Аналіз прибутку та прибутковості

Основними завданнями аналізу фінансових результатів діяльності підприємства є: оцінка динаміки показників прибутку, обґрунтування утворення та розподілу їх фактичної величини; виявлення та вимірювання дії різних факторів на прибуток; оцінка можливих резервів майбутнього зростання прибутку на основі оптимізації обсягів виробництва та витрат.

До узагальнюючих показників фінансових результатів діяльності підприємства належать: прибуток (збиток) від реалізації продукції (робіт, послуг); прибуток (збиток) від іншої реалізації; доходи та витрати від позареалізаційних операцій; балансовий прибуток; оподаткований прибуток; чистий прибуток та ін.

Показники фінансових результатів характеризують абсолютну ефективність господарювання підприємства. Найважливішими серед них є показники прибутку, які за умов ринкової економіки складають основу економічного розвитку підприємства. Зростання прибутку створює фінансову базу для самофінансування, розширеного відтворення, розв’язання соціальних і матеріальних проблем трудових колективів. За рахунок прибутку виконується також частина зобов’язань підприємства перед бюджетом, банками та іншими підприємствами й організаціями. Таким чином, показники прибутку стають найважливішими для оцінки виробничої та фінансової діяльності підприємств. Вони характеризують ступінь його ділової активності та фінансового благополуччя. За рівнем прибутку визначають рівень віддачі авансованих коштів і дохідність вкладень в активи даного підприємства.

Балансовий (валовий) прибуток — це сума прибутку від реалізації продукції та іншої реалізації і доходів від позареалізаційних операцій, зменшених на суму витрат по цих операціях. До складу доходів (витрат) від позареалізаційних операцій входять: доходи, що отримані від часткової участі в спільних підприємствах; від здачі майна в оренду; доходи з акцій, облігацій та інших цінних паперів, що належать підприємству; суми, отримані і сплачені у вигляді економічних санкцій та відшкодування збитків; інші доходи та витрати від операцій, безпосередньо не пов’язаних з виробництвом і реалізацією продукції. При цьому платежі, внесені до бюджету у вигляді санкцій згідно із законодавством, здійснюються за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, і не включаються до складу витрат від позареалізаційних операцій.

Ключовим питанням аналізу є формування показника загального балансового прибутку. Слід оцінити вплив прогресивних факторів формування прибутку — зниження собівартості продук­ції, зростання обсягу реалізації продукції, підвищення якості та поліпшення асортименту продукції.

Розрахунок балансового прибутку виконується за формулою

,

де Р^б — балансовий прибуток або збиток; Р^р — прибуток або збиток від реалізації продукції (робіт, послуг); Р^пр — прибуток (збиток) від реалізації основного капіталу та іншого майна підприємства; Р^вн — сальдо доходів і витрат від позареалізаційних операцій.

Прибуток (збиток) від реалізації продукції (робіт, послуг) визначається за такою формулою:

,

де N^p — виручка від реалізації продукції (робіт, послуг); S ^p — витрати на виробництво реалізованої продукції (робіт, послуг); Р^пдв — податок на додану вартість (ПДВ); Р^А — акцизи, імпортне та експортне мито.

Прибуток від реалізації продукції визначається як різниця між виручкою від реалізації продукції в діючих цінах (без податку на додану вартість та акцизів) і витратами на виробництво і реалізацію продукції, що включається до собівартості. До останньої при визначенні прибутку включаються: матеріальні витрати з урахуванням витрат, пов’язаних з використанням природної сировини; амортизаційні відрахування на повне відтворення основного капіталу; витрати на оплату праці; відрахування на державне соціальне страхування, відрахування на медичне страхування; платежі з обов’язкового страхування майна; платежі по кредитах банків і постачальників у межах ставки, встановленої законодавством, крім відсотків по прострочених і відстрочених позичках і позичках, отриманих на заповнення недоліку власних обігових коштів, на придбання основних засобів нематеріальних активів; витрати по всіх видах ремонту та інші витрати на виробництво і реалізацію продукції.

До собівартості продукції не включають виплати в грошовій і натуральній формах, які здійснюються за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, і спеціальних джерел, і виплати, не пов’язані безпосередньо з оплатою праці.

Прибуток (збиток) від реалізаціїосновного капіталу та інших матеріальних цінностей (іншого майна) визначається як різниця між ціною продажу майна (ринковою) і початковою або остаточною вартістю майна.

Для обчислення оподатковуваного прибутку балансовий при­буток коригується: збільшується на суму перевищення витрат на оплату праці персоналу підприємства, зайнятого основною діяльністю, в складі собівартості реалізованої продукції порівняно з їх нормованою величиною; зменшується на суму рентних платежів, що вносяться у встановленому порядку до бюджету з прибутку; зменшується на суму доходів, отриманих з акцій, облігацій, інших цінних паперів, що належать підприємству; зменшується на суму доходу, отриманого від часткової участі в інших підприємствах (крім доходів, отриманих за межами України).

Сума податку визначається, виходячи з величини оподатковуваного прибутку з урахуванням наданих пільг і ставки податку на прибуток. Підприємства, крім податку на прибуток, сплачують податки з таких видів доходів і прибутку: дивідендів; відсотків, отриманих з акцій і облігацій, що належать підприємствам; доходів від часткової участі в інших підприємствах, створених на території України; доходів казино (включаючи доходи від оренди та інших видів використання), відеосалонів (відеопоказу), прокату відео- та аудіокасет та запису на них, від гральних автоматів з грошовим виграшем; прибутку від проведення масових концертно-видовищних заходів на майданчиках і в приміщеннях тощо.

Повна інформація про суму сплаченого і нарахованого податку та інших платежів до бюджету, що повинні бути сплачені та фактично внесені за звітний період, представлені в розділі ІІ звіту підприємства про фінансові результати.

Чистий прибуток підприємства визначається як різниця між оподатковуваним балансовим прибутком та величиною податку з урахуванням пільг. Напрями використання чистого прибутку визначаються підприємством самостійно (подані в розділах ІІ і IV звіту підприємства про фінансові результати). Державний вплив на вибір напрямів використання чистого прибутку здійснюється через податки, податкові пільги, а також економічні санкції.

Прибутковість підприємств визначається показниками рентабельності. Розраховують рентабельність продукції й підприємства.

Рентабельність продукції (r) розраховується як відношення прибутку (П_р), отриманого від реалізації продукції, до витрат (С) на її виробництво:

.

Рентабельність підприємства (R) визначається за формулою

,

де К — величина капіталу.

Загальна рентабельність=

= 100 · (валовий (балансовий) прибуток / середня вартість майна).

Чиста рентабельність підприємства =

= 100 · (чистий прибуток підприємства / середня вартість майна).

Чиста рентабельність власного капіталу =

= 100 · (чистий прибуток підприємства / середня величина
власного капіталу).

Загальна рентабельність виробничого капіталу =

= 100 · (валовий (балансовий) прибуток / середня вартість основного виробничого капіталу та оборотних матеріальних активів).

Показники рентабельності є найузагальнішою характеристикою ефективності господарської діяльності. На них впливають показник рентабельності продукції (його прийнято називати ефективністю управління) і показник капіталовіддачі (ділової активності).

Приклад 1. Маємо такі умовні дані по підприємству за місяць, млн грн.:

Виручка від реалізації
в тому числі податок на додану вартість
Собівартість реалізованої продукції
Управлінські витрати
Отримані чисті відсотки	0,2
Чисті доходи від інших операцій (валові доходи мінус валові витрати)	2,0
Інші позареалізаційні доходи	1,1
Інші позареалізаційні витрати	0,9
Податок на прибуток	28,3

Визначити:

1) прибуток від реалізації;

2) прибуток від фінансово-господарської діяльності;

3) балансовий прибуток;

4) нерозподілений прибуток.

Розв’язання:

1) Прибуток від реалізації продукції:

П_р = 490 – 84 – 274 – 19 + 0,2 = 113,2 млн грн.

2) Прибуток від фінансово-господарської діяльності:

П = 113,2 + 2,0 = 115,2 млн грн.

3) балансовий прибуток:

П_б = 115,2 + 1,1 – 0,9 = 115,4 млн грн.

4) Нерозподілений прибуток за станом на кінець місяця:

П_н = 115,4 – 1,9 = 113,5 млн грн.

Аналізуючи показники прибутку і рентабельності, статистика наводить не лише загальну оцінку їх розміру, але й характеризує їх зміну в динаміці під впливом окремих факторів.

Відносна зміна середнього рівня рентабельності продукції визначається системою індексів:

,

,

,

де С₁, С₀ — витрати на виробництво і реалізацію продукції; d₁ i d₀ — питома вага витрат відповідно на виробництво і реалізацію продукції в загальних витратах.

Абсолютна зміна середнього рівня рентабельності зумовлена впливом таких факторів:

а) рентабельності: ;

б) структури: .

Приклад 2.Маємо такі дані, млн грн.:

Вид продукції	Витрати на виробництво і реалізацію	Прибуток від реалізації продукції
базисний період	поточний період	базисний період	поточний період
А
Б

Визначити:

1) рівень рентабельності по кожному виду продукції і в цілому по двох видах продукції за кожний період;

2) загальні індекси рентабельності (змінного, фіксованого складу і структурних зрушень);

3) абсолютну зміну середньої рентабельності продукції за рахунок впливу таких факторів: а) рентабельності; б) структурних зрушень.

Розв’язання:

1) Рівень рентабельності:

по продукції А:

базисний період: r_a0 = 140/480 = 0,29, або 29 %;

поточний період: r_a1 = 210/620 = 0,34, або 34 %.

По продукції Б:

базисний період: r_б0 = 60/220 = 0,27, або 27 %;

поточний період: r_б1= 40/160 = 0,25, або 25 %.

У цілому по двох видах продукції:

базисний період: , або 28,6 %

поточний період: , або 32 %.

2) , або 119 %.

Визначаємо питому вагу витрат у загальній сумі витрат:

d_А0 = 0,686, d_Б0 = 0,314;

d_А1 = 0,795; d_Б1 = 0,205;

, або 113,9 %.

, або 98,3 %.

Середня рентабельність збільшилась на 11,9 % за рахунок збільшення рентабельності по окремих видах продукції на 13,9 % та її зниження на 1,7 % внаслідок зменшення питомої ваги продукції з вищою рентабельністю.

3) Приріст середньої рентабельності визначається впливом:
а) зміни рентабельності (Dr = år₁d₁ – år₀d₁); б) структурних зрушень (Dd = år₀d₁ – år₀d₀).

= år₁d₁ – år₀d₀ = 0,2 – 0,286 = 0,034;

Dr = år₁d₁ – år₀d₁ = 0,32 – 0,281 = 0,039;

Dd = år₀d₁ – år₀d₀ = 0,281 – 0,286 = –0,005.

На рівень прибутку мають вплив такі фактори: обсяг реалізації товарів та послуг; структура продукції; ціни на реалізовану продукцію; ціни на сировину, матеріали, паливо, тарифи на електроенергію; рівень витрат матеріальних і трудових ресурсів. Аналіз впливу факторів на розмір прибутку покажемо на наступному прикладі.

Приклад 3. Маємо такі умовні дані про результати виробничої та фінансової діяльності підприємства, тис. грн.:

Показники	Базисний період	Поточний період
1. Середньорічна вартість основного виробничого капіталу	50 000	60 000
2. Середні залишки обігових коштів	12 500	12 300
3. Виробничі фонди (ряд. 1 + ряд. 2)	62 500	72 300
4. Реалізація продукції в цінах підприємства	120 000	135 000
5. Реалізація продукції в цінах підприємства базисного періоду	120 000	136 000
6. Повна собівартість реалізованої продукції	110 000	118 000
7. Реалізована в поточному періоді продукція за собівартістю базисного періоду	—	119 000
8. Прибуток від реалізації продукції (ряд .4 – ряд. 6)	10 000	17 000
9. Прибуток від реалізації інших матеріальних засобів
10. Доходи від позареалізаційної діяльності

Визначити:

1) балансовий прибуток;

2) загальну рентабельність;

3) абсолютний приріст рентабельності за рахунок:

а) прибутку від реалізації продукції;

б) прибутку від реалізації інших матеріальних засобів;

в) доходів від позареалізаційної діяльності;

4) абсолютну і відносну зміну прибутку внаслідок впливу таких фак­торів: а) цін; б) собівартості; в) обсягу продукції; г) асортиментних зрушень;

5) відносну зміну загальної рентабельності за рахунок приросту (зниження) основного капіталу та обігових коштів.

Розв’язання:

1) Балансовий прибуток дорівнює:

П_б0 = 10000 + 200 + 800 = 11000 млн грн.;

П_б1 = 17000 + 250 + 1000 = 18250 млн грн.

2) Загальна рентабельність становить:

r₀ = (11000/62500)100 = 17,6 %;

r₁ = (18250/72300)100 = 25,2 %.

3) Абсолютний приріст рентабельності

Dr = 25,2 – 17,6 = 7,6 %

отримано за рахунок збільшення балансового прибутку

,

яке склалося під впливом таких показників:

а) прибутку від реалізації продукції:

;

б) прибутку від реалізації інших матеріальних засобів:

;

в) доходів від позареалізаційної діяльності:

.

Серед факторів, що визначають величину балансового прибутку, найбільший вплив на приріст рентабельності має прибуток від реалізації продукції. Величина цього показника залежить від динаміки цін, собівартості, обсягу продукції та її асортименту.

4) Абсолютний приріст прибутку від реалізації продукції

DП = П₁ – П₀ = 17000 – 10000 = 7000 тис. грн.

зумовлений впливом таких факторів:

а) ціни:

DП_р = Sp₁q₁ – Sp₀q₁ = 135000 – 136000 = –1000 тис. грн.;

б) собівартості:

DП_с = Sс₀q₁ – Sс₁q₁ = 119000 – 11800 = 1000 тис. грн.;

в) обсягу реалізованої продукції:

DП_q = П₀ (І_q – 1) = 10000(136000/12000 – 1) = 1330 тис. грн.

г) асортиментних зрушень:

DП = DП_р + DП_с + DП_q + DП_ас;

7000 = –1000 + 1000 + 1330 + 5670.

Відносні показники:

а) ціни: ;

б) собівартості: ;

в) обсягу продукції: ;

г) асортименту: .

Сукупна зміна загальної рентабельності за рахунок факторів прибутку від реалізації продукції: 1,4 – 1,4 + 1,85 + 7,85 = 9,7.

5) Зміна загальної рентабельності за рахунок основного та оборотного капіталу

;

а) за рахунок основного капіталу:

;

б) за рахунок оборотного капіталу:

;

Разом:

–2,4 = –2,43 + 0,03.

Фінансові коефіцієнти

Для характеристики різних аспектів фінансового стану застосовуються як абсолютні, так і відносні фінансові коефіцієнти, які являють собою відносні показники фінансового стану. Останні розраховуються у вигляді відношень абсолютних показників фінансового стану або їх лінійної комбінації.

Аналіз фінансових коефіцієнтів полягає в порівнянні їх значень з базисними величинами, а також у вивченні їх динаміки за кілька років. Як базисні величини можуть використовуватися середні за часовим рядом значення показників даного підприємства, що належать до минулих, сприятливих з погляду фінансового стану періодів; середньогалузеві значення показників; значення показників, що розраховані за даними звітності найвдалішого конкурента. Також як база порівняння можуть бути теоретично обґрунтовані або отримані в результаті експертних опитувань величини, що характеризують оптимальні або критичні з точки зору сталості фінансового стану значення відносних показників. Такі величини фактично виконують роль нормативів для фінансових коефіцієнтів.

Основними факторами, що визначають фінансовий стан, є по-перше, виконання фінансового плану та поповнення у разі потреби власного оборотного капіталу за рахунок прибутку і, по-друге, швидкість обертання обігових коштів (активів). Сигнальним показником, за яким визначається фінансовий стан, виступає платоспроможність підприємства, під якою розуміють його здатність своєчасно задовольняти платіжні вимоги постачальників техніки та матеріалів відповідно до господарських договорів, повертати кредити, проводити оплату праці персоналу, вносити платежі до бюджету. Оскільки виконання фінансового плану в основному залежить від результатів виробничої та господарської діяльності в цілому, можна сказати, що фінансовий стан визначається всією сукупністю господарських факторів і є найузагальнюючим показ­ником. Відповідно звіт про фінансові результати підприємства також використовується для аналізу фінансового стану.

Система відносних фінансових коефіцієнтів за економічним змістом може поділятися на такі групи показників:

· оцінки рентабельності підприємства;

· оцінки ефективності управління або прибутковості продукції;

· оцінки ділової активності або капіталовіддачі;

· оцінки ліквідності активів балансу як основи платоспромож­ності.

Також фінансові коефіцієнти відображають інтереси різних груп користувачів фінансової інформації. Так, інтереси акціонерів представляють такі коефіцієнти: прибуток на акцію; прибуток на акцію з урахуванням конвертації; коефіцієнт ринкової вартості акцій; коефіцієнт виплат; відношення дивіденду до ринкової вартості акції; прибуток на активи; прибуток на капітал. Інтереси короткострокових кредиторів відтворює коефіцієнт поточної ліквідності; швидкий коефіцієнт поточної ліквідності; обіговість дебіторської заборгованості; обіговість товар­но-матеріальних запасів, інтереси довгострокових кредиторів — коефіцієнт покриття відсоткових платежів; відношення між позиченим і власним капіталом; відношення позиченого капіталу до загальної суми активів.

Розглянемо основні фінансові коефіцієнти.

Показники оцінки рентабельності підприємства та оцінки ефективності управління були розглянуті в попередньому підрозділі.

Оцінку ділової активності можна охарактеризувати за допомогою таких коефіцієнтів:

Загальна капіталовіддача = продукція (оборот) / середня вартість основного капіталу.

Віддача основного виробничого капіталу та нематеріальних активів = продукція (оборот) / середня вартість основного вироб­ничого капіталу та нематеріальних активів

Оборотність обігових коштів характеризується двома показниками: кількістю оборотів і тривалістю одного обороту. Кількість (n) оборотів обігових коштів визначається відношенням вар­тості реалізованої продукції (РП) до середніх залишків оборотних коштів :

;

тривалість (t) одного обороту обігових коштів дорівнює:

, або t = Д/n,

де Д — кількість календарних днів.

Обіговість усіх оборотних активів = продукція (оборот) / середня вартість оборотних активів.

Обіговість запасів = продукція (оборот) / середня вартість запасів.

Обіговість дебіторської заборгованості = продукція (оборот) /
/ середня величина дебіторської заборгованості.

Обіговість банківських активів = продукція (оборот) / середня величина вільних грошових коштів та цінних паперів.

Оборот до власного капіталу = продукція (оборот) / середня величина власного капіталу.

Відносні фінансові показники можуть бути виражені в коефіцієнтах та відсотках. Показники ділової активності наочніше подані в коефіцієнтах. У розвинутій ринковій економіці на найважливіші показники ділової активності встановлюються нормативи по економіці в цілому і по окремих галузях. Як правило, такі нормативи відображають середні фактичні значення цих коефіцієнтів. Так, в більшості цивілізованих ринкових країн нормативом оборотності запасів є 3 обороти, тобто приблизно 122 дні, нормативом оборотності дебіторської заборгованості — 4,9, або приблизно 73 дні. Слід зазначити, що середню вартість активів і пасивів за період, наприклад рік, розраховують як середнє хроно­логічне за місячними даними, якщо немає такої можливості — то за квартальними даними, а якщо в розпорядженні фінансового аналітика є лише фінансовий баланс, то застосовується спрощений прийом: середня з суми даних на початок і кінець періодів (року).

Оцінка ліквідності активів балансувідтворює здатність підприємства здійснювати розрахунки по всіх видах зобов’язань — як по короткострокових, так і довгострокових.

Для оцінки ліквідності використовують низку коефіцієнтів — коефіцієнт абсолютної ліквідності, коефіцієнт критичної ліквідності, коефіцієнт поточної ліквідності.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (К_ал) дорівнює відношенню величини найліквідніших активів до суми найбільш термінових зобов’язань і короткострокових пасивів. Найліквіднішими активами, як і при групуванні балансових статей для аналізу ліквідності балансу, є грошові кошти підприємства і короткострокові цінні папери. Короткострокові зобов’язання підприємства, які представлені сумою найбільш термінових зобов’язань і короткострокових пасивів, включають: кредиторську заборгованість та інші пасиви (з урахуванням зауважень до коефіцієнта кредиторської заборгованості та інших пасивів; це зауваження стосується також коефіцієнта короткострокової заборгованості); позики, не погашені в строк; короткострокові кредити і позичкові кошти.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яку частину короткострокової заборгованості підприємство може погасити найближчим часом. Нормальні обмеження даного показника такі:

К_ал ³ 0,2 : 0,5.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує платоспроможність підприємства на дату складання балансу.

Для обчислення коефіцієнта критичної ліквідності (К_кл) (інша назва — проміжний коефіцієнт покриття) до складу ліквідних коштів у чисельник відносного показника включюється дебіторська заборгованість та інші активи. Таким чином, величина ліквід­них коштів в чисельнику дорівнює сумі розділу ІІІ активу балансу, за винятком іммобілізації обігових коштів по статтях даного розділу (тобто витрат, не перекритих коштами фондів і цільового фінансування, тощо). Коефіцієнт ліквідності відображає прогнозні платіжні можливості підприємства за умови вчасного проведення розрахунків з дебіторами.

Оцінка нижньої нормальної межі коефіцієнта ліквідності:

К_кл ³ 1.

Коефіцієнт критичної ліквідності характеризує очікувану платоспроможність підприємства на період, що дорівнює середній тривалості одного обороту дебіторської заборгованості.

Якщо до складу ліквідних коштів включити також запаси і витрати (за винятком витрат майбутніх періодів), то можна одержати коефіцієнт поточної ліквідності (К_пл), або коефіцієнт покриття. Він дорівнює відношенню вартості всіх обігових (мобільних) коштів підприємства до величини короткострокових зобов’язань. Коефіцієнт покриття показує платіжні можливості підприємства, що оцінюються за умови не лише своєчасних розрахунків з дебіторами і сприятливої реалізації готової продукції, але й продажу у разі потреби інших елементів матеріальних оборотних засобів.

Рівень коефіцієнта покриття залежить від галузі виробництва, тривалості виробничого циклу, структури запасів і витрат та ряду інших факторів. Нормальним для нього вважається обмеження:

К_пл ³ 2.

Коефіцієнт поточної ліквідності характеризує очікувану платоспроможність підприємства на період, який дорівнює середній тривалості одного обороту всіх обігових коштів.

Різні показники ліквідності не лише складають різнобічну характеристику рівня стабільності фінансового стану підприємства при різному ступені обліку ліквідних коштів, але й відповідають інтересам різних зовнішніх користувачів аналітичної інформації. Так, для постачальників сировини і матеріалів найцікавіший коефіцієнт абсолютної ліквідності. Банк, що кредитує дане підприємство, більше уваги приділяє коефіцієнту критичної ліквідності. Покупці та утримувачі акцій і облігацій підприємства більшою мірою оцінюють фінансову стійкість підприємства по коефіцієнту поточної ліквідності.

До першої групи включені найбільш узагальнені і важливі показники оцінки прибутковості (рентабельності) господарської діяльності підприємства. Загалом показники рентабельності підприємства — це відношення прибутку до тих чи інших засобів (майна) підприємства, що беруть участь в отриманні прибутку. Тому важливішими для оцінки є показники рентабельності, розраховані співвідношенням чистого прибутку до всього майна або до величини власних коштів підприємства.

Кожна група коефіцієнтів відображає певну сторону фінансового стану підприємства. Не можна забувати, що відносні фінансові показники є лише орієнтованими індикаторами фінансового стану підприємства та його платоспроможності. Вагомими показниками фінансового стану підприємства є показники ліквідності та ринкової стійкості. На наступному етапі даної роботи планується практично розрахувати показники деяких підприємств по окремих галузях економіки і виділити найсуттєвіші, які повніше характеризують стан підприємства на даний час.

Приклад 4. Маємо такі дані по промисловому підприємству, тис. грн.:

Показники	Базисний рік	Поточний рік
на початок	на кінець	на початок	на кінець
Грошові кошти
Товари відвантажені
Дебіторська заборгованість
Товарно-матеріальні цінності
Короткострокові позички
Заборгованість працівникам по заробітній платі і соціальних виплатах
Кредиторська заборгованість

Визначити на початок і кінець кожного року:

а) швидкореалізовані активи; г) коефіцієнти ліквідності;

б) ліквідні кошти; д) коефіцієнти покриття.

в) короткострокові зобов’язання;

Розв’язання:

а) Швидкореалізовані активи.

Базисний період:

на початок: 2560 + 560 + 200 = 3320 тис. грн.;

на кінець: 2500 + 200 + 300 = 3000 тис. грн.

Поточний період:

на початок: 3000 тис. грн.;

на кінець: 1000 + 300 + 280 = 1580 тис. грн.

2. Ліквідні кошти.

Базисний період:

на початок: 3320 + 4200 = 7520 тис. грн.;

на кінець: 3000 + 4000 = 7000 тис. грн.

Поточний період:

на початок: 7000 тис. грн.;

на кінець: 1580 + 4600 = 6180 тис. грн.

3. Короткострокові зобов’язання.

Базисний період:

на початок: 2100 + 400 + 560 = 3060 тис. грн.;

на кінець: 2200 + 460 + 600 = 3260 тис. грн.

Поточний період:

на початок: 3260 тис. грн.;

на кінець: 2800 + 600 + 800 = 4200 тис. грн.

4. Коефіцієнти ліквідності.

Базисний період:

на початок: К_л = 3320/3060 = 1,085;

на кінець: К_л = 3000/3260 = 0,920.

Поточний період:

на початок: К_л = 0,920;

на кінець: К_л = 1580/4200 = 0,376.

5. Коефіцієнти покриття.

Базисний період:

на початок: К_п = 7520/3060 = 2,46;

на кінець: К_п = 7000/3260 = 2,15.

Поточний період:

на початок: К_п = 2,15;

на кінець: К_п = 6180/4200 = 1,47.

Найбільш високе значення коефіцієнтів ліквідності та покриття припадає на початок базисного періоду. На цю дату була найвища сума активів і низька величина заборгованості. На кінець базисного року сума активів зменшилась на 520 тис. грн.(7520 – 7000), сума заборгованості збільшилась на 200 тис. грн. (3260 – 3060). На кінець поточного року спостерігалось подальше зменшення розмірів активів і збільшення суми заборгованості, внаслідок коефіцієнт покриття знизився з 2,15 до 1,47, а коефіцієнт ліквідності — з 0,92 до 0,376.

9.4. Джерела статистичної інформації
про фінансовий стан підприємств

В Україні основним джерелом для подальшого економічного аналізу є баланс підприємств та організацій, при цьому він різний для підприємств та організацій різних форм власності. Так, для підприємств та організацій (крім малих підприємств, банків і бюджетних установ) основним джерелом для подальшого аналізу є бухгалтерський баланс підприємства (форма № 1 за ДКУД квартальної звітності). Джерелом даних для аналізу фінансових результатів є звіт про фінансові результати (форма № 2 за ДКУД квартальної звітності), звіт про фінансово-майновий стан підприємства (форма № 3 за ДКУД річної звітності). Джерелом додаткової інформації до балансу підприємств, організацій і банків є звіт про витрати на виробництво продукції, робіт, послуг (форма № 5-С річної та квартальної звітності).

Джерелом додаткових даних для подальшого економічного аналізу для довірчих товариств є звіт про фінансову діяльність довірчого товариства (форма № 1-ДТ річної та квартальної звітності), для страхових організацій — звіт про фінансову діяльність страхової організації (форма № 1-СТ річної та квартальної звітності), для різних позабюджетних фондів — звіт про фінансову діяльність позабюджетного фонду (форма № 1-ПФ річної та квар­тальної звітності). Всі вищезазначені підприємства та організації подають також звіти про дебіторську та кредиторську заборгованість, про випуск, реалізацію та обіг цінних паперів і про фінансові результати (відповідно форми № 1-Б термінова місячна, № 2-Б термінова квартальна, річна, № 5-Ф термінова місячна, річна).

З метою спрощення існуючої звітності для малих підприємств з початку 1998 р. замість бухгалтерського балансу підприємства (форма № 1 за ДКУД квартальної звітності) та звіту про фінансові результати (форма № 2 за ДКУД квартальної звітності) були спеціально розроблені дві нові форми звітності: баланс та звіт про фінансові результати малого підприємства (відповідно форми № 1-М та № 2-М квартальної звітності).

Усі згадані форми, крім форми про позабюджетні фонди, затверджені в ІІ півріччі 1997 р. і на початку 1998 р. Міністерством фінансів України за погодженням з Держкомстатом України. Форма № 1-ПФ затверджена Держкомстатом України за погодженням з Мінфіном України в 1996 р.