Роль держави у творенні грошей

Вступ

Мета і завдання дисципліни, її місце у навчальному процесі.

Мета вивчення дисципліни

У сучасному світі пануючою формою організації суспільного виробництва є товарне виробництво. Його важливіші базові категорії – товар і гроші. Роль грошей в організації функціонування суспільного виробництва надзвичайно велика. Вони не тільки забезпечують кругообіг товарів і послуг, але й виступають суттєвим важелем регуляції всієї сукупності соціально-економічних процесів сучасного суспільства.

Метою вивчення дисципліни є формування у студентів системи базових знань з теорії грошей та кредиту, наукове розуміння проблем грошей, грошового обігу, кредитних відносин, банківської справи.

Завдання дисципліни

Головне завдання дисципліни – дати майбутнім фахівцям з економіки знання щодо сутності та механізму функціонування таких категорій, як гроші, кредит, грошовий ринок, процент; сформувати в них теоретичну та методологічну базу, необхідну для наступного оволодіння практикою використання грошово-кредитних інструментів, а також уміння оцінювати й аналізувати грошово-кредитну політику, що проводиться в країні.

Місце дисципліни у навчальному процесі

Дисципліна «Гроші та кредит» належить до циклу фундаментальних економічних дисциплін. Предметом дисципліни є характеристика базових категорій теорії грошей і кредиту, а також всі питання, пов’язані з грошима та їх рухом.

Дисципліна «Гроші і кредит» є самостійним розділом економічної науки, вивчає сферу обігу через гроші, кредит і банки і базується на економічній теорії і дослідженнях зарубіжних і вітчизняних учених. Велике значення приділяється питанням валютної системи, конвертації національних валют, накопиченню позикового капіталу, теорії інфляції і впливу інфляційних процесів на діяльність банків.

Вимоги до знань і вмінь

Після вивчення дисципліни студент повинен

знати:

- загальну теорію грошей та кредиту;

- особливості формування та функціонування грошового ринку та особливості прояву на ньому операцій «купівлі-продажу» грошей та їх ціни;

- механізм формування попиту на гроші та сутність пропозиції грошей;

- закономірності еволюції грошових систем;

- сутність і основні цілі грошово-кредитної політики.

вміти:

застосовувати на практиці знання щодо розрахунку грошової маси, грошових агрегатів, темпу інфляції, швидкості обігу грошей, нарощення суми у довгострокових фінансово-кредитних операціях.

Тема 1: Сутність та функції грошей

1.1. Еволюція форм грошей

1.2. Класифікація форм грошей

1.3. Сутність грошей

1.4. Функції грошей

Еволюція форм грошей

Гроші існують так давно, як і людська цивілізація. Упродовж усьо­го часу свого існування гроші постійно змінювалися, і сучасний їх ви­гляд ─ це не остаточна стадія їхнього розвитку.

В економічній літературі розглядаються дві концепції щодо похо­дження грошей.

Еволюційна концепція

Гроші виникли в результаті еволюційного процесу, який привів до того, що деякі предмети виокремилися із загальної маси і набули нової для себе, особливої риси. Особливість ─ на ці предмети охоче обмінювалися всі інші предмети.

Процес еволюції грошей ─ це розвиток форм мінової вартості.

Виділяють чотири форми мінової вартості:

1) проста, або випадкова, форма вартості (вівця = сокира);

2) загальна форма вартості ─ надання найвищої споживчої вар­тості окремим продуктам (сіль, хутра, слонова кістка, метали), які завжди можна легко обміняти на необхідне в момент обміну благо.

Стихійне закріплення за одним із товарів ролі загального еквіва­лента означало, власне, появу грошей у найпростішому вигляді. Вони вже могли виконувати базові грошові функції ─ засобу вимірювання вартості та засобу обігу;

3) металеві гроші (мідні, золоті та срібні монети);

4) паперові та кредитні гроші (білонні монети, банкноти, банківські білети тощо).

Раціоналістична концепція

Починаючи з Аристотеля і до XVІІІ ст. у теорії грошей досить поши­реною була думка, що гроші виникли як наслідок угоди між людьми або запроваджені законодавчими актами держави для полегшення обміну то­варів.

Аристотель писав: «Гроші стали грошима (nomista) не через свою внут­рішню природу, а через закон (nomos), і нам під силу змінити це положен­ня, зробивши гроші непотрібними».

Науковий аналіз походження та природи грошей, зроблений класиками політичної економії Адамом Смітом, Давидом Рікардо, Карлом Марксом, довів безпідставність раціоналістичної концепції. Адже гроші в їх найпростіших проявах виникли на ранніх ступенях розвитку суспільства, коли ні фактор взаємної домовленості, ні державна влада просто не могли відігравати істотної ролі у формуванні економічних відносин, тим більше конституювати таку складну їх форму, як гроші.

Класифікація форм грошей

Товарні гроші

Випадкова форма вартості функціонує як бартерна економіка,тобтоколи не існує загальноприйнятого засобу обміну ─ грошового товару, або грошей (тобто, не існує такого предмета-товару, на який охоче обмінювались би якщо не всі, то переважна більшість товарів) ─ і товари обмінюють безпосередньо один на інший, причому кількість товарів, що обмінюються в кожному випадку обміну, інша, тобто загальноприйнята пропорція обміну товарів відсутня. Щоб у бартерній економіці обмін відбувся, необхідно мати взаємний збіг бажань, тобто і продавець, і покупець, повинні хотіти того, що може запропонувати протилежна сторона. Така торгівля вимагає великих за­трат часу і ресурсів на пошук інших людей, чиї бажання щодо укладання бартерної угоди збігалися б з їхніми.

Загальна форма вартості

У ході історично-еволюцйного розвитку об’єктивно виникає група товарів на які завжди можна легко обміняти інші товари:

1)предмети першої необхідності (худоба, сіль, зерно);

2)предмети розкоші (хутро, перли, прикраси як товари, що довго зберігалися і мали високу вартість).

Характерні риси товарних грошей:

- функціонували поштучно;

- не підлягали поділу;

- виступали у своєму природному вигляді.

Необхідність переходу до наступної форми грошей:

- потреба однорідності грошей;

- потреба економічної подільності грошей;

- здатність грошей тривалий час зберігати свою вартість;

- здатність легко змінювати зовнішній вигляд;

- потреба високої портативності.

Металеві гроші

Загальна форма вартості:

1) шматки металу (залізо, мідь, бронза, срібло, золото);

2) дорогоцінні монети (мідні, срібні, золоті).

Характерні риси грошей у вигляді дорогоцінних монет:

- монети у вигляді простих зливків металу з купецькою печат­кою;

- монети певної форми (квадратні, овальні, круглі) з печаткою держави, рельєфним малюнком та «зубіюванням» країв.

Необхідність переходу до наступної форми грошей ─ вимога еконо­мічності.

3) білонні монети ─ розмінні монети, виготовлені зі сплаву недорогоцінних металів низької вартості

Характерні риси грошей у вигляді білонних монет:

- менша вартість таких грошей порівняно з дорогоцінними моне­тами;

- такі гроші не мають власної вартості і є неповноцінними.

На цьому етапі відбувається демонетизація золота ─ перехід від повноцінних до неповноцінних грошей.

Повноцінні гроші ─ гроші, в яких номінальна вартість відповідає peальній вартості, тобто вартості матеріалу, з якого вони зроблені (срібні та золоті монети).

Неповноцінні гроші ─ гроші, які набувають своєї вартості безпосередньо в обігу. При цьому вона ─ вартість ─ може бути відмінною від вартості того матеріалу, з якого вони виготовлені (банкноти, білонні монети, депо­зитні та електронні гроші). Сьогодні всі країни світу користуються тільки неповноцінними грошима.

Змішані форми грошей ─ гроші, якими користувалися в період пере­ходу від повноцінних до неповноцінних грошей.

У той час в одних країнах використовували повноцінні гроші, в ін­ших ─ неповноцінні (паперові). Крім того, в одних і тих самих країнах одночасно з повноцінними грошима нерідко використовувалися неповноцінні (білонні монети, а також паперові гроші (банкноти)).

Необхідність переходу від повноцінних до неповноцінних форм грошей:

- вимога економічності (зношуваність золотих монет і втрата ними своєї вартості в процесі обігу);

- обмеженість золотих запасів для витрачання золота на виготов­лення монет;

- необхідність скорочення витрат на виготовлення грошей для мінімізації суспільних витрат обігу, які постійно зростали в міру розширення масштабів виробництва та обігу і спричиненого цим збільшення маси грошей;

- вартість грошей за умови активного втручання держави в еконо­мічне життя суспільства повинна була стати більш гнучкою, більш податливою до державних регулятивних заходів.

Неповноцінні гроші (паперово-кредитні гроші)

Неповноцінні гроші класифікуються за кількома критеріями. Залежно від рівня довіри до них виділяють паперові гроші і кредитні гроші, залежно від форми існування ─ готівкові, депозитні та електроннігроші, залежно від статусу емітента та характеру емісії ─ казначейські та банківські гроші.

Паперові гроші ─ це нерозмінні на метал знаки вартості, які випускає держава для покриття своїх (бюджетних) витрат і наділяє їх примусовим курсом, визнає законодавчо обов’язковими до приймання всіх видів платежів. Необхідністю їх випуску (емісії) стає не потреба обороту в платіжних засобах, а потреба держави у фінансуванні бюджетного дефіциту.

Довіра до паперових грошей базується не на суб’єктивній, а на об’єктивній економічній основі, на якій розвивається кредит узагалі. Доки суб’єкти сфери обігу мають можливість купити за свої паперові знаки товари чи послуги, доти вони вірять у платоспроможність держави і приймають паперові гроші як платежі за свої товари, зокрема й від держави.

Кредитні гроші ─ це теж неповноцінні знаки вартості, які емітуються на основі кредитування реальної економіки, завдяки чому їх випуск тісно пов’язується з потребами обороту, забезпечується їх вилучення з обороту при погашенні позичок і підтримка стабільної цінності. У цьому полягає їх принципова відмінність і перевага порівняно з паперовими грошима.

Коли один із суб’єктів наважився передати іншому товар чи іншу вартість під зобов’язання оплати грошима в майбутньому, виникла нова форма неповноцінних грошей, яка була альтернативною паперовим грошам. Спочатку торговельний оборот породив так звані торгові гроші у формі боргової розписки, або іншими словами комерційного векселя. Його стали використовувати як платіжний засіб і він став обертатися. З простої розписки боржника вексель еволюційне перетворився в платіжний і купівельний засіб, тобто став виконувати функції грошей. З розвитком банківського кредиту і банківської справи банки стали випускати замість комерційних векселів свої зобов’язання ─ банкноти, які поступово перетворилися в універсальний платіжний і купівельний засіб і стали самостійним видом кредитних грошей ─ банківськими грошима (банківськими білетами). Згодом, коли банки почали широко залучати банкноти від клієнтів на вклади, виникла інша форма банківських грошей ─ депозитні гроші.

З позицій теорії трудової вартості, незважаючи на різні механізми виникнення, метою функціонування паперових та кредитних грошей є стимулювання елементів виробництва до створення нових вартостей. Тому доцільно розглядати паперові та кредитні гроші з точки зору їх однієї цілеспрямованості ─ як паперово-кредитні гроші.

Паперово-кредитні гроші:

- паперово-кредитні гроші з обмеженими функціями обігу (вексель, банкнота, чек);

- паперові гроші з більш широкими функціями обігу ─ валюта.

Вексель ─ письмове безумовне зобов'язання боржника сплатити певну суму грошей у визначений строк.

Характерні ознаки векселя:

- безперечність (означає обов'язкову оплату векселя);

- оборотність (передача векселя іншим кредиторам).

Комерційний вексель ─ видається під заставу товару.

Банківський вексель─видається банком-емітентом за наявності певної суми клієнта на депозиті. Клієнт банку розраховується цим вексе­лем зі своїм постачальником в оплату за товар.

Чековий рахунок ─ форма зберігання грошей в банку, що дає змогу власнику рахунка не користуватися готівкою, а виписува­ти в оплату за куплені товари чеки на свій банк, який і здійснює безпо­середню оплату, видаючи гроші з такого рахунка.

Чек ─ грошовий документ встановленої форми, який містить безу­мовний наказ власника рахунка кредитній установі зняти з його чекового рахунка зазначену у чеку суму та виплатити її пред’явнику чека ─ чековласнику.

Види чеків: іменний чек;чек на подавця;ордерний чек ─ чек на певну суму з правом передачі на звороті документа; розрахунковий чек ─ письмове доручення банку здійснити гро­шовий платіж з рахунка чекодавця на рахунок чековласника; грошовий чек ─ отримання готівкових коштів.

Банкнота─ це кредитно-паперові гроші, що випускаються центральним (емісійним) банком країни.

«Класична» банкнота виникла з розписки середньовічних банкірів про взяття на збереження від купців золота та про зобов'язання повер­нути його на першу вимогу. Зі зростанням багатств банків їхні розпис­ки (банкноти) почали користуватися такою довірою, що їх приймали як платежі, так само, як золоті монети.

Поступово такі розписки набули строго встановленої форми й абстрактності й почали надовго затримуватися в обігу, не повертаючись у банки для виплати за них золота. Це дало можливість банкірам видавати свої банкноти купцям на суму, що перевищувала вартість золота, прийнятого на збереження, тобто перейти від повного до часткового покриття банкнот. Не покриті золотом банкноти почали видавати підприємцям замість комерційних векселів. Відтоді (кінець XVII ст.) починається історія «класичної» банкноти.

Характерні ознаки «класичної» банкноти:

- випуск її емісійним банком замість комерційних векселів;

- обов'язковий обмін на золото на першу вимогу власників;

- подвійне забезпечення: золоте (золотим запасом банку) і товарне (комерційними векселями, що перебували у портфелі банку).

Відмінність банкноти від векселя:

- банкнота ─ це безстрокове зобов’язання на подавця;

- банкнота забезпечувалася золотом та активами банків, що більше порівняно з капіталами окремих купців, які забезпечували векселі;

- банкноти випускали в купюрах певного номіналу, вони перебували в обігу без обмеженого терміну, що давало можливість розраховуватися ними за всіма можливими платежами.

Зазначені характеристики надали банкноті особливої переваги ─ загальної оборотності, якої не мав вексель.

Подвійне забезпечення «класичної» банкноти гарантувало їй надійність, сталу вартість, нормальний обіг та високу еластичність обігу.

На даному етапі розвитку відбувається перехід від банкноти як різновиду кредитних грошей з обмеженим колом обігу до банкноти як єдиної валюти країни (паперових грошей - валюти).

Депозитні гроші ─ це різновид банківських грошей, який існує у вигляді певних сум, записаних на рахунках економічних суб'єктів у банках. Вони не мають речового виразу і використовуються для платежів у безготівковій формі. Рух їх здійснюється рахунками у банках і не виходить за межі банківської системи. А приводяться вони в рух за допомогою технічних інструментів ─ чеків, платіжних доручень, пластикових карток тощо.

Готівкові гроші ─ це виготовлені із паперу або іншого малоцінного матеріалу (шкіра, тканина, метал тощо) знаки вартості. Їх можна тримати в руках, перевозити, негайно використовувати для купівлі або платежу. Готівкові гроші мають вигляд купюр різної вартості та розмінної монети. Залежно від того, хто випускає (емітує) готівкові грошові знаки, вони мають назву:

- казначейські білети ─ випускає державне казначейство;

- банківські білети ─ випускає емісійний банк;

- векселі ─ випускає один із учасників кредитної операції;

- чеки ─ випускає власник вкладу в банк.

"Квазігроші", або майже гроші, ─ це специфічні грошові форми, в яких грошова суть значно послаблена, відхиляється від загальноприйнятих, стандартних форм. Таке відхилення можливе з кількох причин:

- коли в стандартних формах значно послаблюється грошова суть. Так, при розміщенні грошей у довгострокові вклади (депозити) гроші зберігають звичайну форму депозитних грошей, проте при цьому на час вкладу для вкладника знижується їх ліквідність, тобто здатність бути платіжними засобами;

- коли грошові функції виконують нестандартні форми, які не можна віднести до жодної із зазначених вище. Наприклад, вексель у певних межах може використовуватися як гроші у функції купівельного і платіжного засобу, хоч не є грошима в загальноприйнятому розумінні. Те саме можна сказати про чек, депозитний сертифікат, акцію, облігацію та деякі інші грошові інструменти.

Валюта

Валюта ─ законодавчо визначена грошова одиниця певної країни.

Унікальність валюти ─ вона не має еволюційного походження від товарних відносин і економічних теорій, а визначається державним актом. На вищому рівні розвитку суспільних відносин суспільство де­легувало функцію визначення форм грошей державі (інколи перша особа країни самостійно узурпує дану функцію), і вже держава почала визначати форми грошей на підставі вольового рішення.

Характеристика валюти:

- є обов'язковою до прийняття в оплату за товари і послуги на всій території країни;

- перебуває в обігу у вигляді безстрокових пред'явницьких папе­рів як у готівковому (паперові банкноти, монети), так і в без­готівковому вигляді (кошти на рахунках у банках);

- приймається в оплату податків;

- монополія на випуск валюти належить виключно державі.

Валюта України ─ грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет тощо, які перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що ви­лучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках у банківських та інших фі­нансових установах на території України.

Відмінність між «грошима» і «валютою» полягає в тому, що поняття «валюта» є складовим поняття «гроші». Крім валюти, поняття «гроші» включає: товарні гроші, кредитні гроші з обмеженим колом обігу (вексель, чек тощо), електронні гроші (носій ─ пластикова картка).

Необхідність переходу до наступної форми (електронних) грошей обумовлена:

- вимогою економічності;

- необхідністю прискорення грошового обігу відповідно до при­скорення темпів товарного обороту;

- необхідністю здешевлення грошових розрахунків.

Електронні гроші - це різновид кредитних грошей, коли переказування грошових сум на рахунки в банках здійснюється автоматично за допомогою комп'ютерних систем за безпосередніми розпорядження­ми власників поточних рахунків.

Електронні гроші не мають речового вираження і використовують­ся для платежів у безготівковій формі. Їх рух здійснюється за рахунками у банках і не виходить за межі банківської системи.

Переваги електронних грошей:

- немає потреби переносити чи перевозити великі маси готівки;

- значна економія витрат на їх виготовлення, збереження, перера­хування, перевезення тощо;

- кожний платник має можливість миттєво здійснити платіж, попередньо перевіривши всі його умови і здійснивши відповідні розрахунки, як і в платежах готівкою.

Носієм електронних грошей є пластикова картка ─ іменний грошовий документ, який банк видає власникові поточного рахунка і який дає йому можливість через комп'ютерні мережі оплачувати свої покупки і погасити борги переказом грошей з рахунка без використання готівки.

Позитивні наслідки запровадження пластикових карток в розрахунково-платіжну практику:

- розширення сфери функціонування кредитно-депозитних гро­шей і залучення до неї масових платежів населення;

- прискорення обігу грошей;

- зручність здійснення платежів для платників;

- зменшення витрат обігу.

У сучасних умовах кредитні гроші стали основною формою грошей у країнах з розвинутою ринковою економікою, їх частка становить близько 90 % усієї грошової маси в обороті. Успішне функціонування кредитних грошей можливе лише за умови високого рівня розвитку банківської справи, коли кожний суб'єкт грошового обороту може вільно покласти свої гроші в банк, взяти їх звідти, швидко перевести в будь-який пункт ринку і коли йому гарантується повне їх збереження.

Роль держави у творенні грошей

Гроші виникли еволюційне, поза бажанням і не за вказівкою дер­жави. Але немає підстав взагалі заперечувати роль держави в еволюції грошей.

Роль держави не конституюча, а трансформуюча ─ держава не створює гроші як економічне явище, але вона може визначати та змі­нювати зовнішні атрибути грошей (гроші ─ монети, поява неповно­цінних грошей ─ паперові гроші). Тобто держава впливає не на сут­ність, а на форму грошей.

Але всі дії держави щодо грошей не змінюють їх сутності, не визна­чають і не заперечують її, тобто мають чітко визначені межі.

Якщо ж держава виходить за ці межі, наприклад, емітує такі гроші, які втрачають довіру суспільства, а отже, перестають бути грошима, то економічна дійсність починає «шукати» чи створювати більш надійні гроші, зокрема, вдається до послуг іноземної валюти чи кредитних зобов'язань (векселів) надійних комерційних структур. За таких умов держава буде змушена обмежити свій вплив на гроші, замінити «неякіс­ні» гроші якісними, провівши грошову реформу, і надалі зважатиме на об'єктивну природу грошей, тобто дії держави мають сприяти стабіль­ності грошей.

Сутність грошей

Грошівідіграють важливу роль у товарному виробництві й обміні, оскільки це специфічний товар, який має здатність обмінюватися на будь-який інший товар, тобто гроші – це загальний товар-еквівалент.

Гроші як товармають такі особливості:

1) подвійна цінність грошей:

- як товару;

- як грошей (загальна споживча цінність).

Із часом золоті монети стираються і зменшуються у вазі, але цінність їх як монет при цьому не змінюється.

Гроші мають загальну споживчу цінність, тобто можуть обмінюватися на будь-який інший товар.

Вирішується протиріччя між споживчою та міновою цінністю товарів;

2) гроші ─ втілення абстрактної суспільної праці взагалі, суспільне мірило вартості звичайних товарів і вираження системи суспільних від­носин, що базуються на грошах як еквіваленті при обміні між виробника­ми результатами своєї праці;

3) гроші на відміну від інших товарів обслуговують не лише сферу товарного обміну, а й усі сфери економіки, виконують функцію нагромадження вартості, її розподіл, перерозподіл та вико­ристання, зокрема, на потреби інвестування.

Гроші як гроші обслуговують обмін товарів (посередники в обміні) використовуються переважно для ре­алізації наявної споживної цінності, тобто їх цільове призначення обмежується посередництвом в обміні.

Гроші як капітал є носієм «самозростаючої» вартості, використовуються для забезпечен­ня зростання наявної вартості (використовуються як позичковий капітал).

Функції грошей

Функція грошей ─ це певна дія чи «робота» грошей щодо обслугову­вання руху вартості в процесі суспільного відтворення.

Основними функціями грошей є:

1) міра вартості ─ це функція, сутність якої полягає у тому, що гроші забезпечують вираження і вимірювання вартості товарів у формі ціни.

Двояке призначення цієї функції ─ виражати і вимірювати вартість товарів;

2) засіб обігу ─ це функція, в якій гроші є інструментом під час обміну товарів і забезпечують їх (товарів) обіг:

T - Г - T (на відміну від бартерного T - T),

де Т ─ товар; Г ─ гроші.

Процес поділяється на два самостійні акти:

(Т – Г) і (Г – Т).

Завдяки цьому можна затримувати гроші та нагромаджувати вар­тість (це розширює можливості виробничої сфери); власник грошей може перенести купівлю іншого товару на майбутнє або взагалі вико­ристати гроші за іншим призначенням.

Гроші як засіб обігу мають такі риси:

- портативність;

- економічна подільність;

- однорідність маси;

- відносна міцність;

- дешевизна виготовлення;

- здатність швидко відтворювати будь-яку необхідну для їх обігу кількість.

Формула обігу грошей: T ─ Кредит ─ T (про­даж товарів у кредит). Завдяки цьому звузилася сфера використання грошей як засобу обігу і поширилася сфера їх ви­користання як засобу платежу, а також з’явилися так звані кредитні гроші;

3) засіб платежу ─ це функція, коли гроші обслуговують погашення різноманітних боргових зобов'язань між суб'єктами економічних відносин, що виникають у процесі розширеного відтворення.

Поява цієї функції обумовлена продажем товару в кредит. Ці гроші відмінні від грошей ─ засобів обігу. Така відмінність пояснюється фак­тором часу, який відділяє реалізацію товару (в борг) від платежу за ра­хунок погашення заборгованості.

Вимога до грошей ─ засобу платежу ─ це їх сталість (відбувається коригування ставки процента відповідно до знецінення грошей);

4) засіб нагромадження ─ це функція, коли гроші обслуговують нагромадження вартості в її загальній абстрактній формі в процесі розширеного відтворення.

Ця функція розвинулася після функції засобу обігу, коли товаровиробник міг залишити частину виручки собі (його продуктивність праці була вищою за поточні виробничі та споживчі потреби), але раніше функції засобу платежу.

Гроші як засіб нагромадження можуть мати такі форми:

- скарб у вигляді золотих зливків;

- скарб в естетичній формі (предмети розкоші);

- скарб у формі нагромадження вартості. У цьому випадку він є резервом платіжних засобів, який можна спрямувати на розширення виробництва, вкласти в цінні папери, банки тощо і отри­мати додатковий прибуток.

Напрями використання грошей як засобу нагромадження

У сучасних умовах сфера функціонування грошей як засобу нагромадження вартості поділилася на дві частини:

- там, де нагромадження вартості зумовлюється потребами роз­ширеного відтворення, оборотом капіталу, має конкретно-цільове призначення і є відносно короткочасним; цю функцію гроші виконують у формі знаків вартості;

- там, де нагромаджується абсолютне багатство, необхідне за ме­жами усталеного процесу суспільного відтворення; воно має форму скарбу й обслуговується справжніми грошима - золо­том;

5) світові гроші ─ гроші, що обслуговують рух вартості в міжнарод­ному економічному обороті та забезпечують реалізацію взає­мовідносин між країнами:

- долар США;

- ЄВРО.

Гроші на світовому ринку виконують функції загального платіжного засобу, загального засобу обігу та засобу перенесення багатства з од­нієї країни до іншої. Отже, світовим грошам притаманні всі функції, властиві грошам на внутрішньому ринку.

Якщо світові гроші використовують для погашення боргів, пов'язаних із зовнішньою торгівлею, банківськими та фінансовими позичками тощо, то вони виконують функцію засобу платежу. Коли витрачають для негайної купівлі товарів чи послуг і замість їх певної суми, яку вивозять (пересилають), в країну ввозять еквівалентну товарну вартість, вони виконують функцію купівельного засобу. Якщо світові гроші переміщаються з однієї країни до іншої без зустрічного переміщення товарного еквівалента чи погашення боргу, то вони забезпечують перенесення багатства.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ:

1. Розкрийте сутність еволюційної та раціоналістичної концепції походження грошей.

2. Назвіть основні характерні риси товарних грошей.

3. Назвіть основні характерні риси металевих грошей.

4. Повноцінні та неповноцінні гроші – сутність та відмінності.

5. Дайте визначення поняттю «банкнота», які основні відмінності від векселя.

6. Валюта – сутність та основні характеристики.

7. Основні переваги електронних грошей.

8. Роль держави у творенні грошей.

9. Сутність грошей як товару.

10. Сутність грошей як капіталу

11. Основні функції грошей.