Основні методичні принципи та положення визначення економічної ефективності підвищення якості продукції

Задача підвищення якості продукції є найактуальнішою в економіці країни. Як важливий чинник інтенсифікації економічного розвитку вона пред'являє більш суворі вимоги до економічного обґрунтування усіх заходів, які спрямовані на підвищення якості продукції. Тому важливим показником управління якістю продукції є визначення економічної ефективності підвищення якості, тобто оцінка необхідності зміни тих чи інших параметрів якості конкретного виробу. Економічна оцінка підвищення якості продукції вимагає зіставлення витрат та ефектів, які виникають як комплекс заходів організаційно-технічного характеру та заходів по удосконаленню управління: економічного, організаційного, соціального та виховного характеру. Рішення цієї задачі можливо тільки при визначенні необхідності підвищення якості конкретного виду продукції для того, щоб це підвищення було оптимальним, повністю задовольняло потреби суспільства і не носило у собі надмірну якість.

Ресурси суспільства в кожний часовий інтервал обмежені, тому їх потрібно використовувати з максимальною віддачею. Для цієї мети слугують розрахунки економічної ефективності господарських заходів, внаслідок яких із різних варіантів можливих напрямків підвищення якості продукції вибирається такий варіант, який забезпечує мінімальні витрати на одиницю корисного ефекту. Як недостатній рівень якості, так й надмірний негативно впливає на економічний розвиток. Тому завдання полягає у тому, щоб знайти у кожній конкретній господарській ситуації найкращий варіант. Процедура проведення розрахунків економічної ефективності підвищення якості продукції базується на ряді умов і принципових положень.

Умовами розрахунку економічної ефективності підвищення якості продукції є багатоваріантність шляхів досягнення мети. Для підвищення параметру якості конкретної продукції існують кілька варіантів. При виборі оптимального варіанта виникає задача про прийняття рішення - який із варіантів кращий для певного продукту.

Поряд з умовами, існують принципи, на яких базуються розрахунки підвищення якості продукції. До них належать принципи:

• народногосподарського підходу;

• системного підходу;

• зіставлення;

• урахування фактора часу.

Принцип народногосподарського підходу, як важливий принцип реалізації технічних рішень, передбачає розгляд продукції протягом всього життєвого циклу. При оцінці економічної ефективності розробки та впровадження робіт і заходів по підвищенню якості продукції необхідно максимально враховувати не тільки усі можливі витрати на стадії розробки, впровадження та функціонування виробів, але й економічні результати та наслідки, що виникають на окремих етапах життєвого циклу. При цьому повинні враховуватися додаткові витрати і економічні ефекти, що виникають на стадіях науково-дослідних, проектно-конструкторських робіт, серійного виробництва, обігу та експлуатації виробів. Також необхідно враховувати додатковий економічний ефект, який може бути отриманий при зовнішній торгівлі за рахунок підвищення конкурентоспроможності виробів внаслідок доведення їх якості до рівня світових досягнень.

Принцип народногосподарського підходу обумовлює:

• облік при оцінці ефективності заходів усіх основних наслідків їх реалізації, як безпосередньо у тій сфері, де цей захід здійснюється, так і поза ним;

• використання єдиної для усього народного господарства норми ефективності капітальних вкладень;

• врахування при визначенні економічної ефективності природних ресурсів;

• введення в розрахунок економічної ефективності використання трудових ресурсів;

• врахування додаткових витрат суспільства, які пов'язані з використанням окремих категорій працівників, забезпеченням нормальних умов проживання людей у знедавна освоюваних районах тощо;

• проведення розрахунків ефекту не за один окремий рік, а за весь розрахунковий період, включаючи розробку, освоєння виробництва, серійний випуск продукції, термін ефективної служби виробу у споживача;

• забезпечення повноти охоплення найбільш значних витрат та результатів, які встановлені на основі нормативної бази.

При використанні принципу народногосподарського підходу до оцінки загального економічного ефекту необхідно методологічно правильно вибрати базу порівняння.

Принцип системного підходу до аналізу ефективності підвищення якості продукції означає, що економічний ефект повинен визначатися щодо кінцевого готового продукту, який самостійно бере участь у виробничому процесі, а також у взаємозв'язку з усіма технічними рішеннями, які забезпечують застосування та обслуговування цього кінцевого продукту. Інакше кажучи, якісні параметри і властивості кожної, навіть невеликої деталі повинні бути пов'язані з якістю вузла чи окремої системи (машини, кінцевого виробу), до якої вони входять.

Реалізація системного підходу при визначенні річного економічного ефекту підвищення якості вимагає науково обґрунтованих напрямків удосконалення продукції, правильного встановлення ієрархічного рівня, аналізу експлуатаційних систем.

Принцип зіставлення полягає у порівнянні варіантів базового і нового виробу за основними ознаками. При визначенні річного економічного ефекту підвищення якості виробів потрібно забезпечити зіставлення порівнюваних варіантів за наступними ознаками:

• функціональним призначенням;

• розміром потреб (робіт, послуг), які задовольняються, за допомогою більш якісної продукції (робіт, послуг);

• галуззю та діапазоном потреби, яка задовольняється, а також за умови експлуатації продукції;

• фактором часу;

• методами розрахунку основних техніко-економічних показників;

• соціальними наслідками виробництва і споживання порівнюваних видів продукції;

• ступенем впливу на навколишнє середовище при виробництві та споживання продукції.

Для об'єктивного використання принципу зіставлення при розрахунку річного економічного ефекту підвищення якості продукції дуже важливо правильно встановити базовий варіант порівняння.

Принцип урахування фактору часу при оцінці ефективності підвищення якості продукції обов'язковий при тривалому та капіталоємному їх виробництві. Цей принцип відіграє суттєву роль для визначення об'єктивності результатів розрахунку ефективності та реалізації під час зіставлення усіх витрат та отриманих результатів. Вплив фактору часу безпосередньо виявляється у таких випадках:

• при зміні з часом обсягів і структури вироблюваної продукції;

• розподілення з часом процесу капітальних вкладень (інвестиційного процесу);

• непостійна з часом інтенсивність капітальних вкладень та інвестиційного процесу;

• зміна з часом поточних витрат на виробництво продукції (робіт, послуг) і витрати по експлуатації та ремонту основних фондів;

• зміна з часом нормативної бази розрахунків ефективності;

• економічна непостійність різночасних витрат та результатів за порівнюваними варіантами.

Врахування фактору часу і принципу народногосподарського підходу до оцінки економічної ефективності підвищення якості вимагають рішення таких важливих методологічних питань, як вибір розрахункового періоду часу, тобто року, до якого зводяться усі витрати та економічні результати за порівнюваними варіантами, виявлення динаміки розподілення витрат і результатів по роках розрахункового періоду часу та встановлення межи розрахункового періоду.

В окремих галузях народного господарства існують методичні вказівки по розрахунку економічної ефективності конкретної продукції. Визначення економічної ефективності підвищення якості продукції конкретного виду сприяє розвитку нових технологій, створенню нової продукції, прискоренню її реалізації та отриманню високих доходів, розвитку економіки країни та поліпшенню якості управління виробництвом.

Література основна: [ 1, 2 ]

Література додаткова: [ 8, 9, 12 ]

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

1. Основою методичного підходу визначення економічної ефективності стандартизації є:

1) метод урахування всіх можливих її наслідків і результатів;

2) статистичні методи;

3) методи математичного моделювання;

4) всі відповіді вірні.

2. Результат зіставлення річної економії та витрат на розробку і впровадження стандарту, які приведені до одного розрахункового року - це:

1) річний економічний ефект;

2) різниця витрат на розробку стандартизованого об’єкту;

3) різниця витрат на виготовлення стандартизованого об’єкту;