Исполнители хозяйственных интересов
Виконавцями господарських інтересів (суб'єктами ДРЄ) є органи трьох галузей влади, побудовані по ієрархічному принципі, а також центральний національний банк. У державах з федеративним пристроєм (США, Росія, Канада, Індія, ФРН, Іспанія, Бразилія, Малайзия й ін.) існують федеральні і місцеві парламенти й уряди, що захищають відповідно загальнодержавні і місцеві економічні інтереси. Помітна тенденція посилення ролі центральних органів влади серед суб'єктів ДРЄ; усе більш незалежними в здійсненні ДРЄ від законодавчої влади стають виконавчі органи
Цікавим з погляду вивчення механізму ДРЄ є злиття суб'єктів державної і приватної економічної політики і виникнення в результаті цього нових регулювальних органів, що не вписуються теоретично в класичну схему парламентської чи президентської республіки. Наприклад, створюється орган із представників союзів підприємців, профспілок і виконавчої влади для регулювання тарифних угод між підприємцями і трудящими. Організуються комітети, ради по чи підтримці розвитку окремих галузей із представників міністерства економіки і галузевих союзів підприємців.
Ці органи не обираються і не завжди призначаються парламентом; найчастіше вони формуються центральною і місцевою владою разом із зацікавленими союзами — виразниками економічних інтересів.
Основна частина таких органів формально здійснює консультативну діяльність, але в дійсності вони вирішальним образом впливають на ДЄП. До таких органів відносяться різні ради експертів при уряді (відомий «рада мудреців» при канцлері ФРН), міністерствах економіки, фінансів, соціального забезпечення, окремих їхніх керуваннях, центральному банку, правліннях державних залізниць, почт і телеграфу й ін.
У раді, що консультує міністерство економіки по суднобудівній промисловості, що знаходиться в більшості розвитих країн у стані затяжної кризи, засідають чиновники відповідних відділів міністерства, представники суднобудівних компаній, профспілок і незалежних експертів. Рекомендації ради не мають сили урядовою постанови, але з великою імовірністю незабаром вони будуть формалізовані в урядові заходи для регулювання суднобудівної промисловості.
Підрозділу федеральної і регіональної установи, відповідальні за ДРЄ суднобудування, мають справа з декількома (три — п'ять, а в деяких країнах одна-дві) суднобудівними компаніями. Від цих компаній сильно залежить попит на продукцію сотень великих підприємств у регіоні і у всій країні, стан національного експорту, платіжного балансу вітчизняні судновласники можуть замовляти суду на верфях у себе в чи країні за рубежем). Але саме головне, від положення суднобудівних фірм значною мірою залежить зайнятість у регіоні, доходи центрального і місцевого бюджетів, настрій виборців. У результаті органи федерального і місцевого урядів змушені враховувати і виконувати побажання суднобудівних фірм, сформульовані в рекомендаціях чи рад галузевих союзів підприємців, у тій мері, у який це не суперечить іншим цілям ДРЄ.
Інша група державно-приватних органів господарського регулювання — це ради по сферах діяльності, наприклад науково-технічний, військово-технічний, по регіональній політиці, по внутрішніх водяних шляхах повідомлень, по професійному утворенню. На відміну від галузевих рад у них входять поряд зі співробітниками урядових органів і експертами представники самих різних галузей, банків, різних фондів, об'єднань інженерів, профспілок, суспільних рухів. Їхні рекомендації відносяться до принципової орієнтації ДЄП, до напрямків витрати засобів з бюджету і різних фондів.
Це четверта лінія зв'язку між носіями економічних інтересів і ДРЄ. По цій лінії відбувається коректування інтересів приватного господарства відповідно до інтересів інших соціальних, професійних, суспільних груп.
Існують численні можливості впливу носіїв і виразників господарських інтересів на ДЄП: демонстрації і маніфестації, збір підписів, звертання в суди, кампанії цивільної непокори. Найбільш діюча з них — обґрунтоване звертання в суд у випадку порушення державними органами господарського регулювання економічних інтересів, що захищаються чи конституцією законами.
Значну і відносно самостійну роль у формуванні суспільної думки, настроїв виборців, а через них і ДЄП грають засобу масової інформації, церква, особливо в католицьких і мусульманських країнах, масові суспільні рухи, наприклад екологічне.