Здоров'я, медична допомога та медична діяльність: економічні засади

Економісти розглядають здоров'я як товар тривалого корис­тування, що передасться у спадок та з часом "зношується", тобто довготривалий товар чи тип капіталу, що забезпечується послугами охорони здоров'я. Медичні послуги виробляються із запасу капіталу здоров'я та споживаються безупинно протягом всього життя люди­ни. Запас здоров'я вичерпується з часом і може бути збільшений че­рез інвестування в медичні послуги. Коли запас здоров'я досягає кри­тичного мінімального рівня, людина помирає.

Хоча початковий запас здоров"я за коефіцієнтом вичерпування (знецінювання) відрізняється в окремих людей і залежить від багатьох факторів (деякі з яких неконтрольовані), медичні послуги можуть певною мірою компенсувати цей дефіцит. Коефіцієнт вичерпування здоров'я також залежить від таких факторів, як вік людини, фізич­ний стан, спосіб життя, кількість отриманої медичної допомоги тощо. Наприклад, ступінь, за яким здоров'я вичерпується в людини, що має високий артеріальний тиск, залежить від кількості отриманої медич­ної допомоги (перебування під наглядом лікаря), факторів навколиш­нього середовища (психологічне перевантаження, екологічний стан, умови праці), способу життя (тютюнопаління, надлишкова маса тіла). Всі ці фактори, взаємодіючи, визначають запас здоров'я людини за темпом його вичерпування. Отже, медичні послуги розглядаються

як інвестиції в здоров'я для його поліпшення чи реінвестнції. метою яких є зупинити поступове погіршення стану здоров"я.

Незалежно від визначення ВООЗ, що здоров'я - це стан повно­го фізичного, психічного та соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб та фізичних вад, воно є значно складнішим по­няттям. Точний вимір здоров'я залежить як від кількості, так і від якості життя. Економісти охорони здоров'я часто використовують коефіцієнти смертності і захворюваності як виміри етапу громадсько­го здоров'я, однак якість життя набуває останнім часом важливого значення у зв'язку з розширенням можливостей сучасних медичних технологій. І хоча останнє поняття може широко дискутуватись, до­слідники все частіше використовують якість як фундаментальний по­казник, що вимірює стан здоров'я.

Економіка охорони здоров'я приділяє велику увагу системно­му аналізу факторів, що впливають на здоров'я населення. Найбільш часто застосовується метод моделювання попиту, описаний Гросма-ном (Огоззіпап, 1972). Згідно з цим методом здоров'я населення роз­глядається в рамках теорії функції ефективності, тобто стан здоро­в'я (результат на виході) є функцією заходів охорони здоров'я (вит­рати на вході) суспільства, індивіда та системи медичного забезпе­чення (рис. 1.2).

Індивідуальний попит на медичні послуги залежить від бага­тьох факторів, зокрема соціально-економічних, освітніх та культур­них, що перешкоджають отриманню медичної допомоги. На доступ­ність медичного обслуговування впливають також фактори, властиві самій системі охорони здоров'я чи медичного страхування навіть тоді, коли вони сприймаються людиною як такі, що сприяють задоволен­ню її медичних потреб.

Рис. 1.2. Виробництво здоров'я

Модель Гросмана базується на таких постулатах: кожна людина народжується з певним запасом здоров'я, який зменшується з плином часу; з віком збільшується захворю­ваність і смертність населення, а також кількість звертань за(,,»',- одержанням медичної допомоги; закономірності зменшення запасу здоров'я пов'язані з погіршенням здоров'я людини за­лежно від віку;

• цей запас здоров'я може бути поповнений завдяки відповідним
заходам щодо його зміцнення (активний відпочинок, фізкуль­
тура і спорт тощо); зміни в стані здоров'я є функцією медич­
ного обслуговування, що забезпечується ним, а також залежить
від фізичної форми людини, житлових умов, харчування, утри­
мання від тютюнопаління та інших соціально-поведінкових
факторів, вплив яких важко оцінити кількісно;

• функція ефективності (щодо стану здоров'я) залежить від ба­
гатьох зовнішніх змінних факторів (рівня освіти та ін.);

• здоров'я людини залежить не тільки від зовнішніх факторів,
але частково й від зусиль самої людини, спрямованих на його
збереження (свідома відмова від споживання продуктів з ви­
соким вмістом жирів чи від тютюнопаління);

• здоров'я сприймається споживачами медичних послуг як ре­
зультат витрачених зусиль і вкладених коштів; бути хворим
означає втрату доходу через втрату робочого часу чи низьку
продуктивність праці;

• здоров'я також можна розглядати як споживчий товар; люди вва­
жають за краще бути здоровими, оскільки хвороба небажана.

Такий підхід приводить до перегляду поглядів нате, яким чи­ном оточення, індивідуальні стереотипи поведінки і використання інфраструктури охорони здоров'я впливають на здоров'я населення. Згідно з моделлю Гросмана, підвищення рівня доходів може нега­тивно позначатися на стані здоров'я, призводячи до переважно не­здорового способу життя і поведінкових стереотипів, які є фактора­ми підвищеного ризику. Прикладом може слугувати надмірне спо­живання продуктів з підвищеним вмістом жирів, куріння, зловжи­вання алкоголем тощо. Одночасно з підвищенням рівня доходів на душу населення збільшувалась смертність від серцево-судинних за­хворювань і дорожньо-транспортного травматизму. В такій ситуації необхідні інші профілактичні заходи, ніж у країнах, що розвивають­ся, де населення страждає насамперед від хронічного недоїдання та необхідна профілактика інфекційних захворювань.

Сфера споживання визначається економістами як використан­ня ресурсів з метою задоволення потреб індустріального суспільства в цілому. Економісти традиційно розглядали медичне забезпечення як джерело невиробничих витрат і вважали, що вкладені в нього кошти варто було б спрямувати на власне економічний розвиток. Аналогічно економісти - прихильники вчення К.Маркса - витрати на охорону здоров'я вважали непродуктивними порівняно з інвестиціями в про­мисловість і розвиток інфраструктури. Націоналістична ідеологія приділяла увагу охороні здоров"я населення заради зміцнення нації та її збройних сил. І навпаки, згідно із соціал-демократ ичною доктри­ною, медичне забезпечення має бути по праву доступне всім, а вкла­дення коштів у поліпшення здоров'я населення виправдано як со­ціальною, так і економічною доцільністю. У звіті Світового банку "Інвестиції в охорону здоров'я" (1993) фінансування в цій сфері роз­глядається не як відплив коштів з економічної сфери, а як вкладення їх у розвиток економіки, оскільки хороше здоров'я - це основоположний елемент добробуту населення, який сприяє економічному зростанню, а правильна політика в цій сфері зумовлює хороший стан здоров'я.

4. Економічні проблеми охорони здоров'я