Сучасна гносеологія та методологія наукового пізнання

Тема. Методологія наукових досліджень

1. Сучасна гносеологія та методологія наукового пізнання

2. Методологія наукових досліджень, види та принципи –

3. Методи та методика наукового пізнання

4. Методологія досліджень емпіричного та теоретичного
рівнів

Сучасна гносеологія та методологія наукового пізнання

Зі збільшенням обсягів і масштабів наукових знань, а також поглибленням наукового пізнання в розкритті зако­нів та закономірностей функціонування реального природ­ного і соціального світу у вчених все більше виникає потреба проаналізувати ті засоби і методи, які допомагають отриму­вати нові знання.

Починаючи з античної культури, монополія на досліджен­ня на наукове пізнання належала філософії, і лише з другої половини XIX століття проходить різка диференціація, тобто від філософії відійшла частина наукових дисциплін, які досліджували відповідні сторони процесу пізнання. Сформувались самостійні сфери наукових знань: природо­знавство, психологія, соціологія, а в наші часи виникла наука про науку - або наукознавство.

Питання про методологію досліджень у різних галузях є предметом постійних дискусій вчених, філософів. До цього часу в усьому світі йдуть наукові роздуми про предмет і завдання таких напрямів досліджень науки, як філософська методологія і логіка. Але більшість схиляється до думки, яку висловив доктор філософських наук К.К.Жоль, що "єд­ність світу науки - не є філософською видумкою, а реальним фактом, який має винятково важливе теоретично-пізнавальне і методологічне значення, ... ми маємо право говорити про взаємозв'язок наукової методології юриспруденції (економіки, педагогіки тощо (авторське) з філософією пізнання і таким компонентом цієї теорії, як загальна методологія наукового пізнання" .

Вивчення загальних закономірностей розвитку і функціо­нування наукового знання належить філософській теорії гносеології, теорії пізнання, що досліджує вихідні умови та загальні основи будь-якого дослідження.

Гносеологія включає три розділи:

1) онтологія (грецьке апіоб - буття + І0£08 - вчення) - це вчення про буття, яке досліджує загальні основи, принципи буття, його структуру і закономірність;

2) аксіологія - вчення про природу моральних, естетич­них та інших цінностей, їх зв'язки між собою та особистіс­тю людини;

3) методологія наукового пізнання.

Кожна сфера людської діяльності поряд з універсаль­ними має і специфічні особливості та відповідну методоло­гію. Специфічними особливостями наділена і методологія науки - сфери розумової діяльності людства. Вона вивчає перш за все можливості та межі застосування сукупності загальних та конкретних методів пізнання. Методологія як спеціальний розділ гносеології вивчає і досліджує форми та методи наукового пізнання.

Методологія (походить від грецького слова теіпосіез – пізнання і 1оgos – вчення) – це вчення про наукові ме­тоди та сукупність прийомів і способів дослідження, про правила мислення при створенні теорії науки, її філософсь­ка теоретична основа.

В основі будь-якого дослідження лежить задум (ідея) дослідника. У філософському розумінні ідея- це продукт людського мислення, форма відображення дійсності, в ній міститься усвідомлення мети пізнання, перспектив дослі­дження та його практичне значення. Ідеї народжуються з практики спостереження навколишнього світу і потреб життя.

Нова ідея- це якісний стрибок думки за межі сприйня­тих почуттями даних.

Складність, багатогранність і міждисциплінарний статус
будь-якої наукової проблеми спонукає необхідність на вивчен­ня у системі координат, що задається різними рівнями ме­
тодології науки.

Головна мета методології як науки- вивчення та аналіз методів, засобів, прийомів, за допомогою яких отримують нові знання в науці, як на емпіричному, так і на теоретич­ному рівнях пізнання.

Осмисленням методів наукового пізнання, розробкою методології займались видатні вчені минулого і сучасності: Арістотель, Ф.Бекон, Г.Галілей, І.Ньютон, М.Ломоносов, Ч.Дарвін, Д.Менделєєв, а також суттєвий вклад внесли представники класичної філософії (Г.Гегель) та матеріалістич­ної філософії (К.Маркс).

У процесі пізнання методологія розробляє певну стратегію пізнавальної та практичної діяль­ності і виконує такі функції:

- визначає способи здобуття наукових знань, які відобра­жають динаміку процесів та явищ;

- спрямовує хід наукового пізнання оптимальним шля­хом задля отримання нового істинного знання;

- регулює застосування методів, засобів та прийомів у про­цесі пізнання та практики;

- узагальнює результати наукового пізнання в різних формах знання;

- формує загальні принципи і методи наукового дослідження, логіко-аналітичний інструмент наукового пізнання, систематизує терміни та поняття;

- забезпечує всебічність отриманої інформації щодо процесу чи янпіца, що вивчається

- створює систему наукової інформації, яка базується на об'єктивних явищах.

Методологія обумовлена видами людської діяльності й у конкретному її розумінні проявляється декілька аспектів інтерпретації цього поняття.

В сучасному наукознавстві відокремлюють три види людсь­кої діяльності:

• пізнавальну, яку вивчає гносеологія;

• оцінювальну, яку досліджують аксіологи;

• практичну, яку вивчає праксеологія, галузь наукового дослідження, що вивчає загальні умови та методи ефектив­ної організації людської діяльності.

Тобто, сучасна методологія може бути представлена як постійне вдосконалення комплексу знань про методологію орієнтовану на види людської діяльності Але, оскільки об'єктами методології є природа, суспільст­во і людина, які переплітаються і впливають одне на одного, то абсолютної межі між зазначеними видами мето­дології не існує, бо єдність світу передбачає також мето­дологічну єдність його пізнання, перетворення і оцінку

У практиці наукового дослідження використовують три види методології:

1) філософську (фундаментальну) - систему діалектич­них методів, які є найзагальнішими і діють на всьому полінаукового пізнання, конкретизуючись і через загальнонаукову, і через часткову методологію;

2) загальнонаукову методологію, що застосовується впереважній більшості наук і базується на загальнонаукових методах досліджень: історичному, логічному, системному, кібернетичному, моделюванні тощо;

3) частково наукову методологію, що складає специфіч­ні методи дослідження конкретної науки.