.
[M] – відчуття круглості, жіночого начала	もーもー   おめおめ     もじゃもじゃ   むしゃむしゃ     むっくり	(M-M – про щось легке, круглої форми) 煙がもーもーたちこめる。(Kemuri ga mo mo tachikomeru). Утворюються клуби диму. (M-M – «безсоромно», «не соромлячись», «нахабно»). 金も使い果たし、仕事も見つからない。これではオメオメ家に帰れないよ。 (Kane mo tsukai hatashi, shigoto mo mitsukaranai. Kore de ome ome ie ni kaerenai yo). Усі гроші витратив, роботу не знайшов, через що не можу нахабно повернутися додому. (M-J-M-J – «кудлатий», «патлатий», «кошлатий»). 彼の髪の毛は鳥の巣みたい、もじゃもじゃ。 (Kare no kamonoke wa tori no su mitai, mojya mojya). Його патлате волосся було схоже на пташине гніздо. (M-Sh-M-Sh – «/їсти/ зі смаком», «/жувати/ з повним ротом»). 皆がお菓子をむしゃむしゃ食べて、コーラをごくごく飲みました。 (Minna ga okashi wo mushya mushya tabete, cora wo goku goku nomimashita). Усі зі смаком їли солодощі, запиваючи їх великими ковтками кока-коли. (M-K-R – «неймовірно /товстіти/», «страшенно /жиріти/). 彼が毎日ケーキをたくさん食べて半年でむっくり肥った。 (Kare ga mainichi keki wo takusan tabete hantoshi de mukkuri futotta). Він щодня їв так багато тістечок, що за півроку страшенно розжирів.
[Y] – відчуття м’якості, слабкості, податливості	よちよち     よたよた     よれよれ     よぼよぼ   ゆるゆる	(Y-Ch-Y-Ch – «похитуючись», «/рухатися/ невпевнено»). 赤ちゃんがヨチヨチ寄ってきた。 (Akachan ga yochi yochi yottekita). Маля, похитуючись, дісталося мене. (Y-T-Y-T– «/іти/, перевалюючись /з боку на бік/», «/іти/, шкутильгаючи»; про важку /старечу/ ходу). 祖父がよたよた部屋に入りました。(Sofu ga yota yota heya ni hairimasita). Дідусь, шкутильгаючи, увійшов до кімнати. (Y-R-Y-R – «зім’ятий», «побганий», «зіжмаканий», «покручений», «потертий» тощо). 彼はいつもよれよれのズボンをはいている。(Kare wa itsumo yore yore no dzubon wo haiteiru). Він постійно вдягає зім’яті штани. (Y-B-Y-B – «немічний», «дряхлий»). まだ５０歳だというのに、もうよぼよぼになった。 (Mada gojyu sai da to iu noni, mo yobo yobo ni natta). Хоч він і каже, що йому лише 50 років, проте (на вигляд) він уже зовсім дряхлий. (Y-R-Y-R – «дуже повільно», «розслаблено»). そこをゆるゆる歩いているのは誰かな。 (Soko wo yuru yuru aruiteiru no wa dareka na). Хто це там плететься так повільно?

Як і у випадку з вокальним звукосимволізмом, консонантний звукосимволізм, характерний для японської ономатопоетичної лексики, теж дозволяє виділити певні універсальні й суто національні риси. Хоча загалом консонантний звукосимволізм японської ономатопоетичної лексики, за нашими спостереженнями, має значно більше специфічних національних ознак, аніж звукосимволізм вокальний. Саме це ми й намагалися продемонструвати у своєму дослідженні.

Причиною цього ми схильні вважати набагато більшу кількість приголосних у будь-якій мові світу, в тому числі і японській, порівняно з кількістю голосних, що дозволяє створити значно більшу кількість звукосполучень, які у свою чергу породжують набагато ширшу палітру потенційних семантичних асоціацій. А що ширшою є ця «палітра асоціацій», то меншою стає кількість можливих асоціативних звукосимволічних збігів у різних мовах.

Однак і в цьому разі необхідно якомога уважніше придивлятися до окремих звукосимволічних асоціацій у різних мовах, адже їх аналогічність досить часто може приховуватися за більшою чи меншою конкретикою визначень їх семантики, залежно від того, які саме таксонімічні ознаки семантичних асоціацій той чи інший дослідник вважає домінантними, а тому й закладає їх у відповідні класифікаційні структури. До того ж, у сфері звукосимволізму в різних мовах існує чимала кількість «рубіжних» асоціативних зв’язків, що також значно ускладнює процес встановлення відповідних міжмовних аналогів.

Так, вітчизняні фахівці приголосний звук [М] пов’язують з досить узагальненим поняттям «дієвість», тоді як японські дослідники асоціюють його з «відчуттям круглості, жіночого начала». Однак наведений у таблиці приклад, який ілюструє цю закономірність (皆がお菓子をむしゃむしゃ食べて、コーラをごくごく飲みました。 Minna ga okashi wo mushya mushya tabete, cora wo goku goku nomi-mashita. Усі зі смаком їли солодощі, запиваючи їх великими ковтками кока-коли), цілком може тлумачитися і як «дієвість», оскільки «поїдання зі смаком солодощів», як і «пиття великими ковтками кока-коли», аж ніяк не асоціюються з «пасивністю» чи «ледарством».

Стилістика і фонетика. Фонетика вивчає та описує артикуляцію, позиційні та комбінаторні зміни звуків мовлення, його ритміку та інтонацію. Стилістика досліджує, для яких цілей емоційної виразності можуть використовуватися ті чи інші звуки та звукосполучення, інтонації, звукові повтори; одним словом, яким чином сама звукова фактура мовлення може слугувати експресивним мовним засобом.

Цікаві спостереження щодо звукосимволізму у віршах-хайку найвідомішого майстра цього поетичного жанру Мацуо Басьо зробив свого часу відомий американський літературознавець Дональд Кін у своїй фундаментальній праці «Японська література XVII-XIX вв.» (Москва, 1978). Коментуючи вірш Басьо:

ほろほろと　　　　　　　　horohoro-to

山吹散るか　　　　　　　　yamabuki chiru-ka

滝の音　　　　　　　　　　taki-no oto

***

Звук водоспаду

Чи в повітрі шелест

Опалих ямабукі пелюстків?

Дональд Кін пише: «Краса цьоговірша багато в чому пояснюється ніжним звучанням слова horohoro, яке передає ліниве падіння пелюстків жовтих троянд, контрастуючи з образом ревучого водоспаду. Басьо взагалі досить часто експериментував зі звукописом, домага- ючись поглиблення змісту своїх віршів. Прикладом може слугувати вірш:

静かさや　　　　　　　　　sizukasa ya

岩に染み入る　　　　　　　iva-ni simiiru

蝉の声　　　　　　　　　　semi-no koe

***

Тиша!

І тільки цвірчання цикад

Пронизує скелі.

Повторення звука «і» в семи із сімнадцяти складів вірша ніби передає пронизливе цвірчання цикад.

В іншому вірші зі збірки «Оі-но кобумі» оригінальність також досягається за рахунок незвичного використання звукових засобів:

ほととぎす hototogisu

消行方や kieyuku kata ya

　　　　　　　島一ツ shima hitotsu

***

Зозуля вдаль летить

І в далині зикає –

Самотній острів?

Тут розвиток образу – коли ми ніби слідкуємо за зозулею, яка зникає в далині, щоб перетворитися на острів на небосхилі, – підсилюється положенням слів і поступовим пониженням тону» (Кін 1978, 65-66).

Ось приклад евфонії:

静かさや

岩にしみいる

セミの声

№ 24 Особливості вимовляння んу японській мові

[ɴ] – так званий варіабельний приголосний, що приймає положення язика наступного змичного приголосного, але перед фрикативними приголосними і між голосними не досягає повного змикання, що робить його схожим на носовий голосний.

Це єдиний приголосний, який не сполучений з голосним у таблиці « ґоджюон». Проте при промовлянні звук «н» займає 1 мору, так само, як і голосні звуки. Це назальний звук, який твориться завдяки проходженню струменя повітря через ніс. Залежно від того, який звук слідує за «н», мовець по-різному зупиняє струмінь повітря, що проходить через ніс, відповідно розрізняються такі види вимовляння звуку «н»:

1) перед звуками «дж», «н», «т», «д», «р» приголосний «н» вимовляють близько до українського звуку «н», наприклад: べんり、どんな、かんじょう、こんど、しんじゅ、しんとう. В такій позиції «н» вимовляється завдяки контакту кінчика язика з альвеолами.

2) перед звуками «б», «м», «п» приголосний «н» звучить як «м», наприклад: ほんばこ、さんま、さんまい、せんぷうき. В цій позиції струмінь повітря зупиняється губами.

3) перед звуками «к», « ґ» звук «н» стає більш назальним, дифтонговим, і за звучанням нагадує англійський звук “n” у слові “sing”, наприклад: ぎんこう、けいさんき、にほんご. Цей звук утворюється шляхом піднімання задньої частини язика до його контакту з м’яким піднебінням. Повітря проходить крізь ніс, а зупиняється задньою частиною язика.

4) перед «с», «х», голосними чи напівголосними [w] і [y] вимовляється як «н», але з особливим положенням органів мовлення: положення язика – таке, як для вимовляння наступного за «н» звуку, але піднебіння трохи опущене, щоби струмінь повітря міг пройти через ніс, наприклад: はんだん、さんそ、げんいん、でんわ、ほんやく

5) у фінальній позиції (в кінці слова) «н» вимовляється завдяки контакту задньої частини язика з краєм м’якого піднебіння, наприклад: まん、ローン、かざん.

Вимовляння «н» може зупинятися:

- кінчиком язика (напр., べんじょ、だんま、けんり、こんど)

- губами(напр., かんぺき、さんばい)

- задньою частиною язика (напр., べんきょう、ぎんこう、りんご)

- піднебінням (напр., きんえん、こんばん は、れんあい、さんせい、しんゆう、にほん を)

- контактом задньої частини язика з м’яким піднебінням (напр., ありません、びょういん)

№ 22. Дзвінкі та глухі приголосні. Поняття «ніґорі» й «бобікі»

всі звуки японської мови (як голосні, так і приголосні) поділяються на дзвінкі (有声音/yuuseion/) та глухі (無声音/museion/). Оскільки при вимові голосних звуків голосові зв’язки вібрують (це буде цікаво перевірити під час заняття), усі вони належать до дзвінких. Серед приголосних звуків є як дзвінки, так і глухі, і, задля практичної зручності, тут виділяють глухі (清音/seion/), «озвончені» (濁音/dakuon/) та «оглушені»[1] (半濁音/handakuon/) звуки. Нижче подано таблицю, яка показує систему таких звуків (Табл. 4).

Глухі приголосні (清音/seion/)	«Озвончені» (濁音/dakuon/) та «оглушені» (半濁音/handakuon/) приголосні
か（ka）　き（ki）　く（ku）　け（ke）　こ（ko）	が（ga）　ぎ（gi）　ぐ（gu）　げ（ge）　ご（go）
さ（sa）　し（shi）　す（su）　せ（se）　そ（so）	ざ（za）　じ（ji）　ず（zu）　ぜ（ze）　ぞ（zo）
た（ta）　ち（chi）　つ（tsu）　て（te）　と（to）	だ（da）　ぢ（ji）　づ（zu）　で（de）　ど（do）
な（na）　に（ni）　ぬ（nu）　ね（ne）　の（no）
は（ha）　ひ（hi）　ふ（fu）　へ（he）　ほ（ho）	ば（ba）　び（bi）　ぶ（bu）　べ（be）　ぼ（bo） ぱ（pa）　ぴ（pi）　ぷ（pu）　ぺ（pe）　ぽ（po）
ま（ma）　み（mi）　む（mu）　め（me）　も（mo）
や（ya） 　ゆ（yu） 　よ（yo）
ら（ra）　り（ri）　る（ru）　れ（re）　ろ（ro）
わ（wa）　 /を（wo）/

Особливу увагу слід звернути на те, що дзвінкі відповідники (на письмі позначаються двома рисочками ніґорі) мають лише ряди приголосних «k», «s», «t» та «h», при чому останній має ще й так звані «оглушені» відповідники (позначаються кружечком бобікі). Інших дзвінких та глухих приголосних у класичній японській фонетиці не існує, а отже не може бути варіантів «озвончення» та «оглушення», записаних абеткою хіраґана, окрім наведених у таблиці. Що ж до інноваційних процесів у фонетичній системі сучасної японської мови, то вони відбуваються. Це надзвичайно цікаві явища як з теоретичної, так і з практичної точки зору. Про них починають згадувати здебільшого у другій половині початкового етапу вивчення японської мови, але коли студенти вперше дізнаються про особливості запису звуків японської мови абеткою катакана, не зайвим буде побіжно продемонструвати ці явища на лексиці, що вивчається або вже вивчена, наприклад: ヴァイオリン/waiorin/ (скрипка).

№ 23. Поняття 撥音/hatsuon/, 促音/sokuon/, 拗音/youon/

Окремим розділом прийнято розглядати так звані «специфічні» звуки (特殊音/tokushuon/), до яких відносяться складотворний носовий звук (撥音/hatsuon/), асимільовані подвійні приголосні (促音/sokuon/) та комбінації палателізованих приголосних з голосними «a», «u» чи «o» (拗音/youon/).

Асимільовані подвійні приголосні (促音/sokuon/) позначаються на письмі за допомогою маленького знака «つ/tsu/» абеток хіраґана та катакана, який ставиться перед складом, що починається на приголосний звук. Однак, у класичній японській фонетиці це можливо лише для рядів «k», «s» та «t»: mikka (三日 – третє число), kekkou (結構 – достатньо, добре), massugu (まっすぐ – прямо), zashshi (雑誌 – журнал), mattaku (全く – абсолютно), totte (取っ手 – ручка дверей).

Стосовно ряду «h» можна сказати, що асимільовані подвійні приголосні тут використовуються, але здебільшого у сфері фамільярного розмовного мовлення і досить обмежено: wahhahha (わっはっは！ – ха-ха-ха! /звуконаслідування/). Проте, якщо склади з «h» є «оглушеними», то подвоєння приголосного – явище дуже поширене: rappa (喇叭 – труба /музичний інструмент/), rippa (立派 – розкішний), kippu (切符 – квиток), roppon (六本 – шість /про кількість циліндричних предметів/).

Подвоєння приголосного «r» у сучасному японському мовленні існує, але є підозра, що це, все ж таки, певне порушення фонетичних правил (як і у випадку з «h» без «оглушення»), а отже це не стільки фонетичний, скільки графостилістичний засіб (має значення здебільшого на письмі). Щоправда, такі явища можна також віднести до інноваційних процесів у фонетиці японської мови.

Подвоєння звуку «y» (рядок «ya», «yu», «yo») не відбувається. Це так званий напівголосний звук (半母音/hanboin/), що виявляє у цьому випадку властивість, притаманну голосним, а взагалі розглядається як приголосний для зручності у методичному розумінні.

Подвоєння приголосного «n» відбувається за допомогою додавання перед ним складотворного носового звуку «N», який у японській лінгвістиці отримав назву 撥音/hatsuon/: oNna (女 – жінка), kiNniku (筋肉 – м’язи), seNnuki (栓抜き – ключ для пляшок), teNnou (天皇 – імператор). Проте, це не єдина його функція – приєднуючись до будь-якого складу (окрім показника знахідного відмінку を/wo/), цей звук закриває його, і утворюється неначе закритий склад (звідси назва «складотворний», проблема полягає в тому, що вважати складом у яп.м.): hoN (本 – книжка), oNgaku (音楽 – музика), aNnai (案内 – інформація), koueN (公園 – парк). Слів, які починалися б зі складотворного носового «N», в японській мові практично не існує. Винятки становлять запозичення: Nguensan (ングエンさん – пан Нґуен /розповсюджене в’єтнамське прізвище/).

Тепер поговоримо про комбінації палателізованих приголосних з голосними «a», «u» чи «o» (拗音/youon/). У графічному плані – це поєднання складів, утворених приголосними «k», «s», «t», «n», «h», «m», «r», а також їх «озвонченими» та «оглушеними» відповідниками, та голосним «і», з маленькими знаками складів, утворених напівголосним «y» та голосними «a», «u» i «o». Система цих звуків представлена у Таблиці 5.

	ya	yu	yo
k	きゃ（kya）	きゅ（kyu）	きょ（kyo）
s	しゃ（sha）	しゅ（shu）	しょ（sho）
t	ちゃ（cha）	ちゅ（chu）	ちょ（cho）
n	にゃ（nya）	にゅ（nyu）	にょ（nyo）
h	ひゃ（hya）	ひゅ（hyu）	ひょ（hyo）
m	みゃ（mya）	みゅ（myu）	みょ（myo）
r	りゃ（rya）	りゅ（ryu）	りょ（ryo）
g	ぎゃ（gya）	ぎゅ（gyu）	ぎょ（gyo）
j	じゃ（ja）	じゅ（ju）	じょ（jo）
b	びゃ（hya）	びゅ（hyu）	びょ（hyo）
p	ぴゃ（pya）	ぴゅ（pyu）	ぴょ（pyo）

Одним з важливих моментів тут є своєчасне навчання розрізнення при вимові комбінації палателізованих приголосних з голосними «a», «u» чи «o» – з одного боку, та простої комбінації складів «ki», «shi», «bi» та інших зі складами «ya», «yu» та «yo» – з іншого. Іншими словами, йдеться про те, щоб не плутати «великі や, ゆ, よ» з «маленькими や, ゆ, よ»[2]. Для вправ використовується відповідні мінімальні пари (ミニマル・ペア/minimaru pea/), наприклад: biyouin (美容院 – салон краси) ≠ byouin (病院 – лікарня).

[1] Це робочі терміни.

[2] Терміни – робочі.