Тема 2. ЕТАПИ ВИНИКНЕННЯ, СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ

ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ

2.1. Зародження економічних знань

За словами лауреата Нобелівської премії П. Самуельсона (США), «як усяка дитина, політична економія почала формуватися задовго до її народження». Економічна теоріяпро­йшла етапи зародження (економічні погляди в епоху первісного, рабовласницького, феодального ладу), становлення (вчення епохи капіталізму – меркантилізм, фізіократія, класична політична економія), розвитку (теорії ринкової економіки)

Свідчать про намагання первісної людини спільно з іншими членами общини вести господарство, передавати досвід та навички від покоління до покоління

Основні джерела: 1) «Руська правда» Ярослава Мудрого та інші пам’ятки Київської Русі; 2) Соціально-економічні ідеї Корану; 3) «Салічна правда»; 4) Твори Фоми Аквінського

Основні джерела: 1) Єгипетські папіруси; 2) Закони царя Хаммурапі; 3) Конфуціанство в Китаї; 4) Давньоіндійські Веди; 5) Твори мислителів Давньої Греції, особливо Ксенофонта і Арістотеля; 6) Римське право приватної власності

2.2. Етапи становлення економічної теорії

2.3. Меркантилізм, класична політична економія,

марксистська політична економія

Основні теоретичні положення: 1) ототожнення багатства з грошима, золотом та сріблом; 2) джерелом збагачення є зовнішня торгівля; 3) на ранньому етапі (XV – поч. XVІ ст.) його представники: У. Стаффорд в Англії, Ж. Боден у Франції та інші висунули теорію «грошового балансу», згідно з якою заборонялося вивезення грошей, золота та срібла з країни; 4) пізній (зрілий) меркантилізм виник у другій пол. XVІ ст. і досяг розквіту в середині XVІІ ст. Його представники Т. Мен (Англія), А. Монкретьєн, Ж. Кольбер (Франція), Ф. Прокопович (Україна) та ін. опрацювали теорію «торговельного балансу», що створювало сприятливі умови для розвитку торгівлі. Накопичивши багатий фактичний матеріал щодо внутрішньої та зовнішньої торгівлі, грошового обігу, цін тощо, меркантилізм створив передумови для виникнення класичної політичної економії

Засновник – Ф. Кене, видатні представники – А.-Р.-Ж. Тюр­го, В. Р. Мірабо. Цю теорію також розробляли в Англії, Німеччині, Швеції, Польщі та інших країнах. В Україні прибіч- ником фізіократів був В. Н. Каразін. Основні теоретичні положення: 1) дослідження проблеми про походження багатства перенесли із сфери обігу до сфери виробництва; 2) визнали дію об’єктивних законів не тільки в природі, а й у суспільстві; 3) Ф. Кене в «Економічній таблиці» (1758) започаткував макроекономічні дослідження у народному господарстві країни; 4) обмеженість поглядів у тому, що до виробничої сфери відносили тільки землеробство. Промисловість визначалась як «безплідна» галузь

Основоположники – У. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо. Головна робота У. Петті – «Трактат про податки та збори» (1662), А. Сміта – «Дослідження про природу і причини багатства народів» (1776), Д. Рікардо – «Основи політичної економії та оподаткування» (1817). В Україні прибічниками класичної школи були: Т. Степанов, І. Вернадський, М. Бунге, М. Вольський та ін. Досягнення класиків: 1) створення трудової теорії вартості; 2) наукове визначення процесу функціонування економіки як системи, що охоплює виробництво, розподіл, обмін та споживання благ та послуг; 3) обґрунтування механізму ринкового саморегулювання («невидима рука» Сміта); Школа мала великий вплив на всю майбутню економічну думку. Вона була головним джерелом економічної теорії марксизму

Основоположники – К. Маркс і Ф. Енгельс. В Україні послідовниками були М. Зібер, Г. Петровський, М. Скрипник та ін. Наріжним каменем є теорія додаткової вартості, на основі якої пояснюється загострення антагонізму між капіталістами та найманими працівниками, що призведе до загибелі капіталізму і побудови соціалізму. Значення теорії: 1) визначено предмет політекономії у вузькому та широкому його значенні; 2) на основі трудової теорії вартості створено змістовне вчення про капіталізм; 3) запропоновані нові концепції економічних криз, земельної ренти тощо; 4) К. Маркс і Ф. Енгельс зробили вагомий внесок у дослідження товару, грошей, капіталу, доходів, суспільного відтворення тощо. Однак деякі положення марксизму: про заперечення приватної власності, зростання зубожіння трудящих та інші не підтвердилися на практиці

2.4. Основні напрями сучасної економічної науки

	Розвиток економічної теорії відбувається за такими напрямами

Виник у 70-ті роки ХІХ ст. Засновники – К. Менгер, Ф. Візер, Є. Бем-Баверк, У. Джевонс, А. Маршалл, А. Пігу. Послідовники – Л. Мізес, Ф. Хайєк, М. Фрідмен, А. Лаффер, Ф. Кейган та ін. В Україні – Р. Орженцький, Д. Піхно, Є. Слуцький. Методологічними засадами є мікроаналіз і маржиналізм. Основні риси: 1) предметом дослідження є чиста економіка, яка абстрагується від історичної і національної форм; 2) аналіз суб’єктивістських та психологічних умов економічної поведінки суб’єктів, прийняття рішення ізольованими індивідами; 3) дослідження граничних величин у корисності, витратах, продуктивності і т. п.; 4) у центрі уваги – не об’єктивні закономірності формування вартості, а цінність як суб’єктивне сприйняття необхідності блага з урахуванням граничної корисності та витрат; 5) витрати виробництва розглядаються не як реальні затрати виробничих факторів, а як оцінка альтернативних можливостей їх використання; 6) відмова від терміна «політична економія» на користь «економікс»

		Неолібералізм(виникає у 1930-ті рр. ХХ ст.): – вимагає невтручання держави в економіку; – найкращою економічною системою є та, що базується на приватній власності і гарантує індивідуальну свободу економічних суб’єктів. Головні теоретики: Л. Мізес, Ф. Хайєк, А. Мюллер-Армак, В. Ойкен та ін.		Монетаризм(виникає у середині 1950-х рр. ХХ ст.): – гроші та грошова система розглядаються як вирішальний фактор зростання валового національного продукту і головна причина інфляції; – грошово-кредитна політика – найваж­ливіший інструмент економічної політики держави. Засновник – М. Фрідмен

Ґрунтується на теорії відомого англійського економіста Дж. М. Кейнса, викладеній у його головному творі «Загальна теорія зайнятості, процента та грошей» (1936). Основні складові: 1) теорія регульованого капіталізму; 2) формування ефективного сукупного попиту; 3) інвестиції – основний чинник економічного зростання

Тема 3. ВИРОБНИЧІ МОЖЛИВОСТІ СУСПІЛЬСТВА.

СОЦІАЛЬНА СУТНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА

3.1. Суспільне виробництво та його основні фактори

		Виробництво – процес взаємодії людей, у якому вони, впливаючи на природу, створюють матеріальні і нематеріальні блага, необхідні для забезпечення свого існування та розвитку

3.2. Сучасна трансформація основних виробничих факторів.

Інтернет-економіка

3.3. Виробнича функція. Ефективність виробництва