Витрати виробництва та їх графічне зображення
Існує два підходи до трактування витрат, кожен з яких має свою область застосування. У відповідності з першим, витрати визначають як цінність витрачених ресурсів у фактичних цінах їх придбання. Ці витрати економісти називають бухгалтерськими. У відповідності з другим підходом, витрати — цінність інших благ, які можна було б отримати при найбільш вигідному використанні тих же ресурсів. У цьому випадку мова йде про альтернативні витрати.
Для оцінки діяльності фірми значне місце мають альтернативні витрати, які представляють собою одне з найбільш фундаментальних понять економічної теорії. Вони виникають у світі обмежених ресурсів, і тому всі бажання людей не можуть бути задоволені. Бухгалтерські витрати разом з альтернативними витратами складають загальні витрати фірми.
Постійні витрати — це витрати, величина яких у короткостроковому періоді не змінюється зі збільшенням чи зменшенням обсягу виробництва. До постійних витрат належать витрати, пов’язані з використанням будинків та споруд, машин та виробничого обладнання, орендою, капітальним ремонтом, а також адміністративні витрати. Відкладемо на осі абсцис кількість продукції, що випускається, а на осі ординат — витрати. Тоді крива постійних витрат паралельна осі абсцис і визначається константою. Вона позначається FC.
Рис. 1. Постійні витрати
Оскільки зі збільшенням обсягу виробництва збільшується загальна виручка, то середні постійні витрати при збільшенні обсягів виробництва постійно збільшуються (рис. 2). Середні постійні витрати позначаються AFC
AFC = FC/Q,
де Q — обсяг виробництва.
Рис. 2. Середні постійні витрати
Змінні витрати — це витрати, величина яких змінюється в залежності від збільшення чи зменшення обсягу виробництва. До змінних витрат належать витрати на сировину, електроенергію, допоміжні матеріали, оплату праці працівникам виробленої сфери. Вони позначаються VC.
При досягненні оптимальних розмірів виробництва (в точці Q1рис. 3) відбувається відносна економія змінних витрат. Однак подальше розширення виробництва призводить до нового росту змінних витрат, коли збільшення випуску потребує більш швидкого росту витрат у порівнянні зі збільшенням виробництва. 
Рис. 3. Змінні витрати
Середні змінні витрати (AVC) визначаються відношенням змінних витрат до обсягу продукції AVC = VC/Q. Вони досягають свого мінімуму, тоді коли досягнутий технологічний оптимальний розмір підприємства (рис. 4).
Поняття середніх змінних витрат необхідне для визначення ефективності господарювання фірми, стану рівноваги і визначення перспектив розвитку — розширення, скорочення виробництва або виходу з галузі. Розмежування постійних і змінних витрат має важливе значення для аналізу процесу виробництва і поведінки фірми в умовах різних ринкових структур.
Рис. 4. Середні змінні витрати
Загальні витрати — сукупність постійних і змінних витрат фірми в зв’язку з виробництвом продукції в короткостроковий період. Вони позначаються ТС або С. Загальні витрати є функцією від виробленої продукції (Q) ТС=f(Q). Частина витрат, що не змінюється зі збільшенням або зменшенням виробництва, називається постійними витратами, інша частина, що залежить від розмірів виробництва — змінними. Загальні витрати є їх сумою:
ТС = FC + VC,
де FC –постійні витрати;
VC — змінні витрати.
Середні загальні витрати визначаються відношенням загальних витрат до кількості випущеної продукції:
ATC = TC/Q.
Граничні витрати — це приріст сукупних витрат при збільшенні обсягів виробництва на одну одиницю. Під граничними витратами розуміють витрати, пов’язані з виробництвом останньої одиниці продукції:
Проаналізувавши формулу, можна дійти висновку, що постійні витрати не впливають на величину граничних витрат. Граничні витрати — виробнича функція тільки від змінних витрат:
