Розідл 2. Аналіз прибутковості та рентабельності підприємства

Вступ

Фінанси підприємств є основою фінансової системи країни. Фінансовий стан підприємств впливає на фінансове становище країни в цілому.

Фінанси підприємств як складова частина фінансової системи займають визначальне місце у структурі фінансових відносин суспільства. Вони функціонують у сфері суспільного виробництва, де створюється валовий внутрішній продукт, матеріальні та нематеріальні блага, національний дохід – основні джерела фінансових ресурсів. Саме тому від стану фінансів підприємств залежить можливість задоволення суспільних потреб, фінансова стійкість країни.

Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність дослідження курсової роботи.

Об’єктом дослідження курсової роботи є теорія фінансів підприємств.

Предмет дослідження – планування реалізації та прибутку підприємства.

Метою курсової роботи є дослідження планування реалізації та прибутку, методи оцінки підприємства, а також порядку покрашення прибутковості підприємства.

Мета курсової роботи реалізується шляхом виконання таких завдань:

· дослідити планування реалізації та прибутку;

· охарактеризувати проблему оцінки підприємства;

· висвітлити проблему порядку покращення прибутковості підприємства.

Для розв'язування поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових літературних джерел, синтез, узагальнення, порівняння, абстрагування, конкретизація, моделювання, спостереження.

Теоретико-методологічною основою роботи є праці таких дослідників, як Зятковський І.В., Крайник О.П., Кірейцев Г.Г., Поддєрьогін А.М., Покропивний С.Ф., Слав'юк Р.А., Філімоненков О.С. та ін.

Розділ 1. Планування реалізації та прибутку підприємства

Узагальнюючим фінансовим показником діяльності підприємства є його прибуток. Протягом тривалого часу загальна сума отриманого підприємством прибутку визначалась як балансовий прибуток. Найбільш повне визначення балансового прибутку було дано в статистичному щорічнику України за 1996 рік. "Балансовий прибуток – загальна сума прибутку підприємства від усіх видів діяльності за звітний період, отримана як на території України, так і за її межами, що відображена в його балансі і включає прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), в тому числі продукції допоміжних і обслуговуючих виробництв, що не мають окремого балансу, основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також прибуток від орендних (лізингових) операцій, роялті, а також позареалізаційних операцій" [18, 66].

Отримання балансового прибутку було пов'язане з кількома напрямками діяльності підприємства.

По-перше, це основна діяльність. Її результатом є прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Як правило, цей прибуток займав основну питому вагу в складі балансового прибутку. Прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначався відніманням з виручки від реалізації суми податку на додану вартість, акцизного збору, ввізного мита, митних зборів, а також витрат, що включалися в собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг). Залежно від сфери, виду діяльності підприємства мали місце деякі особливості формування цього прибутку, методики його розрахунку.

По-друге, це діяльність, що не є основною для даного підприємства, але пов'язана з реалізацією матеріальних і нематеріальних цінностей, деяких послуг. Її визначали як прибуток від іншої реалізації.

Прибуток від іншої реалізації міг бути отриманий за реалізації на сторону продукції підсобних, допоміжних і обслуговуючих виробництв. У цьому разі прибуток розраховувався так само, як і від реалізації продукції основної діяльності. Прибуток від реалізації основних фондів, нематеріальних активів розраховувався відніманням від ціни їх реалізації ПДВ, витрат з реалізації і залишкової їх вартості. Прибуток від реалізації цінних паперів обчислювався як різниця між ціною їх реалізації і ціною придбання. При цьому з ціни реалізації виключали витрати, пов'язані з реалізацією (комісійний збір).

Склад і обсяг прибутку від іншої реалізації міг значно коливатись на окремих підприємствах і в окремі періоди.

По-третє, це діяльність, пов'язана зі здійсненням фінансових інвестицій. У результаті підприємства одержують прибуток у вигляді дивідендів на акції, від вкладання коштів у статутні фонди інших підприємств (прибутки від володіння корпоративними правами); у вигляді відсотків за державними цінними паперами, облігаціями підприємств, за депозитними рахунками в банках. Обсяг цього прибутку і його питома вага в балансовому прибутку мали тенденцію до зростання, що було обумовлено розвитком ринкової економіки, фондового ринку.

На обсяг названого прибутку справляв вплив обсяг фінансових інвестицій, їхнє спрямування і структура, умови оподаткування. Слід зазначити, що з другого півріччя 1997 р. прибуток, отриманий від володіння корпоративними правами та державними цінними паперами суб'єктами господарювання, оподатковується.

По-четверте, це діяльність, пов'язана з отриманням позареалізаційних при-бутків і виникненням позареалізаційних витрат (збитків) підприємств [18, 66-67].

До них включали:

· прибутки і збитки минулих років, що були виявлені у звітному періоді;

· невідшкодовані збитки від надзвичайних ситуацій (стихійних лих, пожеж, аварій);

· надходження боргів, списаних раніше як безнадійні;

· штрафи, пені, неустойки, що надходили за порушення господарських договорів суб'єктами господарювання у зв'язку із застосуванням фінансових санкцій;

· штрафи, отримані за несвоєчасне погашення податкового кредиту з державного бюджету;

· кредиторська заборгованість між підприємствами недержавної форми власності, щодо якої минув термін позовної давності;

· дебіторська заборгованість, щодо якої минув термін позовної давності;

· прибуток від завищення цін і тарифів;

· курсова різниця від операцій в іноземній валюті;

· прибуток (збиток) від ліквідації основних засобів;

· вартісна різниця відвантаженої та отриманої частини виконаного повністю бартерного контракту;

· прибуток (збиток) від спільної діяльності [18, 68].

Слід звернути увагу, що отримання прибутку суб'єктами господарювання було пов'язане з діяльністю не тільки на території України, а й за її межами.

Засоби або майно, отримані підприємством безкоштовно, до складу прибутку не включалися.

З прийняттям Закону "Про внесення змін і доповнень в Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" [7] від 22 травня 1997 року податкові адміністрації здійснюють контроль за правильністю визначення оподаткованого прибутку. Установлена методика визначення оподаткованого прибутку безпосередньо не зв'язана з формуванням прибутку підприємств, як фінансового результату їхньої діяльності.

Однак послаблення контролю за формуванням прибутку з боку податкових органів не зменшує значення цього показника для підприємства. Прибуток залишається джерелом сплати податків, формування фінансових ресурсів підприємств. Тому формування загального прибутку, його збільшення мають важливе значення для кожного підприємства – суб'єкта господарської діяльності. Управління цими процесами займає важливе місце у фінансовому менеджменті.

Облік і визначення фінансових результатів – прибутку (збитку) здійснюється за такими видами діяльності підприємства: звичайна діяльність, у тому числі операційна, та інша звичайна діяльність; діяльність, пов'язана з виникненням надзвичайних подій. У свою чергу, операційна діяльність поділяється на основну та іншу операційну діяльність.

Отримання прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) залежить від здійснення основної діяльності суб'єктів господарювання. Прибуток є складовою частиною виручки від реалізації. Однак на відміну від виручки, надходження якої на поточний рахунок підприємства фіксується регулярно, обсяг отриманого прибутку визначається тільки за певний період (квартал, рік) на підставі даних бухгалтерського обліку.

Реально формування прибутку на підприємстві відбувається в міру реалізації продукції. Згідно із законодавчими актами України момент реалізації визначається за датою відвантаження продукції (товарів), а для робіт (послуг) – за датою фактичного виконання (надання) таких, або за датою зарахування коштів покупця на банківський рахунок постачальника.

Однак незалежно від визначення моменту реалізації в законодавчих актах реальне формування на підприємстві прибутку від реалізації продукції має місце тільки за умови, коли така відбувається насправді, тобто коли кошти від покупця надходять на банківський рахунок постачальника.

Визначення моменту реалізації за датою відвантаження товарів і встановлення податкових зобов'язань підприємств згідно з цією датою може призводити до використання оборотних коштів підприємств на сплату податків, погіршання їхнього фінансового стану.

Прибуток від реалізації продукції безпосередньо залежить від двох основних показників: обсягу реалізації продукції та її собівартості. На зміну обсягу реалізації продукції впливає зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції, частки прибутку в ціні продукції (рентабельність продукції).

Отже, справжнім доходом є чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (ЧД), який розраховується шляхом вирахування з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (Д) податку на додану вартість (ПДВ), акцизного збору (AЗ), інших зборів або податків з обороту (ІЗП) та інших вирахувань з доходу (ІВ).

Отримання прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) залежить від здійснення основної діяльності суб’єктів господарювання. Прибуток є складовою частиною виручки від реалізації. Однак на відміну від виручки, надходження якої на поточний рахунок підприємства фіксується регулярно, обсяг отриманого прибутку визначається тільки за певний період (квартал, рік) на підставі даних бухгалтерського обліку.

Реально формування прибутку на підприємстві відбувається в міру реалізації продукції. Згідно із законодавчими актами України момент реалізації визначається за датою відвантаження продукції (товарів), а для робіт (послуг) — за датою фактичного виконання (надання) таких, або за датою зарахування коштів покупця на банківський рахунок постачальника.

Однак незалежно від визначення моменту реалізації в законодавчих актах реальне формування на підприємстві прибутку від реалізації продукції має місце тільки за умови, коли така відбувається насправді, тобто коли кошти від покупця надходять на банківський рахунок постачальника.

Визначення моменту реалізації за датою відвантаження товарів і встановлення податкових зобов’язань підприємств згідно з цією датою може призводити до використання оборотних коштів підприємств на сплату податків, погіршання їхнього фінансового стану.

На рис. 1, 2 наведено структурно-логічну схему формування прибутку від реалізації продукції, а також названо основні показники, що впливають на прибуток від реалізації.

Рис. 1. Структурно-логічна схема формування прибутку підприємства
відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в Україні

Рис. 2. Структурно-логічна схема формування прибутку
від реалізації продукції

Прибуток від реалізації продукції безпосередньо залежить від двох основних показників: обсягу реалізації продукції та її собівартості. На зміну обсягу реалізації продукції впливає зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції, частки прибутку в ціні продукції (рентабельність продукції).

Треба звернути увагу на те, що зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції справляють вплив не тільки на обсяг реалізації продукції, а й на її собівартість, оскільки змінюються умовно-постійні витрати (за зміни обсягу виробництва продукції); витрати на зберігання продукції, інші витрати (за зміни залишків нереалізованої продукції).

Істотний вплив на обсяг реалізації продукції, а також і на прибуток від реалізації справляє розмір прибутку, що включається в ціну виробів. За умов формування ринкової економіки державного регулювання рентабельності продукції, як правило, уже нема. Отже, створюється можливість збільшення прибутку підприємства за рахунок збільшення частки прибутку в ціні окремих виробів. Цьому сприяє брак належної конкуренції, монопольне становище деяких підприємств у виробництві та реалізації багатьох видів продукції.

Отже, можна зробити висновок, що можливості підприємств впливати на обсяг прибутку від реалізації, змінюючи обсяги виробництва продукції, залишки нереалізованої продукції, її рентабельність, є досить суттєвими.

Розглянемо вплив на формування прибутку собівар­тості продукції (робіт, послуг). Собівартість є узагальнюючим, якісним показником діяльності підприємств, показником її ефективності. Є певні особливості у формуванні собівартості продукції (робіт, послуг) залежно від сфери діяльності, галузі господарства.

Узагальнено можна дати таке визначення собівартості.

Собівартість продукції (робіт, послуг) — це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на їх виробництво (вико­нання).

Витрати на виробництво продукції утворюють виробничу собі­вартість.

Як уже було сказано, підприємство може суттєво впливати на формування собівартості. Однак при цьому необхідно взяти до уваги таке.

По-перше, склад (перелік) витрат, що їх можна відносити на собівартість, регламентований законодавством. Протягом 1996 р. Постановами Кабінету Міністрів України були затверджені «Типові положення з питань планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), у промисловості, сільському господарстві, будівництві, торгівлі, собівартості науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт».

На основі «Типових положень» розроблено галузеві, відомчі положення, інструкції, що визначають порядок визначення планової і фактичної собівартості продукції (робіт, послуг).

Витрати виробництва, що включаються в собівар­тість продукції (робіт, послуг), групуються за такими елементами: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація основних фондів і нематеріальних активів, інші витрати.

По-друге, у складі витрат, що включаються в собівартість, розмір деяких із них також регулюється державою встановленням нормативів відрахувань. Це передусім стосується таких елементів витрат:

ü відрахування на соціальні заходи (державне пенсійне страхування, соціальне страхування, страхування на випадок безробіття);

ü амортизація основних засобів і нематеріальних активів;

ü витрати на фінансування ремонту й поліпшення основних фондів;

ü інші витрати (податки на землю і на транспортні засоби, відрахування в Державний інноваційний фонд, комунальний податок).

Вплив підприємств на названі елементи витрат є обмеженим. Однак і він можливий через належне управління показниками, до яких застосовуються встановлені нормативи відрахувань: витрати на оплату праці, структура і джерела її виплати; вартість основних виробничих фондів, що належать підприємству, їх структура і джерела формування.

У Законі «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 року і прийнятих до нього доповненнях не згадується категорія «собівартість», бо розрахунок оподаткованого прибутку базується на обчисленні валового доходу і його наступному коригуванні. Однак з цього не слід робити висновку про ліквідацію собівартості як показника діяльності підприємства, що поспішили оголосити деякі економісти після прийняття названого закону.

Без обчислення собівартості неможливо визначити фінансовий результат виробничо-господарської діяльності підприємства. Скорочення витрат на виробництво продукції, тобто зниження її собівартості, є важливим фактором збільшення прибутку від реалізації. Цього можна досягти за рахунок використання численних факторів, що впливають на скорочення витрат на виробництво продукції. Для цього необхідно знати: повний перелік указаних витрат; особливості складу і формування витрат з урахуванням сфери й галузі діяльності підприємства.

Слід зазначити, що нині підприємства всіх форм власності отримали більше самостійності в прийнятті рішень щодо формування собівартості. Однак вони не можуть порушувати чинних законодавчих і нормативних документів, що регламентують ці питання.

Відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що набули чинності з 2000 року (зокрема за положенням бухгалтерського обліку 9 «Запаси»), собівартість реалізованої продукції складається з виробничої собівартості продукції, яку було реалізовано протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включають:

ü прямі матеріальні витрати;

ü прямі витрати на оплату праці;

ü інші прямі витрати;

ü загальновиробничі витрати.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюється підприємством.

Витрати, пов’язані з операційною діяльністю, які не включаються до виробничої собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на:

ü адміністративні витрати,

ü витрати на збут;

ü інші операційні витрати.

На практиці найчастіше використовують три методи планування прибутку підприємства:

ü метод прямого поасортиментного розрахунку - полягає у розрахунку планового обсягу валового прибутку, тобто для розрахунку валового прибутку за кожною асортиментною позицією застосовуються планову калькуляції собівартості виробів, а також обсяги реалізації, визначені при плануванні виручки від реалізації. Об'єктом планування є елементи чистого прибутку, насамперед прибутку від реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг. Основою розрахунку слугує прогнозований обсяг продажу. Цей обсяг обмежується наявними виробничими потужностями. Після визначення обсягу продажу розробляється виробнича програма на основі укладених контрактів.

Виробнича програма залежить від планового обсягу реалізації і запасів готової продукції на складі на початок і на кінець періоду.

Далі складається кошторис виробничих накладних витрат, які включаються до повної собівартості. Окремо визначаються постійні і змінні витрати. У результаті проведених розрахунків формується виробнича і повна собівартість продукції.

На наступному етапі складаються кошториси адміністративних витрат і витрат на збут.

На підставі названих розрахунків формується план з прибутку від реалізації продукції. Розмір виручки і повна собівартість реалізованої продукції визначається з урахуванням перехідних залишків готової продукції на початок і кінець періоду. Для розрахунків застосовується така формула:

РП = Зп + ТП – Зк,

де РП - обсяг реалізованої продукції, обчислений у двох оцінках: за цінами продажу та повною собівартістю; Зп - залишок готової продукції на початок періоду, обчислений у двох оцінках за цінами продажу та повною собівартістю; Зк - залишок готової продукції на кінець періоду, за цінами продажу та повною собівартістю; ТП - обсяг випуску товарної продукції, обчислений за цінами продажу і за повною собівартістю. Після того, як обсяг реалізованої продукції буде розраховано у двох оцінках - за цінами продажу і за повною собівартістю, визначається прибуток від реалізації як різниця між виручкою і собівартістю:

Пр = Врп – С / Врп,

де В - виручка від реалізації продукції; (С/Врп) - собівартість реалізованої продукції.

Використання даного методу розрахунку має низку переваг та недоліків. Основними позитивними якостями такого методу є простота і достовірність. Однак він обмежує можливості виявлення внутрішніх резервів зростання прибутку в процесі планування, бо дає лише кінцевий результат - план валового прибутку не враховуючи впливу окремих факторів на планову величину прибутку;

ü аналітичний метод планування валового прибутку від реалізації товарної продукції ґрунтується на вивченні факторів, які визначають рівень прибутку в базовому періоді (наприклад, у 2010 р. при плануванні на 2011 p.), врахуванні їх, а також інших факторів, які наявні вже в плановому періоді. Даний метод застосовується у разі незначних змін в асортименті продукції та за відсутності інфляції. У разі використання даного методу розрахунок ведеться окремо за порівняною і не порівняною товарною продукцією. Порівняна продукція випускається у базисному році, щодо неї є вся необхідна інформація. На основі наявних даних розраховується рентабельність:

R = По / (С / Втм) х 100%,

де По - очікуваний прибуток; (С/Втм) - собівартість товарної продукції базисного року. Подальший розрахунок здійснюється у такій послідовності:

ü за допомогою базисної рентабельності розраховують прибуток планового року, але за базовою собівартістю;

ü розраховується зміна собівартості продукції у плановому році;

ü визначається вплив зміни асортименту, якості, сортності продукції;

ü після обґрунтування ціни на готову продукцію планового року визначається вплив зростання (зниження) цін;

ü підсумовується вплив на прибуток всіх перелічених факторів. Прибуток від виробництва порівняної продукції у плановому році визначається з урахуванням прибутку обчисленого на всіх попередніх етапах;

ü враховується зміна прибутку в нереалізованих залишках готової продукції на початок і кінець планового року;

ü метод точки беззбитковості - базується на принципі розподілу витрат на постійні і змінні та розрахунку маржинального прибутку. З виторгу від реалізації продукції (без ПДВ, акцизів, мита) віднімаються змінні витрати і залишається маржинальний прибуток. Далі від маржинального прибутку віднімаються постійні витрати і визначається кінцевий фінансовий результат.

Точка беззбитковості - це такий розмір виручки, за \ якого підприємство не має ні прибутків, ні збитків.

Точку беззбитковості можна знайти графічним методом. В натуральних одиницях її можна знайти за формулою:

V1 = ПВ / Ц1 – ЗВ1

Рис. 3. Графік формування точки беззбитковості

Після визначення точки беззбитковості планування прибутку будується на основі ефекту операційного (фінансового) важеля, тобто запасу фінансової міцності, за якого підприємство може дозволити собі знизити обсяг реалізації, не зазнаючи збитків.

Ефект операційного (фінансового) важеля - будь-яка зміна виручки від реалізації приводить до ще більшої зміни прибутку.

Дія цього ефекту пов'язана з непропорційним впливом постійних і змінних витрат на фінансовий результат у разі зміни обсягу виробництва і реалізації. Сила операційного важеля визначається за формулою:

ОВ = (Врп – Взм) / Пр,

де ОВ - сила операційного важеля; Взм - змінні витрати; Пр - прибуток від реалізації.

На формування величини прибутку впливає сукупність багатьох факторів, які можна розподілити на зовнішні та внутрішні.

Зовнішні фактори - це фактори, які не залежать від підприємницької діяльності.

Внутрішні фактори - фактори, які є безпосереднім об'єктом впливу з боку управлінської системи підприємства та джерелом збільшення прибутку. До них варто віднести виробничі, позавиробничі, екстенсивні, інтенсивні фактори (рис. 4).

Процес планування прибутку підприємства включає два основні напрями - планування доходів та планування витрат, балансування яких у результаті і визначає формування абсолютної величини прибутку суб'єкта господарювання.

Формування доходів суб'єкта господарювання здійснюється за такими складовими, у розрізі яких і формуються окремі складові сукупного прибутку суб'єкта господарювання [5, с. 140- 141]:

ü доходи від основної діяльності, що включають насамперед дохід від реалізації продукції, товарів, робіт та послуг;

ü доходи від іншої операційної діяльності, яка включає дохід від реалізації оборотних активів, реалізації курсових різниць, оренди, отримані штрафи, пені, неустойки, списання зобов'язань та ін.;

ü доходи від фінансових операцій, які формуються за рахунок отримання доходів від вкладень в асоційовані та дочірні підприємства, спільної діяльності, доходи від портфельного інвестування та ін.;

ü доходи від звичайної діяльності, що визначаються формуванням доходів від фінансових інвестицій, реалізації необоротних активів, безоплатно одержаних активів тощо;

ü доходи від надзвичайних подій.

Рис. 4. Фактори впливу на формування прибутку підприємства

Реально формування прибутку на підприємстві відбувається в міру реалізації продукції. Згідно із законодавчими актами України момент реалізації визначається за датою відвантаження продукції (товарів), а для робіт (послуг) - за датою фактичного виконання (надання) таких, або за датою зарахування коштів покупця на банківський рахунок постачальника.

Однак незалежно від визначення моменту реалізації в законодавчих актах реальне формування на підприємстві прибутку від реалізації продукції має місце тільки за умови, коли така відбувається насправді, тобто коли кошти від покупця надходять на банківський рахунок постачальника.

Визначення моменту реалізації за датою відвантаження товарів і встановлення податкових зобов'язань підприємств згідно з цією датою може призводити до використання оборотних коштів підприємств на сплату податків, погіршання їхнього фінансового стану [5, с. 70].

Прибуток від реалізації продукції безпосередньо залежить від двох основних показників: обсягу реалізації продукції та її собівартості. На зміну обсягу реалізації продукції впливає зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції, частки прибутку в ціні продукції (рентабельність продукції).

Треба звернути увагу на те, що зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції справляють вплив не тільки на обсяг реалізації продукції, а й на її собівартість, оскільки змінюються умовно-постійні витрати (за зміни обсягу виробництва продукції); витрати на зберігання продукції, інші витрати (за зміни залишків нереалізованої продукції).

Істотний вплив на обсяг реалізації продукції, а також і на прибуток від реалізації справляє розмір прибутку, що включається в ціну виробів. За умов формування ринкової економіки державного регулювання рентабельності продукції, як правило, уже нема. Отже, створюється можливість збільшення прибутку підприємства за рахунок збільшення частки прибутку в ціні окремих виробів. Цьому сприяє брак належної конкуренції, монопольне становище деяких підприємств у виробництві та реалізації багатьох видів продукції.

Отже, можна зробити висновок, що можливості підприємств впливати на обсяг прибутку від реалізації, змінюючи обсяги виробництва продукції, залишки нереалізованої продукції, її рентабельність, є досить суттєвими.

Розідл 2. Аналіз прибутковості та рентабельності підприємства

Управління формуванням прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг) передбачає розрахунок його планового обсягу. Планування, прогнозування отримання прибутку суб'єктам господарювання необхідне для складання поточних і перспективних фінансових планів.

Визначення суми прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг) має деякі особливості залежно від сфери діяльності суб'єкта господарювання: виробничої сфери, торгівлі, сфери послуг.

Так, у виробничий сфері буде різниця в розрахунках прибутку від реалізації продукції стосовно промислових і сільськогосподарських підприємств, будівельних організацій, підприємств транспорту. У сфері послуг по-різному визначатиметься прибуток від надання послуг комерційними банками, страховими компаніями, інвестиційними фондами, підприємствами торгівлі. На підприємствах виробничої сфери можуть бути застосовані три методи розрахунку прибутку від реалізації продукції: прямого розрахунку, за показниками витрат на одну гривню продукції, економічний (аналітичний) метод.

Метод прямого розрахунку.Прибуток розраховується за окремими видами продукції, що виробляються і реалізуються.

Розрахунок прибутку на основі показника витрат на 1 грн. продукції.Це укрупнений метод. Може застосовуватись по підприємству в цілому за розрахунку прибутку від випуску, реалізації всієї продукції. Передбачається використання даних про виробничі витрати, реалізацію продукції за попередній період, а також очікувану їх зміну, що прогнозується в наступному періоді. За цього методу розрахунку також бракує можливості визначити вплив окремих чинників на обсяг прибутку, його зміну.

Економічний (аналітичний) метод. Може використовуватися для розрахунку прибутку від випуску (реалізації) продукції. Він відрізняється від уже розглянутих методів розрахунку прибутку тим, що дає змогу визначити не тільки загальну суму прибутку, але також і вплив на неї зміни окремих чинників: обсягу виробництва (реалізації) продукції; собівартості продукції; рівня оптових цін і рентабельності продукції, асортименту та якості продукції.

Розрахунок прибутку цим методом здійснюється окремо за порівняною і непорівнянною продукцією в плановому періоді. Порівнянна продукція - це продукція, що вироблялася в попередньому періоді. Непорівнянна продукція - це продукція, що не вироблялася на підприємстві в попередньому періоді.

Розрахунок прибутку за порівняною продукцією здійснюється в такій послідовності:

а) визначається очікуваний базовий прибуток і базова рентабельність продукції;

б) порівняна продукція планового періоду визначається за собівартістю періоду, що передував плановому;

в) виходячи з рівня базової рентабельності продукції розраховується прибуток за порівнянною продукцією в плановому періоді;

г) розраховується вплив окремих чинників на зміну прибутку в періоді, що планується.

Розрахунок базового прибутку здійснюється на підставі звітних або очікуваних даних за попередній період. Базовий прибуток - це прибуток від випуску (реалізації) продукції в періоді, що передував плановому. За його розрахунку здійснюється коригування звітного, очікуваного прибутку з урахуванням чинників, що на нього вплинули тоді, але не діятимуть у періоді, що планується: зміна оптових цін, припинення випуску окремих видів продукції, зміна рентабельності окремих видів продукції, зниження їх собівартості. Від точного розрахунку базового прибутку залежить точність усіх наступних розрахунків. Прибуток від випуску (реалізації) непорівнянної продукції може бути розрахований методом прямого розрахунку, якщо є відповідні вихідні дані. За браком таких прибуток розраховується для всієї непорівнянної продукції з використанням показника середньої рентабельності продукції по підприємству.

Слід зазначити, що в тому разі, коли розрахунок прибутку розглянутими вище методами здійснений виходячи із загального випуску продукції, окремо розраховується прибуток від реалізації продукції. При цьому враховуються обчислена сума прибутку від випуску, а також зміна прибутку в залишках нереалізованої продукції. Може бути використана така формула розрахунку:

де Прп - прибуток від реалізації продукції;

Пзпп - прибуток у залишках нереалізованої продукції на початок планового періоду;

Пвп - прибуток від випуску продукції;

Пзкп - прибуток у залишках нереалізованої продукції на кінець планового періоду.

Прибуток у залишках нереалізованої продукції можна розраховувати за методом прямого розрахунку, якщо є відповідні вихідні дані. Проте, як правило, дуже складно визначити асортимент, перелік виробів у залишках, особливо на кінець періоду, що планується.

Тому частіше прибуток у залишках нереалізованої продукції розраховується за показником рентабельності продукції. При цьому прибуток у залишках нереалізованої продукції на початок планового періоду обчислюється множенням собівартості цих залишків на середню рентабельність продукції на підприємстві в попередньому періоді (або в четвертому кварталі попереднього року за розрахунку прибутку на плановий рік у цілому). Прибуток у залишках нереалізованої продукції на кінець планового періоду обчислюється множенням їхньої собівартості на середню рентабельність продукції на підприємстві в період, що планується (або в четвертому кварталі планового року за розрахунку прибутку на плановий рік у цілому). Із розглянутих методів обчислення прибутку метод прямого розрахунку практично може бути використаний на підприємствах різних сфер діяльності і галузей економіки. Щодо аналітичного методу розрахунку і методу з використанням показника витрат на 1 грн. продукції, то методологія й окремі положення можуть бути застосовані також і на підприємствах сфери послуг.[6, 240-243].

Розділ 3. Оцінка прибутковості та ділової активності підприємства на прикладі діяльності ЗАТ “Лідер”

Торгівельно-технічне підприємство “Лідер” (ЗАТ “Лідер”) створене 15 січня 2001 року. Це підприємство має у складі акціонерів юридичних та фізичних осіб; контрольний пакет акцій належить юридичній особі.

Підприємство займається продажем комп’ютерів та побутової техніки, надає платні послуги та займається ремонтом техніки.

Статутний капітал поділений на прості іменні акції (за кількістю засновників). Зміна розміру статутного капіталу відбувається за рішенням Загального збору акціонерів. Збільшення розміру статутного капіталу відбувається шляхом додаткового випуску акцій за номінальною вартістю не менше вартості акцій початкового випуску або шляхом збільшення номінальної вартості акцій. Статутний капітал може бути зменшений шляхом зниження номінальної вартості акцій, шляхом скорочення кількості акцій та вилучення їх з обороту з виплатою платежів, що належать їх власникам.

Майно ЗАТ “Лідер” складають основні фонди і оборотні засоби, а також інше майно, вартість якого відображається на самостійному балансі. Джерелом майна ЗАТ є власні і залучені засоби. До власних належать: статутний капітал, фонди, що створюються із чистого прибутку, засоби, отримані на оплату праці, послуг або іншої діяльності, не забороненої законом, дохід від цінних паперів, дотації та безповоротні доброчинні внески.

Прибуток товариства підлягає оподаткуванню в порядку, визначеному діючим законодавством. Прибуток, що залишається у ЗАТ “Лідер” після сплати податків та інших платежів, потрапляє в повне його розпорядження і використовується товариством самостійно.

Слід додати, що АТ на протязі всього періоду діяльності за рішенням Загального збору акціонерів не розподіляє дивіденди між акціонерами, а весь прибуток від господарської діяльності, після сплати податків, спрямовується (інвестується) на подальше розширення діяльності товариства. Відповідно, ні про які дивіденди і не має мови. Щоправда, мова скоріше йде не про інвестування, а про реінвестування, тому, що фактично акціонери реінвестують долю прибутку (дивіденди), що їм належить, знов у своє товариство.

Для початку розглянемо період діяльності ЗАТ “Лідер” в період з 2011по 2013 рік.

На початок 2011 року великим недоліком фірми (особливо для тих підрозділів, що займалися роздрібною торгівлею і наданням платних послуг населенню) було її невдале розташування і нестача коштів на рекламу. Коли підприємство починало працювати, місцерозташування вважалось прийнятним, оскільки фірма займалась тільки ремонтом комп’ютерів і побутової техніки. Однак, з часом фірма все більше почала займатись продажем і консалтингом. Вона також почала масштабніше займатися сервісом і згодом підписала сервісний контракт із представництвами в місті Києві фірм Sony, Samsung, Daw Elektronics.

ЗАТ “Лідер” переросло в успішне підприємство і, для того, щоб це реалізувати, необхідно було переїхати.

Був розроблений проект визначення фінансування для переїзду та розширення активності

Початкові інвестиції:

Обладнання……………………………..18390 грн.

Система IBM

Система AT&T

Коммодор 128

Комп’ютер P133

Принтер

Монітор NEC

Кабельна система

Принтер Toshiba

Портативний комп’ютер

Реклама………………………………………...7350 грн.

Рекламні об’яви в газеті “Моє”

Недорогі сувеніри для урочистого відкриття

Радіореклама

Поштові витрати

Меблі.………………………………………3100 грн.

Крісла

Комп’ютерні столи

Довідники

Рекламні вивіски…………………………..2000 грн.

На троллейбусах

На будівлях

Зразки комплектуючихвиробів……………..500 грн.

Блоки живлення із захистом від викидів напруги

Канцелярскі речі……………….......................100 грн.

Книги обліку продажів

Книги обліку ремонтів

Ручки

Поштові марки

Скрепки

Орендна плата за перший місяць…………...2000 грн.

Заробітна плата за три місяці………….......10500 грн.

Управлінський персонал....................... 2500 грн.

Консультант ............................................1000 грн.

Оборотний капитал………………………........8000 грн.

Установлення телефону…………………..........575 грн.

Транспортні витрати за три місяці…….........3000 грн.

Страхування виробництва за перший місяць ....200 грн.

Страхування автобусу и оплата бензину……..285 грн.

Різне(витрати по чекам) ……………........……...500 грн.

РАЗОМ..............................................................56500 грн.

Щомісячні витрати:

Оренда (включаючи комунальні послуги) ……2000 грн.

Заробітна плата………………………………….5000 грн.

Реклама……………………………………….......1000 грн.

Телефонні витрати…………………………...........415 грн

Транспортні витрати…………………..................1000 грн.

Страхування виробництва…………………..........200 грн.

Канцтовари………………………………….............50 грн.

Страхування автомашини і оплата бензину .........285 грн.

ЗАГАЛЬНІ ЩОМІСЯЧНІ ВИТРАТИ……....9950 грн.

Центральний Дім побутових послуг був обраний у якості місцерозташування, оскільки цей заклад має велику рекламну компанію і ЗАТ “Лідер” бажало б и прийняти в ній участь.

Розташування фірми ЗАТ “Лідер” у Центральному Домі побуту дозволить їй повністю реалізувати свій потенціал і продовжити шлях до відкриття подібних відділів в інших місцях.

Існуючі товарно-матеріальні запаси наведені в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1. Наявні товарно-матеріальні запаси

Загальні щомісячні постійні витрати…………….9950 грн.

Наближені щомісячні змінні витрати........………..250 грн.

Разом………………………………………………10200 грн.

Для беззбиткової роботи необхідно щомісячно продавати:

64 штуки IBM P133 або158,18 (прибуток)

29 штук портативних IBM P133 або348,00 (прибуток)

18 штук IBM Server557,00 (прибуток)

15 штук систем IBM, 15 прінтерів, 11

компьютеров P133, один компьютер

IBM Server, 2 портативних P133 235,00 (прибуток)

Як ми бачимо, сюди входять тільки продажі самих комп’ютерів. Звичайно, існує маса комбінацій комп’ютерів, програмного забезпечення і послуг, що дозволять ЗАТ “Лідер” забезпечувати беззбитковість щомісяця. Вищезгадана апаратура – проект, який показує, що слід реалізовувати, щоб досягти беззбитковості, однак фірма бажає більшого. Перший новий магазин планувалось відкрити протягом першого року після переїзду фірми.

Тепер розглянемо планові і фактичні показники, що склалися протягом 2011-2013 рр.

Таблиця 3.2. Баланс прибутку і збитків за 2013 рік

Новий магазин планувалось відкрити у квітні 2013 року. Пізніше ми матимемо можливість порівняти планові і фактичні показники роботи ЗАТ “Лідер”.

Прибуток на інвестуємий капітал.

Новий магазин.

Рік Чистий прибуток

2011 - 54450

2012 - 60220

2013 - 131888

Загальний чистий прибуток 246558

Початкові інвестиції 50000

Вартість нового обладнання 56500

Витрати на переїзд включені у вартість нового обладнання. Разом інвестицій (реінвестицій) 106500.

Чистий прибуток з вирахуванням інвестицій:

246558 – 106500 = 14058.

Чистий фактичний прибуток для інвестора до кінця 2013 року повинен був скласти 14058 грн., тобто відсоткова (кредитна) ставка для інвестора складе 31,5 % від початкової суми інвестицій 106500 грн. Інвестору доведеться чекати майже три роки, щоб отримати прибуток, але до кінця цього періоду він складе 31,5% від його інвестицій.

Таблиця 3.3. Прогнозовані результати продажів на 2013 рік

Таблиця 3.4. Прогнозовані результати продажів на 2014 рік

Цифри в цій таблиці відображають прогноз збільшення продажів на 41% у порівнянні з 2011 роком, у ці розрахунки включена комісія торгового персоналу. Очікуємий прибуток за 2013 рік повинен був скласти 60220 грн.

Таблиця 3.5. Прогнозовані результати продажів на 2015 рік

Цифри у таблиці відображають прогноз збільшення продажів на 41% у порівнянні з 2014 роком у відповідності з оцінками фірми ЗАТ “Лідер”.Очікуємий прибуток за 2013 рік складав 131888 грн.

На жаль, заплановані фірмою результати не зовсім співпали з реальним життям. Найбільш відчутна розбіжність відбулась за результатами четвертого кварталу 2013 року і результатом першого кварталу 2014 року.

квартал 2011-,2013	Валовий обсяг продажу	Валові витрати	Валовий прибуток	Постійні витрати	Чистий прибуток
	План	Факт	План	Факт	План	Факт	План	Факт	План	Факт
I	70000	70000	57000	55000	13000	15000	30600	15000	-15600	0
II	120000	125000	86000	83000	34000	42000	30600	29600	3400	12400
III	161000	171000	113825	109825	47175	61175	30600	29600	16575	31575
IV	195000	215000	140125	136125	54875	78875	30600	29600	24275	49275
I	202025	232025	146170	147170	55855	84855	40800	41200	15055	43655
II	202025	232025	146170	145170	55855	86855	40800	41200	15055	45655
III	202025	232025	146170	151170	55856	80855	40800	41200	15055	39655
IV	202025	172025	146170	150170	55855	21855	40800	41200	15055	-19345
I	292401	222401	210528	180528	81472	41873	48500	40000	32972	1873
II	292401		210528		81472		48500		32972
III	292401		210528		81472		48500		32972
IV	292401		210528		81472		48500		32972

Таблиця 3.6. Аналіз плануємих і фактичних результатів діяльності ЗАТ “Лідер” за період 2011-2013 років і початку 2014 року.

Для того, щоб наочніше побачити розбіжності у плануємих і отриманих результатів, звернемося до таблиці 3.6, в якій наведені дані щодо запланованого прибутку ЗАТ “Лідер”. Період з І кварталу 2011 по ІІІ квартал 2013 року фактичні показники є вищими за ті, що планувалися, як видно за рахунок того, що при розробці бізнес-плану враховувався тільки продаж комп’ютерів, але на практиці, окрім торговлі, на новому місці відразу ж почали надавати й платні послуги. Після ІІІ кварталу 2013 року фактичні результати різко погіршились у порівнянні з плановими – 17 серпня 2013 року як раз припало на ІІІ квартал, але в третьому кварталі ще не відбулось такого падіння рівня прибутку, тому що наслідки кризи відбилися лише на ІV кварталі. У І кварталі ситуація трохи покращилась, але ще дуже віддалена від запланованої.

Ситуація не безнадійна, але вона вдарила по інвесторам – зробити прогноз на подальші перспективи ринку комп’ютерів фірми IBM, AST, AT&T в данній ситуації було важко. Більш того, можна було очікувати тимчасового скорочення або повного зникнення цих фірм з ринку комп’ютерів. Тому ЗАТ “Лідер” необхідно було підготувати новий інвестиційний план, продумати варіанти скорочення витрат, можливо часткового перепрофілювання торгівлі. Початок роботи місцевої електронної промисловості дало б підприємству можливість заключення договорів на сервісне обслуговування вже вітчизняної техніки.