Терміни подання статистичної звітності.

Строки і терміни подання різних статистичних форм умовно можна поділити на п'ять основних груп:

1) протягом n-ої кількості днів;

2) до n-го числа;

3) не пізніше n-го числа;

4) n-го числа (в тому числі до і-го часу n-го числа);

5) на n-й день.

Користуючись нашим умовним класифікатором строків, обґрунтуємо, яка дата є останньою для подання статистичних звітів. Зауважимо, що законодавчо механізм подання такої звітності не встановлений. Тому за основу візьмемо загальні правові норми.

Отже, у ст. 252 Цивільного кодексу України (ЦК) строки поділено на ті, що визначаються роками, місяцями, днями або годинами, й ті, що визначаються періодом часу від початку його перебігу до дати подання відповідного звіту. Для звітів, що входять до перших трьох груп нашого класифікатора, початок строку їх подання згідно зі ст. 253 ЦК визначається датою, яка настає за днем закінчення відповідного звітного періоду (останнім днем місяця). Дати закінчення строків подання звітів, віднесених до другої і третьої груп класифікатора, визначити нескладно, вони очевидні. Наприклад, якщо строк подання звіту встановлено не "пізніше 15 квітня", останнім днем буде саме ця дата —15 квітня.

Четверту й п'яту групи класифікатора за формальною ознакою можна вважати такими, що визначаються годинами. До того ж, якщо конкретний час подання звіту не встановлено, можна, хоч і "з натяжкою", скористатися нормами частини 5 ст. 70 Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК) і в разі виникнення проблем довести, що зазначені строки не обмежуються режимом роботи органів статистики на місцях, а тривають до 24-ї години.

Із вихідними днями все більш-менш зрозуміло: за п'ятиденного робочого тижня — це субота й неділя. А ось що стосується святкових і неробочих днів, то не зайвим буде нагадати їх перелік (див. ст. 73 Кодексу законів про працю України; далі — КЗпП) і порівняти зі строками подання деяких статистичних звітів у 2013 році (див. таблицю).

З'ясуємо, які саме можливості надає чинне законодавство для перенесення строків подання, наприклад, Звіту про товарообіг (ф. №1-торг (місячна))? Звернімося до норм цивільного права, адже ст. 254 ЦК містить відповідь і на це запитання. Згідно з положеннями частини п'ятої зазначеної статті, якщо закінчення строку збігається з неробочим днем, останній день подання звітності припадає на наступний за ним робочий день. Отже, цього року подання звіту не зіпсує бухгалтерові травневих свят. Спокійно склавши звіт, можна відкласти свій візит до регіонального управління статистики навіть не на 3, а зважаючи на рекомендації Кабміну (див. розпорядження КМУ від 19 грудня 2012 р. №1043-р) — на 7 травня.

За порушення строків подання статистичної звітності або подання її не за встановленою формою чи з недостовірними даними ст. 186-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КпАП) передбачає відповідальність у вигляді накладення на винних посадових осіб підприємства адміністративних штрафів у розмірі від 170 грн., тобто 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (НМДГ), до 255 грн. (15 НМДГ). А якщо ті самі дії вчинила особа, яку протягом року вже було піддано такому адміністративному стягненню, розмір штрафу збільшуєтеся і становить від 255 до 425 грн. (15 - 25 НМДГ).

Особливу увагу слід звернути на те, що відповідальність може настати лише за неподання або несвоєчасне подання статистичної звітності саме до органів статистики, а за порушення, пов'язані з поданням цієї звітності до інших інстанцій (наприклад, до органів податкової служби або служби зайнятості населення), адміністративної відповідальності не передбачено.

Крім того, в листі Держкомстату України від 1 листопада 2001 р. №16-1-67 йдеться про можливість застосування до порушників ст. 186-3 КпАП за неподання або несвоєчасне подання фінансової звітності до органів статистики. Таке бажання контролюючого органу є цілком зрозумілим, проте, воно не підкріплене законодавчо.

Довести це можна у такий спосіб. Фінансова звітність — самостійний вид звітності, подання якої регламентовано Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 p. №996-XIV (далі — Закон про бухоблік). Її метою є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, наслідки діяльності та рух коштів підприємства. Форми фінансової звітності торговельних підприємств (Баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про рух грошових коштів, Звіт про власний капітал) і порядки їх заповнення затверджує Мінфін і лише погоджує Держстат (див. п. 4 ст. 11 Закону про бухоблік). Таким чином, фінансову звітність від статистичної відрізняють принаймні основа для складання та орган затвердження. Стаття 13 Закону про статистику надає право працівникам органів статистики лише безоплатно отримувати дані бухгалтерського обліку, а не перевіряти їх. Тому висновок про те, що у ст. 186-3 КпАП може йтися про порушення, пов'язані лише зі статистичною звітністю, а не фінансовою, цілком логічний.

Ще одне підтвердження цього — розмежування у КпАП цих видів звітності. Відповідальність за порушення строків подання фінансової звітності або відображення в ній перекручених даних визначено у ст. 164-2 КпАП, а органом, уповноваженим розглядати справи про адміністративні порушення, визначено саме органи фінансового контролю і аж ніяк не органи державної статистики (див. ст. 234-1 КпАП).