Сутність та функції грошей. Закон грошового обігу

За своїм місцем у товарному виробництві й обміні гроші — це специфічний товар, що має властивість обмінюватися на будь-який інший товар, тобто є загальним еквівалентом.

Природа грошей як загального еквівалента визначається передусім їх походженням. Як було показано вище, гроші виникли внаслідок стихійного виділення з безлічі товарів одного, найбільш придатного за своїми фізичними властивостями виконувати роль загального еквівалента. Але й після завершення формування грошей як самостійного економічного явища носієм їх протягом тисячоліть були товари в їх натурально-речовому вигляді, зокрема срібло і золото.

Кількість грошей, необхідних для обігу, тобто форми грошей, підпорядковуються своїм особливим законам. З урахуванням перших двох функцій грошей такий закон виражається формулою, в якій кількість грошей залежить від суми цін товарів (що, у свою чергу, визначається кількістю товарів і рівнем цін на кожний із них) і швидкості обігу одноіменної грошової одиниці:

K = Ц/О, де

де К — кількість грошей, необхідних для товарного обігу в певному році; Ц — сума цін товарів, що реалізуються у певному році; О — середнє число оборотів за рік грошової одиниці. Це загальний закон кількості грошей в обігу.

З розвитком функції фошей як засобу платежу ця формула набуває складнішого вигляду:

де СЦ — сума товарних цін; К — сума цін товарів, проданих у кредит; П — сума платежів за борговими зобов'язаннями; ВВ — сума взаємопогашуваних безготівкових платежів; Ш_о — середня кількість оборотів грошової одиниці (як засобу обігу та платежу).

Основними елементами закону грошового обігу є товарна маса, що перебуває в обігу, рівень цін товарів і швидкість обігу грошей. Причому не рівень цін товарів залежить від кількості грошей в обігу, а навпаки, кількість грошей, які перебувають в обігу, залежить від рівня цін. Крім того, не швидкість обігу грошей залежить від їх кількості, а кількість грошей залежить від швидкості обігу. Збільшення швидкості обігу грошової одиниці рівноцінне зменшенню грошової маси.

Коли функціонували повноцінні гроші, в обігу перебувала лише необхідна кількість грошових одиниць. Роль регулятора цієї кількості стихійно виконувала функція грошей як засобу нагромадження. Коли, наприклад, потреба у грошах зменшувалася, частина їх «випадала» з обігу, перетворюючись на скарб, якщо, навпаки, потреба обігу в грошах зростала, то додаткова кількість їх надходила в обіг із скарбу. Функція засобу нагромадження скарбів відігравала роль привідних і відвідних каналів грошового обігу. Тому у ньому не могло бути надлишку грошей.

Однак в обігу, крім повноцінних грошей, із XVII ст. перебувають паперово-кредитні гроші, підпорядковані закону обігу паперових грошей. Сутність цього специфічного закону полягає в тому, що кількість грошей у сфері обігу повинна дорівнювати кількості золотих грошей, потрібних для нормального функціонування товарообороту. Кожен паперовий долар прирівнювався до золотого і мав таку саму купівельну ціну, як і золотий. Закон обігу паперових грошей діяв в умовах, коли в основі грошової вартості лежало золото.

Згідно із сучасною кількісною теорією грошей і цін, основоположником якої є американський економіст І. Фішер, кількість грошей в обігу визначається за формулою

де Р — абсолютний рівень цін; Y— реальний обсяг виробництва; V — швидкість обігу грошей.

Закон попиту

Попит — це бажання господарських суб’єктів купувати певну кількість блага за даних обставин за конкретною ціною. Саме «бажання купити» і відрізняє попит від простого «бажання» отримати те чи інше благо — чим би воно не диктувалось — необхідністю задовольнити життєво важливу потребу, прагненням виглядати не гірше інших.

Існування попиту на будь-яке благо означає згоду якогось господарюючого суб’єкта сплатити за нього визначену ціну, тобто його згоду пожертвувати «в обмін» на покупку даного товару покупкою певної кількості іншого товару на конкретну суму. Отже, внаслідок цього, крім смаків, на попит впливають бажання споживачів, ціни запропонованих товарів, розміри доходів і заощаджень тощо.

Кількість блага, яку погоджується купити даний господарюючий суб’єкт, група суб’єктів або населення в цілому за одиницю часу при конкретних умовах, називають обсягом попиту.

Розрізняють індивідуальний попит (попит на дане благо окремих господарських одиниць) та ринковий попит (всієї сукупності господарських одиниць). Залежно від того, які блага купуються господарюючими суб’єктами, розрізняють споживчий попит (виявляють домогосподарства) та попит на виробничі ресурси (виявляють ділові одиниці). Аналіз попиту вимагає встановлення функціональної залежності між обсягом блага, який бажають купувати господарські суб’єкти, та факторами, що впливають на це. Загальний вигляд функції попиту є таким: Q^Д_і = Q^Д_і (Т; Р₁…, Р_к; І;…),

де: Q^Д_{і —} обсяг попиту на товар; Т — смаки на товари; Р₁…, Р_к — ціни на всі товари; І — грошовий доход.

Якщо всі фактори, що визначають обсяг попиту, крім ціни, залишити незмінними, то відбувається перехід до функції попиту від ціни.

Кривапопиту — це графічне відображення функції попиту від ціни.

Рис. 1 Крива попиту

На рис. 1 лінія DD являє собою графічне відображення функції попиту від ціни. Вона називається лінією попиту. Р — ціна товару (попиту на товар); Q — обсяг товару (попиту на товар).

Слід розрізняти зміну обсягу попиту і зміну попиту. Зміна обсягу попиту має місце при зміні товару і незмінному характері залежності обсягу попиту від ціни — це рух лінії попиту (рухуздовж DD), рис. 2.

Рис. 2. Зміни обсягу попиту

Закон попиту може бути викладений таким чином: на будь-якому ринку, при інших рівних умовах, існує обернена залежність між ціною товару і величиною попиту. Таким чином, обсяг попиту має тенденцію зростати при падінні ціни і зменшуватись при її зростанні.

Еластичність попиту

Еластичність попиту за ціною — це показник відсоткової зміни обсягу попиту при зміні на 1 % ціни на товар уздовж даної кривої попиту на нього. Вона показує чутливість обсягу (величини) попиту до змін ціни товару за умови, що всі інші фактори, які впливають на попит, залишаються незмінними:

де Q — кількість товару; Р — ціна товару; ∆ — зміна ціни та кількості; Е_d — еластичність попиту за ціною.

Еластичність попиту за ціною залежить від цілого ряду факторів, зокрема:

— наявності товарів-субститутів. Чим більше існує товарів, здатних досить ефективно замінити один одного, тим активніше реагує попит на зміну ціни на них. Навпаки, якщо на ринку немає товару, що міг би вдало замінити існуючий попит, то зміна цін на нього майже не спричинить відповідних коливань обсягів продажу;

— часу пристосування до зміни цін. У короткотерміновому періоді попит менш еластичний, ніж у довготерміновому, адже для пошуку товарів-субститутів та зміни структури споживання потрібен час;

— частки споживацького бюджету, що витрачається на продукт. Тут залежність зворотна: чим більша частка, тим менша еластичність, і навпаки.

Існує формула дугової еластичності, або формула центральної точки:

,

де ∆Q — зміна кількості; Р — ціна; Q — кількість; ∆Р — зміна ціни.

Розрахунки еластичності попиту за ціною мають досить широке практичне використання як для прогнозування споживацьких витрат, так і для проведення цінової політики фірми. Для продавця важливо знати, скільки грошей споживач готовий витратити на придбання даного товару, при різному рівні ціни на нього, адже витрати споживача є ні чим іншим, як валовим доходом продавця: загальні витрати покупця = Р₀Q = валовий доход продавця (ТR).

Попит може бути еластичним, нееластичним або мати одиничну еластичність.

Рис. 1. Зміна попиту при зміні доходу

Еластичність попиту за доходами можна визначити як співвідношення між відносною зміною попиту та відносною зміною доходу споживача (і). Еластичність попиту за доходом дорівнює нулю для товарів, попит на які не залежить від змін доходу. Це товари першої необхідності. Товари, попит на які збільшується із збільшенням доходу, називаються нормальними, або товарами вищої якості; для таких товарів еластичність попиту за доходом більша від нуля: якщо зростає доход, то збільшується і обсяг товару, який купується, тобто % Δ І >0 і %ΔQ > 0, отже, Е_І > 0. Еластичність попиту за доходом більша від одиниці, якщо процентне збільшення доходу веде до вищого процентного збільшення купівель, наприклад, предметів розкошу. Товари, попит на які зі збільшенням доходу зменшується, називають товарами нижчої якості; тобто, якщо зростає доход, зменшується обсяг товару, який купується, тобто % Δ І > 0 і %ΔQ < 0, отже, Е_І < 0. Еластичність попиту за доходом — важливий показник для планування діяльності фірми.