Структура звуконаслідувальних слів та її вплив на значення семантичних одиниць

Як уже зазначалося, звуконаслідувальні слова утворюються імітацією звуків. Досліджуючи структуру звуконаслідувальних слів, можна помітили деякі лексико-семантичні особливості. Наприклад, слово “бити” можна передати кількома варіантами:

whip– хлистати, сікти;

whack – ударити;

swish – розсікати повітря зі свистом, розмахувати (різкою, батогом);

slap – бити по щоці.

Саме поняття „удар” супроводжується рухом чогось у повітрі. А звуки [wh], [s] підкреслюють цей свист у повітрі.

Деякі звуконаслідувальні слова творяться за допомогою суфіксів –le і –er. У більшості випадків це дієслова. Наприклад, babble, chatter, gabble, prattle (говорити швидко, нечітко, нерозбірливо).

Прослідкуємо вплив цих суфіксів на значення звуконаслідувальних слів.

Для прикладу розглянемо дієслово to talk (говорити) та його відтінкові значення to babble (белькотати), to gabble(бурмотіти), to tittle-tattle (пліткувати). Як бачимо, дієслова белькотати, бурмотіти, лепетати, пліткувати – приклади нечіткої, невиразної розмови. Отже, суфікс –le надає подібним словам відтінку невимушеної, повсякденної розмови.

Дієслово to laugh (сміятися) має такі еквіваленти: to cackle, to gurgle(хіхікати). У цьому випадку за допомогою такого суфіксального творення зображується невимушений, доброзичливий сміх. Для того, щоб упевнитись у цьому, порівняймо: to cackle (хіхікати) - to guffaw (реготати). Обидва слова мають те ж саме значення – „сміятися”, але зовсім різний звуковий набір: напружені звуки [ff], [g] перетворюють звичайний доброзичливий відтінок слова на грубе „реготати”. Подібна ситуація і в словах to bubble(булькотати), to gurgle (булькати).

Якщо дослідити творення звуконаслідувальних слів за допомогою суфікса –er, то можна помітити певні закономірності. Для прикладу візьмемо те ж саме дієслово to talk, але з іншими відтінковими значеннями: to chatter(розмовляти гуртом), to mutter (бурмотіти). У цих випадках суфікс –er надає словам певного шумового відтінку, нечіткості. Саме ці ознаки розкривають значення слів „бурмотіти” та „розмовляти гуртом”.

А еквівалентам дієслова to laugh (сміятися) - to snigger, to titter (хихикати) суфікс –er надає словам недоброзичливого відтінку, певного сарказму.

Деякі звуконаслідувальні слова творяться повторюванням стемів (граматичних основ слова). Р.С.Гінзбург розподіляє такі слова на дві групи: “reduplicative compounds proper and ablaut combinations”[10,32]. До першої групи відносяться римовані комбінації, наприклад, razzle-dazzle (метушня), до другої – комбінації слів, у яких повторюється основна морфема, зазвичай друга, але в комбінації з іншим голосним. Наприклад, chit-chat (даремна розмова), ding-dong (звук дзвону).

Власну стемову класифікацію можна подали у вигляді таблиці:

Структурна форма	Звуконаслідувальні слова	Пояснення структури слова; значення
Двостемові	ding-dong (дінг-донг)	годинник створює лише „двосторонній звук”: від удару в одну сторону – ding, а в другу - dong
murmur (шепотіти)	шепіт - розмова нечітка й тому, щоб почути слово, необхідно його декілька разів повто-рювати
	tittle-tattle (пліткувати)	tittle і tattle – схожі структурно, але оскіль-ки це „плітки”, то з уст в уста вони змінюються
ha-ha; haw-haw (ха-ха)	повторення основ, бо це відкритий, виразний сміх
Багатостемові	hip-hip-hurrah (хіп-хіп-ура)	уживається, коли емоції переповнюють мовця, а отже стемовий склад слова свідчить про різноманітність емоцій
cock-a-doddle-do (кукаріку)	різні частоти звуку
trala-la-la-la (траля-ля-ля-ля)	уживається у піснях для підсилення ритму; це імітація музичних нот
rum-tum-tiddle-um (рум-тум-тідл-ум)	імітація співу

Класифікуючи звуконаслідувальні слова за „стемовим принципом”, ми помітили, що вони можуть писатися суцільним словом і через дефіс. Наприклад, murmur, ding-dong, trala-la-la.

Отже, можна розділили звуконаслідувальні слова на декілька груп:

Прості	складні двостемові	складні багатостемові
whu (says the owl); squeak (rat); buzz (bee); babble; blob; bubble; flush; gurgle; gush; splash (sounds and movements of water); clink, tinkle (noise of metallic things); clash; crash; whack; whip; whisk (forceful motion); tinkle (bell).	bow-wow (dog); tu-whu (owl); hee-haw (donkey); ding-dong (bell); tick-tock ( steeple clock); tick-tack (kitchen clock); ticker-tacker (wrist watch); jickety-can (train goes running along the line); rum-tum; tiddle-iddle.	trala-la-la; tiddle-um-tum ; rum-tum-tum-tiddle-um (imitating of singing); cock-a- doodle-do (cock).

Отже, звуконаслідувальні слова дуже різноманітні за своєю структурою. Це пояснюється, перш за все, вражаючою кількістю звуків (їх першоджерел) та особливостями вживання того чи іншого слова. Багато мовознавців намагалися класифікувати звуконаслідувальні слова. Ми розробили детальну класифікацію звуконаслідувальних слів у таких напрямках: творення слів за допомогою суфіксів –le, -er, „стемова” класифікація звуконаслідувальних слів (двостемові та багатостемові, прості та складні). І дійшли висновку, що суфікси –le , -er надають словам певного стилістичного забарвлення. Класифікувавши звуконаслідувальні слова за кількістю стемів, ми помітили, що двостемові вживаються, здебільшого, у піснях для передачі мелодії, ритму, для імітації музичних нот.

2.3.Стилістичне вживання звуконаслідувальних слів

Звуконаслідувальні слова дуже часто вживаються в мовленні. При цьому мова стає емоційнішою, яскравішою, правдоподібнішою і, як зазначає Р.С.Гінзбург, вони надають особливе стилістичне забарвлення контексту[10,104].

Звуконаслідувальні слова—одні з перших у мовленні маленьких дітей. Вони називають собаку словами ав, а машину—трр-трр. Це пояснюється тим, що у звуконаслідувальних словах існує зв’язок між формою й змістом, і тому вони легко запам’ятовуються дітьми. Для малюків складено дуже багато віршиків, де вживаються звук тварин [9, с. 58] . Ці вірші емоційні й правдоподібні:

Little green frog

"Gung, gung",went the little green frog one day

"Gung, gung",went the little green frog one day

"Gung, gung",went the little green frog one day

And his eyes went "aah,aah, gung"

"Moo, moo",went the little brown cow one day

"Moo, moo",went the little brown cow one day

"Moo, moo",went the little brown cow one day

And her tongue went "swish, swish"

"Oink, oink",went the little pink pig one day

"Oink, oink",went the little pink pig one day

And his nose went "khru, khru"[10].

Лірика «Horsey» знайомить дітей з звуконаслідувальними словами, у яких звучання є їх значенням. У «Horsey» використовуються такі звуконаслідувальні слова, як «swish»(свист), «chippety clop» (цокання копит):

Horsey, horsey, don’t you stop,

Just let feet go clippetty clop,

The tail goes swish and the wheels go round,

Giddy up, homeward bound [10].

Звуконаслідувальні слова допомагають маленьким діткам запам’ятати тварин, птахів не через їх конкретне значення, а через звуки, які, як вони вважають, асоціюються з невідомими об’єктами. Отже, можна сказати, що саме діти є індикаторами звуконаслідувальних слів. Звуконаслідувальні слова часто використовуються, стилістично забарвлюючи вірші, для опису роботи різних машин. Прикладом може бути опис руху потягів, автобусів, тролейбусів. E.g.:

«The Engine drives» by Cline Sanson

The train goes running along the line,

Jickety-can, jickety-can,

I wish it was mine, I wish it was mine,

Jickety-can, jickety-can,

The engine driver stands in front –

He makes it run, he makes it shut,

Out of the town, out of the town,

Over the hills, over the down,

Under the bridges, across the lea,

Over the bridges and down to sea,

With a jickety-can, jickety-can,

Jickety-can, jickety-can, jickety-can, jickety-can [8].

У вірші M. Коббі «Rush Hour» («Година пік») за допомогою слів «rush» (поспіх), «crush» (тиснява), «fuss» (метушня) передається напруженість даної ситуації:

What a rush, what a crush!

What a fuss, fuss, fuss!

Everybody is running for the fife o’clock bus [8].

Науковці стверджують, що є група звуконаслідувальних слів в англійській мові, які складаються з різних видів звуків і передають неприємну дію, що роздратовує людину:

to crash – грюкати,

to rumble – гуркотіти,

to rattle – гриміти,

to strum – бринькати,

to crunch – хрустіти,

to creak – скрипіти,

to growl – гарчати,

to shriek – пронизливо кричати .

І. Р. Гальперін відмічає, що, не дивлячись на відмінність у фонетичній структурі, практично всі звуконаслідувальні слова цього типу мають загальну ознаку – звук [r] [ 8, c.158 ].

Едгар По у поемі «The Bells» («Дзвони») дає читачеві можливість почути й уявити, як по-різному дзвонять дзвони: sleigh-bells (бубонці) – «tinkling» (дзвякають), fire-bells (дзвони, що сповіщають про пожежу) – «clanging» (лязгають), wedding bells (весільні дзвони) – mellow «chimino» (м’яко відбивають мелодію), funeral bells (похоронні дзвони) – «tolling» (повільно ударяють), «moaning» (оплакують), «groaning» (стогнуть) [4, с.83].

Ми також знайшли деякі віршики для маленьких діток:

Bow-wow, says the dog,

Grunt, grunt, goes the hog,

Tu-whu, says the owl,

And what the cuckoo says you know.

You know cow’s singing, don’t you?

Of course, it says moo, moo…

The owl is smiling for you,

Listen – it sings tu-whu-whu…

За допомогою звуконаслідувальних слів bow-wow, grunt, tu-whuу першій та другій поезіях слухачі мимовільно уявляють тваринку або пташку, яка весело наспівує свою пісеньку, що неодноразово підкреслює роль звуконаслідувальних слів у стилістичному забарвленні контексту.

Як бачимо, звуконаслідувальні слова надають пісням мелодійності, забарвленості, виразності, роблять їх яскравими й емоційними.

Отже, звуконаслідувальні слова роблять мову яскравішою, правдоподібнішою, пісні – мелодійнішими, вірші – емоційнішими. Часте повторення однакових чи окремих звуків також надає стилістичного забарвлення контексту. Виходячи з усіх цих аспектів, можна дійти висновку, що коли поетам не вистачає звичайних слів, щоб передати свій настрій, почуття, вони звертаються до звуконаслідувальних слів.

ВИСНОВОК

Дослідивши звуконаслідування як спосіб словотвору в сучасній англійській мові, ми отримали такі результати:

1. Визначили особливості творення слів за допомогою звуконаслідування, а саме:

- звуконаслідування дуже схожі на звуки довкілля;

- не повністю ідентичні звукам природи;

- часто мають фонетичні варіанти;

2. Деталізували семантичну класифікацію звуконаслідувальних слів, згідно якої поділили їх на категорії, які відображають звуки, створені

- людьми,

- тваринами,

- птахами, комахами.

- природою,

- металевими речами,

- дзвонами й годинниками.

3. Проаналізували структуру звуконаслідуваних слів, поділили їх на декілька загальних груп: прості й складні, одностемові й багатостемові ономатопічні слова.

4. Дослідили специфіку стилістичного вживання звуконаслідувальних слів і довели, що звуконаслідувальні слова роблять мову яскравішою, емоційнішою.