Оняття, економічний зміст та класифікація ринків в маркетинговій практиці.

оняття, економічний зміст та класифікація ринків в маркетинговій практиці 3

ризнаки та типи ринків 10

иди бірж та правові засади їх діяльності в Україні 11

оняття, економічний зміст та класифікація ринків в маркетинговій практиці.

Ринкова економіка є такою формою організації економічного життя суспільства, в якому виробники і споживачі взаємодіють за допомогою ринку.

Ринок - це механізм формування та руху відтворювальних процесів, форма зв’язку виробництва і споживання, а також різних видів комерційно-господарської діяльності за допомогою купівлі-продажу товарів, капіталів, робочої сили, технологій, інформації тощо.

Обов’язковою умовою ринку є обмін товарами або послугами. Для того, щоб здійснився обмін, необхідне дотримання наступних умов:

1. Сторін, які вступають в обмін, має бути як мінімум дві -продавець і покупець.

2. Кожна сторона повинна мати в своєму розпорядженні щось таке, що могло б зацікавити іншу сторону.

3. Кожна сторона має бути здатною здійснити комунікацію і доставку свого товару.

4. Кожна сторона повинна бути вільною в ухваленні або відхиленні пропозиції іншої сторони.

5. Кожна сторона має бути впевнена в доцільності або бажанні мати справу з іншою стороною.

Ринок у своєму розвитку пройшов шлях від примітивних базарів до сучасних організованих ринків. Історія розвитку ринку дозволяє виділити чотири типи, ринку:

1) нерозвинений;

2) вільний;

3) регульований;

4) деформований.

1. Нерозвинений ринок характеризується тим, що ринкові відносини мають випадковий, найчастіше товарний (бартерний) характер.

2. Вільний (класичний) ринок характеризується наступними рисами:

1) необмежена кількість учасників ринкових відносин і вільна конкуренція між ними;

2) абсолютно вільний доступ до будь-якої господарської діяльності всіх членів суспільства;

3) абсолютна мобільність чинників виробництва, необмежена свобода переміщення капіталу;

4) наявність у кожного учасника абсолютно повної інформації про ринок;

5) абсолютна однорідність однойменних товарів (відсутність торгових марок тощо);

6) кожен суб’єкт вільної конкуренції не може безпосередньо впливати на рішення іншого неекономічними методами;

7) ціни встановлюються стихійно в процесі вільної конкуренції;

8) відсутність монополії (один виробник), монопсонії (один покупець) і державного регулювання.

Проте, вільний ринок - це абстракція: і для минулого, і для сьогодення характерне регулювання ринку, оскільки умовам вільного ринку не відповідає жодна державність.

3. Регульований ринок - це результат цивілізації і гуманізації суспільства, коли держава прагне яким-небудь чином пом’якшити удари ринку по інтересах окремих членів суспільства, але не настільки, щоб знищити мотивацію до творчої, ініціативної праці та ризику в господарській діяльності.

4. Надмірне втручання держави в ринкові відносини призводить до їх деформації. До основних рис деформації ринку в умовах адміністративно-командної або директивної системи господарювання належать:

1) відсутність численних ринкових суб’єктів, які організують свою господарську діяльність на основі різних форм власності;

2) надмірна централізація розподілу товарних ресурсів, відсутність самостійності в комерційній діяльності;

3) монополізм виробника і торговця;

4) незбалансованість попиту і пропозиції;

5) надмірний ріст цін, нестримувана інфляція, порушення грошового обміну, бюджетний дефіцит, величезна емісія грошей тощо;

6) розквіт тіньової економіки;

7) деформація економічних інтересів суб’єктів ринкових відносин; відсутність мотивації для ефективної праці, ризику в господарській діяльності;

8) розквіт бартерних операцій замість розвинених товарно-грошових відносин;

9) відсутність у споживача права вибору товару.

Щоб усунути деформацію ринку, необхідно створити відповідні умови для переходу до ринкового господарювання і подальшого його розвитку, зокрема:

1) забезпечення свободи господарської діяльності;

2) наявність в економіці різних форм власності;

3) формування механізму вільного ціноутворення;

4) вільне маневрування ресурсами;

5) наявність ринкової інфраструктури;

6) повнота і доступ до інформації;

7) послідовна інтеграція національної економіки в систему світових господарських зв’язків;

8) забезпечення з боку держави соціальних гарантій громадянам;

9) збереження, разом із поширенням ринкових відносин, значного неринкового сектора економіки.

Класифікація ринків включає досить велику кількість ознак ринку і ще більше - їх видів (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Класифікація ринків

Класифікаційна ознака	Тип ринку
Структура господарства галузі	1. Ринки промислово розвинених країн 2. Ринки країн, що промислово розвиваються 3. Ринки країн-експортерів сировини 4. Ринки країн з економікою типу натурального господарства
Рівень доходів і характер їх розподілу у країні	1. Ринки країн з дуже низьким рівнем доходів 2. Ринки країн з дуже низьким і дуже високим рівнями доходів 3. Ринки країн з низьким, середнім і високим рівнями доходів 4. Ринки країн з переважно середнім рівнем доходів
Економічне призначення об’єктів ринкових відносин	1. Ринок товарів і послуг 2. Ринок чинників виробництва 3. Фінансовий ринок 4. Інформаційний ринок
Територіальне охоплення	1. Внутрішній ринок 2. Національний ринок 3. Регіональний ринок 4. Світовий ринок
Рівень регулювання	1. Вільний ринок 2. Регульований ринок
Тип конкуренції	1. Ринок чистої конкуренції 2. Ринок монополістичної конкуренції 3. Ринок олігополістичної конкуренції 4. Ринок чистої монополії
Класифікаційна ознака	Тип ринку
Ступінь залучення споживача в процес продажу	1. Потенційний ринок 2. Доступний ринок 3. Кваліфікований доступний ринок 4. Цільовий ринок 5. Освоєний ринок
Рівень насиченості ринку	1. Рівноважний ринок 2. Збитковий ринок 3. Дефіцитний ринок
Вид споживачів	1. Ринки споживачів 2. Організаційні ринки
Відповідність законодавчим нормам	1. Легальний ринок 2. »Чорний» ринок

Привабливість країни як ринку збуту її продукції визначається структурою її господарства, а також рівнем і розподілом доходів Україні. Структура господарства визначає виробничий попит. для промислово розвинених країн промисловість має широко диверсифікований характер, розвинена сфера послуг, частка сільського господарства незначна. Такі країни є основними експортерами й імпортерами промислових товарів, а розмах і різноманіття виробничої діяльності роблять ринки збуту цих країн привабливими для будь-яких товарів.

Країни, що промислово розвиваються, - це, здебільшого, індустріальні країни, тому вони імпортують різну сировину і вироби важкого машинобудування. Структура господарства таких країн представлена, перш за все, сільським господарством і гірничодобувною промисловістю, які мають експортну спрямованість.

Країни-експортери сировини багаті одним або декількома видами природних ресурсів. Вони є хорошими ринками для збуту гірничодобувного устаткування, сільськогосподарських машин, інструментів, вантажних автомобілів, навантажувально-розвантажувального устаткування.

У країнах з економікою типу натурального господарства більшість населення займається простим сільськогосподарським виробництвом. Більшу частину продукції, що виробляється, вони споживають самі, а іншу обмінюють на прості товари та послуги. На ринках таких країн експортер має незначні можливості для реалізації своїх товарів і послуг.

При класифікації ринків за територіальною ознакою виділяють чотири наступні типи ринків;

1) внутрішній;

2) національний;

3) регіональний;

4) світовий.

1. Внутрішній (місцевий) ринок охоплює сферу обміну, обмежену кордонами конкретної країни. її учасниками є як місцеві підприємці, так і фірми й організації інших країн.

2. Національний ринок (вітчизняний або зарубіжний) - це сфера здійснення внутрішньо - та зовнішньоторговельних операцій.

3. Регіональний ринок - це сфера здійснення внутрішньо-і міжрегіональних торговельних операцій. Регіональний ринок може бути самозабезпеченим, частково забезпеченим і повністю залежним від ввезення товарів.

4. Світовий ринок - це сукупність національних ринків. У структурі світових ринків виділяють два основні сектори: відкритий і закритий, які мають свої принципи торгівлі та ціноутворення.

• Закритий ринок - це ринок, де взаємодіють продавці та покупці, зв’язані різними формами некомерційних відносин, зокрема, юридичною залежністю, системою пайової участі та фінансового контролю, угодами про спеціалізацію та кооперацію, спеціальними торговельно-економічними, валютно-кредитними й іншими договорами, що не мають комерційного характеру. Основними джерелами закритого ринку є:

- внутрішньофірмові постачання між філіалами, дочірніми і головними підприємствами великих корпорацій;

- спеціальна торгівля, представлена постачаннями товарів як допомога за довгостроковими контрактами;

- бартерні та компенсаційні операції тощо.

• Відкритий ринок є сферою звичайної комерційної діяльності необмеженого кола незалежних покупців і продавців. Операції на відкритому ринку представлені в основному операціями на біржах.

За характером і рівнем попиту та пропозиції на ринку розрізняють два наступні типи ринку:

1) ринок продавця - попит перевищує пропозицію;

2) ринок покупця - пропозиція перевищує попит.

1. Ринок продавця характеризується обмеженістю товарного асортименту та кількісної пропозиції товару — дефіцитом. Це спонукає покупця купувати те, що пропонує продавець, не висуваючи особливих вимог до якості та техніко-економічних характеристик товару.

2. Ринок покупця характеризується наявністю широкого асортименту товарів, які випускаються різними виробниками, що породжує конкуренцію між продавцями виробів, які задовольняють одні й ті ж попити покупців.

Залежно від виду споживачів розрізняють два наступні типи ринків:

1) споживчі;

2) організаційні ринки, або ринки організацій.

1. Споживчі ринки - це сукупність індивідів і сімей, що купують товари та послуги для особистого споживання. Ринки споживчих товарів характеризуються наявністю масового споживача, різноманітною конкуренцією, децентралізованою структурою.

2. Організаційні ринки, або ринки організацій, які, в свою

чергу, поділяються на наступні види ринків:

• Ринки продукції виробничо-технічного призначення, які б сукупністю організацій і приватних осіб, що купують товари та послуги, використовувані при виробництві інших продуктів.

• Ринки перепродажів - це сукупність організацій та індивідуальних осіб, які купують товари з метою їх перепродажу або здачі в оренду.

• Ринки державних установ, на яких державні установи всіх рівнів купують або орендують товари та послуги для виконання своїх функцій.

Залежно від ступеня залучення споживача в процес продажів виділяють п’ять наступних типів ринків:

1) потенційний ринок;

2) доступний ринок;

3) кваліфікований доступний ринок;

4) цільовий ринок;

5) освоєний ринок.

1. Потенційний ринок - це сукупність споживачів, що виявляють деяку цікавість до певного продукту.

2. Доступний ринок - це група споживачів, що мають інтерес, засоби та доступ до певного продукту.

3. Кваліфікований доступний ринок - це сукупність споживачів, що мають інтерес, засоби та доступ до ринку і задовольняють законодавчим вимогам (наприклад, вікові обмеження на керування автомобілем).

5. Освоєний ринок - це сукупність споживачів, що вже купили якийсь продукт.

2. Признаки та типи ринків

Нерозвинений ринок характеризує тим, що ринкові відносини носять випадковий характер.

Вільний ринок характеризується:

а) необмеженим числом учасників ринкових відносин і вільна конкуренція з ними;

б) абсолютно вільний доступ до будь господарської діяльності;

в) абсолютна мобільність факторів виробництва;

г) абсолютна інформованість про ринок;

д) абсолютна однорідність однойменних товарів;

е) жоден учасник вільної конкуренції не в змозі надавати безпосередній вплив на рішення іншого не економічного методами;

ж) ціни встановлюються стихійно в ході вільної конкуренції;

з) відсутній монополізм і регулювання.

Недоліки цього типу:

1. Ринок призводить до диференціації рівня життя;

2. Механізм вільної конкуренції не забезпечує економіку за потрібне кол-вом грошової маси для розвитку виробництва;

3. Принципи вільної конкуренції не забезпечує дотримання правління і нормальної поведінки в суспільстві, що призводить до небажаного ефекту;

4. Ринок не в змозі забезпечити суспільство послугами яких потребує будь-яка людина і від яких ніхто не отримує прибуток;

5. Ринок не реалізує науково-технічні досягнення для фундаментальних досліджень науки і техніки, які вкрай необхідні для розвитку суспільства.

Регульований ринок підлеглий особливим порядком, коли гос-во прагне пом'якшити удари ринку по інтересах окремих членів суспільства, але не на стільки щоб ​​звести нанівець мотивацію до творчого неініціативною праці і ризику господарської діяльності.

3. Види бірж та правові засади їх діяльності в Україні

Товарна біржа у класичному розумінні є однією із форм організованого ринку, де відбувається оптова торгівля масовими якісно однорідними та взаємозамінними сировинними і продовольчими товарами.

З організаційного боку — це добре обладнане «ринкове місце», що надається учасникам біржового торгу.

В економічному тлумаченні — це організований у певному місці регулярно діючий за встановленими правилами оптовий ринок, на якому укладають угоди купівлі-продажу товарів за зразками й стандартами і контрактів на їхню поставку в майбутньому за цінами, офіційно встановленими на основі попиту і пропозиції.

В юридичному аспекті — це організація, що об’єднує фізичних і юридичних осіб, які володіють відокремленим майном і мають відповідні права та обов’язки.

Закон України «Про товарну біржу» № 1956-ХІІ від 10.12.1991 ро­ку визначив, що «товарна біржа є організацією, що об’єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність і має за мету надання послуг в укладанні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозиції на товари, вивчення, впорядкування і полегшення товарообігу і пов’язаних з ним торговельних операцій».

Історія розвитку біржової діяльності свідчить, що перші біржі були суто товарними, а значення їх полягало в тому, що вони створили умови для переходу від базарної торгівлі «з рук до рук» до купівлі за зразками, описами, через замовлення.

Швидке зростання обсягів суспільного виробництва, ускладнення структури товарного обігу й торговельно-економічних зв’язків зумовили диверсифікацію біржової діяльності та врізноманітнення видів бірж.

Для характеристики діяльності бірж їх класифікують за такими основними ознаками: видом біржового товару; організаційно-правовою формою біржі; формою участі в біржових торгах; регіоном дії; об’єктом біржового торгу тощо (рис. 9.2). Найпоширенішим у світовій практиці є поділ бірж за видом бір­жового товару на товарні, фондові, валютні, фрахтові та біржі праці.

Товарна біржа — організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється оптова торгівля товарами зі стандартизованими вимогами щодо його якості та кількості, умов і термінів поставки.

Фондова біржа спеціалізується на організації укладання угод купівлі та продажу цінних паперів та їхніх похідних, що випускаються урядом, місцевими органами влади, господарськими товариствами й приватними підприємствами. Головною метою функціонування та розвитку фондових бірж є залучен-
ня інвестиційних ресурсів для спрямування їх на відновлен-
ня та забезпечення стабільного зростання суспільного виробництва.

Валютна біржа — це постійно діючий центр з проведення операцій купівлі-продажу іноземної валюти та цінних паперів, номінованих у валюті. На неї покладено підготовку пропозицій до Національного банку України щодо встановлення єдиного валютного курсу та функції валютного контролю.

Фрахтова біржа — це організований ринок фрахтованих суден, де концентрується вся інформація стосовно попиту на тоннаж та його пропозицію, щодо рівня фрахтових ставок, умов угод фрахтування тощо.

Біржа праці являє собою організацію, яка надає посередницькі послуги на ринку праці з приводу здійснення роботодавцями та найманими працівниками угод купівлі-продажу робочої сили, зай­мається працевлаштуванням безробітних, а також осіб, які бажають змінити роботу, вивчає попит і пропозицію робочої сили, веде облік безробітних.

За організаційно-правовою формою біржі можуть бути зареєстровані як акціонерні товариства або як товариства з обмеженою відповідальністю.

За формою участі в біржових торгах розрізняють відкриті (пуб­лічні) та закриті біржі:

у біржових торгах відкритих (публічних) бірж мають право брати участь, окрім її членів, також і відвідувачі торгів (постійні та разові);

у закритих біржах укладання біржових угод здійснюють лише члени цієї біржі, або уповноважені брокери.

Рис. 9.2. Основні види бірж

За регіоном дії виокремлюють:

1. міжнародні біржі, на яких операції здійснюють представники різних країн. Котировки цін на таких біржах являють собою світові ціни на товари, що реалізуються на них. У процесі діяльності міжнародні біржі обов’язково дотримуються законодавчо-правового, податкового, валютного режимів, поширених у країнах їх розміщення. Міжнародні товарні біржі забезпечують: обслуговування конкретного світового товарного ринку, залучення до біржових операцій контрагентів із різних країн світу; вільний переказ прибутків, які отримують контрагенти з біржових операцій; проведення арбітражних операцій, тобто спекулятивних угод для отримання прибутку від різниці котирувальних цін на біржах різних країн;

2. національні біржі забезпечують здійснення біржових операцій у межах однієї країни;

3. міжрегіональні біржі регіоном своєї дії мають кілька адміністративно-територіальних формувань;

4. регіональні надають можливість здійснювати біржові операції суб’єктам господарювання певного регіону (області, великого міста тощо).

За об’єктами біржових торгів вирізняють біржі, які спеціалізуються на обслуговуванні ринків певних груп біржових товарів: сировинних ресурсів, фінансових ресурсів, нерухомості тощо.

За даними Держкомстату України на початок 2001 року в Україні зареєстровано 386 бірж, з них універсальних — 97; товар­них і товарно-сировинних — 157; агропромислових — 31; фондових та їхніх філій — 27; інших — 74.

Наведені дані свідчать, що найбільша питома вага в загальній кількості бірж припадає на товарні біржі. Окрім загальної класифікації товарні біржі доцільно додатково типізувати за такими ознаками: за широтою асортименту товарів, що реалізуються на біржах; за типом біржових угод, що тут укладаються; за технологією проведення торгів (рис. 9.3).

За широтою асортименту товарів, що реалізуються на товарних біржах, вирізняють:

-вузькоспеціалізовані, де предметом біржових торгів є один вид товару (сира нафта, кава, пшениця тощо);

-спеціалізовані, де об’єктом біржових торгів є однотипні групи товарів (кольорові метали, хутро, нафта і нафтопродукти, зерно тощо);

-універсальні, на яких торги ведуть за широким колом різноманітних біржових товарів (сільськогосподарські товари, паливно-енергетичні ресурси, дорогоцінні метали тощо).

Рис. 9.3. Типізація товарних бірж

За типом біржових угод виокремлюють такі види товарних бірж:

1) реального товару, де здійснюється купівля-продаж реального товару, який є в наявності або буде виготовлений у визначений термін;

2) ф’ючерсні, де ведеться торгівля не реальними товарами, а ф’ючерсними контрактами. В них зафіксовані права і зобов’я­зання сторін щодо стандартного товару, який постачатиметься в майбутньому за цінами, що визначаються на момент укладання угоди;

3) опціонні, де предметом торгів є лише права на закупівлю або продаж реальних товарів чи контрактів на них у майбутньому;

4) комплексні, на яких укладаються всі види угод — від спотових на реальний товар до опціонних.

За технологією біржового торгу розрізняють:

1) товарні біржі з простою формою біржового аукціону (англійський, голландський);

2) товарні біржі із заочним або аукціоном «натемну»;

3) товарні біржі із подвійним (безперервним) біржовим аукціоном.

Біржова торгівля зароджувалась у формі простого аукціону за типом англійського. Продавці до початку біржових торгів подають свої заявки на продаж, які зводяться в інформаційні бюлетені. Під час аукціону за наявності конкуренції покупців ціна послідовно зростає крок за кроком (розмір кроку встановлюється до початку торгів), поки не залишиться один покупець, і товар продається за найвищою ціною пропозиції. За голландського аукціону торги починаються з максимальної ціни продавця. Маклер, що веде торги, послідовно пропонує меншу. Товар продається першому покупцеві, котрого влаштовує запропонований рівень ціни.

Біржі з формою заочного аукціону (або «натемну») дають змо­гу всім покупцям одночасно пропонувати свою ціну за виставлений на продаж товар. Товар дістається тому, хто зробив найвищу пропозицію.

На товарних біржах, де торги відбуваються у формі подвійного аукціону, потрібна достатня кількість товару, продавців і покупців. Ця форма торгу передбачає конкуренцію між продавцями і покупцями одночасно. Подвійний аукціон — це збільшення пропозиції покупців за одночасного зниження пропозиції продавців. Коли пропозиції ціни покупця і продавця збігаються, укладається угода. Різновидом форми подвійного аукціону є безперервний аукціон. За такої форми аукціону брокери збираються біля маклера, який веде торги і лише оголошує товар, а потім самостійно проводять торг — вигукують ціни і відшукують контрагента. Один покупець може укласти угоди з різними продавцями за різними цінами.

Технологія й організація біржової торгівлі на товарних біржах України побудована за типом англійського аукціону.

Трансформаційні перетворення в економіці України сприяли відродженню біржової торгівлі й стрімкому зростанню кількості зареєстрованих бірж — із 66 у 1992 року до 386 у 2001-му. Правові засади створення й діяльності товарних бірж були визначені в Законі України «Про товарну біржу» № 1956-ХІІ, ухваленому Верховною Радою України 10.12.1991 року. Основні положення Закону ввійшли до Господарського Кодексу України № 436-IV, затвердженого 16.01.2003 року.

Відповідно до ст. 278 цього Кодексу, товарна біржа утворюється спеціально для надання послуг суб’єктам господарювання у здійсненні ними торговельних операцій. Кодексом визначено, що «товарна біржа є особливим суб’єктом господарювання, який надає послуги в укладанні біржових угод, виявленні попиту і пропозицій на товари, товарних цін, вивчає, упорядковує товарообіг і сприяє пов’язаним з ним торговельним операціям».

Товарна біржа проходить державну реєстрацію та як суб’єкт господарювання набуває статусу юридичної особи. Вона діє на засадах самоврядування й господарської самостійності, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банку, печатку зі своїм найменуванням. Діє товарна біржа на підставі статуту, який затверджується засновниками біржі. Вона не займається комерційним посередництвом і не має на меті отримання прибутку.

Головними принципами діяльності товарної біржі є рівноправ­ність учасників біржових торгів, публічне проведення їх, застосування вільних (ринкових) цін.

Товарна біржа має право:

1. встановлювати відповідно до законодавства власні правила біржової торгівлі та біржового арбітражу, які є обов’язковими для всіх учасників торгів;

2. встановлювати вступні та періодичні внески для членів біржі, розмір плати за послуги, що надаються біржею; встановлювати інші грошові збори;

3. встановлювати і стягувати відповідно до статуту біржі плату за реєстрацію угод на біржі, штрафи та інші санкції за порушення статуту біржі та біржових правил;

4. створювати підрозділи біржі та затверджувати положення про них;

5. засновувати арбітражні комісії для розв’язання спорів у торговельних угодах;

6. розробляти власні стандарти і типові контракти з урахуванням державних стандартів;

7. укладати угоди з іншими біржами, мати своїх представників на біржах, зокрема й розташованих за межами України;

8. видавати біржові бюлетені, довідники та інші інформаційні й рекламні видання;

9. вирішувати інші питання, передбачені законом.

До обов’язків товарної біржі належать:

1. створення умов для проведення біржової торгівлі;

2. регулювання біржових операцій;

3. регулювання цін на підставі співвідношення попиту і пропозиції на товари, що допускаються до обігу на біржі;

4. надання членам і відвідувачам біржі організаційних та інших послуг;

5. збирання, обробка і поширення інформації, пов’язаної із кон’юнктурою ринку.

З метою сприяння розвитку біржової торгівлі, створення ефек­тивного законодавства та нормативно-правової бази для здійснення торговельно-біржової діяльності, реалізації прав та інтересів її суб’єктів у квітні 1996 року створено Національну асоціацію бірж України (НАБУ). Засновниками НАБУ стали 23 най­більші біржі із 18 областей України, які добровільно делегували їй виконання окремих завдань і функцій.

До основних завдань асоціації належать: сприяння формуванню ринкових відносин; подальший розвиток біржової торгівлі з метою запровадження і вдосконалення діючих технологій, систем науково-технічного обслуговування; розроблення нав-
чальних програм для працівників бірж і брокерів, організація і проведення навчання їх та видача сертифікатів, організація стажування; представництво й реалізація прав і законних інтересів учасників асоціації в органах державної влади та управлін-
ня, судах, зокрема й іноземних, міжнародних та інших організаціях; підготовка пропозицій щодо уніфікації нормативних документів, які регламентують біржову діяльність, розроблення типових правил торгівлі на товарних біржах та змін і доповнень до них, фінансових механізмів, які забезпечують виконання угод, укладених на біржах-учасниках асоціації; розроблення і надання учасникам асоціації програмних, методичних та інших матеріалів.

Незважаючи на виконану роботу з формування нормативно-правової бази, значна частина чинних законодавчих і нормативно-правових актів не лише не задовольняє, а й у багатьох питаннях стримує розвиток біржової діяльності. Це, зокрема, стосується податкового законодавства, а також нормативних документів щодо регламентування діяльності товарних бірж.

Список використаних джерел

1. Бєлявцев М.І., Шестопалова Л.В. Інфраструктура товарного рин­ку. — K.: Центр навчальної літератури, 2005. — 416 с.

2. Інфраструктура товарного ринку: Навч. Посібник / За ред. І.В. Сороки. — K.: НМЦВО моін України, НВФ «Студцентр», 2002. — 608 с.

3. Маркетинг: Бакалаврський курс: Навчальний посібник / За ред. С.М. Ілляшенка. — Суми: ВТД «Університетська книга», 2004. — 976 с.

4. Савощенко A.C. Інфраструктура товарного ринку: Навч. Посібник. — K.: КНЕУ, 2005. — 336 с