Соціально-економічне значення та проблеми вимірювання продуктивності виробів.
Тема 7. Вимірювання обсягів виробництва та продуктивності.
7.1. Соціально-економічне значення та проблеми вимірювання продуктивності виробів.
7.2. Запровадження методів вимірювання продуктивності.
7.3. Вимірювання продуктивності на підприємствах та їх виробничих підрозділах.
7. 4.Вимірювання продуктивності з урахуванням якісних параметрів продукції.
7.5. Виробнича потужність підприємства, її розвиток та використання
Оцінка впливу факторів на виконання виробничої програми.
Соціально-економічне значення та проблеми вимірювання продуктивності виробів.
Під час складання плану соціально-економічного розвитку країни необхідно враховувати темпи зростання продуктивності в кожній галузі економіки. У цьому зв'язку корисно виокремити джерела, що впливають на динаміку продуктивності.
Найголовнішими елементами для аналізу й порівняння є: обсяг та структура продукції, різноманітність виробів і ступінь вертикальної інтеграції в процесах обробки; наявність сировини та її техніко-економічна характеристика, джерела її постачання; наявність і використання енергії; обсяг і структура витрат праці; стан технології, обсяги та структура капітальних вкладень, масштаби виробництва; характер і розташування ринків, вплив тарифів; оподаткування форм власності; стандарти та урядові нормативи.
Оптимальне співвідношення між темпами зростання продуктивності та середньої заробітної плати, динамікою цін і прибутків неможливо забезпечити, абстрагуючись від аналітичних показників продуктивності.
Необхідно зауважити, що в процесі вимірювання продуктивності виникають певні проблеми, які можна поділити на дві групи: технічні, пов'язані з технікою вимірювання, та організаційні, пов'язані з організацією процесу вимірювання.
Технічні проблеми вимірювання продуктивності. Оскільки в умовах ринку існують різні соціальні групи, як, наприклад, постачальники сировини й матеріалів, виробники, продавці, покупці й споживачі, зі своїми специфічними цілями, то це унеможливлює застосування якоїсь єдиної методики для вимірюванні продуктивності.
Аналітики, формуючи системи вимірювання продуктивності, як правило, стикаються із такими проблемами, як визначення алгоритмів із:
• зведення різних типів витрат ресурсів до одного прийнятного знаменника;
• урахування якісних параметрів витрат і продукції, що виготовляється протягом певного терміну часу;
• вибору правильного показника для визначення витрат і результативності.
Наприклад, відомо, що підвищення якісних параметрів продукції позитивно впливає на динаміку зростання продуктивності. Отже, вимірюючи продуктивність необхідно враховувати динаміку якості товарів і послуг. Але з багатьох причин вимірювання продуктивності на основі якісно-кількісних величин практично в жодній ланці економіки не здійснюється. Деякі керівники, особливо державних організацій, нерідко плутають види діяльності із результатами. Наприклад, у разі підвищення кваліфікації працівників чи їх перепідготовки рівень продуктивності організації доцільно було б визначити не на основі кількості тих, хто закінчив навчання, а на основі кількості тих, хто знайшов роботу за новою спеціальністю.
Додаткові труднощі під час вимірювання продуктивності виникають у зв'язку з тим, що динаміка обсягів продукції не завжди перебуває в прямій залежності з динамікою витрат. Інколи непрямі витрати плутають із зайвими витратами, зумовленими недбалим виконанням спеціалістами своїх функціональних обов'язків. Так, наприклад, непрямі витрати, пов'язані із плануванням, управлінням, розробленням виробу, обслуговуванням обладнання, його ремонтом, обов'язково потрібно враховувати під час вимірювання продуктивності. У той же час витрати, пов'язані з помилковою системою обліку, неправильним розподілом непрямих витрат, надурочними роботами, не можуть бути віднесені до необхідних та виправданих витрат.
Як правило, значні помилки вникають, коли під час вимірювання продуктивності враховуються обсяги незавершеного виробництва або обсяги нереалізованої на ринку продукції.
Аби домогтися достовірного вимірювання продуктивності доцільно, на думку спеціалістів, здійснювати:
• постійний контроль за динамікою таких показників, як обсяги реалізації товарів і послуг, прибутку і витрат;
• визначення віддачі кожного ресурсу, який використовується на виробництві (робоча сила, капітал, матеріали, енергія, земля);
• визначення розмірів прибутку, отриманого за рахунок підвищення продуктивності та підвищення цін (інфляції).