Тема: Статистика страхової діяльності
Самостійна робота студентів № 13-14
1 Питання які треба опрацювати:
1. Ознаки класифікації страхової діяльності
2. Обчислення страхових платежів
3. Три рівні аналізу платоспроможності
2 Основні тези лекції:
Страхування — це система економічних відносин, що полягають у створенні за рахунок підприємств, організацій та населення спеціального фонду коштів і використанні його для відшкодування втрат, що сталися в результаті стихійного лиха й інших несприятливих випадкових явищ, а також для надання допомоги громадянам у разі настання в їхньому житті різних кризових ситуацій (досягнення певного віку, втрата працездатності тощо). У процесі страхування беруть участь страхова організація — страховик та страхувальники — юридичні і фізичні особи, — які вносять до страхової організації встановлені платежі. Крім того, учасником страхових відносин може бути особа, призначена для одержання страхової суми.
Страхування відіграє дуже важливу роль у процесі переходу країни до конкурентного вільного ринку. Не виключаючи повністю ринкової невизначеності, страхування може певною мірою гарантувати фінансову безпеку як приватних комерційних і промислових підприємств, так і фізичних осіб. Страхування також сприяє виникненню і розвитку ринку довгострокового позикового капіталу, необхідного для фінансування процесу створення нових високопродуктивних підприємств і економічного розвитку в цілому.
Страхування дозволяє зменшити ймовірність банкрутств у разі настання несприятливих подій, пом’якшуючи, зокрема, наслідки економічної нестабільності.
Особисте страхування дозволяє громадянам у разі настання страхових випадків дістати певну матеріальну підтримку з відповідних фондів.
Про економічний розвиток країни часто судять на підставі того, як у ній організовано страхову справу. Ця справа за дохідністю в багатьох країнах посідає друге місце після туризму, випереджаючи промисловість та банківську справу. Розвинена система страхування є певним гарантом залучення іноземних інвестицій.
Головне завдання статистики страхування — вивчення тенденцій розвитку страхових продуктів і попиту на них, складу страхувальників, оцінювання диференційованих ризиків і пов’язаних з ними збитків, дослідження ефективності інвестицій і діяльності страхових компаній у цілому.
Страхову діяльність класифікують за такими ознаками.
1. За функціями:
· нагромадження — учасники страхового процесу створюють резерв коштів для покриття можливих збитків;
· перерозподільна — страхування є засобом перерозподілу збитків на всіх учасників страхового ринку;
· відшкодування (ризикова) — надається допомога тим, хто постраждав від страхового випадку;
· попереджувальна — фінансуються заходи, спрямовані на зниження втрат від страхових подій.
2. За формами страхування:
· добровільне на підставі договорів між страхувальниками та страховиками;
· обов’язкове — згідно із законодавчими актами.
3. За видами:
· особисте — страхування життя, від нещасних випадків, медичне страхування;
· майнове — страхування транспорту, вантажів, інших видів майна, фінансових ризиків;
· страхування відповідальності, предметом якого є можливі зобов’язання страхованого щодо відшкодування втрат третім особам;
· перестрахування, у результаті якого страховик, приймаючи на страхування ризики, частину відповідальності за ними передає іншим страховикам для створення збалансованого страхового портфеля та забезпечення стабільності страхових операцій.
4. За формами власності страхових компаній:
· створені на капіталі фізичних осіб;
· створені на капіталі юридичних осіб;
· створені на капіталі фізичних та юридичних осіб;
· створені на основі приватного і державного капіталу;
· створені на основі капіталу держави.
Для характеристики страхової діяльності застосовується така система показників:
N — загальна чисельність застрахованих об’єктів;
n — чисельність об’єктів, які постраждали в результаті страхових випадків, випадків, які відбулися, і ризик за якими був за-
страхований;
S — страхова вартість усіх застрахованих об’єктів або страхова відповідальність, тобто сума грошових коштів, у межах якої страхувальник згідно з умовами страхування має зробити виплату в разі настання страхового випадку;
— страхова вартість об’єктів, що постраждали;
Р — страховий платіж (страховий внесок, страхова премія), тобто плата за страхування, яка передбачена угодою страхування і розмір якої залежить від страхової суми і страхового тарифу;
W — сума виплат страхового відшкодування;
m — кількість страхових випадків.
Застосовуючи перелічені абсолютні величини, визначають такі відносні показники інтенсивності:
· середню страхову вартість застрахованих об’єктів ;
· середню страхову вартість об’єктів, що постраждали ;
· середній розмір виплаченого страхового відшкодування ;
· частку об’єктів, які постраждали ;
· показник виплат страхового відшкодування в розрахунку на страхові платежі ;
· страхові платежі в розрахунку на страхову вартість застрахованих об’єктів ;
· показник збитковості страхової суми .
Одним з найважливіших показників статистики страхової справи є страхові тарифи, або ставки страхових платежів. Вони мають бути розраховані так, щоб забезпечити виплату страховиком належного відшкодування страхувальнику і забезпечити прибутковість страхової діяльності.
Страховий тариф, або брутто-ставка Сб, складається з двох частин: нетто-ставки Сн, яка забезпечує виплату страхового від-
шкодування; навантаження Н, яке забезпечує відшкодування витрат страховика і прибутковість його діяльності.
Нетто-ставка Сн — це, по суті, планова збитковість страхової суми. Вона характеризує розмір відповідальності страховика. Чим менший цей показник, тим ефективніша його діяльність. Показник збитковості залежить від частки об’єктів, які постраждали, тобто вірогідності страхового випадку , середнього розміру страхового відшкодування і середньої вартості застрахованих об’єктів .
Звідси показник збитковості:
.
Для визначення планового розміру нетто-ставки використовується динамічний ряд показників збитковості, на основі якого техніку розрахунку нетто-ставки ілюструє такий приклад.