Теми для підготовки доповідей та рефератів. 1. Аналіз сумісництва (зовнішнього та внутрішнього).

1. Аналіз сумісництва (зовнішнього та внутрішнього).

2. Аналіз використання кадрового потенціалу наукової установи.

3. Аналіз факторів зміни фонду робочого часу.

4. Аналіз причин втрат робочого часу.

5. Аналіз укомплектованості штату установи.

6. Аналіз показників навантаження, обслуговування та виробітку.

7. Аналіз структури необоротних активів.

8. Аналіз тривалості експлуатації необоротних активів.

9. Аналіз зносу необоротних активів.

10. Аналіз фондоозброєності (загальної і технічної).

11. Аналіз фондозабезпеченості.

12. Аналіз фондооснащеності.

13. Аналіз ефективності використання необоротних активів у часі.

14. Аналіз ефективності використання необоротних активів за потужністю.

15. Аналіз фондовіддачі необоротних активів.

16. Аналіз рівня матеріального споживання.

17. Аналіз перспектив стану ринку матеріальних запасів.

18. Аналіз заходів із забезпечення установи матеріа­льними запасами.

19. Аналіз стану нормування витрат матеріальних за­пасів.

20. Аналіз прогнозування розвитку системи охорони здоров'я.

21. Аналіз джерел фінансування наукових установ.

22. Аналіз рівня готовності перехідної тематики нау­кових установ.

23. Аналіз кадрового потенціалу наукової установи.

24. Аналіз показників упровадження науково-дослід­них робіт у виробництво.

25. Сучасні тенденції реформування фінансування зак­ладів соціальної інфраструктури.

26. Державні нормативи щодо регулювання мережі установ.

Бібліографічний список до теми

[1,2,3,4,5,6,7,8,11,12,13,14,15,16,17,18,25,28,29,31,33,34,37,42,45,46,49,50,51,52,57,58,59,60,61,62,63,65,66,67,68,69,70,71,73,74,75,78,81,83,84,85,86,87,88,89,90,92,93,94,95,96,99,100,101,102,103,104,106,107, 108,109,111,112,113,115,116,117,118,120,121,122,126,128,129,130,131, 132,133,135]

Модуль I. Аналіз діяльності бюджетних установ

Змістовий модуль 2. Аналіз фінансового стану і фінансово-господарської діяльності бюджетних установ

Тема 4. Аналіз виконання кошторисів бюджетних установ

Мета:

поглибити, систематизувати та закріпити знання студентів про порядок і принципи аналізу виконання кошторисів бюджетних установ

План вивчення теми

1. Аналіз формування власних надходжень спеціального фонду бюджетних установ.

2. Аналіз видатків на оплату праці.

3. Аналіз видатків на харчування.

4. Аналіз капітальних видатків.

5. Аналіз витрат за іншими статтями кошторису.

6. Аналіз видатків за окремими статтями.

7. Аналіз співвідношення касових і фактичних видатків.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

При вивченні першого питання слід з’ясувати, що власні доходи бюджетних установ, як і доходи загаль­ного фонду, підлягають плануванню.

Формування дохідної частини спеціального фонду проекту кошторису здійснюється за видами доходів та їх джерелами, які визначаються розробленою класифікацією доходів кожної уста­нови відповідного галузевого профілю згідно із затвердженим га­лузевим переліком.

Власні доходи бюджетних установ мають виконувати допов­нюючу функцію щодо бюджетних асигнувань і забезпечувати виконання основних завдань у разі нестачі доходів загального фонду. З огляду на активне включення бюджетних установ у «ви­робничу» діяльність, зокрема у процес надання платних послуг, зазначена категорія доходів набуває дедалі більшого значення серед інших об'єктів економічного аналізу.

Власні надходження до спеціального фонду бюджетної уста­нови класифікують за такими ознаками:

Ø за доходами, отримуваними від надання функціонально ос­новних послуг бюджетних установ (студентам, які навчатимуться у плановому періоді на контрактній основі; хворим, яким буде надано медично-лікувальну допомогу за власні кошти; пацієнтам, яким буде надано медично-діагностичну допомогу за власні кош­ти; відвідувачам музеїв, виставок тощо);

Ø за доходами, отримуваними від господарської чи господар­сько-виробничої діяльності (за вироби навчально-виробничих май­стерень, продукцію сільськогосподарських навчальних підсобних господарств), за проживання у гуртожитках і відомчих квартирах та за харчування в установі;

Ø за доходами від оренди приміщень бюджетних установ (роз­рахункові показники — площа приміщень, кількість обладнання та іншого майна, розмір орендної плати); за доходами від реалі­зації майна (розрахункові показники — кількість запланованих до реалізації об'єктів необоротних активів, крім будівель і споруд та інших матеріальних активів, зокрема списаних як непридатних до реалізації, і вартість реалізації).

Крім розрахункових показників об'єктом планування щодо власних доходів установи є термін надходження доходів за вида­ми. На підставі зазначених показників розраховується сума дохо­дів на наступний рік за кожним джерелом надходжень з ураху­ванням конкретних умов роботи установи: для вищих навчальних закладів більшість власних доходів очікуються до середини І та III кварталів; для закладів охорони здоров'я лікувально-профі­лактичного характеру — в зимовий, осінній, весняний періоди, санаторно-курортного типу — переважно в літній період тощо.

Розрахункові показники щодо доходів планового періоду ма­ють формуватися на підставі аналізу фактичного виконання до­хідної частини кошторису стосовно доходів спеціального фонду за останній звітний період з урахуванням очікуваного виконання за період, що передує плановому. Зазначені інформаційні дані мають бути сформовані до початку процесу планування у вигляді зручних таблиць, графіків порівняння планових і фактичних по­казників звітних періодів, з відпрацюванням аналітичних виснов­ків щодо кожного факту і фактора відхилення.

У сучасних умовах господарювання для бюджетних установ важливим є формування та використання різноманітних надхо­джень власних коштів. Вони виступають джерелом зростання їх­ніх фінансових можливостей, збільшення обсягу послуг, підви­щення якості обслуговування виробництва і населення, а також дієвості матеріального стимулювання працівників.

Вивчення формування власних надходжень починається з ана­лізу джерел їх утворення. Це зумовлено тим, що формування спе­ціального фонду в бюджетних установах здійснюється в межах дозволених видів діяльності, які визначаються відповідними рі­шеннями уряду. Тому вивчення джерел їх утворення пов'язано з перевіркою правильності одержання прибутків (надходжень). З цією метою поіменовані у звіті джерела надходжень звіряються із за­твердженим їх переліком. При цьому потрібно мати на увазі, що кошти, отримані установою з порушенням встановленого поряд­ку, ліквідуються і не аналізуються.

Розглядаючи друге питання слід розуміти, що аналіз видатків на заробітну плату є особливо важли­вим в умовах дотримання бюджетною установою завдань щодо заощадливого використання бюджетних коштів, необхідності до­тримання нормативів і положень, передбачених законодавством з оплати праці. Проведення аналізу використання фонду оплати праці дає можливість оцінити потребу установи в коштах на оплату праці, її обгрунтованість, визначити повноту використан­ня фонду заробітної плати в цілому по установі та окремо за ка­тегоріями персоналу. Вивчення результатів аналізу видатків на заробітну плату дає можливість: впливати на ефективність праці працівників бюджетної сфери; виявляти фактори і визначати їх вплив на зміну виплат з фонду заробітної плати, запобігати нера­ціональним, необгрунтованим виплатам за рахунок коштів, пе­редбачених кошторисом на оплату праці.

Кожній бюджет­ній установі доводиться фонд оплати праці. Його величина є лі­мітом коштів, необхідних для оплати праці працівників за вико­нання встановленого обсягу послуг (робіт). У кошторисах витрат на поточне утримання бюджетних установ кошти на оплату праці становлять від 50 до 80 % від загальної суми. Аналіз використан­ня фонду оплати праці доцільно здійснювати за двома напряма­ми: аналіз фонду заробітної плати як економічного елемента ви­трат й аналіз заробітної плати в складі кошторису витрат бюджет­ної установи. Таке спрямування аналізу зумовлене особливостя­ми його змісту. У першому випадку вивчається склад витрат і фактори відхилень фактичних витрат за фондом заробітної плати від установленого ліміту в цілому та окремих складових, у другому — характеризується вплив витрат з фонду заробітної плати на виконання кошторису витрат бюджетної установи.

Завданнями аналізу використання фонду заробітної плати є:

Ø оцінювання обґрунтованості потреби установи в коштах на оплату праці;

Ø характеристика складу фонду оплати праці за категоріями персоналу, структурними підрозділами і формами виплат;

Ø визначення повноти використання фонду заробітної плати в цілому по установі та за окремими категоріями персоналу;

Ø виявлення факторів і вимір їхнього впливу на зміну виплат з фонду заробітної плати;

Ø характеристика рівня середньої ставки (посадового окладу) і факторів її зміни;

Ø перевірка відповідності зростання витрат з фонду заробіт­ної плати та обсягу роботи установи або показників ефективності праці;

Ø вивчення рівня організації оплати праці та запобігання не­раціональним виплатам з фонду заробітної плати.

Успішне вирішення перелічених завдань аналізу потребує вра­хування особливостей організації заробітної плати в бюджетній установі. Серед них визначальною є штатно-окладна система, основ­ними елементами якої є перелік посад у розрізі установ окремих га­лузей і розмірів місячних окладів за кожною посадою. Крім того, вона передбачає форми стимулювання високої професійної майстер­ності працівників у вигляді надбавок і доплат до основного посадо­вого окладу, а також виплати премій за особливі успіхи в роботі.

При вивченні третього слід знати, що у кошторисах бюджетних установ передбачаються ви­датки на харчування. Їх роль визначається значенням продуктів харчування в здійсненні установами функцій з надання послуг. Продукти харчування є складовою процесу надання послуг, тому головним завданням аналізу є обґрунтування найбільш доцільно­го використання видатків з метою забезпечення підвищення яко­сті послуг.

Обсяг продуктів харчування визначається виходячи з:

Ø чинних норм харчування;

Ø кількості днів харчування;

Ø контингенту людей, які харчуються.

Однак обсяг видатків, їх призначення, організація витрачання коштів на харчування в різних установах мають свої особливості.

Вони визначають характер і зміст аналізу виконання кошторису за статтею бюджетної класифікації видатків «Видатки на харчу­вання».

Особливе значення видатки на харчування мають у лікарнях і дитячих дошкільних закладах. У дитячих дошкільних закладах вони визначаються за нормами харчування диференційовано за типами установ і тривалістю перебування дітей в них протягом дня, в лікарнях — виходячи з середньорічної кількості ліжок, їх профілю, кількості днів функціонування одного ліжка та норм видатків на харчування на одного хворого в день.

Особливістю видатків на харчування є те, що вони безпосеред­ньо пов'язані з турботою держави про збереження та поліпшення здоров'я людей. У лікарняних установах вони виступають як лі­карський засіб і спрямовані на відновлення здоров'я хворих. То­му порушення встановлених норм видатків на харчування непри­пустиме, а їх економія позбавлена сенсу.

У процесі аналізу також слід звертати увагу на дотримання встановленого набору продуктів харчування.

Отже, основними завданнями аналізу видатків на харчуван­ня є:

Ø оцінювання повноти забезпечення установи фінансовими ресурсами на придбання продуктів харчування;

Ø оцінювання повноти використання кошторисних призна­чень за видатками;

Ø характеристика дотримання грошових і натуральних норм видатків;

Ø вивчення факторів, які впливають на повноту виконання кошторису за видатками;

Ø виявлення причин порушень щодо встановленого набору продуктів харчування.

При цьому враховується організація харчування в різних установах. Так, хворі, діти в дошкільних закладах, учні шкіл з подовженим днем і шкіл-інтернатів обслуговуються харчоблока­ми, які є структурними підрозділами окремих установ. Для кон­тингенту інших закладів харчування організується через підпри­ємства громадського харчування.

Аналіз видатків на харчування здійснюється за даними Звіту про виконання кошторису видатків і Звіту про виконання пла­ну по штатах і контингентах.

Розглядаючи четверте питання теми треба відзначити, що до капітальних видатків відносять видатки на капіталь­ний ремонт будівель і споруд й видатки на придбання основних засобів.

Капітальний ремонт будівель і споруд — це заміна або віднов­лення окремих застарілих їх елементів, що дає можливість надалі експлуатувати будівлі та споруди в придатному стані. Асигну­вання на його проведення виділяють у разовому порядку на під­ставі переліку робіт, що підлягають першочерговому виконанню згідно з актами дефектів і технічною документацією.

Обов'язковою умовою виділення коштів на капітальний ремонт і проведення аналізу видатків на його здійснення є наявність про­ектно-кошторисної документації, в якій зазначено об'єкти, обсяг і характер роботи з капітальної ремонту. При проведенні аналізу враховується, в який спосіб виконується капітальний ремонт — підрядний чи господарський. У разі підрядного способу вивча­ються повнота й обґрунтованість розрахунків з підрядниками за виконані роботи і передання матеріалів за рахунок кошторису установи; у разі господарського способу увага акцентується на оцінюванні використання трудових і матеріальних ресурсів. Від рівня цих видатків залежить ефективність використання витрат на капітальний ремонт.

Аналіз видатків на капітальний ремонт починається із загаль­ної характеристики виконання кошторису витрат. При цьому фак­тичні витрати порівнюються з витратами, передбаченими у кош­торисі. Також вивчаються витрати за об'єктами ремонту і видами робіт, що дає можливість контролювати цільове використання видатків. Для аналізу витрат на капітальний ремонт використовується така інформація: проектно-кошторисна документація, акти на ви­конання роботи і списання матеріалів. Для того щоб результати аналізу були достовірними, на місці робіт доцільно проводити спеціальні перевірки правильності відображення інформації. При­чини відхилень практичних витрат від норм вивчаються за пояс­нювальними записками виконавців робіт.

Аналіз витрат на капітальний ремонт передбачає також загаль­ну оцінку доцільності виділення на це завдання коштів і викорис­тання їх установою. Виділення бюджетній установі коштів у ма­лих розмірах уможливлює комплексне оновлення будівель і спо­руд. Доцільно здійснювати разове виділення у розмірах, що доз­воляють провести одночасно всі роботи з капітального ремонту будівель і споруд або достатніх для нового будівництва.

При вивченні п’ятого та шостого питання необхідно зауважити, що інші статті кошторису включають витрати установи на придбання обладнання, інвентарю, м'якого інвентарю, одягу, ме­дикаментів і перев'язувальних матеріалів, книг для бібліотек. Особливості їх аналізу викликані тим, що витрати бюджетних коштів пов'язані з придбанням товарно-матеріальних цінностей тривалого використання, застосовуваних у процесі обслуговування певного контингенту населення. Тому потреба в них у процесі надання послуг є критерієм оцінки необхідності та доцільно­сті їх придбання.

У дитячих дошкільних установах асигнування на придбання обладнання та інвентарю використовуються для закупівлі меб­лів, ліжок, кухонних і столових наборів; у школах та інших на­вчальних закладах — інвентарю та обладнання для навчальних і господарських цілей; в установах охорони здоров'я — медично­го обладнання, апаратів, приладів та інструментів, предметів догляду за хворими, спеціальних меблів і посуду, необхідного для лікування хворих. Розмір асигнувань установлюється з ура­хуванням наявного обладнання та інвентарю та переліку основ­них предметів, необхідних для придбання, згідно з планом ма­теріально-технічного постачання і нормативами фондозабезпеченості.

У процесі аналізу витрат на придбання обладнання та інвента­рю перелік фактично придбаних предметів зіставляють з перелі­ком, визначеним під час обґрунтування кошторису. За встанов­леними відхиленнями оцінюється здійснення витрат за цільовим призначенням.

У звітах бюджетних установ освіти вказують навчальні витра­ти. До їх складу залежно від типу закладу включають витрати на: придбання лабораторного посуду, паперу, хімікатів, матеріалів для трудового навчання, класних журналів; на оплату праці ква­ліфікованих робітників, інженерно-технічних працівників з на­вчання школярів на виробництві.

У ВНЗ до цієї групи включають витрати, безпосередньо пов'я­зані з організацією навчальних занять учнів підготовчих відді­лень і факультетів, а також занять студентів денної форми нав­чання. Сюди відносять витрати на: друкування навчальної і ме­тодичної літератури, матеріалів для навчального процесу, а та­кож різних форм, бланків, звітів; на придбання навчальних мате­ріалів та ін.

У процесі аналізу виявляється склад витрат на навчальні цілі, відповідність їх цільовому призначенню, рівень забезпеченості установ навчально-методичними матеріалами, їх збереженість та ефективність використання.

Аналіз витрат на придбання м'якого інвентарю та одягу вико­нують за групами: постільна білизна, спецодяг, спортивна форма. При цьому враховуються норми постачання і терміни викорис­тання, наявність їх на складі та в експлуатації, можливість дбай­ливого використання.

Розглядаючи сьоме питання теми треба відзначити, щоважливим етапом аналізу видатків бюджетної устано­ви є вивчення співвідношення між касовими і фактичними видат­ками. Воно може характеризуватися рівністю між ними, переви­щенням касових видатків над фактичними або фактичних ви­датків над касовими. Вивчення існуючого між ними об'єктивного взаємозв'язку і залежності дає можливість виявити виробничі та фінансові ситуації, що виникли в процесі виконання єдиного кош­торису доходів і видатків.

Фактичні видатки являють собою видатки звітного періоду на утримання бюджетної установи, списані в установленому по­рядку, їх вивчення дає можливість оцінити ефективність викори­стання бюджетних коштів, установити ступінь відповідності ви­датків обсягу виконаної роботи або встановленим нормам.

Касовими видатками є видатки бюджетних коштів у межах сум, виданих банком бюджетній установі наявними грошима або в порядку безготівкових розрахунків. До касових належать видат­ки на виплату заробітної плати і стипендій, на видавання авансів на відрядження, дрібні господарські видатки, видатки на оплату рахунків постачальників товарно-матеріальних цінностей, вико­наних робіт і виконаних послуг. Вони.є показником повноти ви­користання отриманих коштів. Тому при внесенні установою будь-яких сум на рахунок у банку бюджетні кошти відновлюють­ся, а касовий видаток зменшується. Характеризуючи зв'язок між касовими і фактичними видатками, необхідно виходити з того, що відкриття бюджетних кредитів або перерахування коштів з бюджету установами здійснюється згідно із затверджуваним єди­ним кошторисом, який передбачає потребу установи в грошових ресурсах для господарських операцій (придбання товарно-мате­ріальних цінностей і розрахунків за їх постачання і т. ін.), пов'я­заних з їхньою діяльністю в поточному бюджетному (календар­ному) році. Тому можна припустити, що в певних (ідеальних) умовах касові (К_в) і фактичні (Ф_в) видатки рівні і їх співвідношення в цьому випадку характеризується виразом К_в = Ф_в.

Однак на практиці випадки рівності касових і фактичних ви­датків дуже рідкі. Це можливо лише в тому разі, якщо рух коштів на рахунках установи в банку і списання видатків відбуваються одночасно, наприклад при оплаті наданих послуг за рахунками (оплата за оренду приміщення і т. ін.). Бюджетні кошти, отримані в банку, в такому разі списуються і в балансі про виконання кош­торису видатків, що відображає рух коштів, у залишках не врахо­вуються.

У більшості випадків касові та фактичні видатки за часом здійснення та за абсолютною величиною не збігаються. Це пов'я­зано з тим, що не всі грошові ресурси, отримані в банку, можуть бути списані та віднесені на фактичні видатки безпосередньо в момент їх отримання. Установа оплачує рахунок за прилади, але в звітному році може їх не отримати. Отже, касові видатки були здійснені, а для відображення фактичних видатків підстави не­має. Вона матиме місце після отримання оплачених матеріальних цінностей і передання їх в експлуатацію. Сплачена за обладнання сума бюджетних коштів переходить на наступний рік і відбива­ється в балансі виконання кошторису видатків у вигляді дебітор­ської заборгованості. Характерним при цьому є те, що за такої виробничо-фінансовій ситуації залишки розрахунків з іншими дебіторами збільшаться порівняно з їх наявністю на початок ро­ку. Оплачені й отримані в звітному році матеріальні цінності мо­жуть бути використані лише частково. Однак фактичні видатки з даної виробничо-фінансової операції не рівні касовим видаткам, оскільки частина оплачених матеріальних цінностей залишають­ся невитраченими. Вони переходять на наступний рік і відбива­ються в балансі про виконання кошторису видатків у вигляді за­лишку матеріальних цінностей, збільшуючи його порівняно з початком року. Установа може отримати за договором поставки від інших підприємств або установ матеріальні цінності й повніс­тю їх витратити, але не оплатити через відсутність коштів на поточному рахунку в банку. Це відіб'ється на сумі фактичних видат­ків. Касові видатки в даному випадку ще не були здійснені, тому не сплачена постачальникам сума перейде на наступний рік: у врахуванні та звітності вона відіб'ється у вигляді залишку креди­торської заборгованості на кінець року і призведе до його зрос­тання порівняно з початком року, що є ознакою перевищення фактичних видатків над касовими на таку саму суму.

Аналогічні співвідношення між касовими та фактичними ви­датками можуть складатися й за інших виробничо-фінансових операцій. їх вивчення дає можливість виявити основні напрями розміщення бюджетних коштів у процесі касового виконання кошторису видатків і джерела формування фактичних видатків.

Виходячи із суттєвості касових і фактичних видатків, їх співвідношення за даними звітності установи можна визначити загальну суму касових (Кв) і фактичних видатків (Фв), які розраховуються за формулами, що унаочнюють співвідношення між ними, і дають змогу виявити причини перевищення касових видатків над фактичними або фактичних видатків над касовими:

Кв = Зп + П - Зк, (3.1.)

де Зп — залишки коштів установи на початок року; П — сума коштів, перерахованих за рік; Зк — залишки грошових засобів установи на кінець року.

Фв = Кв - (ЗКП - ЗКК) + (ЗМП - ЗМК) + (ЗДП - ЗДК) + (ПОп - ПОк), або

Фв = Кв + (ЗКК - ЗКП) - (ЗМК - ЗМП) - (ЗДК - ЗДП) - (ПОк - ПОп), (3.2.)

де ЗКП, ЗКК — заборгованість кредиторська на початок і на кінець року; ЗМП, ЗМК — залишки на рахунках матеріалів на початок і на кінець року; ЗДП, ЗДК — заборгованість дебіторська на початок і на кінець року; ПОп, ПОк — залишки на рахунках підзвітних осіб на початок і на кінець року.

Отже, можна зробити висновок, що касові видатки характери­зують рух коштів, виділених установі, а фактичні видатки — пов­ноту їх використання. Тому для визначення суми фактичних ви­датків необхідно до суми касових видатків додати залишки кре­диторської заборгованості на кінець року і відняти ці залишки на початок року або додати залишки на рахунках матеріалів, дебіто­рів і підзвітних осіб на початок року і з отриманої суми відняти їх залишки на кінець року.

Вивчення співвідношення між касовими та фактичними видатками здійснюється в цілому за кошторисом і за окремими його статтями з використанням даних звіту про виконання кошторису видатків (форма №2), балансу виконання кошторису видатків (форма № 1), обліку касових і фактичних видатків за окремими статтями і видами.

Таким чином, про співвідношення між касовими та фактични­ми видатками судять за характером зміни залишків на матеріаль­них та розрахункових рахунках балансу виконання єдиного кош­торису.

Проте слід враховувати, що існують операції, які ведуть до зміни залишків, але не впливають на суму касових і фактичних видатків. До них належать: списання за рахунок установи без­надійних боргів і нестач матеріальних цінностей; оприбутку­вання надлишків цінностей і коштів; списання кредиторської заборгованості після закінчення строку позовної давності; опри­буткування матеріалів від ліквідації основних засобів; перене­сення вартості матеріальних цінностей з рахунків матеріальних цінностей на рахунки основних фондів або навпаки. Результати операцій відображаються в звіті та в довідці до балансу вико­нання єдиного кошторису. Через це в процесі аналізу співвід­ношення між касовими та фактичними видатками виявлені змі­ни залишків необхідно коригувати на величину сум за зазна­ченими операціями.

Питання для самоконтролю

1. Способи забезпечення повноти, доцільності та економного використання залучених коштів.

2. Характеристика факторів, що впливають на зміну витрат за фондом заробітної плати, та методика їх ви­значення в бюджетній організації.

3. Фактори зміни окремих статей витрат бюджетної організації.

4. Основні напрями аналізу витрат бюджетної уста­нови за статтями (призначеннями).

5. Економічний зміст касових і фактичних витрат. їх аналітичне значення для вивчення виконання кошто­рису витрат бюджетної установи.

Тестові завдання

1. До якої групи власних надходженнь бюджетних установ відносять плату за оренду майна бюджетної установи:

а) плата за послуги, що надаються бюджетними устано­вами;

б)інші джерела власних надходжень бюджетних установ;

2. Фонд заробітної плати бюджетної установи складає:

а) основна заробітна плата + додаткова заробітна плата ;

б)основна заробітна плата + додаткова заробітна плата + інші заохочувальні та компенсаційні виплати;

в) основна заробітна плата + інші заохочувальні та компенсаційні виплати;

3. Обсяг продуктів харчування визначається виходячи з:

а) чинних норм харчування;

б)кількості днів харчування;

в) контингенту людей, які харчуються;

г) всі відповіді вірні;

4. Видатки звітного періоду на утримання бюджетної установи, списані в установленому по­рядкуце:

а) касові видатки;

б)поточні видатки;

в) списані видатки;

г) фактичні видатки;

5. Списання за рахунок установи без­надійних боргів і нестач матеріальних цінностей:

а) впливає на суму касових видатків;

б)не впливаює на суму касових і фактичних видатків;

в) впливає на суму касових і фактичних видатків.