Співробітництво україни із країнами єс
Правовою основою відносин між Україною та ЄС є Угода про партнерство та співробітництво від 14 червня 1994 (набула чинності 1 березня 1998 р.). Ця угода започаткувала співробітництво з широкого кола політичних, торговельно-економічних та гуманітарних питань. Крім того, укладено низку галузевих угод та документів міжнародно-правового характеру, згідно з якими здійснюється співробітництво між Україною та ЄС.
Україна є учасницею ініціативи ЄС «Східне партнерство», установчий саміт якої відбувся 7 травня 2009 у м. Прага.
Отримання статусу повноцінного члена ЄС, як стратегічна мета України була вперше задекларована президентом України Віктором Ющенко одразу після його обрання на початку 2005-го року.
Хоча в дискусіях українськими посадовцями і політологами називалися декілька конкретних дат можливого набуття членства, на цей час офіційно Україні від ЄС було запропоновано лише Європейську політику сусідства. Адміністрація президента поставилася критично до запропонованого статусу відносин у рамках сусідства.
У березні 2007-го року Україні було запропоновано укладення Договору про Зону вільної торгівлі з ЄС. Ця пропозиція хоча і викликала набагато схильнішу реакцію української держави, всеж не містить конкретних планів приєднання України до ЄС у найближчому часі. Деякі західноєвропейські політики говорять про тимчасову «стомленість від розширення» європейських інституцій.
Фактично всі парламентські партії в Україні є поборниками вступу України до ЄС і розвитку відносин з західною Європою.
Для набуття членства в ЄС потрібна згода всіх країн членів. Деякі політики в ЄС мають сумніви щодо можливого членства України. В 2002-му році Комісар з Розширення ЄС Ґюнтер Верхьоген сказав, що «європейська перспектива для України не означає обов'язково членство у найближчі 10-20 років, хоча це можливо».
Рамки співробітництва між ЄС та Україною у реалізації Європейської політики безпеки та оборони визначають угоди
«Про визначення загальної схеми участі України в операціях ЄС з врегулювання криз»
«Про процедури безпеки, які стосуються обміну інформацією з обмеженим доступом» (підписані 13 червня 2005 р.).
Основними статтями українського експорту до ЄС були: чорні метали та вироби з них, енергетичні матеріали, нафта та продукти її перегонки, руди, зернові культури, одяг текстильний, жири та олії тваринного або рослинного походження, деревина і вироби з деревини, електричні машини і устаткування.
Основними статтями імпорту в Україну з ЄС були: котли, машини, апарати і механічні пристрої, наземні транспортні засоби, крім залізничних, електричні машини і устаткування, фармацевтична продукція, полімерні матеріали, пластмаси, енергетичні матеріали, нафта та продукти її перегонки, папір та картон.
Співробітництво України з ЄС у сфері енергетики здійснюється відповідно до Меморандуму про взаєморозуміння щодо співробітництва в енергетичній галузі, підписаного 1 грудня 2005. Меморандум охоплює такі сфери:Ядерна безпека, Інтеграція ринків електроенергії та газу, Підвищення безпеки енергопостачання та транзиту вуглеводнів, Структурна реформа, підвищення стандартів із техніки безпеки та охорони довкілля у вугільній галузі, Енергоефективність.
Пріоритетними напрямками співробітництва України та ЄС у галузі транспорту є:
-розвиток транспортної інфраструктури України та її інтеграції до загальноєвропейської транспортної системи;-підвищення рівня безпеки на транспорті -модернізація та оновлення основних фондів і рухомого складу транспорту;-створення Спільного авіаційного простору між Україною та ЄС.
Лютого 2010 — Європарламент схвалив резолюцію про ситуацію в Україні в який, зокрема, визнається право України на приєднання до ЄС. Також Єврокомісії надається мандат задля роботи над “дорожньою картою” безвізових подорожей між Україною та країнами ЄС
56.Цілі, принципи та структура СНД. (Співдружність Незалежних Держав)
Створена 8 грудня 1991 року, як господарський, політичний та економічний союз Білорусі, Росії та України. 21 грудня приєднались ще вісім колишніх республік СРСР (Азербайджан, Вірменія, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Таджикистан, Туркменістан та Узбекистан). 26 серпня 2005 року зі складу СНД вийшов Туркменістан. Україна є співзасновницею СНД, але Статут організації Україною досі не ратифіковано, тому формально Україна залишається лише спостерігачем і не є членом СНД.
СНД засновано на засадах суверенної рівності всіх його членів, тому всі держави-члени є самостійними суб'єктами міжнародного права. Співдружність не є державою і не володіє наднаціональними повноваженнями.
Основні цілі організації:
-Співпраця в політичній, економічній, екологічній, гуманітарній, культурній та інших галузях;
-Всебічний розвиток держав-членів в рамках єдиного економічного простору, міждержавної кооперації та інтеграції;
-Забезпечення прав і свобод людини;
-Співпраця в забезпеченні міжнародного миру і безпеки, досягнення загального і повного роззброєння;
-Взаємна правова допомога;
-Мирне вирішення суперечок і конфліктів між державами організації.
До сфер спільної діяльності держав-членів відносяться:
-Забезпечення прав і основних свобод людини;
-Координація зовнішньополітичної діяльності;
-Співпраця у формуванні і розвитку спільного економічного простору, митної політики;
-Співпраця в розвитку систем транспорту, зв'язку;
-Охорона здоров'я та навколишнього середовища;
-Питання соціальної і міграційної політики;
-Боротьба з організованою злочинністю;
-Співпраця в галузі оборонної політики і охорони зовнішніх кордонів
Структура СНД репрезентована достатньо складною системою органів. На сьогодні для досягнення мети та завдань Співдружності засновано близько 70 міждержавних, міжурядових і міжвідомчих органів. Рада голів держав є вищим органом Співдружності. Вона обговорює та вирішує принципові питання діяльності держав-членів у галузі їхніх спільних інтересів і збирається на засідання двічі на рік (можливі позачергові засідання). Координаційно-консультативний комітет є постійно діючим виконавчим органом Співдружності. Економічний суд — орган для розгляду суперечок за заявами держав. Робочою мовою Співдружності є російська мова.