Склад і структура основних фондів і основних засобів підприємств

Первинне формування основних фондів, їх функціонування і розширене відтворювання здійснюються за безпосередньою участю фінансів, за допомогою яких утворюються і використовуються грошові фонди цільового призначення, які забезпечують придбання, експлуатацію і відновлення засобів труда.

Розглянемо основні і оборотні фонди, які складають поняття матеріальних активів підприємства. Тому вивчення матеріальних активів у курсі „фінанси підприємства” має на меті визначення і обґрунтування джерел їх фінансування у дійсному часі та у майбутньому.

Під терміном основні фонди розуміють основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень,
невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що
призначаються платником податку для використання у господарській
діяльності, вартість яких перевищує 2500 гривень
і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом
та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з
дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або
операційний цикл, якщо він довший за рік) (Податковий кодекс, 2.12.2010 року N 2755-VI, стаття 14.). До 1.01.2011 до визначення основних фондів не було внесено грошове обмеження, до 2004 року до основних фондів відносилися матеріальні цінності, вартість яких перевищувала 1000 гривень.

З 2000 року введено в дію Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" (Наказ Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. N 92 ), згідно якого можна отримати інформацію про основні фонди з фінансової звітності.

Згідно ПСБУ 7 Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання
товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для
здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій,
очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше
одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Для цілей бухгалтерського обліку основні засоби
класифікуються за такими групами:

1. Основні засоби

1.1. Земельні ділянки.

1.2. Капітальні витрати на поліпшення земель.

1.3. Будинки, споруди та передавальні пристрої.

1.4. Машини та обладнання.

1.5. Транспортні засоби.

1.6. Інструменти, прилади, інвентар (меблі).

1.7. Тварини.

1.8. Багаторічні насадження.

1.9. Інші основні засоби.

2. Інші необоротні матеріальні активи

2.1. Бібліотечні фонди.

2.2. Малоцінні необоротні матеріальні активи.

2.3. Тимчасові (нетитульні) споруди.

2.4. Природні ресурси.

2.5. Інвентарна тара.

2.6. Предмети прокату.

2.7. Інші необоротні матеріальні активи.

3. Незавершені капітальні інвестиції.

На відміну від фондів, основні засоби – фінансова категорія, що являє собою грошові кошти, вкладені (інвестовані) в основні фонди.

У момент придбання основних фондів і прийняття їх на баланс підприємства величина основних засобів кількісно співпадає з вартістю основних фондів. Надалі, по мірі участі основних фондів у виробничому процесі їх вартість роздвоюється: одна її частина, що дорівнює зносу, переноситься на готову продукцію, інша – виражає залишкову вартість діючих основних фондів.

Як фінансова категорія основні засоби переходять в інші фонди грошових коштів, що утворюються в процесі господарчої діяльності: амортизаційні відрахування, фонд виробничого і соціального розвитку і інші фонди, що може утворювати підприємство.

Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат:

-суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

-реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

-суми ввізного мита;

-суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

-витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

- витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів;

-інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Отримати інформацію про основні фонди підприємства можна з Приміток до фінансової звітності, в них показано:

- вартість (первісна або переоцінена), за якою основні засоби відображені в балансі.

- методи амортизації, що застосовуються підприємством, та діапазон строків корисного використання (експлуатації).

- сума зносу на початок звітного року.

- вартість основних засобів, отриманих в результаті об'єднання підприємств.

- суми переоцінки по основним фондам.

- суми вибулих основних фондів.

- нараховану амортизацію.

- сума втрат від зменшення корисності і сума вигід від відновлення корисності (у звіті про фінансові результати в звітному періоді).

- первісну (переоцінена) вартість та суму зносу на кінець звітного року.

- інформацію про обмеження володіння, користування та розпорядження основними фондами.

- сума і знос переданих у заставу основних засобів.

- сума капітальних інвестицій в основні засоби за звітний рік.

- сума укладених угод на придбання у майбутньому основних засобів.

- залишкова вартість основних засобів, що тимчасово не використовуються (консервація, реконструкція тощо).

- первісна (переоцінена) вартість повністю амортизованих основних засобів, які продовжують використовуватись.

- залишкова вартість основних засобів, вилучених з експлуатації для продажу.

- первісна вартість, залишкова вартість та метод оцінки основних засобів, отриманих за рахунок цільового фінансування.

- зміну розміру додаткового капіталу в результаті переоцінки основних засобів та обмеження щодо його розподілу між власниками (учасниками).

На балансі підприємств враховуються власні основні фонди, по яких нараховується амортизація. Балансова вартість основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів - сума залишкової вартості
таких засобів та активів, яка визначається як різниця між
первісною вартістю з урахуванням переоцінки і сумою накопиченої
амортизації.

Крім того, підприємства в процесі господарської діяльності можуть орендувати основні фонди, за які сплачується орендна плата. Оренда основних фондів носить назву лізингу. Виділяють: оперативний, фінансовий і зворотний лізинг.

Оперативний лізинг - (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає передачу орендарю
основного фонду, придбаного або виготовленого орендодавцем, на
умовах інших, ніж ті, що передбачаються фінансовим лізингом
(орендою).

Фінансовий лізинг - господарська операція, що здійснюється фізичною або юридичною особою і передбачає передачу орендарю майна, яке є основним засобом і придбане або виготовлене орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу. Лізинг (оренда) вважається фінансовим, якщо лізинговий (орендний) договір містить одну з таких умов: об'єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менш як 75 відсотків його первісної вартості, а орендар зобов'язаний придбати об'єкт лізингу у власність протягом строку дії лізингового договору або в момент його закінчення за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі; балансова (залишкова) вартість об'єкта лізингу на момент
закінчення дії лізингового договору, передбаченого таким
договором, становить не більш як 25 відсотків первісної вартості
ціни такого об'єкта лізингу, що діє на початок строку дії
лізингового договору; сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює первісній вартості об'єкта лізингу або перевищує її; майно, що передається у фінансовий лізинг, виготовлене за
замовленням лізингоотримувача (орендаря) та після закінчення дії
лізингового договору не може бути використаним іншими особами,
крім лізингоотримувача (орендаря), виходячи з його технологічних
та якісних характеристик.

Зворотний лізинг - господарська операція, що здійснюється фізичною чи юридичною особою і передбачає продаж основних засобів фінансовій організації з одночасним зворотним отриманням таких основних засобів такою фізичною чи юридичною особою в оперативний або фінансовий лізинг.

Оренда житлових приміщень - операція, що передбачає
надання житлового будинку, квартири або їх частини її власником у
користування орендарю на визначений строк для цільового
використання за орендну плату.

Оренда житла з викупом - господарська операція юридичної
особи, що передбачає відповідно до договору оренди житла з викупом
передання другій стороні - фізичній особі (особі-орендарю)
майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено та/або
житло за плату на довготривалий (до 30 років) строк, після
закінчення якого або достроково, за умови повної сплати орендних
платежів та відсутності інших обтяжень та обмежень на таке житло,
житло переходить у власність орендаря. Оренда житла з викупом може
передбачати відступлення права вимоги на платежі за договором
оренди житла з викупом.

Лізинг дає орендареві ряд переваг порівняно із звичайними формами фінансування і кредитування основних фондів:

1. Зберігається ліквідність балансу.

2. Досягається економія власних коштів підприємства.

3. Сплата орендних платежів може здійснюватися з прибутків, які отримуються від експлуатації об'єкта, що орендується.

4. Дозволяє підприємствам уникати втрат, пов'язаних з моральним старінням технічних ресурсів, і сприяє використанню в господарстві найбільш довершених машин, обладнання, електронно-обчислювальної техніки.

Відповідно діючого законодавства джерелами фінансування основних фондів можуть виступати:

– власні фінансові ресурси;

– залучені фінансові ресурси та запозичені кошти;

– централізовані фінансові ресурси.

Зазначимо, що питання про вибір джерел фінансування повинні вирішуватися з урахуванням багатьох факторів: вартості залученого капіталу, ефективності використання капіталу, співвідношення власного та запозиченого капіталу, наявного фінансового стану підприємства, рівня ризикованості різних джерел фінансування, економічних інтересів інвесторів і позичальників тощо.