Ортогональні підпростори та ортогональні доповнення
Нехай U – підпростір евклідового (унітарного) простору V. Ортогональними доповненнями простору U називають множину тих векторів x V, для яких (х, u) = 0 для кожного вектора u U.
Легко переконатися в тому, що для довільної підмножини А V множина
є підпросторами простору і для кожного .
Зокрема, - піпростір простору V.
Два простори та називають ортогональними, якщо
Для довільних векторів та .
Зрозуміло, що U i - ортогональні підпростори.
Теорема 3.2.2. Евклідовий (унітарний) простір V розкладається у пряму суму довільного свого підпростору U та його ортогонального доповнення .
Приклад 6. Застосовуючи процес ортогоналізації, побудувати ортогональну базу лінійної оболонки векторів , , , .
Розв’язання. Як відомо, процес ортогоналізації застосований лише до лінійно незалежних систем векторів. Тому починати процес слід з перевірки даної системи на лінійну залежність. Складаємо матрицю з координат даних векторів і знаходимо її ранг
.
Отже, і вектори утворюють лінійно незалежну систему.
За перший вектор візьмемо :
Вектор шукатимемо у вигляді
Підбираємо так, щоб були ортогональними:
,
Звідси
Але , , значить, , і
Вектор , очевидно також ортогональний до вектора , але має цілі координати. Тому як зручніше брати не , а
Отже, = .
Далі записуємо
і підбираємо так, щоб був ортогональним до і
.
Але , , , ,
Вектор , очевидно, також ортогональний до векторів , . Тому візьмемо
Отже ми одержали ортогональну базу даної лінійної оболонки :
=
.
Ортогональним доповненням підпростору L1 простору L називається множина всіх векторів простору L , які ортогональні до кожного вектора з L1.
Приклад. 7 Базисом простору L трьох вимірного евклідового простору V є система векторів =(1,1,2), =(1,1,1).Знайти ортогональну проекцыю і ортогональну складову вектора =(1,2,1) на підпросторі L.Координати векторів дані в ортонормованому базисі простору V.
Розв'язок. Перш за все зноходим скалярний добутку ( , )=5;( , )=4;( , )=6;( , )=4;( , )=3.
Звідси отримуємо наступну систему лінійних рівнянь:
6ξ1+4ξ2=5;
4ξ1+3ξ2=4.
Розвязоючи її знаходим, що ξ1=-1/2;ξ2=2,звідки
=-1/2 +2 =(3/2,3/2,1); = - =(-1/2,1/2,0).
Деякі задачі пов’язані з поняттям ортогональної складової і ортогональної проекції х евклідового простору V на даний простір L.
Вектор з L називається ортогональною проекцією x на L = - ортогональної складової , або ортогональний до всіх векторів простору L топто ортогональний до L. Покажем, як знаходити і .
Нехай ,…, деякий базис простору L.
Тоді, очевидно, що кожний вектор, ортогональний L , буде ортогональнй до кожного вектора базису ,…, . Таким чином отримаємо ,що ( , )=0, або ( - , )=0, або, нарешті,( , )=( , ),i=1,…,m. Після опису вектора в вигляді =ξ1 +…+ξm ,систему рівнянь( ; )=( , ) можна записати в розгорнутому виді ( , )ξ1+…+(λm, )ξm=( , ), i=1,…,m.
Вийшла система з m лінійних рівнянь з m невідомими. Так як визначник матриці відмінний від нуля , то система рівнянь сумісна і має єдиний розв’язок. Якщо a1,…,am ортонормований базис простору L ,то ξi=( , ).
Покажем ще , що довжина ортогональної проекції = - вектора на підпросторі L є найменша з відстаней між і будьяким вектором з L. Насправді,так як ортогонально L,то за теоремою
Піфагора, ρ2( , )=ρ2 ( , )+ρ2( , )>=ρ2( , ),звідки випливає,що ρ( ,)>=ρ( , ).
Відстань ρ( , ) називається зазвичай відстанню між вектором і підпростором L. Приклад 5. Використовуючи процес ортогоналізації ,перетворити базис простору L
=(1,-1,0,0); = (0,1,-1,0);
=(0,0,1,-1); =(1,0,0,1)
в ортонормований базис.
Розв’язування. Покажем перш за все, що функція (x,y), визначається за формулою (1), насправді виявляється скалярним добутком векторів даного простору. Ясно,що матриця А = з коефіцієнтів виразу (1) є симетричним. Далі можна впевнитись, що квадратна форма (x,x) = ζ21 – 2 ζ1 ζ2 +2 ζ22 -2 ζ2 ζ3+2 ζ23-2 ζ3 ζ4+2 ζ24= (ζ1- ζ2)2+(ζ2- ζ3)2+(ζ3- ζ4)2+ ζ24. Таким чином, (x,x)>=0 при будь-яких дійсних значеннях ζ1, ζ2, ζ3, ζ4, при чому (х,х)=0 тільки тоді, коли ζ1- ζ2=0; ζ2- ζ3=0; ζ3-ζ4=0; ζ4=0, тобто, коли ζ4= ζ3= ζ2=ζ1=0. Ми бачим, що квадратна форма (х,х) є додатньо визначеною. Тепер підійдемо до процесу ортогоналізації. Припустимо, = ; = +λ , де λ довільне число. Підбираємо λ так, щоб і стали ортогональними:
( , )=( , +λe1)=( , )+λ( , ), звідки λ=-( , )/( , ).Але
( , )=5;( , )=-4,відповідно λ=4/5 і = +4/5 =
=(4/5,1/5,-1,0).Вектор 5 =(4,1,-1,0) відповідно також ортогональний до вектора ,але має чілі координати.Тому в якості добре брати не (4/5,1/5,-1,0),а (4,1,-1,0).Тобто припустим (4,1,-5,0).
Далі припустимо = +λ2 +λ1 і підбираєм λ1,λ2 так щоб u3 став ортогональним до і : ( , )=( +λ2 +λ1 )=( , )+λ2( , )+λ1( , )=( , )+ +λ1( , )=0;
λ1= ( , )/( , );
( , )=( , +λ2 +λ1 )=( , )+ +λ2( , )+λ1( , )= ( , )+λ2( , )=0; λ2=( , )/ ( , ) .
Так як, згідно з формулою (1),
( , )=5; ( , )=1;( , )=70; ( , )=-16,
Λ1= - ; λ2= i = - + =( , ,- ,-1).
Вектор 7 =(5,3,-1,-7) , очевидно , також ортогональний до векторів , .Тому припустимо =(5,3,-1,-7).
На кінець, підбираєм числа μ1, μ2, μ3 так , щоб вектор = +
+μ3 + μ2 +μ1 став ортогональним до векторів , , .
Опустивши деякі очевидні деталі ,отримаємо
( , )=( , )+μ1( , )=0;
( , )=( , )+μ2( , )=0;
( , )=( , )+μ3( , )=0.
Звідки μ1=- ; μ2=- ;μ3= і =( , , , ).
Замість цього вектора можна вз’яти вектор 15 =(10,9,7,4),також ортогональний до , , .Тому отримаємо =(10,9,7,4).І так ми отримали ортогональний базис простору : =(1,-1,0,0); =(4,1,-5,0); =(5,3,-1,-7); =
=(10,9,7,4).Нормуєм вектори , , , , в результаті чого прийдемо до ортонормованого базису:
V1= / = =( ,- ,0,0);
V2= / = =
V3= /
V4= /
Завдання 1. Дослідити на лінійну залежність систему векторів:
2.1.
2.2.
2.3.
2.4.
2.5.
2.6.
2.7.
2.8.
2.9.
2.10.
2.11.
2.12.
2.13.
2.14.
2.15.
2.16.
2.17.
2.18.
2.19.
2.20.
2.21.
2.22.
2.23.
2.24.
2.25.
2.26.
2.27.
2.28.
2.29.
2.30.
2.31.
Задача 3. Знайти який-небудь базис і визначити розмірність лінійного простору розв’язків системи.
Задача 4. Знайти координати вектора х у базисі , якщо він заданий у базисі .
4.1.
4.2.
4.3.
4.4.
4.5.
4.6.
4.7.
4.8.
4.9.
4.10.
4.11.
4.12.
4.13.
4.14.
4.15.
4.16.
4.17.
4.18.
4.19.
4.20.
4.21.
4.22.
4.23.
4.24.
4.25.
4.26.
4.27.
4.28.
4.29.
4.30.
4.31.