Проблеми страхування в умавах фінансової кризи

Глобальна фінансова криза торкнулась усіх основних секторів економіки України. За даними Держкомстату, реальний ВВП за січень-вересень 2013 склав 82,2% до відповідного періоду 2012 року, індекс промислової продукції за підсумками 9 місяців 2013 становив 71,6%, індекс продукції будівництва за той же період - 47,6%. Підприємствами транспорту перевезено 496,8 млн. т. вантажів, що становило 71,4% від обсягу перевезень вантажів у січні-вересні 2012. Реальний наявний доход населення, визначений з урахуванням цінового фактора, за II квартал 2013 порівняно з відповідним періодом 2012 зменшився на 8,3%, реальна заробітна плата найманих працівників у серпні 2013 порівняно з липнем 2013 зменшилася на 4,2%, рівень безробіття (за методологією МОП) економічно активного населення працездатного віку в середньому за I півріччя 2013 року становив 9,9%. Фінансові результати діяльності підприємств від звичайної діяльності до оподаткування були негативними [17].

Слід зазначити, що фінансові сектори країни також зазнали суттєвих фінансових втрат. За даними [25] Національного Банку України, станом на 1. 10. 2013 у стані ліквідації перебуває 12 банків, з них 9 банків ліквідуються за рішеннями НБУ, 3 - за рішеннями господарських (арбітражних) судів. Потреби у кредитних ресурсах зростають, але вони стримуються високими відсотковими ставками; існують проблеми з поверненням депозитних вкладень; негативно впливає на економіку країни коливання обмінного курсу.

Разом з тим, ступінь погіршення стану установ фінансового ринку різниться. Якщо у банківському секторі спостерігаються проблеми депозитних вкладень, фінансової стійкості та ліквідності, на фондовому ринку - суттєвий обвал курсів цінних паперів, то у секторі страхування вплив фінансової кризи має дещо завуальований вигляд. Визначаючи страхову систему як організаційно та юридично оформлену сукупність економічних ( фінансових) відносин, що мають специфічний замкнений характер з перерозподілу грошових ресурсів з метою надання страхового захисту за ризиками, які визнані суспільством як страхові [4], розглянемо фінансовий стан двох її складових, а саме: страхового ринку та соціального страхування.

Аналізи публікацій провідних науковців та практиків щодо проблем розвитку страхового ринку свідчить, що більшість з них прогнозували деяке зниження темпів зростання надходжень страхових премій, але загалом передбачали подальший розвиток ринку страхування. До цих висновків можна дійти, аналізуючи динаміку основних фінансових показників, що характеризують страховий ринок останніми роками. Дійсно, аналіз даних 2011 та 2012 років (табл.1) свідчить, що позитивні тенденції розвитку 1996-2010 років продовжують зберігатися.

Незважаючи на значні фінансові здобутки, у страховому секторі спостерігалися й проблемні ситуації. Процеси, які існували на страховому ринку України останнім часом, а саме:

Таблиця 1 Показники розвитку страхового ринку України

№	Назва показника
	Кількість страхових компаній
	Темпи росту,%	1,085	1,052
	Кількість страхових компаній ризикового виду страхування
	Кількість страхових компаній зі страхування життя
	Кількість страхових компаній з іноземним капіталом
	Частка страхового ринку у ВВП (%)	2,5	2,6
	Страхові премії, млн. грн.	18008,0	24009,0
	Статутний капітал, млн. грн.	10634,0	13206,4
	Страхові виплати, млн. грн.	4213,0	7051,0
	Сукупні активи, млн. грн.	32213,0	41931,0
	Страхові резерви, млн. грн.	8423,3	10904,0

- стрімкі темпи зростання страхування фінансових ризиків ( у тому числі за споживчим кредитуванням);

зниженя тарифів та франшизи з метою додаткового залучення клієнтів;

дисбаланс страхового портфелю, у тому числі збільшення ризиків з підвищеною збитковістю (перш за все, це страхування КАСКО);

зниження фінансової стійкості страховиків, незважаючи на високі темпи росту надходження страхових премій;

зменшення фінансового потенціалу розвитку, були чінниками погіршення фінансового стану страховиків.

Кризові явища в економіці країни відбулися на обсягах надходження страхових премій, а також на доходах від інвестиційної діяльності. За результатами діяльності страхового ринку України за I півріччя 2013 року порівняно з аналогічним періодом 2012 року відбулося зниження на 16% надходжень страхових премій, на 10% знизилися страхові виплати, на 11% знизився рівень перестрахування. Але, парадоксальним є те, що кількість страхових компаній у I кварталі збільшилася на 19 компаній (табл. 2) [26].

Таблиця 2 Показники розвитку страхового ринку України за 6 місяців 2012 та 6 місяців 2013 років

№	Назва показника	6 міс. 2012	6 міс. 2013
	Кількість страхових компаній
	Кількість страхових компаній із ризиковими видами страхування
	Кількість страхових компаній зі страхування життя
	Частка страхового ринку у ВВП (%)	2,6	2,1
	Страхові премії, млн. грн.	11279,5	9514,0
	Статутний капітал, млн. грн.	11970,5	13627,1
	Страхові виплати, млн. грн.	3376,0	3275,5
	Сукупні активи, млн. грн.	35651,7	41999,5
	Страхові резерви, млн. грн.	9127,2	9619,6
	Передано у перестрахування, млн. грн.	4229,4	3754,3

Така ситуація має певне пояснення: зниження загального рівня виробництва та його висока збитковість, відносно довгий термін повернення вкладених коштів (які знецінюються завдяки високому рівню інфляції), змушують шукати більш прибуткове вкладення капіталу. Таким вкладенням є страховий бізнес. Його висока прибутковість на українському страховому ринку стимулює прихід як іноземного капіталу, так й перетік вітчизняного з галузей з низькою віддачею. Крім того, якщо страховий портфель добре збалансовано, то при наявності значної кількості обов'язкових видів страхування, фінансова криза несуттєво зачепить страховиків. Введення у якості обов'язкового страхування будівельно-монтажних робіт також буде сприяти розвитку страхування [23].

Разом з тим, ззовні маючи добрий фінансовий стан страховий ринок має досить значні проблеми.

По-перше, це проблема фінансової стійкості страховиків. Існуючі методики визначення фінансової стійкості страховиків не надають достовірної інформації щодо фінансового стану страховика, тобто не задовольняють сучасним вимогам фінансової діяльності у страховій сфері.

По-друге, необхідним є створення єдиного регулюючого органу з певними повноваженнями стосовно діяльності страховиків як з організаційно правової точки зору, так й з фінансового нагляду.

По-третє, сьогодні вже безперечним є вимога щодо створення централізованого гарантійного страхового Фонду, який би гарантував певний рівень виконання фінансових зобов'язань. Разом з тим, ні механізму створення, ні законодавчих засад для такого фонду не існує

По-четверте, не є обов'язковими й вимоги щодо обмеження на інвестування страхових резервів у фінансові інструменти. Такі вимоги повинні стати не тільки обов'язковими при розміщенні страхових резервів, але й при управлінні гарантійним фондом страховиків особливо у перехідних економіках.

По-п'яте, доволі довгий час у наукових та практично спрямованих публікаціях ведеться дискусія щодо оподаткування страховиків. Існування 3% ставки податку на доходи страховиків було задовільним для них та дозволяло отримувати значні прибутки (при цьому спід зазначити, що середній рівень страхового відшкодування в українських страховиків був у два рази менший за рівень, що існує у ПРК). За деяким даними, рівень прибутковості складав понад 50%. Це дозволяло страховикам не займатися пошуком внутрішніх резервів, мати досить високий рівень аквізаційиих витрат, не приділяти значної уваги рівню збалансованості страхового портфелю, не накопичувати фінансовий капітал [12].

Фінансова криза загострила проблеми, що існували на страховому ринку. Значна кількість страховиків за результатами півріччя 2013 року стала збитковою й сьогодні вже є певні вимоги щодо зміни методики оподаткування страхової діяльності.

Отже, в умовах кризи страховим компаніям доцільно підвищувати ефективність менеджменту та маркетингового аналізу сегментів ринку (виділення окремих груп споживачів страхових продуктів, підготовка цільових програм страхових компаній по максимальному задоволенню споживачів, інтересів держави та самих страховиків, взаємна координація їх діяльності з виконання цих програм і заходів).