Література періоду пізньої республіки (середина ІІ – середина І ст. до н.е.). Лукрецій. Цицерон. Катулл

Давньогрецька проза, її різновиди: історична, ораторська, філософська

1.Відтворення історії в працях Геродота та Фукідіда.

2. Ораторське мистецтво Давньої Греції. Творчість Демосфена.

3. Погляди Платона на поета та мистецтво поезії у діалогах «Іон», «Бенкет».

4. Теорія поезії в «Поетиці» Аристотеля.

Література:

1.Античная литература / Под ред. Тахо-Годи А.А. – М., 1986.

2.Античная литература. Греция: Антология: В 2-х ч. / Сост. Н.А.Федоров, В.И.Мирошниченкова. – М., 1989.

3.Зарубіжна література ранніх епох. Античність. Середні віки. Відродження / За ред. Ф.І.Прокаєва. – К., 1994.

4.Историки Греции. Геродот, Фукидид, Ксенофонт. – М., 1976.

5.Кузнецова Т.П. Миллер Т.А. Античная эпическая историография. Геродот. Тит Ливий. – М., 1984.

6.Лісовий І.А., Ревеко К.А. Античний світ у термінах, іменах і назвах: Словник-довідник з історії та культури Давньої Греції та Риму. – К., 1988.

7.Лосев А.Ф., Тахо-Годи А.А. Платон. Аристотель. – М., 1993.

8.Ораторы Греции. – М., 1985.

9.Пащенко В.І., Пащенко Н.І. Антична література: підручник. – Вид. 3-тє. – К., 2008.

10. Підлісна Г.Н. Антична література для всіх і кожного. – К., 2003.

11. Шалагінов Б.Б. Зарубіжна література: Від античності до початку ХІХ ст.: Іст.-естет. нарис. – К., 2007.

ІІ. Вивчити напам’ять:

- початок першої пісні з поеми Гомера «Одіссея» («Музо, повідай мені про бувалого мужа, що довго…»)

- Архілох «Серце, серце! Біди люті…»

- Алкей «Не розумію звади поміж вітрів…»

- Сапфо «До богів подібний мені здається…»

- Анакреонт «Сумно жити не кохавши…

- монолог Прометея («Ефіре божественний! О джерела рік!..»).

- монолог Медеї («Так, справа ця вже вирішена, подруги…»).

Фрагмент з поеми Гомера «Одіссея»

Музо, повідай мені про бувалого мужа, що довго

Світом блукав, священну столицю троян зруйнувавши,

Всяких людей надивився, міста їх і звичаї бачив,

В морі ж багато біди і тілом зазнав, і душею,

Щоб і себе врятувать, і друзів додому вернути.

Та не вберіг він свого товариства, хоч як того прагнув.

Марно загинули всі через власне зухвальство безтямне:

З'їли, безумні, волів вони Гелія Гіперіона,

Що понад нами, - за те дня повернення він їх позбавив.

Дещо, богине, і нам розкажи про них, Зевсова доню.

Інші, кому пощастило уникнуть загибелі злої,

Дома були вже, війни й небезпеки на морі позбувшись.

Тільки його, що так прагнув отчизни своєї й дружини,

Німфа Каліпсо, владарка, тримала, в богинях пресвітла,

В гроті глибокім, бажаючи мати його чоловіком.

Перекладач: Борис Тен

Архілох

Серце, серце! Біди люті звідусіль тебе смутять —Ти ж відважно захищайся, з ворогами позмагайсь.Хай на тебе скрізь чатує ворожнеча — завжди будьНепохитне. Переможеш — не хвались відкрито цим,Переможене — удома в самотині стримуй плач.Радість є — радій не надто, є нещастя — не сумуйПонад міру. Вмій пізнати зміни в людському житті.

Перекладач: Григорій Кочур

Алкей

Не розумію звади поміж вітрів.Шаліють хвилі, линуть сюди й туди... А ми в розбурхану негодуВ чорнім судні серед хвиль кружляєм,Жорстоко гнані нападом бурі злим.Сягають хвилі аж до підніжжя щогл, Вітрило наше розірвалось,Тільки лахміття по вітру має.Але найвище посеред хвиль лихихІще грізніший вал підіймається, Біду віщує нездоланну,Перше ніж пристань боги пошлють нам.

Перекладач: Григорій Кочур

Сапфо

До богів подібний мені здаєтьсяТой, хто біля тебе, щасливий, сівши,Голосу твого ніжного бриніння Слухає й ловитьТвій принадливий усміх: від нього в менеСерце перестало б у грудях битись;Тільки образ твій я побачу - слова Мовить не можу.І язик одразу німіє, й прудкоПробігає пломінь тонкий по тілу.В вухах чути шум, дивлячись, нічого Очі не бачать.Блідну і тремчу, обливаюсь потом,Мов трава пожовкла, безсило никну,От іще недовго й, здається, має Смерть надлетіти...

Перекладач: Григорій Кочур

Анакреонт

Сумно жити не кохавши,Сумно жити й покохавши,Найсумніще ж від усьогоОшукатися в коханні.Все Ерот під ноги топче —Людську мудрість і звичаї,Тільки срібло всі шанують.Хай тому добра не буде,Хто найперший прагнув срібла!Через те братів не стало,Через те й рідня не рідна,Через те убивства, війни,Та найбільше нас, коханців,Через те усюди гине.

Перекладач: Григорій Кочур

Фрагмент з трагедії Есхіла «Прометей прикутий»

Ефіре божественний! О джерела рік!

О бистрокрилі вітри й незліченної

Морської хвилі гомін! Земле, мати всіх,

І всевидющий сонця круг,- вас кличу я,

Погляньте, що - сам бог - я від богів терплю!

Подивіться, ганебне яке

Мордування довгі тисячі літ

Терпітиму я!

Безчесні які мені вигадав пута

Блаженних богів новий володар.

Ой горе! З теперішніх мук і майбутніх

Я ридаю... Коли ж буде край

Безбережному цьому стражданню?

Що мовлю я! Прийдешнє все виразно я

Передбачаю завжди, й несподіваних

Нещасть нема для мене,- отже, легко

Повинен долю зносити присуджену:

То - нездоланна сила Неминучості.

Та як мені мовчати й як повідати

Про долю нещасливу! Дав-бо смертним я

Почесний дар - за це мене й засуджено:

В сухім стеблі сховавши, джерело вогню

Я переніс таємно, й людям сталося

Воно на всі мистецтва їх навчителем.

Оцей-бо злочин я тепер покутую,

В кайданах лютих просто неба висячи.

Перекладач: Борис Тен

Фрагмент з трагедії Еврипіда «Медея»

Так, справа це вже вирішена, подруги, -

Діток повинна якнайшвидше вбити я

Й тікать відціль, щоб ворогам, загаявшись,

На смерть жорстоку не віддать дітей своїх.

Їм смерті не минути. А як так, то я,

Що їх вродила, і життя позбавлю їх.

Озбройся ж, серце! Годі, не вагаймося

Вчинить страшний та неминучий злочин цей!

Бери ж, руко злощасна, меч, бери його.

Йди в бій, в житті цілому найболючіший!

І не тремти, не згадуй, як ти любиш тих,

Кого ти породила. І забудь за цей

Короткий день, що рідна ти їм матінка.

А потім - плач! Бо хоч уб'єш, любити їх

Не перестанеш, жінко найнещасніша!

Перекладач: Борис Тен

ІІІ. Занотувати та вивчити терміни та поняття:

Агон, аед, анімізм, антропоморфізм, афоризм, буколіка, «вічний образ», гекзаметр, дифірамб, драма, dues ex machine («бог з машини»), ексод, елевсинські таїнства (містерії), елегія, елегійний двовірш, енкомій, епіграма, епінікій, епісодій, епітет, епос, есхатологія, зооморфізм, іронія, катарсис, комедія, коріфей, космологія, лірика, мелос (меліка), мім, міф, міфологія, мотив, ода, орхестра, парабаса, парод, пародія, парфеній, пеан, перипетія, рапсод, ретардація, ретроспекція, скена, стасим, сюжет, тотемізм, травестія, трагедія, фабула, фатум, фетишизм, ямб.

Модуль № 2. І. Самостійно підготувати усно і письмово тему:

Література періоду пізньої республіки (середина ІІ – середина І ст. до н.е.). Лукрецій. Цицерон. Катулл.

1. Соціо-політична ситуація в Римі середини ІІ – початку І ст. до н.е.

2. Жанри римської літератури доби громадянських війн.

3. Цицерон – провідний оратор античності. Мова та стиль його промов.

4. Популяризація філософських ідей Епікура в поемі Лукреція «Про природу речей». Структура та художній стиль поеми.

5. Поезія неотериків: традиції еллінізму, світосприйняття, жанри. Лірика Катулла: художне сприйняття дружби, кохання, поезії та краси. Поява нового героя, пізнання приватного життя людини, відкриття складного світу людських почуттів

Література:

1. Античная литература. Рим: Антология: В 2-х ч. / Сост. Н.А.Федоров, В.И.Мирошниченкова. – М., 1988.

2. Зарубіжна література ранніх епох. Античність. Середні віки. Відродження / За ред. Ф.І.Прокаєва. – К., 1994.

3. Куманецкий К. История культуры Древней Греции и Рима. – М., 1990.

4. Лісовий І.А., Ревеко К.А. Античний світ у термінах, іменах і назвах: Словник-довідник з історії та культури Давньої Греції та Риму. – К., 1988.

5. Пащенко В.І., Пащенко Н.І. Антична література: підручник. – Вид. 3-тє. – К., 2008.

6. Підлісна Г.Н. Антична література для всіх і кожного. – К., 2003.

7. Покровская З.А. Античный философский эпос. – М., 1979.

8. Поэтика древнеримской литературы. – М., 1990.

9. Шалагінов Б.Б. Зарубіжна література: Від античності до початку ХІХ ст.: Іст.-естет. нарис. – К., 2007.

10. Шталь И.В. Поэзия Гая Валерия Катулла. – М., 1977.

ІІ. Вивчити напам’ять:

- початок першої книги з поеми Вергілія «Енеїда» («Ратні боріння й героя вславляю, що перший із Трої…»)

- Катулл «Плач, Венеро! Плачте, купідони!..»

- Овідій «Шепчеш мені, що я вік свій марную, заздросте жовта…» (книга І, елегія 15)

- Горацій «До Мельпомени» (книга ІІІ, ода 30)

- Тібулл «Війна і мир» (книга І, елегія 10)

Фрагмент з поеми Вергілія «Енеїда»

Ратні боріння й героя вславляю, що перший із Трої,

Долею гнаний, прибув до Італії, в землі лавінські.

Довго всевишня по суші і морю ним кидала сила,

Бо невблаганна у гніві Юнона була безпощадна.

Досить натерпівся він у війні, поки місто поставив,

Переселивши у Лацій богів, звідки рід був латинський,

Родоначальники Альби й мури походили Рима.

Музо, про всі ті причини згадай нам, чию він образив

Волю божисту і що так царицю богів осмутило,

Що навіть мужа такого побожного змусила стільки

Витерпіть бід і пригод; чи такі вже боги невблаганні?

Місто старинне було, Карфаген, поселенці тірійські

Там оселились, далеко навпроти Італії й гирла

Тібру; було воно повне багатств і до бою завзяте.

Місто те, кажуть, Юнона найбільше з усіх полюбила,

Більше ніж Самос. Тут зброя її, тут її колісниця,

Тут, якщо доля дозволить, і влада над світом найвища

Має постати,— вона і тоді вже про це турбувалась.

Чула, одначе, нащадки такі із троянської крові

Вийдуть, що вирвуть колись із корінням твердині тірійські,

Вийде й народ відтіля, цар могутній, в боях переможець,

Перекладач: М. Білик

Катулл

ІІІ

Плач, Венеро! Плачте, купідони!Плачте, люди витончені й чемні:Вмер горобчик милої моєї,Вмер горобчик, що вона любилаI як свого ока доглядала.Був він ніжний і ласкаву паніЗнав, як доня малолітня матір:На її колінах завжди бавивсьI, стрибаючи навколо неї,Щебетанням вірним озивався.А тепер і він пішов до краю,Звідкіля ніхто ще не вертався...Хай навіки ти не діждеш долі,Попідземна темряво несита,Ти нам радість нашу відібрала...Горе й нам, горобчику сердешний,Через тебе дорогі очиціВід плачу, від сліз почервоніли.

Перекладач: Микола Зеров

Овідій

Книга І

Елегія 15

Шепчеш мені, що я вік свій марную, заздросте жовта,

Що моя пісня, мій дар - лінощів кволе дитя,

Що проти звичаїв предків у розквіті сил молодечих

Я не бажаю собі слави походів курних,

Що многослівних законів не хочу вивчати, що й досі

Форум невдячний не чув жодного слова мого?..

Все це таке нетривке! Я ж вічної слави шукаю,

Щоб між людьми на землі спів мій не знав забуття…

…Тож, коли скелі вивітрює час, коли плугові точить

Зуб терпеливий його, - смерті не знають пісні.

Хай же уступлять пісням і владарі й всі їх тріумфи,

Й золотоносний Таг, щедрі його береги.

Люд нехай прагне марниць! Мені ж хай жовтоволосий

Феб над кастальським струмком келих дзвінкий подає.

Лиш би волосся вінчав мені мирт, що морозу боїться,

Лиш би ті вірші до рук радо закоханий брав.

Заздрість живих любить їсти. Помремо - вона відступає.

Кожен, яку заслужив, матиме шану тоді.

Вирвусь і я з похоронного вогнища: частка найкраща,

Частка моєї душі, в пісні моїй оживе!

Перекладач: Андрій Содомора

Горацій

До Мельпомени

Мій пам'ятник стоїть триваліший від міді.

Піднісся він чолом над царські піраміди.

Його не сточить дощ уїдливий, гризький,

Не звалить налітний північний буревій,

Ні років довгий ряд, ні часу літ невпинний.

Я не умру цілком: єства мого частина

Переживе мене, і від людських сердець

Прийматиму хвалу, поки понтифік-жрець

Пій сходить з дівою в високий Капітолій.

І де шумить Авфід в безудержній сваволі,

І де казковий Давн ратайський люд судив,-

Скрізь говоритимуть, що син простих батьків

Я перший положив на італійську міру

Еллади давній спів. Так не таїсь від миру

І лавром, що зростив святий Дельфійський гай,

O Мельпомено, ти чоло моє звінчай.

Переклад Микола Зеров

Тібулл

Війна і мир

Хто, розкажіть ви мені, хто вигадав меч смертоносний?

Що то за серце було? криця холодна, тверда.

Хто поміж людом посіяв незгоду, хто війни накликав?

Хто до загибелі нам путь найкоротшу вказав?

Ні, не винуймо його: на дикого звіра скував він

Те, що у злобі своїй ми на братів занесли.

Золото нас порізнило,- хто чув про війну та грабунки,

Як на бенкеті шумнім буковий кубок ходив?

Замків і веж у ті дні не було, і пастух безтурботний

Любо і солодко спав серед безпечних отар...

От коли б жити я мав, щоб не бачить ганебної зброї,

Мідноголосих рогів, сурем не чуть бойових...

Перекладач: Микола Зеров

ІІІ. Занотувати та вивчити терміни та поняття:

Автобіографізм, ателлана, гуманність, еллінізм, епікурейство, епіллій, ідилія, метаморфоза, мізантроп, палліата, пастораль, претекстата, принципат, послання, роман, сатира, сатура, сентенція, скептицизм, стоїцизм, тогата, фесценніна.