Аналіз прибутковості підприємства
Ефективність виробничої, інвестиційної і фінансової діяльності підприємства визначаться в досягнутих фінансових результатах.
У виробничо-фінансовій діяльності суб'єктів господарювання бере участь велика кількість взаємопов'язаних організаційних, трудових, матеріальних і фінансових факторів. Мета кожної о суб'єкта господарювання - якомога ефективніше використати ці фактори.
Ефективність використання факторів виробництва, зрештою, виявляється у фінансових результатах діяльності суб'єктів господарювання.
Економічний підсумок виробничої діяльності суб'єктів господарювання, що виражається у вартісній (грошовій) формі, є фінансовими результатами. Відсотки до виплати, що входять до складу прибутку, відображають суми процентів по облігаціях та депозитах.
Інші операційні доходи (витрати) являють собою доходи чи витрати від операцій, пов'язаних з рухом майна підприємства, тобто основних засобів, запасів, цінних паперів.
До складу інших позареалізаційних видатків входять:
· суми уцінки виробничих запасів, ГП та товарів;
· збитки від списання дебіторської заборгованості;
· збитки від операцій за минулі роки, ній виявлені в звітному періоді.
Щоб управляти прибутком, необхідно проводити системну діагностику формування, розподілення та використання прибутку, який дозволить виявити резерви її росту.
До основних задач фінансової діагностики відносять:
· оцінку прогнозу прибутку;
· вивчення складу та структури прибутку в динаміці;
· виявлення і кількісний вимір впливу факторів, що формують прибуток;
· виявлення резервів росту прибутку;
· розробка рекомендацій по найбільш ефективному формуванню та використанню прибутку.
Валовий дохід є узагальнюючим показником, який характеризує результати діяльності підприємств. Його розмір залежить від обсягу виробленої продукції та використаних на її виробництво матеріально-грошових ресурсів, крім тих, що використовуються на оплату праці.
Основними факторами підвищення валового доходу є збільшення обсягу виробництва продукції та зниження матеріально-грошових витрат.
Валовий дохід, створюваний на підприємстві, є джерелом оплати праці працівників сфери матеріального виробництва і накопичень, однією з форм яких є чистий дохід.
Чистий дохід – це частина вартості продукту, яка залишається після відшкодування витрат живої і уречевленої праці.
Таким чином, чистий дохід є додатковим продуктом, тобто це валовий дохід за вирахуванням коштів на оплату праці.
Чистий дохід, який створюється на підприємстві, поділяється на дві частини. Одна з них вилучається в дохід бюджету через механізм цін, друга залишається на підприємстві й визначається як різниця між вартістю продукції та витратами на її виробництво. Ця частина чистого доходу є чистим доходом підприємства.
Чистий дохід підприємства, у свою чергу, складається з реалізованого чистого доходу і чистою доходу, який залишається в залишках продукції, призначеної для внутрішньогосподарського використання.
Реалізований чистий дохід розраховується за проданою продукцією і тому тотожний прибутку підприємства, отриманого від продажу продукції.
Отже, прибуток - це частина чистого доходу, одна з його форм. Визначається він у встановленому порядку.
За розміром прибуток від продаж) продукції, хоч і тотожний реалізованому чистому доходу, однак, менший від чистого доходу підприємства на суму, що залишається в залишках продукції, використаної на внутрішньогосподарські потреби.
Крім прибутку від продажу на підприємствах розраховуються прибутки від основної, інвестиційної, фінансової діяльності, позареалізаційних операцій, загальний і чистий. Кожний з наведених видів прибутку розраховується за певною схемою і має власний розмір.
Загальний прибуток – це прибуток від продажу продукції і па надання послуг, реалізації інших цінностей і нематеріальних активів, інвестиційної та фінансової діяльності, (коригований на суму позареалізаційних (надзвичайних) доходів і витрат.
Чистий прибуток це частина загального прибутку після сплати з нього відповідних податків і платежів у бюджет.
В умовах ринкової економіки чистин прибуток є основою економічного та соціальною розвитку підприємства. Постійне збільшення чистого прибутку не стале джерело фінансування розвитку виробництва, виплати дивідендів, створення резервних фондів, задоволення соціальних і матеріальних потреб працівників підприємства, благодійної діяльності. Чистин прибуток найважливіший показник для оцінювання виробничої та фінансової діяльності підприємств, оскільки відбиває ступінь його активності та фінансовою благополуччя, а також ефективність менеджменту. За чистим прибутком визначається прийнятний для інвестора рівень дохідності активів підприємства для порівняння з альтернативними варіантами напрямку інвестування (за умови порівнянною ризику). Постійне збільшення прибутку за умов припустимою ризику, тобто в разі залучення додаткових позикових коштів чи додаткового розміщення акцій, зміцнює конкурентні позиції підприємства па ринку капіталу.
Прибуток є найважливішим показником, який узагальнено характеризує виробничо-фінансову діяльність підприємства. В отриманому прибутку відображається виконання таких важливих якісних показників, як підвищення продуктивності праці, зниження собівартості та підвищення якості продукції, використання виробничих фондів. Прибуток є основним джерелом розширення основних і оборотних фондів, дієвим фактором, який стимулює (шляхом створення та використання фондів економічного стимулювання) до досягнення якомога вищих показників виробництва, джерелом доходів Державною бюджету.
Прибуток хоч і є результатом діяльності підприємства, однак, не характеризує рівень ефективності його діяльності, витрат, використаного майна. Тому у практиці господарювання для якнайповнішої оцінки ефективності діяльності підприємства, здійснених ним витрат, використання майна застосовується відносний показник рентабельність. Результативність та економічна доцільність функціонування підприємства оцінюється відносними показниками, до яких відноситься система показників рентабельності.
Підприємство вважається рентабельним, якщо доходи від реалізації продукції перекриваються витратами виробництва і, крім і от о, утворюють суму прибутку, достатню для нормального його функціонування.
Рентабельність – це відносний показник інтенсивності виробництва, який характеризує рівень прибутковості (окупності І відповідних складових процесу виробництва або сукупних витрат підприємства.
У практиці господарювання обчислюються показники рентабельної продукції, виробництва, продажу, виробничих фондів, вкладень капіталу у виробництво та ін.
Для характеристики ефективності використання фінансових ресурсів розраховується рентабельність вкладень усіх коштів у виробництво, власних вкладень, вкладень в акції інших підприємець тощо.
Рентабельність вкладень у підприємство (рівень рентабельності) у загальному вигляді визначається за вартістю всього майна, яке с в розпорядженні підприємства, шляхом ділення загальною прибутку на середньорічний загальний підсумок балансу за формулою:
R= П/ПБ
де П – загальний прибуток, грн; ПБ – підсумок балансу.
Рентабельність вкладень відображає ефективність використання всіх вкладень підприємства у виробництво і показує, скільки копійок прибутку припадає па кожну гривню фінансових вкладень.
Рентабельність власних вкладень визначається відношенням чистого прибутку до середньорічної суми власних коштів, розрахованої за балансом (без інвестицій і незавершеного будівництва).
Рентабельність довгострокових фінансових вкладень підприємств (вкладень в акції та інші цінні папери, вкладень у вигляді пайової участі в інших підприємствах) визначається відношенням суми доходів від цінних паперів і пайової участі в інших підприємствах до загального обсягу довгострокових фінансових вкладень.
Основні показники рентабельності наведені у таблиці.
Таблиця
Основні показники рентабельності.
Рентабельність | Формула для розрахунку |
1. Реалізованої продукції за операційним прибутком | Операційній прибуток / Чиста виручка від реалізації |
2. Реалізованої продукції за прибутком від реалізації | Прибуток від реалізації / Чиста виручка від реалізації |
3. Реалізованої продукції за чистим прибутком | Чистий прибуток / Чиста виручка від реалізації |
4. Капіталу (активів) | Чистий прибуток / Актив балансу |
5. Власного капіталу | Чистий прибуток / Власний баланс |
6. Інвестицій | Валовий прибуток / Власний капітал + Довгострокові зобов'язання |
Показник рентабельності виробництва знаходиться в прямій залежності від рентабельності продукції й оберненій залежності від зміни фондоємності продукції.
Підвищення рентабельності продукції забезпечується переважно зниженням собівартості одиниці продукції. Чим краще використовуються основні виробничі фонди, тим нижче фондоємність, вище фондовіддача і внаслідок цього відбувається зростання показника рентабельності виробництва. При поліпшенні використання матеріальних обігових коштів знижується їхній розмір, що припадає на 1 гривню реалізованої продукції. Отже, чинники прискорення оборотності матеріальних оборотних коштів є одночасно чинниками росту рентабельності виробництва.
Розрахунок вказаних показників рентабельності, їх аналіз дають змогу керівникам суб'єктів господарювання і підприємцям орієнтуватися у вирішенні економічних питань, веденні господарства та вжитті необхідних заходів поліпшення господарювання.
Найважливішим показником фінансового стану підприємства є його забезпеченість власними обіговими коштами та ефективність їх використання.
У кожного підприємства для забезпечення нормального процесу виробництва має бути відповідна кількість оборотних активів. Розмір цих активів на певному підприємстві пов'язаний як з обсягом виробництва, так і зі швидкістю їх обороту. Розширення обсягів виробництва потребує збільшення обігових коштів. Прискорення ж оборотності оборотних активів, навпаки, призводить до зменшення їх кількості, то необхідна для забезпечення нормального процесу виробництва. В останньому випадку підвищується ефективність використання оборотних активів, які вкладаються у виробництво.
Тому аналіз забезпеченості підприємства обіговими коштами і ефективності їх використання мас суттєве значення для діагностики фінансових результатів діяльності підприємства.
Забезпеченість підприємства власними оборотними активами визначається порівнянням їх фактичної наявності, що визначається за балансом на відповідну звітну дату, зі встановленим норма швом (плановою потребою). При перевищенні фактичної наявності над встановленим нормативом у підприємства утворюється надлишок власних оборотних активів, а при перевищенні встановлених нормативів над фактичною наявністю оборотних активів, навпаки, утворюється їх нестача. Наявність як надлишку, так і нестачі оборотних активів негативно впливає па фінансову діяльність підприємства.
Отже, економічна суть фінансової результативності може бути розкрита тільки через характеристику системи показників. їх загальний сенс це визначення суми прибутку з однієї гривні вкладеного капіталу.
Коефіцієнт доходності (або рентабельність всього капіталу). Показує скільки чистого прибутку отримано з 1 три. вартості майна:
Кд = Пч/М *100%
де Пч - чистий або балансовий прибуток; М - вартість майна.
Коефіцієнт ефективності використання власних коштів. Показує частку чистого прибутку у власних коштах підприємства:
Квк = Пч /ВК *100%
де ВК - власні кошти.
Перший коефіцієнт (доходності) порівнюється з другим (ефективності використання власних коштів) і різниця цих показників характеризує залучення зовнішніх джерел фінансування.
Рентабельність виробничих фондів.
Rоф = Пч / ОФ ср *100%
Де ОФср - середньорічна вартість основних фондів.
Рентабельність обсягу продаж. Це модифікований показник рентабельності продукції.
Rп = Пч / Вр *100%
де Вр - виручка від реалізації продукції.
Першим етапом діагностики фінансових результатів є оцінка рентабельності обсягу продаж і розрахунок факторів, які впливають на її стан. З цією метою модифікують формулу розрахунку рентабельності продаж (8.5) таким чином:
Rп = Пч / Вр *100% = (Вр-Ср) /Вр*100%
де Ср собівартість реалізації, до якої ще включають комерційні та управлінські витрати.
Дана формула вказує на те, що підвищення рентабельності продукції забезпечується переважно зниженням собівартості одиниці продукції.
Другим етапом діагностики є оцінка впливу рентабельності окремих виробів на загальну рентабельність реалізованої продукції.
Діагностика проводиться в такій послідовності:
1. Визначається питома вага кожного виду продукції в загальному обсязі реалізації (І).
2. Розраховують індивідуальні показники рентабельності окремих видів продукції за формулами:
- рентабельність окремих видів продукції: Rпр = Под/ Сод *100% або
- рентабельність одного виробу: Rпр = Ці - Сі/ Сі *100%
де Под СОД - відповідно прибуток і собівартість в розрахунку на одиницю продукції; Ці та Сі) відповідно ціна та собівартість і-го виду продукції (виробу).
3. Визначають вплив рентабельності окремих видів на її середній рівень для всієї продукції. Пункт (1 х 2).
4. Визначають вплив, пов'язаний зі зміною індивідуальної рентабельності продукції:
(Rзв – Rпл)* Ізв
де Rзв та Rпл – відповідно показники рентабельності за звітний та плановий період; Ізв – частка виробів у загальному обсязі реалізації в звітному періоді (пункт 1).
5. Визначають вплив структурного фактора: (Ізв – І пл)* Rпл
ВИСНОВКИ З ДРУГОГО ПИТАННЯ:
Економічний підсумок виробничої діяльності суб'єктів господарювання, що виражається у вартісній (грошовій) формі, є фінансовими результатами.
Валовий дохід є узагальнюючим показником, який характеризує результати діяльності підприємств. Його розмір залежить від обсягу виробленої продукції та використаних на її виробництво матеріально-грошових ресурсів, крім тих, що використовуються на оплату праці. Чистий дохід – це частина вартості продукту, яка залишається після відшкодування витрат живої і уречевленої праці. Чистий прибуток це частина загального прибутку після сплати з нього відповідних податків і платежів у бюджет.
ІІІ ПИТАННЯ