Характеристика поняття"соціальне партнерство"
V сучасному світі соціальне партнерство є одним із найважливіших їспєктів організації соціального ринкового господарства й одним із ;уттєвих аспектів партнерства між людьми в процесі виробництва і "ромадського життя. Так, привертає увагу партнерство між колегами в іроцесі виконання виробничих завдань, між керівниками та іідлеглими, між поколіннями людей при організації пенсійного тбезпечення, між власниками засобів виробництва і власниками зобочої сили. Останнє постає у вигляді партнерства між двома юціальними групами людей — роботодавцями і найманими ірацівниками й тому називається соціальним, яке можна визначити як деологію, форму та методи узгодження їхніх соціально-трудових нтересів. Ідеологія соціального партнерства полягає в тому, що :ощ'альні конфлікти між обома сторонами вирішуються не через іротистояння різнохарактерних соціальних груп, а встановленням ;оціального миру, не через «конфліктне суперництво», а «конфліктним ;півробітництвом». Методом вирішення соціальних конфліктів у иежах соціального партнерства є компроміс, узгодження інтересів зоботодавців і найманих працівників, а не протистояння і ліквідація іриватної власності на засоби виробництва. Соціальне партнерство іередбачає вирішення соціальних конфліктів не революційним лляхом, а шляхом мирних переговорів і взаємних поступок. У реальному житті соціальне партнерство є альтернативою будь-якій іиктатурі класу, що захищає інтереси сторін.
Ми нерідко при цьому повторюємо слово «конфлікт», тому що «віть при найцивілізованішому способі узгодження інтересів зоботодавців і найманих працівників ці інтереси виявляються різними. Зони можуть бути зближені, але повністю злитись ніколи не зможуть. Деякою мірою такому зближенню сприяє розвиток акціонерних <омпаній, колективних підприємств, становлення яких суттєво змінює іоложення найманої праці. По-перше, працівники стають власниками іасобів виробництва і мають право на частішу прибутку і на частку в управлінні. По-друге, акціонерні компанії навіть у тайнесприятливіших кон'юнктурах ринку прагнуть зберегти свої «адри, що дає певні гарантії працівникові на зое-реження його зобочого місця.
Досвід зарубіжних країн свідчить, що ступінь розвинутості ;оціального партнерства залежить від ряду факторів:
■ ступінь демократизації управління виробництвом. Так,найсприятливіші умови для розвитку соціального партнерства виникають завдяки децентралізації управління, віднесення до компетенції колективів підприємств розв'язання більшості соціально-трудових проблем, розширення прав областей, регіонів і міст. В умовах функціонування підприємств різних форм власності можливості й потреба в соціальному партнерстві зростають ще більше; зівень життя більшості населення і ступінь диференціації доходів.
Соціальне партнерство є складовою побудови соціального ринкового господарства, елементом формування соціальне відповідальної політики представників обох соціальних ГРУП, організаційним принципом гармонізації відносин власності, воно Ще й є економічним важелем підвищення ефективності виробництва. Основною метою соціального партнерства на рівні суспільства є досягнення загального блага, яке виражається такими показниками:
• зростання продуктивності праці має перевищувати
зростання середньої заробітної плати;
• збільшення валового національного продукту;
• удосконалення техніки, технології виробництва,
науково-технічний прогрес;
• підвищення рівня життя населення.
Досягнення зазначеної мети можливе за умови залучення всіх суб'єктів суспільних відносин до управління і подолання на цій основі монополізму в розподілі створеного продукту; посилення мотивації до співробітництва в забезпеченні високих результатів роботи як необхідної умови підвищення якості життя; усунення непорозумінь і суперечностей щодо намірів, які представляють законні інтереси кожної із сторін; досягнення взаємного прагнення до утвердження в суспільстві соціального миру і злагоди.