Постановка і алгоритмізація розв’язання задач економічного аналізу

Економічний аналіз у сільськогосподарських підприємствах характеризується складністю і трудомісткістю процесу обробки пла­нових, облікових та інших вхідних даних. Проведення цієї роботи з використанням малої обчислювальної техніки, тобто практично вручну, обмежує можливості проведення всебічного, систематично­го і глибокого аналізу діяльності підприємства, своєчасного одержання і використання інформації в управлінні виробництвом.

У сільськогосподарських підприємствах при аналізі їх діяльно­сті ЕОМ використовується ще недостатньо. Аналітичне опрацю­вання інформації на ЕОМ у теоретичному плані погано розробле­не, на практиці застосовується дуже рідко і в обмеженому обсязі.

Застосування ЕОМ вважається ефективним лише для розв'я­зання складних задач, що відносяться до класу економічно-мате­матичних методів або ж персональні комп’ютери використовують як звичайні дру­карські машини. Однак не менш важливо підвищувати рівень електронної обробки даних і традиційних розрахунків, які вико­нуються при економічному аналізі та відзначаються порівняною простотою, але великою трудомісткістю і багаторазовою повто­рюваністю їх виконання. Ефект застосування ЕОМ у даному ви­падку полягає в розширенні кола аналітичної інформації, поглиб­ленні аналізу, підвищенні швидкості і оперативності одержання інформації для оцінки та контролю результатів господарювання, обґрунтування відповідних рішень.

Можливість проведення аналізу господарської діяльності з використанням ЕОМ па рівні господарства забезпечується відпо­відними умовами. Головними з них є:

1) наявність на підприємстві електронно-обчислювальних ма­шин або ж можливість користуватися послугами обчислюваль­них центрів;

2) розробка організаційних форм збирання даних, передачі їх на ЕОМ і одержання з неї інформації;

3) наявність програмного забезпечення розв'язання аналітич­них задач. Проведенню економічного аналізу за допомогою ЕОМ пере­дує складна робота, з одного боку, економістів та інших фахівців господарства, з другого — фахівців з обчислювальної техніки. Перші здійснюють економічну постановку і розробку необхідних для управління задач, решта забезпечують розробку програмного забезпечення і розв'язання задач на ЕОМ.

Питання технічного забезпечення, організації обробки інформації і програмування відносяться до професійних знань програ­містів, операторів та інших спеціалістів з експлуатації ЕОМ.Ці питання ґрунтовно розглядаються в спеціальній літературі.

Економістам достатньо загальних уявлень з цих питань, але вони повинні володіти методикою аналізу і вміти розробля­ти методи розв'язання його задач. У кваліфікаційній характе­ристиці посадових обов'язків економіста передбачено, що він насамперед бере участь у формулюванні економічної поста­новки задач, які розв'язуються за допомогою обчислювальної техніки.

Весь процес підготовки і розв'язання задач на ЕОМ поділяє­ться на два етапи:

1) попередня розробка аналітичних задач і машинних програм їх розв'язання;

2) здійснення масового, серійного розв'язання задач.

Робота економіста на першому етапі включає в себе:

1) з'ясування кола аналітичних задач, що їх доцільно розв'я­зувати на ЕОМ;

2) постановку задач, розробку алгоритмів їх розв'язання і форм вихідних машинограм (краще з контрольним підрахунком даних вручну);

3) перевірку правильності розрахунків на ЕОМ за контроль­ним варіантом.

Після виправлення помічених помилок та з урахуванням всіх зауважень в машинних програмах ЕОМ використовуються для масового розв'язання аналітичних задач.

На етапі масового розв'язання задач з економічного аналізу робота економіста господарства включає:

1) підготовку вихідних даних для аналізу по кожній задачі та передачу їх на ЕОМ, або ж завдання щодо виклику таких даних з пам'яті машини за відповідною програмою;

2) одержання з машини результативної аналітичної інформації та її аналіз.

Одне з важливих питань на першому етапі розробки задач для розв'язання їх на ЕОМ є економічна постановка задач аналізу у вигляді математичних моделей показників, що вивчаються. При цьому формулюється суть питання, визначається коло факторів, які впливають на об'єкт вивчення, з'ясовується взаємозв'язок між ними. До питань постановки аналітичних задач відносяться:

1) чітке уявлення показника, що аналізується, з'ясування його складових частин і факторів;

2) визначення характеру взаємозв'язку між факторами і показником, що аналізується;

3) відображення цього взаємозв'язку у вигляді математичної моделі.

Мета розв'язання аналітичних задач — дати об'єктивну оцін­ку окремій стороні господарської діяльності, яка аналізується, роз­крити характер і ступінь впливу окремих факторів, з'ясувати ос­новні з них і виявити шляхи поліпшення економічних показників.

Побудова (опис) алгоритму розв'язання певного класу задач яв­ляє собою відповідну послідовність етапів виконання арифметич­них дій. Під алгоритмом розуміють точне визначення опрацювання вихідних даних з метою одержати шуканий результат. Алгоритм — основа програмування. Один алгоритм, як правило, використовує­ться для розв'язання великої кількості задач, причому будь-яка оди­нична задача розв'язується автоматично, без витрати творчих зу­силь аналітика. Для автоматичного розв'язання задач на ЕОМ ал­горитм має бути складений таким чином, щоб на кожному етапі одержувалась відповідна система величин і використовувались ті з них, які отримані на попередніх етапах. На відміну від алгоритмів розв'язання задач лінійного програмування, кореляції та інших економіко-математичних методів при складанні алгоритмів економіч­ного аналізу і реалізації їх на ЕОМ використовуєтьсяметод пропор­ційних розрахунків, який включає в себе традиційні розрахунки при аналізі пропорційних взаємозв'язків економічних показників.

Для прикладу наведемо елементарну модель взаємозв'язку по­казника валового збору продукції зернових культур:

де у — валовий збір продукції зернової культури, ц; х₁ — посівна площа, га; х₂ — урожайність з 1 га, ц; і = 1, 2, .... п — коди куль­тур; — позначка суми.

Алгоритм аналітичного розв'язання моделі цієї задачі можна .представити певною послідовністю розрахункових операцій, по кожній з яких треба визначити показник, а потім перейти до наступного пункту:

1. Вихідні дані: х₁⁰, х₁^/і, у⁰і, уі^/, і=1,2, …, n

2. Умова: і =1

3. Визначення показників і відхилень по них: х₂⁰ = у⁰ :х₁⁰,х₂^/= у^/::х₁^/, ∆х₂=х₂ ^/ - х₂⁰;.∆х₁=х₁ ^/ - х₁⁰;∆у=у^/-у⁰.

4. Розрахунки впливу факторів:, ∆у(х₁) =∆х₁ х х₂⁰; ∆у(х₂) =х₁^/ х ∆х₂

5. Умови: і: = і+1,

Якщо і n, розрахунки п.п. 3 і 4 повторити;

Якщо і = n, перейти до п.6.

6. Підсумовування ( ) показників: х₁⁰, х₁^/, у⁰, у^/, ∆у, ∆у(х₁), ∆у(х₂).

7. Розрахунки закінчити.

На окремих етапах побудови алгоритму аналізу слід виходити із загальної моделі взаємозв'язку показника, що аналізується, з окремими факторами, користуючись такими правилами:

1. За вихідні дані приймають мінімальну кількість первинних показників із планових документів, звітності та інших джерел аналізу, які неможливо визначити на наступних етапах складання алгоритму.

2. Повторення аналітичних розрахунків на окремих етапах ал­горитму позначається відповідними умовами. Наприклад, і = 1 може свідчити, що розрахунки виконуються по першому виду продукції або галузі тощо; j = 1,2, ..., т — може відображати код витрат у складі собівартості відповідного i-того виду продукції.

3. Розрахункові показники — базисні (наприклад планові) і ті, що аналізуються (наприклад фактичні), визначаються на основі вихідних даних у послідовності, яка відображена в моделі показ­ника, що аналізується. При цьому наступні показники можуть бу­ти визначені, виходячи з попередніх розрахункових показників.

4. Розрахунки впливу факторів виконуються на основі вихід­них даних, розрахункових показників та відхилень по них, вихо­дячи із взаємозв'язку показника, що вивчається, з окремими факторами у тій його частині, яка з найбільшою деталізацією відо­бражає цей взаємозв'язок. При цьому доцільно використовувати найраціональніші способи і прийоми аналізу.

5. Виконуються умови: і =і + 1, при і п слід повторити роз­рахунки, наведені в пп. 3,4; при і = п необхідно перейти до п. 6. Те саме стосовно інших кодів, наприклад, j =j+ 1, j т, j = т.

6. Підсумовування виконується за тими вихідними даними, розрахованими показниками і величинами впливу факторів, де це є логічним. Наприклад, не слід підсумовувати показники собівартості 1 ц продукції, але це необхідно для показників загальних витрат на виробництво, суми економії чи перевитрат тощо.

На етапі підсумків у алгоритмі можуть бути передбачені розрахунки загальних показників, наприклад, загальної рентабельності галузі рослинництва, тваринництва, виробничого підрозді­лу або господарства в цілому.

Слід зазначити, що у перспективі на етапі підсумовування в алгоритмі можуть передбачатися інші способи узагальнення результатів аналізу такі, наприклад, як алгоритмізація прийняття типових управлінських рішень, що випливають з результатів аналізу.

Розглянутий алгоритм дає можливість звести розв'язання задач до технічних операцій, які виконуються автоматично. При цьому не обов'язково розуміти суть задачі. Саме в автоматично­му виконанні з високою швидкістю окремих операцій розрахунку в порядку, заданому машині людиною, полягає привабливість ЕОМ. Аналітичний алгоритм має свої особливості. Якщо при роз­в'язанні математичних задач знаходиться загальний результат, то розв'язання аналітичних полягає в розчленуванні загального ре­зультату на його складові частини, виявленні відхилень показників, що аналізуються, від базисних, визначенні величин впливу окремих факторів, узагальненні результатів аналізу.