Система соціально-економічної діагностики

Сутність та властивості системи соціально-економічної діагностики

Системний підхід грунтується на загальній теорії систем, його основу становить система як сукупність підсистем, елементів, компонентів, що формують у взаємодії та взаємозв’язках нову цілісність та якість. Водночас системний підхід передбачає врахування максимальної сукупності істотних складових системи, що надалі визначають її характер, тип, розвиток, особливості. Застосування системного підходу до економічної діагностики є запорукою та необхідною умовою отримання якісних результатів у цій сфері.

Виконані дослідження дають змогу запропоновувати розглядати під системою соціально-економічної діагностики діяльності підприємства сукупність суб’єктів, об’єктів, цілей, технології, методів, методик, бізнес-індикаторів, критеріїв та ресурсів, які у взаємодії забезпечують виконання цільових діагностичних функцій. З огляду на вищезазначену дефініцію взаємодія елементів такої системи є достатньо складною, що обумовлюється численністю каналів взаємозв’язків та чітко визначеною метою. Будь-яка система діагностики діяльності підприємства характеризується певними властивостями (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Властивості системи соціально-економічної діагностики діяльності підприємства

Розглянемо характеристику кожної властивості системи соціально-економічної діагностики, зокрема:

- цілісність – сукупність складових та елементів, які утворюють нову цілісність, мають властиву поведінку та властивості;

- впорядкованість – перехід від хаосу до порядку у організуванні та взаємодії елементів системи;

- декомпозиційність – здатність системи поділятись на складові елементи, кожен з яких також можна розглядати як відокремлену систему (підсистему), і підлягати подальшому поділу (декомпозиції) залежно від її масштабу та завдань;

- ієрархічність – існування взаємопідпорядкування елементів системи в межах виконуваних нею функцій та взаємовідносин;

- ізольованість – можливість розгляду кожного елемента системи в автономному режимі з метою ідентифікації його характерних особливостей, стану, поведінки, які відрізняються від стану, властивостей і поведінки системи загалом;

- цілеспрямованість – кожна система покликана виконувати певні функції та спрямована на досягнення конкретних цілей;

- емерджентність – система як складний механізм набуває нових властивостей, відмінних від властивостей її окремих елементів;

- динамічність – змінність системи та її іманентний розвиток з плином часу;

- саморегульованість – здатність реагувати системи на зміни таким чином, щоб зберігався стан динамічної рівноваги;

- саморозвиток – внутрішньо іманентна трансформація системи, зумовлена взаємодією її складових елементів;

- гомеостаз (стаціонарність) – динамічна відносна незмінність істотних характеристик, функціонального призначення та властивостей системи;

- відкритість – здатність здійснювати метаболізм (матеріально-енергетично-інформаційний обмін із зовнішнім середовищем) та забезпечувати динамічну відносну стійкість складу та властивостей тощо.