Процес глобалізації світового господарства

Глобалізація- процес, який відо­бражає процес обміну товарами, послугами, капіталом, робочою силою, що виходить за межі державних кордонів і з 60-х рр. XX ст. набуває форми постійного й неухильно зростаючого міжнародного перетворення національ­них економік.

Тенденції глобалізації економіки:

- зростання матеріальної зацікавленості в постійному економічному співробітництві між країнами;

- формування світового економічного простору у зв'язку з переходом більшості країн до ринкової економіки;

- розвиток міжнародного поділу праці, що враховує природні, економічні та соціальні фактори країни;

- створення інфраструктури світового масштабу (транспортна система, мережа інформаційних комунікацій).

Класифікація країн, що входять до світового господарства:

1. Залежно від рівня економічного розвитку - головний критерій – ВВП на душу населення:

- високорозвинені (понад 10 держав);

- розвинені (приблизно 25 держав);

- середньорозвинені;

- слаборозвинені (приблизно 150 країн, у них ВВП на душу населення в 11-15 разів менше, ніж у розвинених);

- нерозвинені (Ангола, Шрі-Ланка).

2. За галузевою структурою:

- індустріальні;

- індустріально-аграрні;

- аграрно-індустріальні;

- аграрні.

3. За ступенем інтеграції у світове господарство:

- інтегровані;

- слабо інтегровані.

Зв'язки національної економіки із світовим господарством здійснюються через:

- торгівлю - частка національної продукції йде на експорт (продаж за кор­дон), а частина доходів йде на імпорт (закупки закордонних товарів);

- ціни на світовому ринку;

- фінанси - великі інвестори, такі як корпорації або банки, діють у міжнародному масштабі;

- міжнародні валютні відносини;

- обмін науково-технічною інформацією і технологічними розробками;

- переміщення робочої сили.

До міжнародних економічних організацій належать регіональні інтеграційні угруповання, що виникли й розвиваються на різних континентах:

- міжнародні фінансово-кредитні інститути (міжнародний валютний фонд
(МВФ), Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР) та ін.;

- Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), світова організація торгівлі (СОТ) та ін.

На сучасному етапі світове господарство все виразніше набуває ознак цілісності, цей процес зумовлений дією таких факторів:

- прагненням народів світу виживати в умовах нарощування ядерних потенціалів;

- розгортанням НТР;

- інтернаціоналізацією господарського життя, міжнародним поділом праці;

- необхідністю об'єднання країн для розв'язання глобальних проблем.

З проголошенням державної незалежності Україна стала суб'єктом світового господарства. Але є об'єктивні причини, що пере­шкоджають входженню України як рівноправного партнера до світового гос­подарства:

- низька конкурентоспроможність її продукції на світовому ринку;

- переважання в експорті України паливно-сировинної групи;

- низька частка машин, обладнання, об'єктів інтелектуальної власності в експорті;

- незначна частка в експорті товарів, які виробляють відповідно до догово­рів про міжнародну спеціалізацію та кооперування виробництва;

- відсутність стабільного законодавства, науково обґрунтованої політики зовнішньоекономічної діяльності.

Міжнародний поділ праці

Міжнародний поділ праці- спеціалізація та кооперація певних країн у виробництві певних товарів та послуг з метою реалізації їх на зовнішньому ринку.

Міжнародний поділ праці є складною категорією, яка охоплює міжнарод­ну спеціалізацію -відокремленість і створення підприємств і галузей для ви­пуску однорідної продукції; та міжнародну кооперацію - добровільне об'єднання власності та праці для досягнення спільних цілей у різних сферах господарської діяльності.

Існують три основні форми міжнародного поділу праці:

- загальна - за сферами виробництва: сільське господарство, сфера послуг, добувні галузі промисловості (тому країни-експортери поділяються на індустріальні, сировинні, аграрні);

- часткова - поділ сфер виробництва на окремі галузі промисловості, сільського господарства та інше;

- одинична - спеціалізація країн на виготовленні окремих деталей і вузлів складного товару (наприклад, англійська компанія «Роллс Ройс» спеціалізується на випуску реактивних двигунів для літаків, що виробляються у багатьох інших країнах).

Міжнародна кооперація передбачає:

- спільну розробку науково-технічних проблем;

- обмін науково-технічною інформацією;

- продаж і купівлю ліцензій, ноу-хау;

- обмін вченими тощо.

Фактори, що впливають на спеціалізацію та кооперацію країн:

- географічне положення та природнокліматичні умови;

- ресурсні можливості;

- досягнутий рівень розвитку продуктивних сил;

- історико-культурні особливості (особливо для туризму);

- історичні традиції та досвід.

Процес інтернаціоналізації виробництва виступає у таких формах, як інтеграційна та транснаціональна.

Інтеграційна- об'єднання спочатку ринків, а згодом і виробництв двох або декількох країн в зону вільної торгівлі і підприємництва.

Транснаціональна- взаємопереплетення економік країн в результаті функціонування транснаціонального капіталу.

Процес інтернаціоналізації продуктивних сил проявляється:

- у обміні засобами виробництва і технологічними знаннями;

- у виробничому співробітництві і міжнародній міграції ресурсів;

- у міжнародній спеціалізації та кооперуванні;

- у постійному міжнародному русі фінансових і виробничих ресурсів;

- у формуванні загальної матеріальної, інформаційної, організаційно-економічної інфраструктури, яка забезпечує здійснення міжнародного обмі­ну, переміщення людей, співробітництва в цілому.

Отже, інтернаціоналізація виробництва- це об'єктивний процес поглиблення розвитку виробничих зв'язків між різними країнами, налагодження міжнаціональних формувань, зумовлений розвитком міжнародного поділу праці завдяки відкритості національних економік.

Інтернаціоналізація виробництва зумовила необхідність утворення відповідних організаційних форм, найважливішою з яких є економічна інтеграція.

Економічна інтеграція- процес зближення та взаємопроникнення економік різних країн, спрямований на формування єдиного господарського механізму, вона є певним міждержавним економічним об'єднанням, створеним відповідно до спеціальних угод.

Економічна інтеграція - це вища на сучасному етапі ступінь інтернаціоналізації господарського життя.

Формами економічної інтеграції є:

- торговельна інтеграція країн;

- зони вільної торгівлі;

- митні союзи;

- загальні ринки;

- валютно-фінансова інтеграція;

- економічно-політичні союзи.

Основні поняття і терміни:

Світове господарство- сукупність національних економік, взаємозв'язаних і взаємодіючих між собою на основі міжнародного поділу праці.

Відкрита економіка- це економіка, яка бере участь у економічних відносинах між країнами, тобто яка має експорт та імпорт (товарів, послуг, капіталу, робочої сили, інформації та технології).

Закрита економіка- це економіка, усі товари якої виробляються і продаються всередині країни.

Глобалізація- процес, який відо­бражає процес обміну товарами, послугами, капіталом та робочою силою, що виходить за межі державних кордонів і з 60-х рр. XX ст. набуває форми постійного й неухильно зростаючого міжнародного перетворення національ­них економік.

Міжнародний поділ праці- спеціалізація та кооперація певних країн у виробництві певних товарів та послуг з метою реалізації їх на зовнішньому ринку.

Міжнарод­на спеціалізація -відокремленість і створення підприємств і галузей для ви­пуску однорідної продукції.

Міжнародна кооперація - добровільне об'єднання власності та праці для досягнення спільних цілей у різних сферах господарської діяльності.

Інтернаціоналізація виробництва- це об'єктивний процес поглиб­лення розвитку виробничих зв'язків між різними країнами, налагодження міжнаціональних формувань, зумовлений розвитком міжнародного поділу праці завдяки відкритості національних економік.

Економічна інтеграція- процес зближення та взаємопроникнення економік різних країн, спрямований на формування єдиного господарського механізму, вона є певним міждержавним економічним об'єднанням, створеним відповідно до спеціальних угод.

Питання для самоконтролю:

1. Сукупність національних економік, взаємопов'язаних і взаємодіючих між собою на основі міжнародного поділу праці, - це:

А) відкрита економіка Б) закрита економіка

В) світове господарство Г) інтернаціоналізація

2. До факторів, що впливають на спеціалізацію країн у світовому господарстві, відносять:

А) географічне положення Б) природно-кліматичні умови

В) ресурсні можливості Г) історичні традиції

Д) історико-культурні особливості Е) усі відповіді вірні

3. Класифікація країн, що входять до світового господарства, відбува­ється:

А) залежно від рівня економічного розвитку

Б) залежно від галузевої структури

В) залежно від ступеня інтеграції у світове господарство

Г) усі відповіді вірні

4. Спеціалізація країн у виробництві певних товарів та послуг з метою реалізації їх на зовнішньому ринку, - це:

А) світове господарство Б) міжнародний поділ праці

В) інтернаціоналізація країн Г) відкритість економіки

5. Міжнародна кооперація передбачає:

А) спільну розробку науково-технічних проблем

Б) обмін науково-технічною інформацією

В) продаж ліцензій, ноу-хау Г) купівлю ліцензій, ноу-хау

Д) обмін вченими Е) усі відповіді вірні

6. До показників відкритості економіки відносять:

А) відношення зовнішньоторговельного обороту на душу населення

Б) частка торговельного обороту у загальному обсязі виробництва

В) частка експорту (імпорту) у загальному обсязі виробництва

Г) усі відповіді вірні

7. Яка з форм міжнародного поділу характеризується: здійснюється за сферами виробництва: сільське господарство, сфера послуг, добувні галузі промисловості (тому країни-експортери поділяються на індустріальні, сировинні, аграрні):

А) загальна Б) часткова

В) одинична Г) усі відповіді помилкові

8. Яка з форм міжнародного поділу характеризується: здійснюється поділ сфер виробництва на окремі галузі промисловості, сільського господарства та інше:

А) загальна Б) часткова

В) одинична Г) усі відповіді помилкові

9. Яка з форм міжнародного поділу характеризується: відбувається спеціалізація країн на виготовленні окремих деталей і вузлів складного товару:

А) загальна Б) часткова

В) одинична Г) усі відповіді помилкові

10. Про що йдеться мова: процес зближення та взаємопроникнення економік різних країн, спрямований на формування єдиного господарського ме­ханізму, вона є певним міждержавним економічним об'єднанням, створеним відповідно до спеціальних угод:

А) міжнародний поділ правці Б) міжнародна спеціалізація

В) економічна інтеграція Г) глобалізація

До лекції 20 виконується самостійна робота 11 «Валютні відносини та валютні системи»

Заняття 29