ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОСТІ. Економічні аспекти пРИРОДОКОРИСТУВАНнЯ та ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ

1 Глобальні проблеми людства, їх суть та напрями подолання.

2 Міжнародне співробітництво у розв’язанні глобальних проблем.

3 Економічні проблеми природокористування.

4 Економічні аспекти проблеми енергозбереження в Україні.

4.1 Сучасний стан енергоефективності національної економіки.

4.2 Основні проблеми енергозбереження.

4.3 Механізм фінансування заходів з енергозбереження.

Глобальні проблеми людства, їх суть та напрями подолання. Глобальні проблеми людства – комплекс проблем, які вийшли за межі окремих держав і зачіпають інтереси всього людства. Їх перетворення з національних на глобальні зумовлено посиленням взаємозалежності, цілісності та єдності людства, основою якого є глобальні закономірності розвитку науки, техніки, інформації тощо. Серед глобальних проблем, які стоять сьогодні перед людством, найгострішими є:

- проблема збереження миру;

- екологічна проблема;

- проблема забезпечення людства продовольством, сировиною та енергією;

- проблема освоєння Світового океану;

- проблема економічного відставання країн, що розвиваються;

- проблема зайнятості населення.

Розв’язання глобальних проблем сучасності, забезпечення майбутнього людської цивілізації вимагають розробки і реалізації комплексної колективної програми: економічної та воєнно-політичної безпеки людства.

Тенденція до зростання ресурсів, що відволікаються на військові потреби, веде до загострення економічних і соціальних проблем у багатьох країнах. А потреби вирішення глобальних проблем постійно і гостро вимагають змін на користь цивільних потреб національних пропорцій між ресурсами, що йдуть на воєнні і мирні цілі, тобто демілітаризації економіки.

Демілітаризація економіки країни – це роззброєння і ліквідація оборонних галузей виробництва. Демілітаризація воєнно-промислового комплексу передбачає конверсію підприємств, що працюють на оборону.

Конверсія – це зміна пропорцій розподілу фінансових, людських і матеріальних ресурсів між цивільною та воєнною сферою, переключення в ході роззброєння воєнного виробництва та інших видів військової діяльності на мирні цілі.

Складний комплекс проблем виникає на стику взаємовідносин суспільства, людини, природи. Однією з таких проблем є ліквідація зубожіння, голоду, хвороб, безробіття і неграмотності, які охоплюють великі зони сучасного світу. Тому дану глобальну проблему часто називають проблемою подолання відсталості країн, що розвиваються. Для її вирішення потрібна така система заходів:

- динамічний розвиток слаборозвинутих країн у соціально-економічній і науково-технічній сферах;

- новий світовий порядок, який гарантуватиме реальну допомогу відсталим країнам у вирішенні їх проблем.

До глобальних проблем слід віднести багато проблем охорони здоров’я. Учені вважають, що в рішенні глобальних проблем основним критерієм має слугувати стан здоров’я людини, всього населення землі. Тому охорона здоров’я виступає функцією критерію оцінки гуманістичності глобальних проблем сучасності.

Міжнародне співробітництво у розв’язанні глобальних проблем.Вирішення глобальних проблем можливе лише за умови невідкладності і рішучості дій, колективних і скоординованих зусиль світового співтовариства.

У доповіді ООН про розвиток людини зазначається, що програма дій, спрямованих на забезпечення прогресу людства в епоху глобалізації, повинна передбачати досягнення семи основних цілей, у контексті кожної з яких необхідна взаємодія на національному і міжнародному рівнях.

1 Удосконалення діяльності, спрямованої на розвиток людського потенціалу, коригування політики з урахуванням нових реалій глобальної економіки.

2 Зменшення загрози турбулентності фінансових потоків та пов’язаних з ними витрат.

3 Активізація міжнародного співробітництва в галузі боротьби з глобальними загрозами щодо безпеки людини.

4 Нарощування діяльності з розробки нових технологій для забезпечення розвитку людини, ліквідації злиденності.

5 Припинення процесів маргіналізації та подальшої поляризації багатства і бідності.

6 Ліквідація диспропорцій у структурах глобального регулювання.

7 Формування ціліснішої та демократичнішої системи глобального регулювання.

Основні форми міжнародного співробітництва у вирішенні глобальних проблем:

- реалізація спільних проектів та програм;

- передача технологій;

- виділення кредитів;

- участь у видобуванні та перерозподілі природних ресурсів;

- реформування системи ціноутворення на світові природні ресурси;

- надання країнам, що розвиваються, доступу на світовий ринок;

- загальнопланетарні та регіональні угоди під егідою ООН та інших міжнародних організацій.

Економічні проблеми природокористування.На рубежі ХХІ ст. загострюється проблема природокористування, що проявляється у вичерпанні природних ресурсів та екологічній кризі. Екологічна криза характеризується невідповідністю розвитку продуктивних сил, суспільних форм їх розвитку і біологічних можливостей біосфери. Вона проявляється в напруженні стосунків між людиною і природою, результатом чого є порушення стану навколишнього середовища, забруднення і отруєння його відходами, загроза існування людини.

Незважаючи на різні підходи щодо захисту навколишнього середовища, учені-екологи й економісти єдині в тому, що захист природи потребує значних витрат до 3-5% ВВП. Країни з розвинутою економікою в середньому витрачають до 1,7% свого ВНП на екологічні проблеми, але цього мало, тому що величина збитків, які завдаються природному середовищу щорічно, оцінюється приблизно в 6% ВНП.

Основними шляхами розв’язання екологічної, паливно-енергетичної та сировинної проблем з погляду речового змісту суспільного способу виробництва є:

1) швидкий розвиток і використання основних видів відновлювальної енергії;

2) структурні зміни у використанні наявних невідновлювальних видів енергії;

3) створення екологічно-чистої вугільної енергетики, яка б працювала без викидів шкідливих газів;

4) розробка усіма країнами конкретних заходів дотримання екологічних стандартів;

5) вивчення запасів усіх ресурсів з використанням досягнень НТР;

6) інтенсивний розвиток власних сировинних господарств, зокрема переробних галузей сировини у країнах, що розвиваються;

7) пошук ефективних важелів управління процесом зростання народонаселення для його стабілізації на рівні 10 млрд. осіб;

8) припинення вирубування лісів;

9) формування у людей екологічного світогляду;

10) комплексна розробка законодавства про охорону довкілля, зокрема законодавчі норми про відходи;

11) збільшення екологічних інвестицій.

Економічні аспекти проблеми енергозбереження в Україні. Сучасний стан енергоефективності національної економіки.Висока енергоємність ВВП в Україні є наслідком суттєвого технологічного відставання більшості галузей економіки від рівня розвинутих країн, незадовільної галузевої структури національної економіки, негативного впливу „тіньового” сектора, що об’єктивно обмежує конкурентоспроможність національного виробництва і лягає важким тягарем на економіку – особливо за умов її зовнішньої енергетичної залежності.

На відміну від промислово розвинутих країн, де енергозбереження є елементом економічної та екологічної доцільності, для України – це питання виживання в ринкових умовах та входження в європейські та світові ринки. Для цього підлягає розв’язанню проблема збалансованого платоспроможного попиту як на внутрішньому так і зовнішньому ринках, а також диверсифікації імпорту паливно-енергетичних ресурсів.

При цьому слід зазначити, що на даний час структурна складова потенціалу енергозбереження, що відображає вплив структурних змін у галузевій або міжгалузевій діяльності на обсяги споживання палива та енергії, – в основному вичерпано. Для збереження прийнятних темпів зниження енергоємності ВВП (4-6% щороку) необхідно невідкладно задіяти технологічний фактор потенціалу енергозбереження, що відображає вплив технічного (технологічного) стану та рівня устаткування і обладнання на обсяги споживання енергоресурсів при виробництві продукції (послуг). Саме технічна (технологічна) складова потенціалу енергозбереження передбачає підвищення ефективності виробництва (видобутку), перетворення, транспортування та споживання енергоресурсів і відповідно зниження енергоємності продукції та надання послуг за рахунок впровадження новітніх енергоефективних технологій та енергозберігаючих заходів. У разі невжиття кардинальних заходів, відставання показників енергоефективності економіки України від показників розвинутих країн, стане хронічним. Це, в свою чергу, значно ускладнить в коротко- та середньостроковій перспективі конкурентоздатність вітчизняного продукту на світових ринках.

Крім того, на темпи зниження енергоємності ВВП впливають такі чинники:

- невідповідність тарифів і цін на енергоресурси витратам на їх виробництво;

- економічні ризики, пов'язані з функціонуванням природних монополій;

- споживання енергоресурсів за відсутності приладів обліку;

- високий рівень втрат енергоресурсів при їх передачі та споживанні;

- стан погашення взаємної заборгованості на оптовому ринку електроенергії та інших ринках енергоресурсів;

- низький рівень впровадження енергоефективних технологій та обладнання;

- високий рівень фізичної зношеності технологічного обладнання в усіх галузях національної економіки.

Основні проблеми енергозбереження. Виходячи з цього, визначені основні проблеми енергозбереження, які вимагають першочергового розв’язання:

1 Приведення окремих положень законодавства у сфері енергозбереження у відповідність з економічною ситуацією. Зокрема створення умов економічного стимулювання суб’єктів господарювання до підвищення ефективності використання енергоресурсів. Шляхом вирішення цієї проблеми є розроблення проектів змін до податкового законодавства щодо обмеження валових витрат за енергоресурси, які споживаються суб’єктами господарювання та встановлення збору за перевитрати енергоресурсів понад норми.

2 Удосконалення порядку нормування питомих витрат енергоносіїв.

3 Створення системи нових енергетичних стандартів.

4 Удосконалення системи державної експертизи з енергозбереження.

5 Запровадження обов’язкової статистичної звітності щодо використання енергоресурсів.

6 Створення єдиного механізму державного контролю у сфері енергозбереження і енергоефективності, уникаючи дублювання функцій органів державного управління у цих сферах.

7 Встановлення адекватної юридичної відповідальності юридичних осіб, посадовців та громадян за неефективне використання паливно-енергетичних ресурсів, а саме: підготовка змін до відповідних статей Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо збільшення розмірів штрафів за правопорушення у сфері енергозбереження; запровадження фінансової відповідальності юридичних осіб за неефективне використання паливно-енергетичних ресурсів.

8 Забезпечення переходу до масового застосування та заміни на сучасні прилади обліку споживання енергоресурсів. Існує нагальна необхідність упорядкування оплати за спожиті ресурси споживачами житлово-комунальних послуг, яка на даний час проводиться здебільшого за встановленими нормами, що значно перевищують фактичні обсяги споживання ресурсів.

Механізм фінансування заходів з енергозбереження.Аналіз закордонного досвіду застосування механізмів фінансування заходів з енергозбереження та енергоефективності дозволяє зробити наступні висновки:

- для заохочення енергозбереження або для боротьби з неефективним чи надмірним споживанням енергії використовуються різні схеми оподаткування, які підвищують відносну вартість спожитих енергоресурсів або зменшують відносну вартість застосування нових технологій.

- фінансові стимули використовуються для заохочення реалізації політики енергозбереження шляхом підвищення економічної привабливості відповідних інвестицій та закупівель, або зниження експлуатаційних витрат. Джерелами пільгових кредитів або субсидій є кошти, які надійшли від запроваджених податків і зборів.

- фінансові стимули використовуються в комплексних програмах, які поєднують інтереси державних установ, населення та підприємницьких кіл, і виконують функцію розподілу доходів з урахуванням рівня ефективності використання енергоресурсів.

З урахуванням реального стану економіки України першочерговими заходами з впровадження економічних механізмів енергоефективності є:

- встановлення прогресивних норм витрат енергоносіїв у порядку, визначеному законодавством;

- запровадження дієвих економічних санкцій за неефективне використання енергоресурсів (підвищена плата, податки, штрафи);

- підвищення адміністративної відповідальності за порушення у сфері енергозбереження та енергоефективності.

Після розв’язання зазначених проблем можливе застосування економічних механізмів стимулювання – здешевлення кредитів і звільнення від оподаткування частини прибутку, отриманого за рахунок впровадження енергоефективних та енергозберігаючих технологій.

Основними джерелами надходження коштів для функціонування економічних механізмів стимулювання програм, проектів та заходів з підвищення енергоефективності та енергозбереження є:

- кошти державного та місцевих бюджетів отримані від встановлених податків, штрафів та підвищеної плати за енергоресурси;

- власні кошти підприємств та громадян;

- кредитні ресурси;

- внутрішні та зовнішні інвестиції.

Загалом слід зазначити, що фактор енергозбереження є одним із визначальних для енергетичної стратегії України. Від його рівня залежить ефективне функціонування національної економіки.

Запитання та завдання для контролю

1 Назвіть глобальні проблеми людства та охарактеризуйте їх.

2 Дайте визначення конверсії військового виробництва. Яке її значення для розв’язання глобальних проблем?

3 У чому полягає суть глобальної екологічної кризи?

4 Чи здатна світова наука вирішити проблему забезпечення людства сировиною та енергією?

5 Охарактеризуйте необхідні подолання екологічної кризи.

6 Яку роль відіграє ООН та інші міжнародні суспільно-політичні організації у вирішенні глобальних проблем?

7 Охарактеризуйте сучасний стан енергоефективності української економіки.

8 Які фактори впливають на енергоємність ВВП?

9 Чим пояснюється висока енергоємність ВВП України та які шляхи її зниження?

10 Розкрийте зміст структурної та технічної складових потенціалу енергозбереження.

11 Назвіть основні проблеми енергозбереження. Які Ви можете окреслити шляхи їх вирішення?

12 Розкрийте зміст механізму фінансування заходів з енергозбереження.