Етапи становлення і розвитку логістики
Логістика як мистецтво комплексного керування матеріальними й інформаційними потоками на шляху від джерела сировини до кінцевого споживача застосовується в економіці більш 30 років, пройшовши у своєму розвитку чотири етапи.
Перший етапприходиться на кінець 1960-х - початок 1970-х рр. У цей період логістика існувала як спосіб мислення, у практичній же області цей період зв'язаний лише з частковою оптимізацією розподілу продукції (у США ця фаза одержала назву „фізика розподілу”). Потреба в подібній діяльності пояснюється тим, що ринок покупців перетерпів якісні зміни внаслідок появи філософії маркетингу, при цьому сервіс постачань придбав вирішальне значення в стратегії ринку.
До цього часу підприємства в гострій конкурентній боротьбі вичерпали резерви збільшення прибутку безпосередньо у виробництві і стали зосереджувати увагу на підвищенні якості постачань продукції, тобто на поліпшенні роботи в сфері розподілу. Більш повне поширення логістики було неможливим через недостатній розвиток інфраструктурної бази матеріальних і інформаційних потоків, адекватних організаційних форм, що відповідає господарського механізму. На практиці основна увага була звернена на рішення досить важливих, але все-таки часток проблем: розвиток складських комплексів і оперативних транспортних засобів, інформаційних мереж і банків даних, методів керування матеріальними потоками на окремих ділянках кругообігу засобів звертання.
Другий етапприходиться на другу половину 1970-х - 1980-х рр. Основні фактори більшої необхідності логістики в Європі й Америці — енергетична криза й експансія Японії в сфері виробництва і торгівлі. У цей період позначилися перехід до задачі керування матеріальними потоками по усьому циклу, а також відмінність логістичного керування від керування фізичним розподілом продукції і від наскрізного керування потоками матеріалів і інформації.
Дотепер традиційні задачі по оптимальному розміщенню складів, оптимальному обсягу партії постачань, оптимальних схемах маршрутних перевезень вирішувалися по окремості і незалежно один від одного. Так, якщо вдавалося домогтися відносного зниження вартості перевезень, те це вже розглядався як показник ефективності керування процесами транспортування.
Для цього етапу розвитку логістики стала характерною оптимізація в сфері звертання. Було встановлено, що оптимізації окремих складових діяльності фірми явно недостатньо, тому що будь-яка зміна витрат в одному з видів діяльності (перевезення, виробництво, складування) фірми неодмінно впливає на сполучені процеси не завжди сприятливо.
Відповідно до логістичної концепції критерій економічної ефективності стали трактувати як мінімум сумарних витрат на транспортування, матеріально-технічне забезпечення і власне виробництво.
Саме на початку цього етапу в наукових розробках і господарській практиці в області координації складування і транспортного обслуговування замість терміну „керування фізичним розподілом продукції” стали використовувати термін „логістика”. Така зміна носила не формальний характер: логістичні дослідження вийшли за рамки керування фізичним розподілом продукції, у них знайшло відображення більш широке коло питань, зв'язаних з оптимальним використанням усього ресурсного потенціалу фірми. Мінімізація витрат фірми стала функцією комплексу економіко-організаційних заходів.
Третій етапприходиться на 1990-і рр. На цьому етапі визначальною стала реалізація принципу руху ресурсів і продукції „точно в строк” із широким використанням інформатики й оптимізації виробництва.
Суть цього підходу полягає в тім, що в основному виробництві використовується технологія, що дозволяє обходитися без запасів істотних обсягів матеріалів, сировини, напівфабрикатів і комплектуючих виробів, у той час як у системі забезпечення передбачаються постачання в строго визначений час через відповідні інтервали. За цією технологією подача вантажів у зону виробничого споживання в необхідних випадках здійснюється з точністю до хвилини. На цьому етапі складаються елементи цілісного вираження логістики. Зіставляючи масу продукції, що знаходиться в русі і на складах, з тієї, що включено безпосередньо у виробничий процес, а також порівнюючи час проходження через ці ланки, можна зробити висновок про те, що продуктивність праці фірми визначається пропускною здатністю її транспортно-складської системи. З цього випливає, що логістика як наукова організація постачання може сприяти збільшенню товарної пропозиції фірми і підвищенню її конкурентноздатності.
Завдяки цьому логістика розглядається зараз як один з факторів конкуренції і як сучасна ринкова концепція, для якої характерне визнання комерційної ролі транспорту і матеріально-технічного забезпечення в загальній структурі фірм.
Четвертий етап— перспектива логістики; ця фаза починається зараз у країнах з розвиненою ринковою економікою. На цьому етапі шляхом побудови інтегрованих логістичних систем повинен бути цілком реалізований комплексний підхід, що охоплює потенціали виробництва, постачання, збуту і споживання. Організаційно це знаходить своє вираження в створенні міжгалузевих і внутрішньогалузевих структур, науково-виробничих об'єднань, корпорацій, концернів, асоціацій.
Подальший розвиток логістики неможливий без її комп'ютеризації. Використання комп'ютерів і сучасних інформаційних комунікацій надає багато можливостей для раціоналізації діяльності всіх учасників логістичної ланцюга.
Для даного етапу характерне і пророблення ряду теоретичних проблем. Так, з метою максимального скорочення витрат за термін служби продукції пропонується розширити поняття „концепція логістики”, включивши в нього весь життєвий цикл продукції (від етапу проектування до утилізації вторинної сировини і відходів).
В Україні в даний час у практичному плані логістика поки не одержала досить широкого поширення. Необхідною умовою для розвитку вітчизняної логістики є ліквідація економічних передумов для відтворення монополістичних тенденцій, У противному випадку неможливо створити умови для розвитку конкуренції, заснованої на вільному виборі партнерів, ціноутворенні і формуванні замовлень виходячи з ринкової кон'юнктури. А саме ці умови визначають наявність економічного середовища, адекватного ринковим відносинам, і тільки при їхній наявності можна говорити про ефективне застосування у вітчизняній економіці логістичних методів керування.
Рівні розвитку логістики
В рамках різних виробничих об'єднань логістика по об'єктивних причинах знаходиться на різних стадіях, або рівнях, розвитку. Існують окремі стадії, через які функції логістики неминуче повинні пройти, перш ніж вони досягнуть високого рівня розвитку. Аналіз провідних промислових компаній різних капіталістичних країн дозволив виявити в їхніх рамках чотири послідовні стадії розвитку логістичних системза станом на кінець 1980 - початок 1990-х років.
Для першої стадії розвитку логістики характерний ряд наступних моментів:
ü компанії працюють на основі виконання змінно-добових планових завдань, форма керування логістикою найменш досконала;
ü область дій логістичної системи звичайно охоплює організацію збереження готової продукції, що відправляється з підприємства, і її транспортування;
ü система діє за принципом безпосереднього реагування на щоденні коливання попиту і збої в процесі розподілу продукції;
ü роботу системи логістики на даній стадії її розвитку в компанії звичайно оцінюють величиною частки витрат на транспортування й інші операції по розподілу продукції в загальній сумі виторгу від продажу.
Для компаній, що мають системи логістики другого рівня розвитку, характерне:
ü керування потоком вироблених підприємствами товарів від останнього пункту виробничої лінії до кінцевого споживача;
ü контроль системи логістики поширюється на наступні функції: обслуговування замовника, обробка замовлень, збереження готової продукції на підприємстві, керування запасами готової продукції, перспективне планування роботи системи логістики;
ü при виконанні цих задач використовуються комп'ютери, однак відповідні інформаційні системи не відрізняються, як правило, високою складністю;
ü робота логістичної системи оцінюється виходячи з зіставлення даних кошторисів витрат і реальних витрат.
Системи логістики третього рівня контролюють логістичні операції від закупівлі сировини до обслуговування кінцевого споживача продукції. До додаткових функцій таких систем відносяться: доставка сировини на підприємство, прогнозування збуту, виробниче планування, видобуток або закупівля сировини, керування запасами сировини або незавершеного виробництва, проектування систем логістики. Діяльність менеджера по логістиці звичайно здійснюється на основі річного плану. Робота системи оцінюється не шляхом порівняння витрат минулого року або кошторису витрат, а порівнюється зі стандартом якості обслуговування. При цьому компанії прагнуть підвищити продуктивність системи, а не скоротити витрати, як це характерно для систем другого рівня. Керування здійснюється не за принципом безпосереднього реагування, а засновано на плануванні впливів, що випереджають.
Логістичні системи четвертого рівня розвитку отримали поширення в другій половині 1990-х років. Область дій логістичних функцій тут в основному аналогічна тієї, що характерно для систем логістики третьої стадії розвитку, але з одним важливим виключенням. Такі компанії інтегрують процеси планування і контролю операцій логістики з операціями маркетингу, збуту, виробництва і фінансів. Інтеграція сприяє ув'язуванню часто суперечливих цілей різних підрозділів компанії. Керування системою здійснюється на основі довгострокового (більш одного року) планування. Робота системи оцінюється з урахуванням вимог міжнародних стандартів. Вони роблять продукцію для світового ринку і керують частиною світових систем виробництва і розподілу, передбачаючи оптимізацію витрат і задоволення вимог замовників.
Стратегія керування запасами зв'язана з визначеними вимогами до упакування і маркірування, причому повинні враховуватися мовні розходження. Ефективність обслуговування замовника визначається ефективністю підготовки й обробки складної документації, а також результатами дій по усуненню митних бар'єрів.
В індустріально розвинутих країнах розподіл рівнів розвитку логістики по компаніях неоднакова. Дослідження діяльності 500 великих західноєвропейських компаній (воно охопило 26% компаній ФРН, 20% - Голландії, 17% - Великобританії, 16% - Франції, 11% - Бельгії і 10% - Італії), що представляють 30 різних галузей економіки, показало, що на першому рівні розвитку знаходиться 57% фірм, які були підвернені обстеженню. На другому рівні - 20%, на третьому і четвертому рівнях - 23% разом узятих компаній.
Практичний досвід роботи фірм у різних країнах світу показав, що сходження від нижчої стадії розвитку систем логістики до більш високого відбувається як поступово, так і - при виникненні сприятливих умов - стрибкоподібно. Такими умовами можуть бути злиття підприємств, новий режим керування, політичні ініціативи (наприклад, прийняття закону про вільну торгівлю). Перехід на більш високий рівень у кращому випадку звичайно триває від шести місяців до двох років, а перехід від першої стадії розвитку до четвертої займає близько 20 років. Аналіз рівнів розвитку логістики також показав, що компанії, де затвердився інтегрований підхід до керування логістикою, поліпшують показники своєї діяльності.
В останні роки в країнах, з ринковою економікою розвиток логістики характеризується передачею функцій контролю над розподілом готової продукції від виробничих фірм до спеціалізованих фірм. Ця тенденція проявилася спочатку в Західній Європі і Японії і пізніше в США. Очікується, що розвиток даної тенденції приведе до значних змін в організації роботи з переміщення продукції.
З метою освоєння логістики і її удосконалень у господарській практиці при фірмах деяких промислово розвитих країн почали створюватися консультативні відділи по даній проблемі. Наприклад, на підприємствах Франції вже до середини 1980-х років нараховувалося близько 500 відділів, що займаються логістикою. Як правило, такі відділи зосереджують свою діяльність на одній з ланок логістичного ланцюжка (наприклад, транспорті) або двох-трьох ланках, але в ув'язуванні з усією сукупністю інших її елементів.
Розвиток логістичних систем здійснюється у взаємозв'язку з еволюцією концепції логістики і її принципів, що формувалися в країнах з ринковою економікою протягом досить тривалого часу.
На початку 90-х років визначення логістики установилося наступне: „Логістика є процес планування, керування і контролю ефективного (з погляду зниження витрат) потоку запасів сировини, матеріалів, незавершеного виробництва, готової продукції, послуг і супутньої інформації від місця виникнення цього потоку до місця його споживання (включаючи імпорт, експорт, внутрішні і зовнішні переміщення) для цілей повного задоволення запитів споживачів”.
У сучасних умовах фахівці виділяють кілька видів логістики: логістику, зв'язану з забезпеченням виробництва матеріалами (закупівельна логістика); виробничу логістику; збутову (маркентигову), або розподільну логістику. Виділяють також і транспортну логістику, що, по суті, є складовою частиною кожного з трьох видів логістики. Невід'ємною частиною усіх видів логістики є також обов'язкова наявність логістичного інформаційного потоку, що включає в себе збір даних про товарний потік, їхню передачу, обробку і систематизацію з наступною видачею готової інформації. Цю підсистему логістики часто називають комп'ютерною (інформаційною) логістикою. Якщо додержуватися логіки західних фахівців, то число видів логістики можна було б продовжити. Воно знаходить висвітлення в розширенні сфери діяльності логістики, у створенні відповідних нових організаційних структур керування фірмами, спеціальних підрозділів для керівництва переміщенням вантажів на складах підприємства, здійснення маркетингу і матеріального розподілу при реалізації готової продукції (функціональні області логістики).
Рисунок 12. 1.1.
1 - логістика й електронна обробка даних; 2 - закупівля сировини і матеріалів;-3 - планування матеріально-технічного постачання; 4 - планування випуску продукції; 5 – удосконалення якості продукції; 6 - планування і керування виробництвом; 7 - складські системи; 8 – планування збуту; 9 - ринок збуту, маркетинг; 10 - структура сервісу; 11 - організація обслуговування клієнта; 12 - планування фінансів; 13 - поточна фінансова діяльність; 14 - структура кадрової системи; 15 - планування і керування кадрами.
Між зазначеними областями логістики існують зв'язок і взаємозалежність.
Якщо в основному виробництві використовується технологія, що не вимагає наявності істотних проміжних запасів матеріалів і сировини, то відповідно до логістики постачання передбачається здійснювати в строго визначений час через короткі інтервали. Для виконання нерегулярних замовлень у мінімальний термін, коли для основного виробництва характерно просторове зосередження устаткування, створення резервів виробничих потужностей, в області закупівель використовуються відповідні способи, що дозволяють придбати різноманітні матеріальні ресурси, для того щоб виконати індивідуальні замовлення.