Предмет і метод мікроекономіки

Разом із багатогранним прогресом людства розвивається й економічна теорія, що на сьогодні складається з певних напрямків, кожен з яких виконує специфічні завдання. Надскладна економічна система досліджується та теоретично узагальнюється в різних видах аналізу. Серед видів теоретичного аналізу можна виділити такі:

— сутнісний, завданням якого є формулювання економічних законів, тобто стійких, сутнісних, таких, що повторюються, внутрішніх зв’язків і відносин між економічними явищами;

— історичний, ретроспективний, у межах якого певне економічне явище чи процес розглядається на етапах виникнення, становлення та розвитку;

— кількісний, потрібний для виміру економічної діяльності, для її управління;

— мотиваційний, за допомогою якого економічним агентам різних рівнів розкриваються спонукальні мотиви діяльності та прий­няття рішень;

— порівняльний, що дає змогу зіставити результати економічної діяльності у часі та у просторі, порівняти різні позиції, моделі тощо;

— функціональний, основним призначенням якого є аналіз функ­ціональних залежностей між основними економічними параметрами, що дає змогу прогнозувати ланцюг причинно-наслідкових зв’язків в економіці, наперед визначаючи очікувані результати рішень, що приймаються.

Розглядаючи структуру сучасної економічної теорії, варто зазначити, що сутнісним видом теоретичного аналізу займається переважно політична економія, а теорія функціонального аналізу представлена макро- та мікроекономікою.

Мікроекономіка вивчає поведінку та механізм прийняття рішень окремими економічними суб’єктами — мікросистемами (індивідами, домашніми господарствами, підприємствами, організаціями), що прагнуть досягти мети за наявних обмежених ресурсів, для яких, до того ж, можна знайти альтернативне використання. У центрі уваги мікроекономіки знаходяться поведінка споживача і виробника та її оптимізація, ринковий попит і пропозиція, відносні ціни товарів, розподіл ресурсів за альтернативності їх використання, част­кова та загальна ринкова рівновага тощо.

Рідкісність, або об’єктивна обмеженість, ресурсів суспільства, з одного боку, та безмежність бажань і потреб людей — з іншого, є ключовими вихідними проблемами мікроекономіки, яка може бути визначена як наука, що вивчає обгрунтування вибору самостійними економічними одиницями. При цьому мікроекономіка виходить з гіпотези про раціональність намірів, рішень і дій мікросистем, тобто йдеться не тільки про раціо­нальність цілей економічних агентів (субстанційна раціональність), а й про раціональність способів їх досягнення (процедурна раціональність).

Головна мета даної дисципліни — сформувати у слухачів, студентів знання поведінки економічних суб’єктів у ринкових умовах, озброїти їх універсальним інструментом прийняття оптимальних господарських рішень за наявних обмежених засобів та альтернативних можливостей їх використання.

У результаті вивчення курсу студент, слухач:

— має розуміти універсальний інструментарій для вивчення поведінки економічних суб’єктів у ринкових умовах і методи її оптимізації;

— вміти визначати, до якого розділу економічної науки слід звернутися, коли є потреба вибору за сформульованої мети, обмежених ресурів і альтернативних можливостей їх використання;

— набути знань з основ функціонування ринкового механізму, узгодження попиту і пропозиції, прагнення ринкової системи до рів­новажного стану;

знати:

а) принципи раціональної поведінки мікросистем на ринках;

б) термінологію та основні засоби мікроекономічного аналізу;

вміти:

а) застосовувати прийоми мікроекономічних досліджень для аналізу ефективності функціонування самостійних господарських систем;

б) самостійно виконувати техніко-економічні розрахунки, пов’я­зані з обгрунтуванням раціональної поведінки мікросистеми.

Отже, одне з важливих завдань курсу — скласти уявлення про те, що успіх будь-якого бізнесу залежить не тільки від наявності стартового капіталу й підприємницького хисту, а й від знання закономір­ностей функціонування економічних мікросистем у різних ринкових ситуаціях й вміння їх ефективно застосовувати.

Для успішного оволодіння курсом недостатньо механічного запам’ятовування певного обсягу інформації. Необхідно творчо осмис­лювати явища, що вивчаються. Набуті знання мають стати складовою загальної культури спеціаліста, громадянина.

Основні терміни

Мікроекономіка — розділ економічної теорії, що вивчає поведінку окремих суб’єктів господарювання (домогосподарство, підприємство, інші учасники ринкових операцій) за умов рідкісності (обмеженості) ресурсів та альтернативності напрямів їх використання.

Основні проблеми мікроекономіки — розміщення споживчих благ і виробничих ресурсів за умов досконалої та недосконалої конкуренції, ціноутворення на різних ринках і ринкова координація.

Основні методи мікроекономіки — метод абстракції (використовується при побудові мікроекономічних моделей), методи граничного аналізу, табличного та графічного аналізу. Широко застосовується математичний інструментарій.

Раціональність — принцип поведінки суб’єктів господарювання, відповідно до якого суб’єкт завжди намагається отримати за даних умов екстремальний, найкращий для себе результат. Уважається, що всі економічні суб’єкти діють раціонально як при визначенні мети своєї діяльності, так і при виборі способів її досягнення.

Ринкові структури — певні типи взаємозв’язку між попитом і пропозицією, які зумовлюють механізми встановлення ціни та досяг­нення ринкової рівноваги.

Наши рекомендации