Глобальні проблеми сучасності

Що таке глобальні проблеми? Глобальні проблеми ~ це проблеми, які стосуються життєвих інтересів всього людства, всіх народів, країн, континентів, всіх соціальних сил і класів, а в перс­пективі й майбутнє всього людства; це проблеми, що насправді набувають всесвітнього характеру, тобто виявляють як об'єктив­ний фактор розвитку суспільства в усіх основних регіонах; це про­блеми, нерішучість яких створює загрозу для майбутнього люд­ства і які мають бути вирішені, щоб забезпечити дальший прогрес суспільства. Це проблеми природонаукового, науково-технічного, соціально-політичного характеру, що вимагають вирішення, об'єд­наних зусиль всього людства, що неможливо розв'язати тільки в місцевому або регіональному масштабі.

Глобальні проблеми - результат тривалого історичного роз­витку антагоністичного суспільства; не досить раціональне і ефек­тивне використання природних ресурсів і досягнень науки і тех­ніки державами; суперечливість процесів взаємодії людини, суспільства і природи. Глобальні проблеми - закономірний на­слідок, результат всієї сучасної глобальної ситуації, що склалася на планеті Земля в кінці XX століття. Для правильного розумін­ня походження, суттєвості та можливості їх вирішення необхідно бачити в них результат попереднього всесвітньо-історичного про­цесу, в усій його об'єктивній суперечливості. Сучасне становище світу відрізняє: убогість більшості населення, напівголодне існу­вання значної частини людей, які живуть на планеті, гостра недостатність охорони здоров'я і масова передчасна смертність (особ­ливо серед дітей), величезні масштаби неписьменності, взагалі, відносно низька фізична, соціально-побутова та інтелектуальна культура більшості людей; стихійна урбанізація, протиприродне скупчення гігантських мас у великих містах, з одного боку, і дегра­дація сіл, з іншого; в обох випадках це вкрай негативні наслідки для економіки, культури, екології, соціальної психології людей; зростаючі масштаби антигромадських явищ (поведінка людей, що відхиляється від норми, включаючи наркоманію, корупцію, неза­конний перерозподіл благ - тіньова економіка, злочинність та ін.).

Глобальні проблеми поділяються на три групи: перша - інтер­національні, світові проблеми, зв'язані зі сферою міжнародних відносин, відображають притаманні їй суперечності і об'єктивні необхідні перетворення; друга - глобальні проблеми взаємовідносин особи та суспільства і треті - глобальні проблеми в сфері взає­модії людини і природи. Соціальний прогрес в розвитку дедалі більше втягується, з одного боку, в процеси загальносвітового, глобального масштабу і характеру, а з іншого, - прокладає нові соціальні маршрути, що ведуть в майбутнє в умовах глобальних загроз, і робить нові шляхи і способи їх вирішення і усунення.

Перша група глобальних проблем охоплює, насамперед, пробле­ми збереження миру і припинення гонки озброєнь, відвернення термоядерної війни, збереження світової цивілізації. Прогрес людства безпосередньо зв'язаний з науково-технічною революцією, з якіс­ним стрибком в продуктивних силах людства, але й з якісним стрибком у засобах руйнування, у військовій справі, вперше в історії, що наділила людину реальною можливістю знищити всіх живих на Землі.

В світі нагромаджені засоби масового знищення, достатні для багато­разового знищення всього живого па планеті. Підрахунки експертів ООН показують, що в світі ядерної зброї па «мільйон Хіросим», що навіть вибух 100 невеликих ядерних бомб (потужністю від 5 до 50 кілотонн) приведе до знищення всього живого па просторій території планети.

Ядерний же зали тільки одного американського підводного човна «Трайдіт» (24 потужні ракети з ядерним зарядом) може привести до різкого зниження температури на всій Землі, до настання абсолютної темряви тощо. Світова війна може привести до загибелі світової цивілі­зації. Який може бути для людини вибір між життям і смертю? Звідси єдиний реальний шлях - загальне і повне роззброєння, формування у всіх людей планети такого політичного мислення, що відображало б прин­ципи гуманізму, рівності та соціальної справедливості, здатне розірвати безповоротно з думкою та дією, що століттями будувалися па прий­нятності, допустимості війн і збройних конфліктів. Реальності сучас­ності та перспективи па майбутнє очевидні: Україна, Росія, Казахстан і всі держави Співдружності та США є природною частиною європейської міжнародно-політичиої структури. І їх участь в її еволюції не тільки виправдана, але й історично зумовлена. Адже Україна, Білорусія і Росія є буфером між Західною Європою і Азією. Ще в 80 - па початку 90-х років розгорнулося критичне переосмислювання уявлень про військове протистояння в Європі, про масштаби зовнішньої загрози, про значення силового фактора в зміцненні безпеки. У підсумку прийняті рішення, що дозволили вивести відносини між Сходом і Заходом з порочного кола «дії - протидії». Філософія концепції «загальноєвропейського дому» вик­лючає імовірність збройного зіткнення, виключає саму можливість за­стосування сили або загрози силою, і, насамперед, військової - союзу проти союзу, всередині союзів, де б не було. На зміну доктрині стриму­вання допускається доктрина стриманості. І це не гра понять, а логіка європейського розвитку, що диктується самим життям. Україна, Росія, Білорусія, Казахстан виступають за без'ядерний світ, за ліквідацію вся­кої ядерної зброї і в Європі, і в усьому світі, за повну ліквідацію хімічних озброєнь і знищення назавжди виробничої бази по створенню хімічної зброї, за радикальне скорочення звичайних озброєнь і збройних сил до розумної оборонної достатності, за повне виведення всіх іноземних військ з території інших країн, категорично проти створення якої б не було космічної зброї, за ліквідацію військових блоків. В сучасних умовах найширшої коаліції всіх соціальних сил і суспільних рухів, зацікавле­них у соціальному прогресі, вимагають вирішення глобальних проблем цивілізації. Створюються умови і передумови для співробітництва всіх соціальних і суспільних рухів. Вирішення глобальних проблем не відда­ляє, а, навпаки, наближує соціальне поновлення суспільства - така діа­лектика соціального прогресу. І, звичайно ж, не може відкладатися ви­рішення пріоритетних глобальних проблем до тієї пори, доки па планеті не запанує солідарність і планомірний, свідомий розвиток суспільства. Та й сама природа не може чекати вирішення екологічних та інших проблем, зв'язаних з катастрофічним за своїми наслідками вторгненням людини в біосферу, забрудненням навколишнього природного середо­вища, розкраданням природних багатств і ресурсів тощо. Якщо відкла­дати вирішення глобальних проблем па далі, то може трапитись так, що прийде час, що нічого і нікому буде вирішувати. Ось чому нові умови, що складаються, дадуть можливість почати вирішення основних гло­бальних проблем поетапно. Вирішення всіх глобальних проблем і за ха­рактером, і за суттю не виходять за межі загальнодемократичних вимог широких верств населення.

Друга група - проблеми, зв'язані з взаємостосунками людини і суспільства (проблема зростання населення та ін.). Населення

світу, за даними ООН, до 2000 року збільшиться наполовину і ста­новитиме, незважаючи на зменшення темпів приросту, 6,5 млрд. жителів, 90% з них житимуть в країнах, що розвиваються. Прак­тично, за чверть століття населення планети зросте на стільки ж, на скільки зросло за перші 1950 років н. є., але зростання народо­населення навряд чи зуміє розвиватися темпами, необхідними не тільки для подолання розриву між потребами і фактичним його споживанням (насамперед, в країнах, що визволились). За дани­ми ООН, дефіцит білка, наприклад, становитиме до 2000 року приблизно 20 млн. тонн, до кінця століття недоїдання, голод бу­дуть обходитись людству щорічно в таку ж кількість жертв, в скіль­ки обійшлася друга світова війна, що тривала п'ять років (тобто 20 млн. жителів).

Третя група - проблеми, зв'язані зі взаємовідносинами людини і природи (енергетична, сировинна, продовольча, охорона навколишнього середовища та ін.). Проблеми, зв'язані з взаємодією людини і середовища проживання, суспільства і природи - загальнолюдські. В одному з документів ООН говориться, що «в історії людства виникає криза всесвітнього масштабу - криза навколишнього середовища. Стає очевидним, що при розвитку існуючих тенденцій, життя на Землі поставлене під загрозу».

Ось дані. Загальний обсяг забруднених відходів виробництва в другій половині 80-х років становив більш аніж 65 млн. тонн. Щорічно в атмос­феру викидається близько 145 млн. тонн двоокису сірки, 250 мли. топи пилу і 70 мли. топи газу, в водосховища потрапляє близько 32 куб. км. пеочищених промислових вод, вирубуються та гинуть ліси па всій тери­торії планети. Через достаток різноманітних газів, за даними вчених, в Антарктиді утворилася діра в озоновому шарі. Головне лихо навіть не в дірі над Антарктидою, а в тому, що топкий озоновий шар, що надійно захищає від, смертоносних ультрафіолетових випромінювань, став тон­ше скрізь. Його результат фреони - гази, що застосовуються в аерозоль­них балончиках, холодильних установках і у виробництві пінистих пласт­мас. Держави Співдружності викидають в атмосферу 10-14% фреонів, Японія - близько 15%, США - близько 30%. Над Москвою, наприклад, товщина озонового шару зменшилася па 3%. Товщина ж озонового шару над Києвом зменшилася на 2,5%, а над Харковом, Одесою і особливо над Придніпров'ям - на 2%. Що це означає? Американські вчені підра­хували, що при зменшенні озонового шару лише на 1% - рівень захво­рюваності раком шкіри зі смертельним кінцем зростає па 6-7%. Якщо перерахувати па цифри для європейської частини (Україна, Білорусь, Молдова, частина Росії), то виходить 7-9 тис. смертей щорічно. Осідан­ня пилу па льодах Арктики і Антарктиди може привести до їх частково­го танення, змінити відбивну здатність Землі. Уявлення про можливі результати розвитку цих процесів доки надто суперечливі. Одні ствер­джують, що постійний та інтенсивний режим забрудненості може вик­ликати похолодання і навіть оледненнія. Інші - доки їх більшість - що нагромаджується вуглекисень у атмосфері (як скло в атмосфері), про­пускаючи сонячну радіацію, не пропускає назад в космос інфракрасне випромінювання: створюється «парниковий ефект». Ясно, що зміни і в той, і в іншій бік є зміни в становищі всієї планети, а, отже, і в умовах існування людства.

З початку 80-х років загострилась проблема навколишнього середо­вища в Україні, Росії, Білорусії, Казахстані та ін. і в усьому світі. Без­думне знищення лісних масивів, забруднення озера Байкал і Ладожського, скидання шкідливих хімічних речовин в ріки, спроби перекинення сибір­ських рік з півночі па південь тощо - все це веде до екологічної катастро­фи. Екологічною катастрофою стало настання пустель па ще нещодавні оазиси в Африці, Австралії, Азії, в Європі, Америці тощо, відбувається об'єднання і зменшення видової різноманітності тваринного і рослинного світу. За даними ООН, за 20 століть н. є. через варварське ставлення людей до навколишнього середовища знищено 106 видів тварин і 139 видів птахів, внаслідок Чорнобильської аварії заражено радіацією частина те-риторії України, Білорусії і Росії, Якщо виходити навіть з сучасних мас­штабів забруднення навколишнього середовища, то до 2000 року розви­нені країни будуть витрачати приблизно 1,4-2% їх валового суспільного продукту і 5~6% капіталовкладень па заходи по захисту навколишнього середовища. Країнам, що розвиваються, доведеться витрачати па охорону навколишнього середовища 0,5-1% суспільного продукту і 2-4% капіта­ловкладень. Такі деякі дані.

Величезна кількість різноманітних речовий, що утворюються як побічні результати виробничої діяльності, потрапляє в гідросферу -океани, моря, ріки, озера, підземні води. За сучасними даними, об'єм всієї води, наявній на планеті, становить 1,4-1,6 млрд. куб. км. Близько 94% ЇЇ зосереджене в Світовому океані, частина - в льодовиках, ґрунті, в атмосфері. Прісна ж вода, що, насамперед, необхідна людині, складає тільки 2% від об'єму всієї гідросфери і розподіляється по планеті вкрай нерівномірно. В деяких промислово розвинених країнах забруднюється до 25-30% всього річкового стоку. Про якість таких вод не потрібно говорити: несуть відпрацьовані технічні масла, пестициди, нітрати, фос­фати, свинець тощо. Покидьки, що потім нагромаджуються у водоростях, планктоні, рибі і, врешті-решт, обертаються для людини проблема­ми «водного голоду» і нових хвороб. Тепер дедалі більше приковує увагу становище Світового океану, що став стічною ямою планети: практично все, що людство скидає в ґрунт, у внутрішні водосховища, ріки, рано або пізно виявляється в океані. Особливу небезпеку становлять відхо­ди, що потрапляють в океан безпосередньо, минаючи ріки. Це нафта, вуглекисні тощо. Людство не повинно переходити меж, за якими самоурегулювання біосфери порушується, - такий основний висновок з еко­логічної ситуації, що склалася.

Злигоднє становище країн, що розвиваються - найбільша загально­світова проблема, що виникла внаслідок багатовікового панування ко­лоніалізму. Країни, що розвиваються, де проживає більше 2 млрд. насе­лення планети, стали практично суцільним регіоном бідності. В середині 80-х років рівень прибутків па душу населення в країнах, що визволи­лись з-під колоніального поневолення, в 12 разів нижче, аніж в розви­нених капіталістичних країнах. До глобальних проблем належить і склад­ний комплекс безпосередніх і віддалених проблем, що виникають під впливом науково-технічної революції. Це проблема зайнятості люди­ни, коли всі виробничі дії здійснюються технічними системами не­зрівнянно швидше і ефективніше; проблема інтелектуального розвитку людини, коли наука і техніка досягнуть настільки високого рівня, що брати участь у їх творчому розвитку, застосовувати па практиці змо­жуть тільки всебічно розвинені люди; проблема біофізичного стану людини, коли досягнення науки і техніки зможуть задовольнити весь ком­плекс основних запитів людської життєдіяльності та відпадає необхідність у виконанні фізичних дій, граничний етап уразливості буття окремого індивідуума і людей величезних регіонів у зв'язку з імовірною аварією складних централізованих технологічних систем, що забезпечують життя людей; проблема розвитку сім'ї і виховання дітей тощо.

Всі глобальні проблеми сучасності концентруються на проблемі людини - її життя, здоров'я, розвитку свідомості та самопізнання, вольових якостей, духовному багатстві, творчому хисті, людино­любстві, почутті добра, справедливості тощо. Глобальні пробле­ми - загальнолюдські інтереси, що порушують життєві інтереси всіх людей, народів, країн, континентів, їх вирішення не може бути справою одної або групи держав. Тут необхідне співробітництво в загальносвітовому масштабі, тісна, конструктивна взаємодія більшості країн. В сучасних умовах дедалі гостріше і гостріше ста­ють проблеми: ресурсів, екології, демографічна і продовольча.

Проблема ресурсів

Дефіцит основних відновлюваних ре­сурсів, необхідних людству для підтримки його нормальної життєдіяльності, стає гостріше і настійніше. Використання найважливіших відновлюваних ресурсів набли­жається в сучасних умовах до своєї межі, хоча здійснюється не­рівномірно: в інших країнах щорічно з господарського обороту випадають мільйони гектарів еродованих земель, величезні ділянки повністю знищеного лісу, басейни отруєних рік; в інших - і ріки, і ліси, і ґрунти залишаються майже в незайманому стані. Це по­силює процес негативних змін на поверхні планети, розгойдує «гойдалки» біосферної рівноваги. І найгострішою з проблем є проблема ґрунтових ресурсів.

За підрахунками вчених, в сучасних умовах під сільськогосподарські культури на Землі використовуються 1,5 млрд. га або 10—11% всієї суші, а разом з пасовищами і лугами людина використовує 23~30% суші, а з про­дуктивними лісами - більше 50%. Малопродуктивно використовується і перебуває в несприятливих кліматичних умовах приблизно близько 50% всієї поверхні суші. Це свідчення того, що ґрунтовий покров Землі експлу­атується надто високо. Додамо, що щорічно до 7-8 млрд. га родючих земель через високу експлуатацію виходить з ладу. Звідси площа земель­них ресурсів, що припадає на одну людину, скорочується на 2%, а площа продуктивних угідь ~ навіть на 6—7%. Ці втрати практично безповоротні. Гостру тривогу викликає і становище невідновлюваних ресурсів. До по­чатку XXI століття при сучасних темпах і методах видобутку різноманіт­них порід видобуток може досягнути 600 млрд. тонн. Це означає, що вже алюмінію вистачить лише па 570 років, заліза - на 250, олова - па 35, міді - па 29, цинку ~ на 23, свинцю - па 19 років та іп. В 2500 р. людство повністю витратить запаси всіх металів, причому видобуток свинцю, цин­ку, олова, золота, срібла, платини, нікелю, молібдену, вольфраму, міді розра­хований до 2050-2100 р. І це далеко не самий песимістичний прогноз. Адже особливо гостро стоїть проблема енергетичних ресурсів. Без великих енер­гетичних витрат неможливо ані економічний розвиток, ані зміцнення обо­ронної могутності будь-якої країни, ані охорона навколишнього середови­ща, ані сучасне сільськогосподарське виробництво тощо.

Екологічна проблема

В сучасних умовах загострюється глобаль­на екологічна проблема. Екологічна за­гроза настільки велика, що з повною підставою може бути поставлена в один ряд з небезпекою ядер­ної війни. В чому справа? А справа в тому, що в атмосферу Землі щорічно викидається 250 млн. тонн пилу, близько 50 млн. куб. м газу, 145 млн. тонн двоокису сірки і більше 1 млн. тонн сполу­чень свинцю та інших небезпечних для життя сполучень. І не просто забруднюється повітря, що забезпечує буття всього живо­го, але й створюється атмосфера сонячної радіації, дедалі більше знижується прозорість атмосфери тощо.

Велика роль і суші в житті планети. Адже рівень фотосинте­тичної діяльності біосфери прямо залежить від стану ґрунтів, від якості та площ зеленого покрову Землі тощо. Чим вище енерге­тичні видатки людства, тим більшу продуктивність повинна мати біосфера, тим ширше повинен бути зелений покров. На жаль, доки спостерігається зворотна тенденція: сучасне людство витрачає нагромаджену енергію біосфери дедалі швидше, а зелені площі пла­нети невпинно скорочуються. Все це згубно відбивається на стані здоров'я, викликає спалахи епідемій, різноманітні недуги тощо.

Дедалі ясніше стає, що в якому стані природне оточення, в якій мірі забезпечується його здоровий характер, таке і становище здо­ров'я людини. Вже очевидно, що рівновага біосферних процесів, що порушується господарською діяльністю людини, відновлюється поволі, що біосфера працює на межі. А це і відбивається на стані людського організму. Звичайно ж, внаслідок розвитку цивілізації багато недугів переможені, а санітарно-гігієнічні умови праці на виробництві та в побуті непорівняні з колишніми. Але це ще не означає, що життя людини не в небезпеці. І індустріалізація, і ур­банізація, нові умови праці та побуту, механізація і автоматизація виробництва тощо - все це теж осередки, які впливають на здо­ров'я людини. Іде процес формування нового з цілого ряду мате­ріально-технічних, хімічних, радіаційних і психологічних власти­востей навколишнього середовища, що виявляє інший, у порівнянні з природним середовищем, вплив на людину. Несприятливі зру­шення в біосфері впливають не тільки на людину, але й на тва­ринний світ. Дефіцит природних ресурсів, що гальмує відтворен­ня суспільного багатства, зумовив політизацію екологічної проблеми: різко загострилась світова боротьба за ресурси, а якість природно­го оточення стала настільки ж важливою соціальною суттєвістю, як рівень прибутків і матеріальний добробут тощо.

Наши рекомендации