Світові економічні аспекти глобальні проблеми людства: суть, види, засоби вирішення.

Новий рівень цивілізації обумовлює прогрес окремих країн під впливом усіх взаємозв'язків світового госпо­дарства. У сферу цих взаємозв'язків включаються гло­бальні проблеми сучасності. Глобальні проблеми — це складний комплекс про­блем, який виникає на межі зіткнення взаємин су­спільства, людини і природи. Проблеми класифікуються як глобальні за умов, що вони: мають загальносвітовий або міжрегіональний характер; загрожують життю усього людства або виклика­ють регрес в умовах життя всього людства; потребують невідкладних заходів та рішучих колективних дій світового співтовариства. За такими ознаками до глобальних проблем відно­сять: 1) збереження миру та запобігання регіональним конфліктам; 2) охорона природного навколишнього середовища; 3) надійне забезпечення людства продовольством, сировиною і енергією; 4) подолання соціально-економічного відставання багатьох країн світу; 5) освоєння Космосу та Світового океану; 6) забезпечення розвитку людини та її майбутньо­го;7) скорочення зон бідності, голоду і хвороб.

Збереження миру на нашій планеті є найбільш го­строю проблемою і не тільки з позицій ліквідації за­грози загибелі земної цивілізації, але і з позиції змен­шення витрат на військові цілі. Отже, колосальні ресурси ви­трачаються марно. Що ж до регіональних конфліктів, то вони завжди є потенційними попередниками глобальних війн і тому необхідним є створення системи запобіжних заходів, які б гарантували стабільність у регіонах світу. Все більш складною і гострою стає проблема охоро­ни природного навколишнього середовища. Починаючи з 50-х pp. XX ст. за мас­штабів виробництва, які непомірно виросли, та виник­нення інших форм втручання людини в природні про­цеси, відбувається масоване забруднення повітряного і водного басейнів. На величезних територіях накопи­чується непомірна кількість відходів і викидів. Виро­джується тваринний і рослинний світ. Негативний вплив людської діяльності на природне навколишнє середовище, особливо в сфері матеріаль­ного виробництва, набуває кризового характеру. При­чому, це відбувається не в національних межах окре­мих країн, а в планетарному масштабі, адже у людства один повітряний і один водний басейни. Реальністю стала деградація середовища існування людини. Подальше зростання людської цивілізації і зростан­ня виробництва все частіше стикаються з проблемами дефіциту продовольства, сировини і енергії. Сьогодні у світі тих, що живуть впроголодь, більше ніж в інші історичні часи.

Не менш злободенною є енергетична проблема. Сьо­годні споживання енергії в розвинених країнах у 80 разів більше, ніж, наприклад, у центральноафрикан­ських країнах. Щоб країни, що розвиваються, могли зрівнятись у споживанні енергії з промислово розви­неними країнами, треба збільшити її виробництво у декілька разів. Поряд з цим треба врахувати і зроста­ючі потреби в енергії розвинених країн. Однак екосистема нашої планети не здатна витри­мати такого значного збільшення енергоспоживання, якщо воно буде відбуватись на основі використання мінеральних ресурсів, які не відтворюються. їх видо­буток в останнє століття зріс більше ніж у 30 разів. Тому невідкладним є перехід до використання різних нетрадиційних, екологічно прийнятних ресурсів. Та­кою ж гострою є проблема з рудними ресурсами, які теж швидко вичерпуються. Особливість перетворення таких проблем у гло­бальні полягає у тому, що сьогодні споживання не­відновлюваних ресурсів досягло небачених масштабів і характеризується подальшим зростанням. Подолання соціально-економічного відставання ба­гатьох країн світу, а їх переважна більшість, є також однією з нагальних глобальних проблем. Відсталість країн, техногенні катастрофи, злиденне становище, локальні війни женуть людей з одних країн в інші, з бідних в багаті. Біженці з цих регіонів спричиняють неконтрольовану міграцію, со­ціальну напругу в інших країнах і, як результат, неза­доволення одних людей та страждання інших. Покра­щення ж умов проживання у відсталих країнах — це проблема не тільки цих країн. їм самостійно з нею не впоратись. Отже, залишається надія на глобальну спільноту, яка теж потерпає від проблем з мігрантами і соціального дискомфорту.

Науково-технічна революція відкрила широкі мож­ливості для використання великого ресурсного потен­ціалу морського простору. Недоступними є й біологічні ресурси з при­чини високої капіталомісткості технологій і техніки, що використовується у цій галузі. Тому серед завдань з освоєння ресурсів світового океану мобілізація знач­них коштів на першому місці. Ще більш гостро постає питання фінансування кос­мічних досліджень. Освоєння космосу, на перший по­гляд, здається далеким від актуальності. Однак все очевиднішою стає корисність багатьох космічних си­стем. Супутниковий зв'язок і телеба­чення уже продемонстрували свою ефективність. За умови інтеграції сил і ресурсів багатьох країн людство мало б можливість розширити ресурсну базу, створити нові види матеріалів, просунути вперед науку, засто­сувати космічні технології.

Умови існування людини останнім часом все більше погіршуються від дії таких факторів, як науково-тех­нічний прогрес, урбанізація, епідемії, важкі хвороби. І людина повинна пристосовуватись до цих ви­дозмінених умов. Або вона загине, або ж деградує. Ці проблеми переростають в глобальні, оскільки з ними пов'язане майбутнє всього людства, його існуван­ня і розвиток. Глобальні проблеми — це не розрізнені явища і про­цеси. Всі вони тісно пов'язані, тому необхідні нові кон­цептуальні підходи і практичні заходи, які б виплива­ли із цілості світу, переплетіння його проблем, необ­хідності співробітництва у світовому масштабі.

Отже, з одного боку, відбуваються об'єктивні процеси глобалізації з їх позитивними та негативними проявами, як і в будь-якому процесі. З іншого боку, здійснюється свідома цілеспрямована діяльність щодо активізації цього процесу, підкорен­ня її позитивному, раціональному задуму. Прагнення перебудувати світ не тільки має право на існування, а й є нагальним з позицій збереження і розвитку земної цивілізації від самознищення. Умови традиційного виживання ба­гатьох спільнот можуть бути грубо зруйновані, а взамін же не запропоновано нічого такого, що не викликало б їх надлому, шоку і зникнення з цивілізаційних теренів. Цей процес має бути обережним і довготривалим. Як непродуктивно просто відмежуватися від глобалізації, відкинути її лише тому, що вона культивує західні "правила гри", так само нерозумно відстоювати нац.-екон. і соц.-культурну автаркію, яка обернеться обов'язковим застоєм і відставанням. Сьогодні треба активно, але обачно і професійно вклю­читись у процес глобалізації, мобілізувати світові ре­сурси різних суспільств для вирішення загальносвіто­вих проблем, які можна подолати разом.